Рішення

від 26.06.2018 по справі 922/4416/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р.Справа № 922/4416/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок", м. Харків до 1) ОСОБА_1 підприємства "Рентабуд", м. Харків , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київсервісбуд", м. Київ про стягнення 114829,91 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 28.12.17р., ОСОБА_3 директора;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Городок" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів - 1) ОСОБА_1 підприємства "Рентабуд", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київсервісбуд", в якій позивач просить стягнути з відповідачів суму боргу у розмірі 42042,00 грн., пеню у розмірі 8616,88 грн., інфляційні втрати у розмірі 53108,45 грн. та 3% річних у розмірі 5003,58 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань перед позивачем, а саме: у 2-го відповідача згідно договору підряду №2/12 від 02.12.2013р., що укладений між позивачем та 2-им відповідачем по оплаті виконаних робіт позивачем за вказаним договором, а у 1-го відповідача зобов'язань щодо фінансування 2-го відповідача для розрахунку з позивачем за вказаним договором. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 1632,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.12.2017р., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.01.2018р., судом було залишено позовну заяву ТОВ "Городок" без руху. Позивачу у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали запропоновано подати до господарського суду Харківської області: квитанції про направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідачів; підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

09.01.2018р. позивачем надані на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 29.12.2017 року: надані вказані судом документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/4416/17. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "24" січня 2018 р. о (об) 10:00.

У судовому засіданні 24.01.2018р. клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи - задоволено розгляд справи відкладено на 05.03.2018р. о 10:00, про що сторони були повідомлені за допомогою ухвал про виклик та ухвали - повідомлення.

У судовому засіданні, що відбулося 05.03.2018р., за участю представників позивача та 1-го відповідача представник позивача зазначив, що під час розгляду справи буде необхідність для виклику свідків по справі та заявлення ряду клопотань, що пов'язані із розглядом справи, також представник позивача зазначив, про відсутність відзиву на позов від 2-го відповідача, тому просив розгляд справи перенести на іншу дату та за необхідності строк розгляду справи продовжити.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2018р., призначено справу №922/4416/17 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Розпочато у справі № 922/4416/17 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на "04" квітня 2018 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.04.2018р. клопотання позивача про виклик свідків, витребування у відповідачів документів, вжиття по відношенню відповідачів заходів процесуального примусу у справі задоволено судом частково. Викликані у справі №922/4416/17 свідки: ОСОБА_4, ОСОБА_5 Витребувано від 1-го відповідача ОСОБА_1 підприємства "Рентабуд": докази його правового статусу при будівництві об'єкту площадки автосалону «Лексус» по вулиці Шевченко, м. Харків. Витребувано у відповідачів по справі: платіжні доручення банку або інші докази взаєморозрахунків при будівництву та повного розрахунку з позивачем у справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Городок" за виконані будівельні роботи по благоустрою території площадки автосалону «Лексус» по вулиці Шевченко, м. Харків за Актом приймання виконаних будівельних робіт від 27.12. 2013р. Розгляд справи було відкладено на 27.04.2018р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.2018р. клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження та оголошення перерви у підготовчому засіданні задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження у справі №922/4416/17 на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на "04" червня 2018р. о 10:00.

Представник позивача у судовому засіданні 04.06.2018р. підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідачів суму боргу у розмірі 42042,00 грн., пеню у розмірі 8616,88 грн., інфляційні втрати у розмірі 58354,66 грн. та 3% річних у розмірі 5816,37 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.06.2018р. судом прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог у справі №922/4416/17 та розгляд справи продовжено з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. Клопотання позивача про виклик свідків у справі та вжиття до відповідачів заходів процесуального примусу - задоволено частково. Викликано у справі №922/4416/17 свідків: ОСОБА_4 (АДРЕСА_1), ОСОБА_5 (6244, Харківська область, Харківський район, с. Нестеренки, вул. Дарвіна,18). В ухвалі суду попереджено свідків згідно до ч. 3 ст. 89 ГПК України про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. В частині клопотання щодо зобов'язання позивача забезпечити явку свідків до суду судом відмовлено. В частині клопотання щодо застосування по відношенню відповідачів заходів процесуального примусу - у задоволенні клопотання відмовлено. Закрито підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на "26" червня 2018р. о 10:00.

У судовому засіданні, що відбулося 26.06.2018р. судом згідно ст. 211 ГПК України було допитано свідків, що з'явилися на виклик суду: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які надали пояснення на запитання суду та представника позивача, що був присутнім у судовому засіданні.

Присутній представник позивача у судовому засіданні просив розгляд справи по суті відкласти, у зв'язку із нез'явленням представників першого та другого відповідачів.

Суд зазначив, що перший відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи по суті, про що свідчить його розпис про дату наступного судового засідання, який було складено у судовому засіданні 04.06.2018р.

Як вбачається з матеріалів справи, 2-ий відповідач у справі був належним чином повідомлений про судові засідання, що були призначені судом згідно ухвал суду на: 24.01.2018р., 05.03.2018р., 04.04.2018р., 23.04.2018р., які вручені повноважними представниками 2-го відповідача, про що свідчать поштові повідомлення, які містяться у матеріалах справи.

До господарського суду Харківської області повернулись ухвали: про виклик свідків у судове засідання від 23.04.2018р.; про виклик 2-го відповідача від 23.04.2018р., у судове засіданні на 27.04.2018р.; від 04.06.2018р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи по суті на 26.06.2018р., що були направлені 2-му відповідачу на адресу його місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38, але не були відповідачем отримані та повернуті "Укрпоштою" до суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Таким чином, виходячи з тлумачення норми ст. 13 ГПК України суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи.

Враховуючи вищевикладені обставини суд розглядає справу за відсутності 1-го та 2-го відповідача за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник 1-го відповідача у судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду 24.01.2018р. надав відзив на позовну заяву за вх.№ 1938, у судових засіданнях підтримував позицію вказану у відзиві, а саме 1-ий відповідач зазначив, що проти позову заперечує та просить у задоволенні позовних вимог до 1-го відповідача відмовити, оскільки сторонами по спірному договору підряду, за яким як зазначає позивач виникла заборгованість по оплаті виконаних ним робіт, є позивач та 2-ий відповідач, проте 1-ий відповідач: ПП "Рентабуд" не є стороною спірного договору та не має зобов'язання перед позивачем по оплаті наданих робіт. Таким чином, на думку 1-го відповідача позивачем не надано доказів порушення саме ПП "Рентабуд" прав та інтересів позивача. Також, 1-ий відповідач зазначив, що не має заборгованості перед ТОВ "Будівельна компанія "Київбудсервіс".

Також, 1-им відповідачем 27.04.2018р. були надані додаткові пояснення до відзиву за вх.№11216. Крім того, 1-им відповідачем у справі надано до суду заяву про пропущення позивачем строку позовної давності у позові ТОВ "Городок" до ПП "Рентабуд" та ТОВ "Будівельна компанія "Київбудсервіс", яка на думку 1-го відповідача для 2го відповідача сплила на прикінці грудня 2016р., через три роки від дня коли зобов'язання 2-го відповідача мало бути виконано.

Представник 2-го відповідача у судові засідання не з'являвся, правом на участь у розгляді справи не скористався, відзиву на позов, щодо своєї правової позиції по справі не надав.

З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

02 грудня 2013 року між позивачем (субпідрядник) та 2-м відповідачем (генпідрядник) був укладений договір підряду №2/12 (далі по тексту - договір підряду).

Згідно розділу 1 договору характер робіт полягає в наступному: 1. генпідрядник доручає і оплачує, а субпідрядник приймає на себе виконання зобов'язань по наступних роботах: благоустрій території площадки автосалону "Лексус" по вулиці Шевченко у м. Харків, згідно погодження сторонами протоколів узгодження договірних цін та кошторисів, які є невід'ємною частиною цього договору.

П.1.2. договору визначено, що види робіт і їх вартість визначаються прикладеними протоколами узгодження договірних цін та кошторисами за договірними цінами.

За п.1.3. договору, робота вважається виконаною після підписання акту виконаних робіт генпідрядником та субпідрядником.

Сторони також узгодили: п.2.1. вартість договору визначається динамічною договірною ціною і складає 42 142,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) 7023,67 грн.

П.2.2. Оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субпідряднику таким чином:

п.п.2.2.1. Для початку робіт генпідрядник здійснює субпідряднику передоплату.

Згідно п.2.2.2. договору, розрахунок за виконані роботи здійснюється після підписання актів виконаних робіт, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Відповідно п.3.3. договору, гарантійний термін виконаних робіт за даним договором складає 1 рок з моменту підписання останнього акту виконаних робіт за даним договором.

Згідно п.7.5. договору, він вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року та/або до повного виконання кожною стороною своїх зобов'язань.

Акт приймання - передачі виконаних будівельних робіт був підписаний між позивачем та 2-им відповідачем 27 грудня 2013 року

Позивач протягом розгляду справи зазначав, що фінансування робіт по договору підряду здійснювались 1-им відповідачем, та свої обов'язки по оплаті виконаних позивачем робіт відповідачі перед не виконали, що на думку позивача підтверджується актом приймання виконаних будівельних від 27 грудня 2013 року.

Позивач зазначає, що звернувся до 1-го відповідача 05.08.2015р. із претензією за вих.№1/5/15 в якій вимагав сплати суми боргу у розмірі 42142,00 грн.

У відповідь на претензію 2-им відповідачем 10.11.2015 р. перераховано позивачу 100,00 грн., що підтверджується банківської випискою по особистому рахунку позивача станом на 20.02.2017р.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору звертався до 2-го відповідача із претензією, в якій вимагав погасити заборгованість до 10.6.2017р. та попередив, що у разі не сплати буде вимушений звернутися до господарського суду із позовом.

Проте 2-ий відповідач на претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, також, у зв'язку із тим, що фінансування здійснювалося 1-им відповідачем, тому позивач просить стягнути з відповідачів на користь позивача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (субпідрядник) та 2-им відповідачем (генпідрядник) у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору підряду, згідно договору №2/12 від 02.12.2013р., згідно якого згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати І здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього кодексу , якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

1-им відповідачем у справі надано до суду заяву про застосування позовної давності до позовних вимог заявлених позивачем до 1-го відповідача та до 2-го відповідача.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", абзаци перший та другий п. 2.2.: за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином для розгляду даної справи необхідно встановити порушення права позивача спочатку 1-им відповідачем у справі.

Позивач зазначає про наявність обов'язку 1-го відповідача, який здійснював фінансування по благоустрою території площадки автосалону Лексус по вул. Шевченко м. Харків, що здійснювались позивачем у справі. На підтвердження наявності обов'язку 1-го відповідача по сплаті перед позивачем представником позивача були надані неодноразово клопотання про виклик у судове засідання свідків, які приймали участь у роботах по благоустрою території площадки автосалону Лексус по вул. Шевченко м. Харків, а саме громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.06.2018р. судом було викликано у справі №922/4416/17 свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1, 2 ст. 87 ГПК України, показання свідка це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Згідно ч.1 ст. 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Відповідно до ч.4 ст.87 ГПК України, показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Суд надаючи оцінку показанням, що викликані судом за клопотанням позивача та надані свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, враховуючи те, що обставини по які вони повідомили суду стали відомі свідкам зі слів директора ТОВ "Городок" та посадових осіб з боку відповідачів, та свідки наполягали на наявності заборгованості перед позивачем у першого та другого відповідачів, що суперечить матеріалам справи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд позбавлений права самостійно збирати докази, а відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем у справі не доведено наявності договірних відносин ані між позивачем та 1-им відповідачем, ані між 1-им та 2-им відповідачами, а показання що надані свідками у судовому засіданні відомі їм з повідомлень інших осіб, що не підтверджуються матеріалами справи, показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом згідно ч.4 ст. 87 ГПК України до уваги не беруться.

Враховуючи вищенаведене та те, що ПП "Рентабуд" не є стороною по договору підряду №2/12 від 02 2013 року, укладеного між ТОВ Городок та ТОВ Будівельна компанія Київсервісбуд , та не брало на себе жодних зобов'язань за цим договором, а тому не має цивільної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання сторонами договором підряду №2/12 від 02 грудня 2013 року умов цього договору.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. (Постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 р.)

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право уповноваженої особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не доведене обґрунтованості заявлення позовних вимог до 1-го відповідача, як то й наявності порушеного права саме 1-им відповідачем позовні вимоги позивача до 1-го відповідача: ОСОБА_1 підприємства "Рентабуд" є безпідставними, тому задоволенню не підлягають, відповідно до цього заява 1-го відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності до 1-го відповідача за відсутності порушення ним права позивача задоволенню не підлягає.

За договором підряду наявний обов'язок по оплаті робіт у 2-го відповідача ТОВ Будівельна компанія Київсервісбуд , який є стороною за договором підряду, проте 1-им відповідачем заявлено про пропущення позивачем строку позовної давності в тому числі й до 2-го відповідача.

Відповідно до умов договору вартість робіт визначена сторонами у розмірі 42142,00 грн.

Згідно ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, акт прийому передачі виконаних робіт між позивачем та 2-им відповідачем підписаний без зауважень 27.12.2013р., а отже роботи здійснені позивачем за договором підряду є прийнятими 2-им відповідачем, отже й обов'язок по сплаті робіт за договором підряду є очевидним, як й наявність заборгованості у 2-го відповідача перед позивачем у розмірі 42142,00 грн.

За приписами ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України регламентовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Приписами ч.3 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Заяву про пропущення строку позовної давності подано 1-им відповідачем у справі: ПП "Рентабуд", проте судом встановлено відсутність договірних відносин, що існували між 1-им відповідачем та сторонами у справі: позивачем, або 2-им відповідачем та відсутність порушення права позивача 1-им відповідачем у справі.

Проте заява про пропущення строку позовної давності з урахуванням ч.3 ст. 267 ЦК України має бути подано стороною у спорі, якою 1-ий відповідач за спірним договором не являється, отже у спорі між позивачем та 2-им відповідачем заява повинна бути надана до суду 2-им відповідачем, проте останній своєю процесуальною можливістю на заявлення такої заяви не скористався.

Проте, суд вважає зазначити про наступне.

Статтею 264 ЦК України визначено підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, лише за умови, що до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності, а саме ч.1 вказаної статті вказано, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи обов'язок по оплаті виконаних робіт у розмірі 42142,00 грн. позивачу у 2-го відповідача виник з моменту підписання акту приймання передачі тобто з 27.12.2013р.

Проте 2-ий відповідач оплатив лише 100,00 грн. в рахунок погашення суми боргу 10.11.2015р., що і є вчиненням 2-им відповідачем дії, що свідчить про визнання 2-им відповідачем свого боргу та обставиною за якою починається новий перебіг строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене та те, що 1-ий відповідач не є стороною у спорі, що виник між позивачем та 2-им відповідачем, як він зазначає й у відзиві на позов та у поданих додаткових поясненнях, а також те, що у спорі між позивачем та 2-им відповідачем позовна давність переривалась та з 10.11.2015р. починається новий перебіг позовної давності до 2-го відповідача, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви 1-го відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності відмовити повністю.

Судом встановлено, що після оплати 2-го відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 100,00 грн. заборгованість 2-го відповідача перед позивачем становить 42042,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що 2-ий відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 42042,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь інфляційні втрати у розмірі 58354,66 грн., 3% річних у розмірі 5816,37 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути на його користь пеню у розмірі 8616,88 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до пункту 6.2. договору підряду сторони обумовили, що у разі прострочення оплати за виконані роботи 2-ий відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з позовною заявою, розмір пені нарахований за період з 28.12.2016р. по 28.12.2017р.

Однак розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5655,25 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

В решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2961,63 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

1-ий відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив орієнтовний розрахунок судових витрат, а саме визначив 5000,00 грн., просив вказану суму стягнути з позивача у справі та зазначив, що документи на підтвердження вказаних витрат ним будуть пред'явлені до суду протягом розгляду справи, проте таких доказів під час розгляду справи 1-им відповідачем не надано, отже суд вважає за необхідне вказані витрати покласти на 1-го відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому судовий збір у розмірі 1675,64 грн. підлягає стягненню з 2-го відповідача на користь позивача, а в іншій частині покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 837 Цивільного кодексу України, статтями 29, 42, 86, 91, 232, 233, 236, 237,238, 240 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київсервісбуд" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38, код ЄДРПОУ 37034138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок" (61144, м. Харків, вул.Гв. Широнінців, 79-В, кв. 65, код ЄДРПОУ 30752548) суму боргу у розмірі 42042,00 грн., пеню у розмірі 5655,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 58354,66 грн., 3% річних у розмірі 5816,37 грн. та судовий збір у розмірі 1675,64 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 2961,63 грн. - у задоволенні позову відмовити.

4. В частині позовних вимог до 1-го відповідача: ОСОБА_1 підприємства "Рентабуд" - у задоволення позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Згідно зі ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено 27.06.2018 р.

Суддя ОСОБА_6