Рішення

від 27.06.2018 по справі 826/12476/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2018 року № 826/12476/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові Н.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Айкю Віжн" до Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2017 №00006731402 та №00006721402, представник позивача: Архипчук Леонід Анатолійович (директор),

представник відповідача: Негер Івана Михайлівна (довіреність від 22.12.2017 № 416/26-15-10-02),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айкю Віжн" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управляння ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2017 №00006731402 та №00006721402.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ "Горсан", ТОВ "Профпідряд", ТОВ "Палантир Центр", ТОВ "Орентал", ТОВ "Перший бізнес Центр", ТОВ "Латель", ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" які мали реальний характер та за якими було отримано товар та послуги використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення, які обґрунтовує тим, що відповідно до матеріалів досудових розслідувань внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016250000000055, №3201610006000040, №42015100080000117, №32015100070000100, №32015060000000030, №32014250000000107, №32015220000000201, №12016090010000166, №3201610040000017, №42014000000000375, №23016100050000055, №22017100100000022 контрагенти позивача мають ознаки фіктивності. Також відповідач посилався на факт того, що фіктивність ТОВ "Профпідряд" підтверджується вироками Печерського районного суду міста Києва та Іванківського районного суду Київської області.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

В період з 28.08.2017 по 01.09.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю "Айкю Віжн" з питань, що стали предметом оскарження за період з 27.02.2015 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено акт від 08.09.2017 № 356/26-15-14-02-04/39665616, яким встановлено порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 528444,00 грн., підпункту 14.1.191, пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результат чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 519 052,00 грн.

22.09.2017 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення №00006731402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 648 815,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 129763,00 грн. та №00006721402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 594 532,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 66088,00 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Горсан", ТОВ "Профпідряд", ТОВ "Палантир Центр", ТОВ "Орентал", ТОВ "Перший бізнес Центр", ТОВ "Латель", ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини за договорами виконання робіт з проведення презентацій від 25.09.2015 з ТОВ "Перший бізнес Центр" та від 10.06.2015 з ТОВ "Латель".

На підтвердження факт отримання послуг за вказаними договорами позивачем надано суду копії відповідних договорів з специфікаціями робіт, рахунків на оплату, актів надання послуг, актів здачі - прийняття виконаних робіт, графічних матеріалів проведених презентацій, а на підтвердження здійснення оплати - копії платіжних доручень.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські правовідносини за договорами про тестування відеотехніки з ТОВ "Перший бізнес Центр" за договорами від 28.09.2015 № 2809-3 та від 02.09.2015 № 22/0209/15 та з ТОВ "Латель" від 10.06.2015 № 1006/1, на підтвердження факту отримання послуг за яким позивачем надано суду копії вказаних договорів з додатками, рахунків на оплату, актів надання послуг та на підтвердження здійснення оплати за отримані послуги - платіжних доручень.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини за аналогічними договорами від 04.09.2015 №25/0409/15 про надання комплексних юридичних послуг, від 02.09.2015№ 21/0209/15 про надання послуг з ТОВ "Перший бізнес Центр" та від 15.06.2015 № 1506/1 про надання інформаційно - консультаційних послуг з ТОВ "Латель".

На підтвердження факту отримання послуг за вказаними договорами позивачем надано суду копії відповідних договорів, рахунків на оплату, актів надання послуг, звітів щодо наданих послуг, актів прийняття - здачі наданих послуг, акту про прийняття - передачу наданих послуг, а на підтвердження здійснення оплати - копії платіжних доручень.

Позивач в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини за договорами поставки від 08.06.2015 № 82, від 02.06.2017 № 77, від 22.05.2015 №71 з ТОВ "Орентал", від 01.07.2015 № 0907/72, від 12.08.2015 № 78 з ТОВ "Горсан", від 20.04.2015 № 23 з ТОВ "Профпідряд", від 06.05.2016 № 060516/1 з ТОВ "Палантир Центр".

На підтвердження факту отримання товару за вказаними договорами позивачем надано суду копії відповідних договорів, рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно - транспортних накладних, сертифікатів відповідності, технічної документації.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" за договором від 01.08.2015 № 0815-1 на підтвердження факту отримання послуг за яким позивачем надано суду його копію з додатками, копії рахунків на оплату та актів надання послуг та на підтвердження здійснення оплати - платіжних доручень.

На підтвердження факту використання отриманого від контрагентів ТОВ "Горсан", ТОВ "Профпідряд", ТОВ "Палантир Центр", ТОВ "Орентал", ТОВ "Перший бізнес Центр", ТОВ "Латель", ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" товару та послуг у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем надано суду копії наказів, актів приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, фотографій, матеріалів інвентаризації, первинних фінансово - господарських документів по взаємовідносинам з ТОВ "Українські Інформсистеми", ТОВ "АЙПІТІМ", ТОВ "О-НЕТ", ТОВ "ІНТЕРБЕЗПЕКА ЛТД", ДП "Інженерно - технічний центр "Атоменерготренінг", ОСОБА_4, ТОВ "СТМ ПЛЮС", ТОВ "СПЕЦ ТЕХНО МОНТАЖ ПЛЮС", ТОВ "ВКФ"РОМА,ЛТД", ТОВ "СПЕЙС АЙ ТІ", Промило -технічною компанією у вигляді ТОВ "Агромат".

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача ТОВ "Горсан", ТОВ "Профпідряд", ТОВ "Палантир Центр", ТОВ "Орентал", ТОВ "Перший бізнес Центр", ТОВ "Латель", ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Горсан", ТОВ "Профпідряд", ТОВ "Палантир Центр", ТОВ "Орентал", ТОВ "Перший бізнес Центр", ТОВ "Латель", ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ".

Послання відповідача на те, що відповідно до матеріалів досудових розслідувань внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016250000000055, №3201610006000040, №42015100080000117, №32015100070000100, №32015060000000030, №32014250000000107, №32015220000000201, №12016090010000166, №3201610040000017, №42014000000000375, №23016100050000055, №22017100100000022 контрагенти позивача мають ознаки фіктивності не приймаються судом з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином правове значення до суду і в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою має лише вирок суду або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, у той час, як доказів на підтвердження факту прийняття одного з зазначених рішень за результатами досудових розслідувань №32016250000000055, №3201610006000040, №42015100080000117, №32015100070000100, №32015060000000030, №32014250000000107, №32015220000000201, №12016090010000166, №3201610040000017, №42014000000000375, №23016100050000055, №22017100100000022 відповідачем суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.

Щодо посилань відповідача на вироки Печерського районного суду міста Києва від 0912.2015 та Іванківського районного суду Київської області від 06.07.2015 щодо ТОВ "Профпідряд", суд звертає увагу на те, що відповідачем копій відповідних вироків суду надано не було, як і не було зазначено реквізити кримінальних справ за результатами розгляду яких було винесено відповідні вироки, з огляду на що у суду відсутня можливість, як дослідити відповідні вироки з метою встановлення того, які саме факти ними встановлено, так і взагалі перевірки факт винесення вказаних вироків та набрання ними законної сили.

Крім того, суд звертає увагу на позицію викладену Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 12.04.2017 у справі № 2а-7443/11/2670: "Як зазначено в п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема податкової накладної) може позбавляти цю накладну статусу первинного документа або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

В цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту. "

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово-господарськими відносинами з контрагентами ТОВ "Горсан", ТОВ "Профпідряд", ТОВ "Палантир Центр", ТОВ "Орентал", ТОВ "Перший бізнес Центр", ТОВ "Латель", ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами мали реальний товарний характер.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Горсан", ТОВ "Профпідряд", ТОВ "Палантир Центр", ТОВ "Орентал", ТОВ "Перший бізнес Центр", ТОВ "Латель", ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з зазначеними контрагентами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодекс адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень

Позивач у позовній заяві просить суд визнати податкові повідомлення - рішення від 22.09.2017 №00006731402 та №00006721402 незаконним та їх скасувати, водночас враховуючи положення пункту 2 частини першої статті 5 Кодекс адміністративного судочинства України вказана вимога підлягає задоволенню шляхом визнання вказаних податкових повідомлень - рішень протиправними та їх скасування.

З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкю Віжн" (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 52, оф. 33, код ЄДРПОУ 39665616) до Головного управління ДФС у м. Києві (04119, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2017 №00006731402 та №00006721402 - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22.09.2017 №00006731402 та №00006721402 .

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04119, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкю Віжн" (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 52, оф. 33, код ЄДРПОУ 39665616) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 650,20 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят грн. 20 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов