Постанова

від 26.06.2018 по справі 614/132/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Харків

справа № 614/132/18-ц

провадження № 22ц/790/3660/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Хорошевського О.М.,

учасники справи:

позивач - Приватна агрофірма Джерело ,

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватний нотаріус Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року в складі судді Гуляєвої Г.М.,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року Приватна агрофірма Джерело звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 05 листопада 2012 року між Приватною агрофірмою Джерело та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 145 щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321055100:10:005:0018, площею 4,0261 га, що розташована на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, строком на 15 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Борівському районі Харківської області, про що в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі вчинено запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2012 року за № 632100004000621.

05 листопада 2012 року між Приватною агрофірмою Джерело та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 146 щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321055100:10:005:0020, площею 4,0261 га, що розташована на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, строком на 15 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Борівському районі Харківської області, про що в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі вчинено запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2012 року за № 632100004000595.

05 листопада 2012 року між Приватною агрофірмою Джерело та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 147 щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321055100:10:005:0019, площею 4,0261 га, що розташована на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, строком на 15 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Борівському районі Харківської області, про що в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі вчинено запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2012 року за № 632100004000604.

Зазначив, що на даний час вищезазначені договори оренди землі є чинними, не визнані недійсними та не розірвані.

Вказав, що 13 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 49 років та на підставі рішення приватного нотаріуса Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено право оренди цих земельних ділянок.

Зазначив, що на всіх договорах оренди землі, укладених підприємством із власником земельних ділянок ОСОБА_1, є записи про їх державну реєстрацію саме в структурному підрозділі Держкомзему України, а отже право оренди земельних ділянок підприємства, що виникло до 01 січня 2013 року є дійсним та визнаним з боку держави.

Вказав, що право оренди підприємства за спірними договорами оренди від 05 листопада 2012 року та земельними ділянками міститься у Поземельній книзі, інформація про які внесена до 31 грудня 2012 року, а отже вказані відомості підлягали перенесенню в автоматичному режимі до Державного земельного кадастру.

Зазначив, що державний реєстратор прав на нерухоме майно не здійснив належної перевірки наявності інших речових прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону, хоча був зобов'язаний під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, встановити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, у тому числі з використанням відомостей з Державного земельного кадастру.

Вважав, що державна реєстрація права оренди ОСОБА_2 на земельні ділянки ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підлягає скасуванню, оскільки наявність такої реєстрації перешкоджає підприємству зареєструвати своє право на оренду цих же земельних ділянок, що виникло раніше.

Зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу склали 7600,00 грн.

Просив визнати договір оренди земельної ділянки від 13 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321055100:10:005:0020, площею 4,0261 га, що розташована на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, строком на 49 років, - недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 38864942 від 20 грудня 2017 року про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 6321055100:10:005:0020, площею 4,0261 га, розташованої на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, яка належить на праві приватної власті ОСОБА_1; визнати договір оренди земельної ділянки від 13 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321055100:10:005:0019, площею 4,0261 га, що розташована на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, строком на 49 років, - недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 38864173 від 20 грудня 2017 року про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 6321055100:10:005:0019, площею 4,0261 га, розташованої на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1; визнати договір оренди земельної ділянки від 13 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321055100:10:005:0018, площею 4,0261 га, що розташована на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, строком на 49 років, - недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 38832667 від 19 грудня 2017 року про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 6321055100:10:005:0018, площею 4,0261 га, розташованої на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1; стягнути з відповідачів судові витрати у справі на його користь.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року позовні вимоги Приватної агрофірми Джерело - задоволено частково, визнано договір оренди земельної ділянки від 13 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321055100:10:005:0020, площею 4,0261 га, що розташована на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, строком на 49 років - недійсним та скасовано рішення приватного нотаріуса Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 38864942 від 20 грудня 2017 року про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 6321055100:10:005:0020, площею 4,0261 га, розташованої на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1; визнано договір оренди земельної ділянки від 13 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321055100:10:005:0019, площею 4,0261 га, що розташована на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, строком на 49 років - недійсним та скасовано рішення приватного нотаріуса Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 38864173 від 20 грудня 2017 року про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 6321055100:10:005:0019, площею 4,0261 га, розташованої на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1; визнано договір оренди земельної ділянки від 13 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321055100:10:005:0018, площею 4,0261 га, що розташована на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, строком на 49 років - недійсним та скасовано рішення приватного нотаріуса Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 38832667 від 19 грудня 2017 року про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2, земельної ділянки кадастровий номер 6321055100:10:005:0018, площею 4,0261 га, розташованої на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1; стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 на користь Приватної агрофірми Джерело судові витрати в розмірі: 5286,00 грн. судового збору та 5450,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, всього 10730,00 грн.; у стягненні з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 на користь Приватної агрофірми Джерело витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2150,00 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; судові витрати щодо подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що позивач не довів наявність своїх речових прав на його земельні ділянки через відсутність таких відомостей у Державному земельному кадастрі; що саме по собі укладення договору оренди землі не впливає на права та обов'язки сторін правочину і третіх осіб, адже цей договір не є укладеним до здійснення державної реєстрації права оренди, у зв'язку з чим не породжує у позивача права на судовий захист; що інтерес позивача як такий відсутній, оскільки в результаті задоволення позову позивач не одержує ніякого конкретного матеріального чи нематеріального блага, оскільки земельні ділянки й так перебувають у його користуванні; що первісним спір є щодо владних управлінських функцій державних органів щодо ведення Державного реєстру земель і Державного земельного кадастру, предметом спору є саме правомірність державної реєстрації речового права, доказуванню підлягають обставини щодо наявності, підстав відсутності у Державному земельному кадастрі відомостей щодо речових прав на його земельні ділянки, відповідність державної реєстрації речових прав на його земельні ділянки за позивачем; що позивач не оскаржував дії та рішення адміністраторів ДРЗ та ДЗК, будь-які належні та допустимі докази щодо цього у матеріалах справи відсутні, правові підстави не перенесення таких відомостей з ДРЗ до ДЗК компетентним судом не встановлено, що унеможливлює розгляд цього спору у порядку цивільного судочинства; що судом першої інстанції не зазначено у мотивувальній частині рішення, яких саме законодавчих норм не дотримано сторонами оспорюваних правочинів, з яких саме правових підстав виходив суд, визнаючи оспорювані договори оренди землі недійсними; що суд не надав правової оцінки наявним у справі відомостям з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 07 березня 2018 року № 566, згідно яких орендодавець не отримував доходи від позивача з І кварталу 2016 року по IV квартал 2017 року; що спірні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняті приватним нотаріусом як державним реєстратором на тій підставі, що подані на реєстрацію документи відповідали вимогам законодавства; що відповідачем, як державним реєстратором, проведеною перевіркою не встановлено наявність суперечностей між заявленими та зареєстрованими правами; що відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельні ділянки, щодо яких були укладені договори оренди землі між відповідачами обтяжені правами Приватною агрофірмою Джерело не були; що позивачем не здійснювалися жодні дії щодо усунення наявності помилок чи визнання протиправними дій суб'єктів владних повноважень щодо відсутності відомостей про його речові права за договорами від 05 листопада 2012 року, що не може слугувати підставою для визнання недійсними оспорюваних правочинів та спірних рішень; що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію у приватного нотаріуса не було підстав вважати чи навіть припустити, що заявником надано неналежні документи чи відомості, враховуючи, що ним вжито усіх передбачених законом заходів для встановлення відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими правами; що жодним пунктом договорів позивача та законодавчими приписами не встановлено заборони власнику вчиняти щодо свого майна дії з укладення правочинів, а офіційна державна інформація не дозволяє дійти висновку, що позивач є законним орендарем його земельних ділянок; що жодних належних та допустимих доказів вчинення відповідачами будь-яких перешкод у використанні позивачем його земельних ділянок матеріали справи не містять, тому на відповідачів не може бути покладений тягар відповідальності за дії чи бездіяльність державних органів; що позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог, не доведено факту порушення прав, не конкретизовано носія порушеного права та не вмотивовано необхідність захисту прав на майбутнє у визначений ним спосіб.

18 червня 2018 року до суду апеляційної інстанції від Приватної агрофірми Джерело надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є законним, а апеляційна скарга - необгрунтованою.

19 червня 2018 року до суду апеляційної інстанції від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що згідно Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договори оренди земельних ділянок, які є предметом позову, не припинено.

20 червня 2018 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_2 вважає, що суд не звернув увагу, що підставою для визнання договору недійсним є порушення прав однієї із сторін договору, а не прав третьої особи; що вимога щодо скасування державної реєстрації, яку вчинив нотаріус, як державний реєстратор, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі необхідно закрити.

Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Статтею 274 ЦПК України також не передбачено розгляд такої категорії справ з повідомленням учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду - змінити.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та скасування державної реєстрації, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що договори оренди земельних ділянок від 13 грудня 2017 року укладено з порушенням вимог як чинного законодавства, так і права на оренду Приватної агрофірми Джерело .

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 листопада 2012 року між Приватною агрофірмою Джерело та ОСОБА_1 укладено 3 договори оренди: договір оренди землі № 145, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області та належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 632607, виданого Борівською районною державною адміністрацією Харківської області на підставі розпорядження № 388 від 24 листопада 2003 року кадастровий номер 6321055100:10:005:0018, загальною площею 4,0261 га зі строком на 15 років, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Борівському районі Харківської області, про що в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі вчинено запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2012 року за № 632100004000621; договір оренди землі № 146, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області та належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 632609, виданого Борівською районною державною адміністрацією Харківської області на підставі розпорядження № 388 від 24 листопада 2003 року кадастровий номер 6321055100:10:005:0020, загальною площею 4,0261 га зі строком на 15 років, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Борівському районі Харківської області, про що в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі вчинено запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2012 року за № 632100004000595; договір оренди землі № 147, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області та належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 632608, виданого Борівською районною державною адміністрацією Харківської області на підставі розпорядження № 388 від 24 листопада 2003 року кадастровий номер 6321055100:10:005:0019, загальною площею 4,0261 га зі строком на 15 років, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Борівському районі Харківської області, про що в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі вчинено запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2012 року за № 632100004000604.

Як вбачається з відповіді Відділу у Борівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за № 29-20-0.23,13-32/105-18 від 09 лютого 2018 року інформація щодо скасування державної реєстрації договорів оренди землі від 05 листопада 2012 року № 145, 146, 147, укладених між ОСОБА_1 та Приватною агрофірмою Джерело , відсутня.

Згідно Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321055100:10:005:0020, № 146 підписаний ОСОБА_1 та Приватною агрофірмою Джерело 05 листопада 2012 року, зареєстрований 26 грудня 2012 року за № 632100004000595, строк дії договору до 05 листопада 2027 року; договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321055100:10:005:0019, № 147 підписаний ОСОБА_1 та Приватною агрофірмою Джерело 05 листопада 2012 року, зареєстрований 26 грудня 2012 року за № 632100004000604, строк дії договору до 05 листопада 2027 року; договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321055100:10:005:0018, № 145 підписаний ОСОБА_1 та Приватною агрофірмою Джерело 05 листопада 2012 року, зареєстрований 26 грудня 2012 року за № 632100004000621, строк дії договору до 05 листопада 2027 року.

Таким чином, дія зазначених договорів закінчується у листопаді 2027 року.

Матеріали справи свідчать про те, що від Приватної агрофірми Джерело ОСОБА_1 отримував регулярно орендну плату за земельні ділянки, зокрема, і за 2016-2017 роки .

Із податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку звітних з урахуванням уточнюючих вбачається, що Приватна агрофірма Джерело протягом 2013 - 2017 року сплачувала податки з нарахованої ОСОБА_1 орендної плати в повному обсязі. На теперішній час зазначені земельні ділянки фактично знаходяться в користуванні Приватної агрофірми Джерело .

13 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 6321055100:10:005:0018, 6321055100:10:005:0019, 6321055100:10:005:0020, відповідно до умов яких орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області зі строком на 49 років кожний.

ОСОБА_4 з Державного земельного кадастру про земельні ділянки та Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 16 грудня 2017 року та 15 грудня 2017 року приватним нотаріусом Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 зареєстровано право оренди на земельні ділянки, які належать ОСОБА_1, з кадастровими номерами відповідно: 6321055100:10:005:0020, 6321055100:10:005:0019 та 6321055100:10:005:0018, за ОСОБА_2 строком на 49 років.

Із наданих матеріалів вбачається, що при реєстрації приватним нотаріусом Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 він посилався на заяви ОСОБА_2, з яких вбачалося, що відомості про наявні інші речові права на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6321055100:10:005:0018, 6321055100:10:005:0019, 6321055100:10:005:0020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент реєстрації відсутні.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом частини 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 ЗК України в редакції, чинній на 05 листопада 2012 року передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 202 ЗК України в редакції до 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, який складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) встановлено, що до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

За змістом статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, а саме: 1) право власності на нерухоме майно: 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини 1, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної та комунальної власності).

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

У разі якщо до 01 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 року № 749 затверджено Тимчасовий порядок присвоєння кадастрового номера земельній ділянці.

Вказана Постанова набрала чинності одночасно з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021, якою затверджено Порядок ведення Поземельної книги; Порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі. Постанови набрали чинності з 01 січня 2011 року та 01 січня 2013 року втратили чинність.

Порядком ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021, чинною на час укладення договорів оренди від 05 листопада 2012 року зазначено, що цей Порядок визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі - документа, який є власністю держави і складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Книга записів відкривається та ведеться: у паперовому вигляді - територіальним органом Держземагентства; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" - адміністратора автоматизованої системи державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру, заповнюють бланки державних актів на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою з використанням автоматизованої системи та формують з її використанням аркуші Книги записів.

Відповідно до пункту 10 цього Порядку записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є Державний акт на право власності на земельну ділянку, Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі.

Пунктом 11 цього Порядку передбачено, що дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Матеріали справи свідчать про те, що у 2012 році (на час укладення договорів оренди між Приватною агрофірмою Джерело та ОСОБА_1А.) існувала процедура державної реєстрації права оренди, яка полягала у реєстрації земельної ділянки як об'єкта оренди у Державному реєстрі земель з відкриттям Поземельної книги, відповідно до Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державний земельний кадастр та Постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021, а також реєстрації похідного права (права оренди земельної ділянки) в Державному реєстрі земель з внесенням відомостей до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на права постійного користування землею, договорів оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, приватний нотаріус Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 таких запитів не здійснив, а обмежився тільки заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з Державного земельного кадастру про земельні ділянки. При цьому не врахував, що забезпечення проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки та ведення Державного реєстру прав здійснюється суб'єктами державної реєстрації прав з 01 січня 2016 року, а державна реєстрація набуття права власності на земельні ділянки відбулася 10 травня 2007 року.

Враховуючи, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам суспільства, його моральним засадам, суд першої інстанції правильно визначився з підставою недійсності правочину, яка полягала в порушенні права на оренду попереднього орендаря, в користуванні якого знаходилися зазначені земельні ділянки.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що спірні договори оренди від 13 грудня 2017 року не впливають на права та обов'язки сторін правочину і третіх осіб, адже цей договір не є укладеним до здійснення державної реєстрації права оренди, у зв'язку з чим не породжує у позивача права на судовий захист; що інтерес позивача як такий відсутній, оскільки в результаті задоволення позову позивач не одержує ніякого конкретного матеріального чи нематеріального блага, оскільки земельні ділянки й так перебувають у його користуванні є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, що під час дії договорів оренди, які укладені між Приватною агрофірмою Джерело та ОСОБА_1 строком до листопада 2027 року, одночасно укладено договори оренди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, його дочкою, що є порушенням права на оренду попереднього орендаря, Приватної агрофірми Джерело .

Твердження ОСОБА_1 на те, що первісним спір є щодо владних управлінських функцій державних органів щодо ведення Державного реєстру земель і Державного земельного кадастру, предметом спору є саме правомірність державної реєстрації речового права, доказуванню підлягають обставини відносно наявності, підстав відсутності у Державному земельному кадастрі відомостей щодо речових прав на його земельні ділянки, відповідність державної реєстрації речових прав на його земельні ділянки за позивачем; що позивач не оскаржував дії та рішення адміністраторів ДРЗ та ДЗК, будь-які належні та допустимі докази стосовно цього у матеріалах справи відсутні, правові підстави не перенесення таких відомостей з ДРЗ до ДЗК, компетентним судом не встановлено, що унеможливлює розгляд цього спору у порядку цивільного судочинства є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза судом встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Занд проти Австрії зазначив, що поняття суд, встановлений законом у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України та статті 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України в редакції, чинній на час прийняття рішень до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України в редакції, чинній на час прийняття рішень суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України в редакції, чинній на час прийняття рішень визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З огляду на те, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування норм статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує особі право на справедливий суд, пункт 1 статті 6 Конвенції вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таке питання вирішується виключно з урахуванням сукупності обставин конкретної справи (рішення у справах ОСОБА_5 проти Іспанії від 21 січня 1999 року, Красуля проти Росії від 22 лютого 2007 року, Ільяді проти Росії від 05 травня 2011 року, Трофимчук проти України від 09 грудня 1994 року).

Твердження ОСОБА_1 щодо того, що оскільки він не сплачував земельний податок протягом договору оренди, тому вважається, що договори оренди з Приватною агрофірмою Джерело не укладено є безпідставними, оскільки відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку у нашому випадку є землекористувачі, яким є Приватна агрофірма Джерело .

Як вбачається з матеріалів справи земельні ділянки з 2012 року знаходяться в оренді Приватної агрофірми Джерело , земельний податок агрофірма сплачує регулярно, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковим розрахунком, який міститься на аркушах справи №№ 182 - 198, т. 1.

Посилання ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу на те, що провадження у справі в частині скасування державної реєстрації підлягає закриттю є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи вимога Приватної агрофірми Джерело пов'язана з невиконанням умов цивільно-правової угоди та випливає з договірних відносин і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, а не стосується визнання дій приватного нотаріуса, як державного реєстратора неправомірними. Саме такий правовий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, на яку посилається ОСОБА_2 Її посилання на постанову Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 405/20/15-ц також є помилковими, оскільки в цій постанові мова йде про відсутність порушення прав осіб, які не є сторонами договору під час набуття права власності і стосуються кредитного договору, сторонами якого вони є.

Ухвалюючи рішення в частині визнання договорів оренди недійсними, скасування державної реєстрації договорів оренди, суд першої інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позову в цій частині.

Тому рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком суду щодо стягнення судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктами 47,48 зазначеної постанови передбачено, що право на правничу допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги адвоката несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Витрати на правничу допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Проте, матеріали справи свідчать про те, що документально підтверджено тільки сплата Приватною агрофірмою Джерело судового збору в розмірі 5286,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів по 1762,00 грн. з кожного, а не солідарно, як визначив суд першої інстанції, оскільки це суперечить вимогам статті 141 ЦПК України. Розмір витрат на правничу допомогу документально не підтверджено. Копія документа б/н, яка міститься на аркуші справи № 223, т. 1 не є належним доказом сплати Приватною агрофірмою Джерело ОСОБА_6 витрат на правничу допомогу в розмірі 5450,00 грн.

Аналізуючи наведене, судова колегія вважає, що в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та ухваленням в цій частині нового судового рішення, яким стягненню підлягає тільки сума судового збору в розмірі 5286, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року - змінити в частині стягнення судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов Приватної агрофірми Джерело в цій частині - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Борівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 на користь Приватної агрофірми Джерело судовий збір в розмірі 5286,00 грн. по 1762, 00 грн. з кожного.

В решті вимог в цій частині - відмовити.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді

ОСОБА_7

ОСОБА_8

Повний текст постанови складено 26 червня 2018 року.