Постанова

від 21.06.2018 по справі 820/5491/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5491/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого - судді Присяжнюк О.В.

суддів: Русанової В.Б. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання - Олійник А.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 р. (ухвалене суддею Бабаєвим А.І., повний текст якого складено 15.03.2018 р.) по справі № 820/5491/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОСОБА_4 Україна"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, третя особа: "ОСОБА_5 Груп АГ" в особі уповноваженого представника ОСОБА_6,

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 ОСОБА_4 Україна" (в подальшому - ТОВ "ОСОБА_5 ОСОБА_4 Україна") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001621406 від 14.07.2017 р. та № 00001631406 від 14.07.2017 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 р. та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України Про обіг векселів , Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники апелянта вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ОСОБА_5 ОСОБА_4 Україна" з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за зовнішньоекономічним договором № 2МОГ-14 від 29.09.2014 р. за період з 29.09.2014 р. по 31.05.2017 р., за результатами якої складено акт № 5677/20-40-14-06-08/36988201 від 29.06.2017 р.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ "ОСОБА_5 ОСОБА_4 Україна": ст. 1 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94 Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , по зовнішньоекономічному договору від 29.09.2014 р. № 2МОГ-14, який укладено з Man Oil Group AG , Швейцарія; ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , в частині порушення порядку декларування валютних цінностей в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за її межами, станом на 01.01.2017 р., станом на 01.04.2017 р.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення: № 00001621406 від 14.07.2017 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання пені за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства в розмірі 2752239,21 гривень; № 00001631406 від 14.07.2017 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з пені за порушення вимог валютного законодавства в сумі 680 гривень.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Пунктом 1 Постанови Правління Національного банку України № 758 від 01.12.2014 р. Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ст. 14 Про цінні папери та фондовий ринок , вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України Про обіг векселів в Україні , видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем (ч. 3 ст. 4 Закону України Про обіг векселів в Україні ).

Відповідно до ст. 9 Закону України Про обіг векселів в Україні , резиденти можуть видавати та індосувати векселі, як переказні, так і прості, в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства України. Умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Згідно із ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» , валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при фактичному здійсненні експорту товару надходження виручки на валютні рахунки резидента експортера повинно здійснюватися у строк, встановлений законодавством.

Судовим розглядом встановлено, що 29.09.2014 р. між позивачем та Man Oil Group AG ("ОСОБА_5 Груп АГ", Швейцарія укладено договір № 2МОГ-14 про експорт частин комплекту для переробки нафтошламів, на виконання якого резидентом відвантажено товар на загальну суму поставки 580437,01 доларів США. За час дії вказаного договору, з 29.09.2014 р. по 31.05.2017 р., "ОСОБА_5 Груп АГ", Швейцарія здійснило розрахунок з позивачем за поставлений товар на загальну суму 358349,01 доларів США.

12.04.2016 р. між позивачем та "ОСОБА_5 Груп АГ", Швейцарія укладена додаткова угода № 4 до договору № 2МОГ-14 від 29.09.2014 р., відповідно до якої оплата за отриманий товар здійснюється не пізніше 28.12.2016 р.

04.08.2016 р. між позивачем та "ОСОБА_5 Груп АГ", Швейцарія укладена додаткова угода № 5 до договору № 2МОГ-14 від 29.09.2014 р., пунктом 3.4 якої встановлено, що розрахунок по договору Покупець ("ОСОБА_5 Груп АГ", Швейцарія) може здійснити переказним векселем, де платником по векселю вказаний OMBILIC LIMITED , Кіпр, який акцептує вексель, приймаючи на себе зобов'язання по сплаті заборгованості векселедателя.

Переказний вексель № 1 від 05.08.2016 р. отримано ТОВ "ОСОБА_5 ОСОБА_4 Україна" на підставі акту б/н від 10.08.2016 р. приймання-передачі переказного векселя за договором № 2МОГ-14 на суму 222088 доларів США.

Судовим розглядом встановлено, що станом на 31.05.2017 р. валютні кошти в розрахунок оплати по вищевказаному векселю не надходили та він не погашений, що підтверджується даними бухгалтерського обліку, рахунок 342 Короткові векселі, одержані в іноземній валюті , тобто станом на 31.05.2017 р. у позивача обліковується дебіторська заборгованість по договору № 2МОГ-14 від 29.09.2014 р. на суму 222088 доларів США.

Проте, позивачем в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і находяться за її межами не відображено у розділі ІІІ "ОСОБА_2 та товар за кордоном" п. 5 "Товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України".

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні позову ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_4 Україна" необхідно відмовити, так як оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем порушено, встановлений Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , строк зарахування виручки на валютні рахунки, за що до нього відповідачем правомірно застосовано відповідальність у вигляді пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову ТОВ "ОСОБА_2 ОСОБА_4 Україна .

Керуючись ст. ст. 9, 243, 308, 315, 316, 317, 322 , 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 по справі № 820/5491/17 скасувати

Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОСОБА_4 Україна".

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_7 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови складено 27.06.2018 р.