Постанова

від 26.06.2018 по справі 2а-3379/09/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №2а-3379/09/2670

адміністративне провадження №К/9901/46360/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 (судді Безименна Н.В., Аліменко В.О., Кучма А.Ю.)

у справі №2а-3379/09/2670

за позовом Українсько-американського страхового товариства з додатковою відповідальністю Росток

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2

за участю Прокуратури Голосіївського району м. Києва

про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року Українсько-американське страхове товариство з додатковою відповідальністю Росток , правонаступником якого є Українсько-американське страхове товариство з додатковою відповідальністю Росток (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням неодноразових змін та доповнень адміністративного позову, просило:

- визнати протиправними дії та бездіяльність: Старшого державного податкового ревізора-інспектора податкової служби відділу контролю за фінансовими установами управління контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Могили Тараса Любомировича; Головного державного податкового ревізора-інспектора податкової служби 2-го рангу відділу контролю за оподаткуванням доходів нерезидентів управління контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Малиги Костянтина Анатолійовича; Начальника відділу контролю з і фінансовими установами - інспектора податкової служби 2-го рангу відділу контролю за фінансовими установами управління контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Косяченко Інни Вадимівни та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, які полягають в:

- не перевірці, не складанні та не доданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-01-81475581 від 16.10.2008 затвердженого керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби та підписаного начальником відділу (управління) працівника, що очолює перевірку, плану перевірки суб'єкта господарювання;

- не перевірці, не складанні та недоданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-01-81475581 від 16.10.2008 відомостей або таблиць, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, що повторюються;

- не перевірці, не складанні та не здійсненні при винесенні податкових повідомлень-рішень від 28.10.2008 № 0000362201/0, від 28.10.2008 № 0000392201/0, від 29.12.2008 № 0000392201/1, розрахунків зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток;

- не перевірці, не складанні та не доданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-01-81475581 від 16.10.2008 розрахунків пені та штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового та іншого законодавства, валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, при порушенні правил сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб;

- не перевірці, не складанні та недоданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-01-81475581 від 16.10.2008 матеріалів перевірок щодо правових відносин суб'єкта господарювання з іншими суб'єктами господарської діяльності (акти, довідки, пояснювальні записки, розрахунки та інші документи), реєстри, в яких наводиться інформація про проведені перевірки, надіслані запити на їх проведення до інших органів державної податкової служби та отримані відповіді;

- не перевірці, не складанні та недоданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-01-81475581 від 16.10.2008 завірених копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, у випадку їх вилучення;

- не перевірці, не складанні та не доданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-01-81475581 від 16.10.2008 опису вилучених копій документів;

- не перевірці, не складанні та недоданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-01-81475581 від 16.10.2008 копій форм фінансової звітності за період, що перевіряється (у разі необхідності);

- не перевірці, не складанні та не доданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-01-81475581 від 16.10.2008 інших матеріалів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства;

- не перевірці, не складанні та недоданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-1-81475581 від 16.10.2008 матеріалів перевірок щодо правових відносин суб'єкта господарювання з іншими суб'єктами господарської діяльності (акти, довідки, пояснювальні записки, розрахунки та інші документи), реєстри, в яких наводиться інформація про проведені перевірки, надіслані запити на їх проведення до інших органів держаної податкової служби та отримані відповіді;

- не перевірці, не складанні та не доданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-01-81475581 від 16.10.2008 завірених копій документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, у випадку їх вилучення;

- не перевірці, не складанні та не доданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-0-81475581 від 16.10.2008 описів вилучених копій документів, якщо вилучення відбулось;

- не перевірці, не складанні та недоданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-01-81475581 від 16.10.2008 відомостей про дебіторську та кредиторську заборгованість із зазначенням повного найменування суб'єктів господарювання, їх кодів за ЄДРПОУ (для юридичних осіб) та прізвищ, імен та по батькові, ідентифікаційних номерів (за наявної) (для фізичних осіб), а також дати та номера документа, що їх підтверджує, за найбільшою сумою заборгованості;

- не перевірці, не складанні та не доданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-01-81475581 від 16.10.2008 даних про виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) (експортних, імпортних, бартерних, з переробки давальницької сировини на території України та за її межами, та інших);

- не перевірці, не складанні та не доданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-01-81475581 від 16.10.2008 інших матеріалів, що мають значення для прийняття податковою повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) за результатами перевірки та вжиття заходів щодо забезпечення повернення валютної виручки та інших;

- не перевірці, не складанні та не доданні до акту податкової перевірки № 448/1-22-01-81475581 від 16.10.2008 р. копій форм фінансової звітності за період, що перевіряється (у разі необхідності);

- в порушенні прав посадових осіб ТДВ РСТ погодження та підпису додатків, які містять інформацію про діяльність ТДВ РСТ , відомостей або таблиць, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються;

- не перевірці, не врахуванні та не внесенні до акту податкової перевірки № 448/1-22- 01-81475581 від 16.10.2008 назву органу, що видав ліцензію, терміни початку і закінчення дії ліцензії ТДВ РСТ № 218/200 від 21.01.1994 року на право здійснювати страхову діяльність, виданої Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю Міністерства фінансів України, що є порушенням абз. 5 пункту 1.4, пунктів 2.2.8, 2.2.13, 3.1, 3.2, 3.4 Норм оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства;

Також позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 28.10.2008 №0000362201/0, від 28.10.2008 №0000392201/0 та від 29.12.2008 №0000392201/1, №0000482201/1.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем проведено перевірку Товариства з численними порушеннями вимог чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Добрянська Я.І.) від 18 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 частково задоволено апеляційну скаргу Товариства, скасовано постанову суду першої інстанції та частково задоволено позов.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.10.2008 №0000362201/0, № 0000392201/0 та від 29.12.2008 № 0000392201/1, № 0000482201/1.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної ДПІ виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.04.2015 по 31.03.2008 складено акт перевірки від 16.10.2008, в якому викладено висновки контролюючого органу про виявлення наступних порушень:

- п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.2, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 внаслідок чого занижено подок на прибуток на загальну суму 795 142 грн.;

- п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 9.4 ст. 9 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97-ВР, п. 4.1 ст. 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 256 429 грн.

На цій підставі відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 28.10.2008 №0000362201/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій, в сумі 795 142 грн. - за основним платежем, та в сумі 795 142 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, всього - 1 590 284 грн.;

- від 28.10.2008 №0000392201/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість, в сумі 256 429 грн. - за основним платежем, та в сумі 131 444 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, всього - 387 873 грн.;

Подана позивачем в порядку адміністративного оскарження скарга була залишена без задоволення, оскаржувані рішення - без змін, в зв'язку з чим ДПІ 29.12.2008 прийнято повідомлення-рішення №0000392201/1, № 0000482201/1 аналогічного змісту.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що видані позивачу Міністерством фінансів України ліцензії АА№239445 та АА№239446 від 27.02.2002 на здійснення страхової діяльності були анульовані, а Товариство виключене з реєстру фінансових установ, відтак позивач був повинен зареєструватися у якості платника податку на додану вартість та оподатковувати операції, що здійснювались Товариством.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що перевірку Товариства було проведено у відповідності до положень чинного законодавства, а обґрунтованість висновків ДПІ щодо порушень позивачем Законів України Про оподаткування прибутку підприємств та Про податок на додану вартість підтверджено під час розгляду справи в суді.

Натомість, частково задовольнивши адміністративний позов та скасувавши оскаржені податкові повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку що ДПІ здійснила перевірку Товариства з суттєвими порушеннями чинного законодавства, а висновки відповідача щодо відсутності у позивача ліцензії на здійснення страхової діяльності спростовано матеріалами справи.

Спірні правовідносини регламентуються положеннями Законів України Про державну податкову службу в Україні , Про оподаткування прибутку підприємств , Про податок на додану вартість , Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) внормовано приписами статті 11 1 Закону України Про державну податкову службу в Україні , а умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення таких перевірок - статті 11 2 цього Закону.

Здійснивши системний аналіз обставин справи та давши їм належну оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем було здійснено перевірку з порушеннями вимог Закону України Про державну податкову службу в Україні , оскільки матеріали справи не містять належних доказів направлення на адресу позивача письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення проведення перевірки, доказів отримання Товариством цього повідомлення, тощо.

Крім того, апеляційним судом обґрунтовано зроблено висновок про те, що всупереч приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірності своїх висновків щодо того, що Товариство здійснювало свою діяльність без відповідної ліцензії, отже не мало прав на податкові пільги встановлені законом для підприємств, що здійснюють страхову діяльність.

В той же час, позивач надав під час розгляду справи копію ліцензії на право здійснювати страхову діяльність, видану Товариству 21.01.1994 з терміном дії 25 років.

При цьому, матеріали справи не містять доказів відкликання вказаної ліцензії в порядку передбаченому статтею 4 Розділу V Прикінцеві положення Закону України Про страхування чи втрати чинності цієї ліцензії в інший передбачений законом спосіб.

З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у відповідності до приписів статті 3 Закону України Про податок на додану вартість не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а згідно з положеннями статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів оподатковується : за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів якими мотивовано судове рішення суду апеляційної інстанції, зводиться по суті до переоцінки доказів, яким дано належну оцінку судом апеляційної інстанції, відтак не дає підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Безпідставним є посилання відповідача на судові рішення у справі №2-3851/11, оскільки під час розгляду справи не досліджувались питання законності дій ДПІ з організації та проведення перевірки Товариства та обґрунтованості викладених в акті перевірки висновків щодо наявності в діях Товариства порушень Законів України Про податок на додану вартість , Про оподаткування прибутку підприємств та здійснення страхової діяльності без ліцензії, передбаченої законом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер