Ухвала

від 23.06.2018 по справі 810/1246/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 червня 2018 року

Київ

справа №810/1246/16

касаційне провадження №К/9901/53135/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКОМ ТРАНС" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 у справі №810/1246/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКОМ ТРАНС" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКОМ ТРАНС" у квітні 2016 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2016 №0000252201/447 та №0000262201/448.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 18.07.2017 позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.02.2018 постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 скасував та прийняв нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16.03.2016 №0000252201/447 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 334000 грн. - основного платежу та 83500 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКОМ ТРАНС" звернулося 13.06.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018. До касаційної скарги додано заяву про поновлення строків касаційного оскарження.

При вирішенні питання щодо дотримання скаржником строку касаційного оскарження постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 суд керується таким.

Як вбачається з оскарженої постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 вказане судове рішення набрало законної сили з дати прийняття.

Згідно з частиною першою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент ухвалення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Таким чином, останнім днем подання касаційної скарги в межах встановленого частиною першою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строку, був день із датою 22.03.2018.

Касаційну скаргу позивачем подано 13.06.2018, тобто з пропуском встановленого частиною першою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження скаржник посилається на те, що вже звертався з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018, утім ухвалою Верховного Суду від 07.05.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАРКОМ ТРАНС" відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України таку касаційну скаргу повернуто, у зв'язку з неусуненням недоліків касаційної скарги, встановлених ухвалою про залишення касаційної скарги без руху (щодо надання документу про сплату судового збору)

Позивач у заяві про поновлення строку касаційного оскарження вказав, що враховує мотиви відмови Верховного Суду, викладені в ухвалі про повернення касаційної скарги вперше, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та вживає заходів щодо отримання коштів для сплати судового збору.

Також зазначає, що адвокатом позивача надіслано запит до податкового органу щодо отримання довідки про наявність відкритих рахунків у банківських установах, однак відповідь на такий запит станом на дату звернення із касаційною скаргою вдруге не надходила. Скаржником направлено запити до банківських установ, де відкриті рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКОМ ТРАНС", з проханням надати довідки про стан рахунків та залишки на рахунках. Позивач вважає ці обставини поважними підставами пропуску строку на касаційне оскарження, а строк таким, що належить поновити.

У підтвердження вищенаведених обставин, скаржником надано копію адвокатського запиту, адресованого податкового органу - Запорізькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо надання інформації про всі наявні рахунки у банківських установах станом на дату надання інформації від 01.06.2018.

Аналіз положень статтей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Позивачем не надано доказів вчинення дій з метою сплати судового збору у справі №810/1246/16 з моменту виникнення права на касаційне оскарження.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстав пропуску такого строку поважними.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли на момент звернення до суду касаційної інстанції, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

До касаційної скарги позивачем не додано документ про сплату судового збору.

Натомість, до касаційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, скаржник вказує на те, що сума судового збору за подання касаційної скарги у справі №810/1246/16 для позивача є непомірно великою, оскільки Товариство перебуває у скрутному майновому стані, тому не має можливості сплатити судовий збір.

У підтвердження таких обставини позивач зазначає, що основним видом економічної діяльності Товариства є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Товариство відповідно до договору оренди №01/05/15 від 01.05.2015 використовувало у своїй господарській діяльності нафтобазу, однак на цій нафтобазі сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 08.06.2016. Відповідно до акту інвентаризації було складено акт списання товарів №57 від 30.12.2015 на суму 305813612,90грн. Такі обставини зумовили настання збитків на суму 305813612,90грн. у вигляді знищення під час пожежі товару у кількості 20129,72 тон. Також позивач вказує на неможливість сплати судового збору через відсутність коштів на банківських рахунках, у зв'язку з накладенням арешту та такі рахунки. Крім того, наголошує на тому, що коштів, які обліковуються на арештованих рахунках, недостатньо для сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №810/1246/16 у повному обсязі.

У підтвердження наведених у клопотанні обставин позивачем надано:

копію договору оренди №01/05/15 від 01.05.2015;

копію акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.05.2015;

копію акту про пожежу від 08.06.2015;

копію акту інвентаризації від 13.07.2015;

довідку ПАТ "Банк Восток" від 05.06.2018 №05ц/0726Бт, згідно з якою залишок коштів на рахунку складає відповідно 0,00грн;

довідку ВАТ "ПУМБ" від 05.06.2018 №KIE-07.3/1329, згідно з якою залишок коштів на рахунку складає відповідно 0,00грн;

довідку ПАТ "УКРГАЗБАНК" від 04.06.2018 №15932/8436/2018, згідно з якою загальний залишок коштів на рахунку складає 91982,55грн.;

довідку ПАТ "КБ "ГЛОБУС" від 05.06.2018 №72/01-23/632, згідно з якою залишок коштів на рахунку складає відповідно 0,00грн.

Крім того, позивач вказує про наявність судових рішень про накладення арешту на грошові кошти , які обліковуються на банківських рахунках позивача.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Як зазначено вище, частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог касаційної скарги визначено долучення документу про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення процесуального закону кореспондуються з положеннями частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ.

Враховуючи викладене, суд може відтермінувати особі, яка звертається до суду, зокрема з апеляційною скаргою, виконання обов'язку щодо сплати судового збору на певний строк, у разі наявності в такої особи станом на момент звернення до суду об'єктивних перешкод фінансового (матеріального) характеру.

Суд, до якого звертається особа зі скаргою, при вирішенні питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору повинен з'ясувати показники фінансових ресурсів у джерелах акумулювання коштів скаржника станом на момент звернення до суду у кожному конкретному випадку.

Скаржником долучено до касаційної скарги запит щодо надання податковим органом інформації про відкриті рахунки у банках, утім відповіді контролюючого органу на вказаний запит не додано.

Крім того, суд повинен врахувати обставини, які б вказували на можливість виконання особою, якою заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, процесуального обов'язку щодо сплати такого збору у певний строк у майбутньому.

Порушуючи питання про відстрочення сплати судового збору, позивач не посилається на обставини, які б давали підстави для висновку, що скаржником вчиняються дії з метою усунення перешкод фінансового (матеріального) характеру з метою сплати судового збору.

Арешт коштів на банківських рахунках в особи, якою заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, не свідчить на користь наявності у такої особи наміру виконати такий процесуальний обов'язок у майбутньому.

Позивач також не надав доказів щодо факту оскарження судових рішень, якими на його рахунки накладено арешт, в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача щодо відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Як зазначено вище, частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог касаційної скарги визначено долучення документу про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи викладене, клопотання щодо відстрочення оплати судових витрат вирішується судом за наявності обґрунтованого клопотання з посиланням на конкретні факти та докази, які підтверджують обставини щодо відсутності у скаржника у всіх джерелах акумулювання фінансових ресурсів достатніх коштів для виконання вимог частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, задоволенню не підлягає.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом - квітень 2016 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2016 місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 гривень (стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928 VIII).

У відповідності до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції, чинній на дату звернення до суду з позовом - квітень 2016 року) ставка за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, становить 1,5 % від ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

У справі подано позовну заяву майнового характеру - вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2016 №0000252201/447 та №0000262201/448. Судове рішення суду апеляційної інстанції оскаржено в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2016 №0000252201/447 та №0000262201/448 в загальній оспорюваній сумі 1244489048 грн.

Таким чином, судовий збір за подання до адміністративного суду позову, виходячи з вказаної ціни позову, складає 1244489048 грн. х 1,5% = 18667335,72 грн.

Отже, судовий збір, який необхідно сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 18667335,72 грн. х 200% = 37334671,44 грн.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві. Код банку отримувача (МФО): 820019. Рахунок отримувача: 31213207700007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Призначення платежу: ";101;

---

код клієнта за ЄДРПОУ; судовий збір за позовом

---

у справі №

---

, Верховний Суд".

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.

Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАРКОМ ТРАНС" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 у справі №810/1246/16.

2.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКОМ ТРАНС" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 у справі №810/1246/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКОМ ТРАНС" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.

3. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Направити скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна

Л.І.Бившева

В.В.Хохуляк