Рішення

від 27.06.2018 по справі 908/1624/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/88/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

27.06.2018 Справа № 908/1624/17

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді - Корсун В.Л.,

при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.,

розглянувши матеріали справи № 908/1624/17

за позовною заявою: приватного підприємства "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ", 49000, м. Дніпро, вул. Богданова, 1/41

до відповідача: державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)", 70441, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Біленьке, вул. Запорізька, 32

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Касьян О.В., довіреність від 16.05.18 б/н; договір про надання правової допомоги від 05.09.17

від відповідача: Ковальчук О.С., довіреність від 21.08.17 № 25

СУТЬ СПОРУ:

09.08.17 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява приватного підприємства "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" (далі ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ") від 07.08.17 вих. № 1 до державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)" (далі ДП "Підприємство ДКВС України ( № 99)") про стягнення збитків у розмірі 1 417 207,68 грн., 16 501,73 грн. пені та 1980,21 грн. 3 % річних.

Позовну заяву обґрунтовано ст.ст. 16, 22, 224, 257, 261, 386, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 651, 837, 841, 852, 949 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 224, 225 ГК України, а також тим, що на вимогу позивача (претензію) відповідач не відшкодував збитки завдані втратою (знищенням) майна ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" під час пожежі 02.08.14 на території колонії, яке було прийнято ДП "Підприємство ДКВС України ( № 99)" на підставі 6-ти актів-прийому передачі під час виконання умов договору підряду від 26.11.12 № 73 з додатковими угодами до нього. Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем на підставі ч. 3 ст. 549 та ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 16 501,73 грн. пені та 1980,21 грн. 3 % річних.

09.08.17 автоматизованою системою судової справи вищевказаний позов передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 09.08.17 судом порушено провадження у справі № 908/1624/17, судове засідання призначено на 30.08.17.

30.08.17 до матеріалів справи через канцелярію суду подано відзив від 29.08.17 № б/н за змістом якого ДП "Підприємство ДКВС України (№ 99)" вважає позовні вимоги ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" безпідставними, необґрунтованими, просить суд відмовити в їх задоволені. Зокрема, відповідач зазначає, що за додатковою угодою від 11.10.13 № 1/01 до договору підряду № 73 у відповідача відсутній обов'язок збереження майна позивача, а тому згідно акту приймання-передачі від 11.10.13 № 2/02 відповідач відповідальності за збереження переліченого майна не несе. Крім того, вважає, що обов'язок зберігання наданої Замовником сировини у Підрядника виник з 02.01.14, а саме у зв'язку з укладенням додаткової угоди № 2 від 02.01.14. Вказує, що актами від 03.06.14 № 3/14 та від 18.06.14 № 4/4 визначено лише прийом-передачу майна (милого господарського 72% в кількості 16 та 22,5 тон) виключно на переробку, а не на відповідальне зберігання. Згідно решти актів прийому-передачі на відповідальне зберігання від 07.02.14 № 1/14, від 30.04.14 № 2/14, від 30.06.14 № 7/14, відповідачем перелічене майно було прийняте. Однак, відповідач вважає, що по вказаним актами за №№ 1/14, 2/14, 7/14, позивачем необґрунтовано розрахована сума збитків, сплив строк позовної давності та наявні обставини непереборної сили.

В судовому засіданні 30.08.17 позивачем суду надані уточнення від 30.08.17 до позовної заяви, в прохальній частині яких директор ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" Боярчук К.В. просить суд розірвати договір підряду від 26.11.12 № 73 між ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" та ДП "Підприємство ДКВС України (№ 99)", стягнути з відповідача 1 417 207,68 грн. збитків, 3 145,03 грн. - 3 % річних та 26 208,62 грн. - пені.

Ухвалою від 30.08.17 судом відмовлено у прийняті до розгляду уточнення до позовної заяви ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" від 30.08.17 в частині вимоги про розірвання договору підряду від 26.11.12 № 73. Уточнення до позовної заяви в частині збільшення позовних вимог повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

В судових засідання 30.08.17 та 12.09.17 судом оголошувались перерва на 12.09.17 та на 25.09.17 відповідно.

06.09.16 представником ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" подано до суду пояснення на відзив на позовну заяву, пояснення стосовно пожежі 02.08.14 та обґрунтування стосовно строку дії договору підряду.

07.09.17 від ДП "Підприємство ДКВС України (№ 99)" надійшла заява від 29.08.17 б/н щодо застосування строків позовної давності. За доводами відповідача, трирічний строк позовної давності за зобов'язанням відповідача по передачі готової продукції, з урахуванням останньої поставки сировини (18.0.18) та п. 2.1.4 договору, а також щодо повернення поставлених позивачем відповідачу 30.06.14 матеріалів, сплинув 01.07.17. Враховуючи викладене, а також приписи ст. 257, частини 3-4 ст. 267 ЦК України, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача щодо стягнення збитків за договором підряду від 26.11.12 № 73 та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

12.09.17 від представника позивача до матеріалів справи надійшло пояснення від 11.09.17.

25.09.17 до суду надійшло клопотання від 25.09.17 за підписом представника позивача про призначення судової експертизи, яке обґрунтовано необхідністю визначення вартості переданого позивачем на зберігання відповідачу майна та завданих відповідачу збитків у зв'язку з втратою цього майна з урахуванням ринкових цін на день пред'явлення позову - 09.08.17.

Ухвалою від 25.09.17 строк вирішення спору продовжено на 15 днів - до 24.10.17, розгляд справи відкладено на 05.10.17.

Ухвалою від 05.10.17 судом призначено по справі № 908/1624/17 судову товарознавчу експертизу проведення якої доручено Дніпропетровському НДІ судових експертиз. Провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи та надходження висновку за її наслідками до суду.

Ухвалою від 24.11.17 поновлено провадження у справі № 908/1624/17 із 30.11.17 для розгляду клопотання керівника Дніпропетровського НДІ судових експертиз викладеного в листі за вих. від 06.11.17 № 09/5000/4352, який надійшов до суду 21.11.17. Судове засідання призначено на 30.11.17.

Ухвалою від 30.11.17 задоволено клопотання керівника Дніпропетровського НДІ судових експертиз за вих. від 06.11.17 № 09/5000/4352 про погодження строку проведення експертизи в строк, що перевищує 60 календарних днів, внаслідок чого продовжено термін проведення експертизи в строк, що перевищує 60 календарних днів.

Ухвалою від 30.11.17 провадження у справі № 908/1624/17 зупинено до закінчення проведення судової товарознавчої експертизи та надходження її висновку (з матеріалами справи) до господарського суду Запорізької області.

02.05.18 на адресу суду за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у справі № 908/1624/17 надійшов лист за підписом першого заступника директора Дніпропетровського НДІ судових експертиз Лисенко А.М. за вих. від 26.04.18 № 5000-17 разом із матеріалами справи № 908/1624/17 та висновком експерта від 29.03.18 № 5000-17.

Ухвалою суду від 11.05.18 поновлено провадження у справі № 908/1624/17 із 11.05.2018 . Судове засідання призначено на 29.05.18.

29.05.18 представника відповідача через канцелярію суду подано письмову заяву по справі № 908/1624/17, в якій заявником вказано про надання на виконання вимог ухвали господарського суду Запорізької області від 11.05.18 по справі № 908/1624/17 копії договору поставки № Г-52 від 04.01.14. Також вказаною заявою повідомлено суд про те, що всі наявні документи було долучено до справи 30.08.17, 07.09.17, 13.09.17, і що будь-яке інше листування по суті справи відсутнє.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.17 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуальної кодексу України (далі ГПК України), який набрав чинності з 15.12.17.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Приймаючи до уваги той факт, що із 15.12.17 набрав чинності ГПК України у новій редакції, а також те, що розгляд цієї справи по суті спору розпочато 30.08.17, в судовому засіданні 29.05.18 суд після з'ясування думки представників позивача та відповідача щодо подальшого розгляду справи в рамках чинного ГПК України в новій редакції та враховуючи відсутність заперечень оголосив про відкриття судового засідання, яке буде проводитись в порядку глави 6 (розгляд справи по суті) ГПК України (в редакції чинній з 15.12.17) за правилами загального позовного провадження, починаючи із стадії розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 29.05.18 представники позивача та відповідача повідомили суду про всі обставини, що мають значення для вирішення даної справи та про те, що до матеріалів справи надано всі документи та докази, що стосуються розгляду справи № 908/1624/17.

Ухвалою від 29.05.18 суд визначив розгляд справи № 908/1624/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії - "по суті". Оголосити перерву в розгляді справи № 908/1624/17 по суті. Судове засідання призначити на 06.06.18.

06.06.18 від представника позивача надійшло клопотання від 01.06.18 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат, в якому заявник просить суд виключити до складу судових витрат та стягнути з відповідача на користь ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" 21 535,35 грн. судового збору, 2 971,20 грн. витрат на проведення судової експертизи, 23 200 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги.

15.06.18 від представника позивача надійшло доповнення від 13.06.18 до клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат, в якому заявник просить суд виключити до складу судових витрат та стягнути з відповідача на користь ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" 21 535,35 грн. судового збору, 2 971,20 грн. витрат на проведення судової експертизи, 25 800 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги.

В судових засіданнях 06.06.18, 18.06.18, 22.06.18 судом оголошувалась перерва на 18.06.18, 22.06.18 та на 27.06.18 відповідно.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та у письмових поясненнях.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив повністю, підстави для відмови в позову відповідачем викладено у відзиві на позовну заяву. Зокрема, однією з підстав для відмови в позові відповідач вважає сплив позовної давності, яку просить суд застосувати при вирішення спору.

У засіданні суду 27.06.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено, коли буде складено повне рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.12 між приватним підприємством "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" (Замовник) та державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)" (Підрядник) укладено договір підряду № 73, за умовами якого (п.1.1) Підрядник зобов'язався на свій ризик виготовити за рецептурою Замовника мило та мильну основу, мильну стружку (надалі іменується продукція), у кількості не менше 30 тон у місяць, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи (продукцію).

Згідно з п. 2.1. договору, обов'язками підрядника, зокрема, є: (надання площі для розміщення виробництва у необхідному розмірі (пп. 2.1.1.); передавати продукцію замовникові не пізніше 30 числа кожного місяця (пп. 2.1.4.) забезпечувати виробництво необхідними матеріалами та сировиною (пп. 2.1.5).

Пунктом 4.1. договору закріплено, що роботи виконуються із матеріалів Підрядника.

Підрядник зобов'язується забезпечити Замовнику необхідні умови для ознайомлення з виконанням робіт, які включають в себе і перевірку технологічних процесів шляхом безперешкодного доступу до місця проведення робіт (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 12.1. договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін.

Згідно з п. 12.2. договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 12.1 цього договору та закінчується 31.12.13 р. За згодою обох сторін договір може бути пролонговано на наступний рік на тих самих умовах.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 12.3. договору).

Додатковою угодою від 11.11.13 № 1/01 до договору підряду від 26.11.12 № 73 сторони передбачили, що за виробничою необхідністю Замовник має право постачати сировину в необхідному обсязі Підряднику та зберігати її на території виробництва.

Додатковою угодою від 02.01.14 № 2 сторонами викладено п. 12.2 договору підряду від 26.11.12 № 73 в наступній редакції: строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 12.1 цього договору та закінчується 31.12.14 р. За згодою обох Сторін, договір може бути пролонговано на наступний рік на тих самих умовах .

Крім того, вказаною додатковою угодою № 2 розділ 4 договору підряду від 26.11.12 № 73 доповнено п. 4.4. наступного змісту: Сировина, а також готова продукція в разі виробничої необхідності передається Замовником підряднику на підставі Акту зберігання .

Також пунктами 3, 4 вказаної додаткової угоди сторони визначили, що інші положення договору залишаються без змін, ця угода набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками та є невідємною частиною договору.

З матеріалів справи вбачається, що до додаткової угоди від 10.10.13 № 1/01 сторонами складено:

- акт прийому-передачі майна на зберігання від 07.02.14 № 1/14 , відповідно до якого Замовник передав на відповідальне зберігання на безоплатній основі Підряднику наступний товар: 1) гідрогенизироване пальмове масло 3 тони; 2) РДО пальмове масло - 3 тонни; 3) РДО кокосове масло - 1 тонна; 4) гідрогенизироване пальмове масло з ароматизатором - 0,94 тонни; 5) Z300 замінник молочного жиру - 1 тонна; 6) Z300 замінник молочного жиру - 1 тонна; 7) каолін П-2 парфумерний - 20 тон; 8) барвник жиророзчинний - 0,0235 тонн.

- акт прийому-передачі майна на зберігання від 11.10.13 № 2/02, згідно з яким Замовник передав на відповідальне зберігання на безоплатній основі Підряднику майно (товар): 1) сода каустична - 8 500 кг; 2) каолін П-2 - 8000 кг; 3) жир яловичий - 10 000 кг; 4) сторін - 15 000 кг; 5) мильну основа - 4 700 кг.

Крім того, до додаткової угоди № 2 від 02.01.14 сторонами складено ще чотири акти прийому-передачі майна, а саме:

- акт прийому-передачі майна на зберігання від 30.04.14 № 2/14, згідно з яким Замовник передав на відповідальне зберігання на безоплатній основі Підряднику майно (товар): 1) сушильна камера стрічково-конвеєрного типу - 1 шт.; 2) милорізка системи Проніна - 2 шт; 3) пелітайзер прес-шнек екструдер для формування мила - 1 шт; 4) вихровий насос ВВК-16/20 - 1 шт; 5) милохолодильний барабан - 1 шт; 6) бочка б/у об'ємом 200 л - 192;

- акт прийому-передачі майна на переробку від 03.06.14 № 3/14, згідно з яким Замовник передав на переробку Підряднику 16 тонн господарського мила 72%;

- акт прийому-передачі майна на переробку від 18.06.14 № 4/14, згідно з яким Замовник передав на переробку Підряднику 22,500 тонн господарського мила 72%;

- акт прийому-передачі майна на зберігання від 30.06.14 № 7/14, згідно з яким Замовник передав на відповідальне зберігання на безоплатній основі Підряднику майно (товар): 1) гофроящик 385*250*240 кількістю 6 893 шт. на суму 20 911,76 грн. з ПДВ; 2) гофроящик 385*180*180 кількістю 1 924 шт. на суму 5 772,00 грн. з ПДВ.; 3) каустичну сода кількістю 0,5 т на суму 4 200,00 грн.; 4) мішки великі - 25 шт. на суму 1350,00 грн. з ПДВ; 5) мішки біг-бегі - 25 шт. на суму 1500,00 грн. з ПДВ; 6) перекис водню - 280 кг на суму 3 024,00 грн.

Зазначені акти підписані уповноваженими особами з обох сторін та засвідчені печатками підприємств Замовника і Підрядника.

Проаналізувавши зміст наведених вище актів прийому-передачі майна, судом встановлено, що відповідачем було прийнято на відповідальне зберігання наступне майно:

- гідрогенизироване пальмове масло 3 тонни; РДО пальмове масло - 3 тонни; РДО кокосове масло - 1 тонна; гідрогенизироване пальмове масло з ароматизатором - 0,94 тонни; Z300 замінник молочного жиру - 1 тонна; Z300 замінник молочного жиру - 1 тонна; каолін П-2 парфумерний - 20 тон; барвник жиророзчинний - 0,0235 тонн (акт прийому-передачі майна на зберігання від 07.02.14 № 1/14); сода каустична - 8 500 кг; каолін П-2 - 8000 кг; жир яловичий - 10 000 кг; сторін - 15 000 кг; мильну основа - 4 700 кг (за актом прийому-передачі майна на зберігання від 11.10.13 № 2/02);

- сушильна камера стрічково-конвеєрного типу - 1 шт.; милорізка системи Проніна - 2 шт; пелітайзер прес-шнек екструдер для формування мила - 1 шт; вихровий насос ВВК-16/20 - 1 шт; милохолодильний барабан - 1 шт; бочка б/у об'ємом 200 л - 192 (за актом прийому-передачі майна на зберігання від 30.04.14 № 2/14),

- гофроящик 385*250*240 кількістю 6 893 шт. на суму 20 911,76 грн. з ПДВ; гофроящик 385*180*180 кількістю 1 924 шт. на суму 5 772,00 грн. з ПДВ.; каустичну сода кількістю 0,5 т на суму 4 200,00 грн.; мішки великі - 25 шт. на суму 1350,00 грн. з ПДВ; мішки біг-бегі - 25 шт. на суму 1500,00 грн. з ПДВ; перекис водню - 280 кг на суму 3 024,00 грн. (за актом прийому-передачі майна на зберігання від 30.06.14 № 7/14).

Щодо актів прийому-передачі майна на переробку від 03.06.14 № 3/14 та від 18.06.14 № 4/14, згідно з якими Замовник передав на переробку Підряднику 16 та 22,500 тонн господарського мила 72%, то останні за своїм змістом та правовою природою є первинними бухгалтерськими документами (в розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ) та підтверджують господарські операції по передачі Замовником власного матеріалу для виконання підрядником робіт по договору.

Вказане не суперечить умовам договору підряду від 26.11.12 № 73, оскільки додатковою угодою від 11.10.13 № 1/01 до вказаного договору сторонами погоджено, що Замовник має право по виробничій необхідності поставляти сировину в необхідному обсязі Підряднику.

02.08.14 на об'єкті Біленьківська виправна колонія № 99 за адресою: с. Біленьке, вул. Запорізька, 32, у цеху з виробництва мила орієнтовно о 02 од. 55 хв. виникла пожежа. Пожежу ліквідовано 02.08.14 о 05 год. 20 хв.

Вказане підтверджується актом про пожежу від 02.08.14, який складено комісією у складі: головного інспектора відділу запобігання та ЗМРЦГУ ДСНС України у Запорізькій області капітана служби цивільного захисту Зеленцова Є.Б., слідчого Запорізького РВ УМВС у Запорізькій області капітана міліції Тютюника М.Д., начальника інспекції з пожежної безпеки ЗДПТС України у Запорізькій області Матросова О.В.

Як свідчить зміст акту про пожежу від 02.08.14, пожежею знищено сировину для виготовлення мила, картонну упаковку, а також пошкоджено: будівлю цеху, несучі металеві конструкції, кран балку, обладнання для виготовлення мила, стелажі металеві. Орієнтовні прямі збитки від пожежі - 13 293,84 грн., орієнтовні побічні збитки - 59 693,84 грн. Ймовірна причина пожежі - необережне поводженням з вогнем під час паління. Примірник акту про пожежу директором БВК-99 Янішиним М.В. під особистий підпис отримано 04.08.14.

В ході розгляду справи директор ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" пояснював, що дізнався про пожежу від працівників відповідача. Також вказував, що протягом декількох років позивач чув від відповідача в телефонному режимі обіцянки, що підприємство підрядника відшкодує завдані замовнику збитки, у зв'язку зі нищенням майна під час пожежі.

На підтвердження того, що ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" дізналось про пожежу від працівників відповідача 02.10.18, позивачем до матеріалів справи долучено фото із збереженим зображенням вхідної кореспонденції, яка надійшла на електронну пошту позивача, з якої видно, що до електронного листа прикріплено два файли - фото 1 та 2 сторінки протоколу про пожежу від 02.08.14.

27.06.17 позивачем, згідно з описом вкладення до цінного листа від 27.06.17 та фіскального чеку від 27.06.17, на адресу відповідача надіслано претензію від 26.06.17 вих. № 219/01 про відшкодування збитків за договором від 26.11.12 № 73 у сумі 3 200 000,00 грн.

Вказана претензія обґрунтована заявником ст.ст. 386, 22, 625, 949 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, договором підряду від 26.11.12, а також не поверненням станом на дату підписання претензії сировини, устаткування, готової продукції переданої ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" підприємству відповідача на зберігання за актами від 11.10.13 № 2/02, від 07.02.14 № 1/14, від 30.04.14 № 2/14, від 30.06.14 № 3/14, від 18.06.14 № 4/14, від 30.06.14 № 7/14 до додаткових угод від 11.10.13 № 1/01 та від 02.01.14 № 2 по договору підряду від 26.11.12 № 73. А також тим, що позивачу відомо про те, що 02.08.14 у цеху з виробництва мила, де знаходилось майно ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" (сировина, готова продукція, устаткування) виникла пожежа у зв'язку з необережним поводженням з вогнем під час паління (на підставі акту про пожежу від 02.08.14). Враховуючи викладене, позивач вважає, що саме з вини відповідача, усе майно, сировина, устаткування та готова продукція згоріла, та є такою, що не підлягає відновленню.

Оскільки відповідач позивачу збитки не відшкодував, відповіді на претензію не надав, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Предметом спору по справі є стягнення з відповідача 1 417 207,68 грн. збитків завданих внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду від 26.11.12 № 73 (з додатковими угодами від 11.10.13 № 1/0 та від 02.01.14 № 2) в частині незабезпечення збереження майна позивача переданого відповідачу на підставі актів прийому-передачі, 16 501,73 грн. пені на підставі ч. 3 ст. 549 ЦК України та 1980,21 грн. 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Розглядаючи спір по цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, (…). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1). Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, … не допускається (ч. 7).

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України унормовано, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Із змісту договору підряду від 26.11.12 № 73 та додаткових угод до нього від 11.10.12 № 1/01 та від 02.01.14 № 2 вбачається, що за своєю правовою природою він є змішаним, оскільки окрім елементів договору підряду, містить елементи договору зберігання, що не суперечить зазначеним вимогам законодавства.

Так, відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Приписами ст. 840 ЦК України закріплено, що якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Обов'язок підрядника зберігати надане йому майно закріплений вимогами ст. 841 ЦК України, згідно якої підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч.1 ст. 938 ЦК України).

Статтею 942 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Частиною 1 ст. 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ст. 950 ЦК України), а збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, згідно з вимогами ст. 951 ЦК України: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми на яку знизилася її вартість.

Таким чином зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві товар який був прийнятий на зберігання, а відшкодувати збитки зобов'язаний лише у випадку втрати (нестачі) або його пошкодження за наявності складу цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв'язок) передбаченого ст. 614 ЦК України (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.06.09 у справі № 34/136-08-2506 ).

Таким чином, обов'язковим під час розгляду даного спору є доведення факту втрати майна, переданого на зберігання та встановлення наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення: наявність збитків, протиправність дій особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Статтею 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Норма ч. 1 ст. 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 623 ЦК України закріплено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Приписами ст. 224 ГК України закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ЦК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Частинами 3, 4 ст. 225 ГК України передбачено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності особу, що порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила однак не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Норми статей 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Пунктом 9.1. договору підряду закріплено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань за даною угодою, якщо це з'явилось наслідком обставин непереборної сили, що виникли після підписання договору, зокрема: стихійного лиха, дій державної влади і управління, військових дій, блокад, епідемій, страйків і т.п.

Згідно з п. 9.2. договору підряду, сторона, для якої створилися обставини непереборної сили, повинна протягом 10 днів письмово сповістити про це іншу сторону. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання таких обставин позбавляють сторону права посилатися на них.

Достатнім доказом виникнення в однієї із сторін за договором обставин непереборної сили буде письмове підтвердження Торговельно-промислової Палати (п. 9.3. договору підряду).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Частиною 2 наведеної норми передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Однак, матеріали справи не містять та сторони не заявляли суду під час розгляду цієї справи про наявність письмового підтвердження Торгово-промислової палати про виникнення у відповідача при виконанні зобов'язань за договором підряду від 26.11.12 № 73 обставин непереборної сили, у т.ч. у зв'язку з пожежею 02.08.14.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення відповідачем, у строк встановлений п. 9.2. договору від 26.11.12 № 73, позивача про настання обставин непереборної сили.

Таке неповідомлення позивача про настання обставин непереборної сили, відповідно до умов договору, позбавляє відповідача права посилатись на них.

А тому, з підстав викладених вище, суд дійшов висновку, про те, що існування форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач як на одну з підстав для відмови в позові, матеріалами справи не підтверджується.

Крім того, згідно з приписами ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір. А відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні шкоди позивачу.

Проте, відповідач, в порушення вказаної норми не довів належними доказами того, що ним вживалися усі заходи по збереженню спірного майна. А також, не спростував вказаної в акті від 02.08.14 про пожежу ймовірної причини пожежі, а саме: необережне поводженням з вогнем під час паління.

В той же час, піддаючи сумніву надані позивачем докази втрати відповідачем спірного майна, у т.ч. акт про пожежу від 02.08.14, відповідач з огляду на предмет доказування у даній справі, не надав до суду жодного документу підтверджуючого наявність в нього станом на час розгляду цієї справи судом переданого йому позивачем на зберігання спірного майна, який би міг спростувати всі надані позивачем докази та доводи щодо його втрати (майна).

На переконання суду, таке намагання відповідача піддати сумніву наявні у матеріалах справи докази є спробою уникнути відповідальності за втрачений товар, який позивач передав йому на зберігання на підставі вказаних в тексті цього рішення актів прийому-передачі майна на зберігання та не переробку до договору підряду від 26.11.12 № 73 (з додатковими угодами до нього).

Докази повернення відповідачем спірного майна позивачу в матеріалах справи також відсутні.

А доводи відповідача стосовного того, що господарське мило 72% у загальній кількості 38,500 тонн, після переробки було передано відповідачем позивачу у вигляді продукції за договором підряду, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які могли б підтвердити такі твердження відповідача, зокрема такі як: акти надання послуг з переробки продукції чи (або) видаткові накладні в яких міститься посилання на використання підрядником матеріалів замовника при виготовлені продукції, із посиланням на кількість використаної сировини та відповідний акт прийому-передачі майна на переробку.

Ураховуючи викладене, а також те, що відповідач, прийняв на себе зобов'язання за договором підряду по збереженню спірного майна позивача, суд дійшов висновку, що позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача (незбереженням майна позивача переданого на зберігання (переробку) та збитками позивача. Доведено, що протиправна поведінка відповідача є причиною, а збитки (фактична втрата майна), які завдані позивачу, - наслідком такої протиправної поведінки.

Щодо доведеності позивачем розміру збитків суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість спірного майна переданого позивачем відповідачу за актами прийому-передачі майна на зберігання від 07.02.14 № 1/14, від 11.10.13 № 2/02, від 30.04.14 № 2/14, актами прийому-передачі майна на переробку від 03.06.14 № 3/14, від 18.06.14 № 4/14 сторонами не визначена, умовами договору підряду від 26.11.12 № 73 (з додатковими угодами до нього) не погоджена.

Лише в акті прийому-передачі майна на зберігання від 30.06.14 № 7/14 сторонами визначено по кожному найменуванню окремо вартість майна переданого Замовником на відповідальне зберігання Підряднику, а саме: 1) за гофроящик 385*250*240, 6 893 шт. - 20 911,76 грн. з ПДВ; 2) за гофроящик 385*180*180, 1 924 шт. - 5 772,00 грн. з ПДВ.; 3) за каустичну соду, 0,5 т - 4 200,00 грн.; 4) за мішки великі, 25 шт. - 1350,00 грн. з ПДВ; 5) за мішки біг-бегі, 25 шт. - 1500,00 грн. з ПДВ; 6) за перекис водню, 280 кг - 3 024,00 грн. з ПДВ.

З урахуванням викладених обставин та положень ст.ст. 951, 623 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, суд дійшов висновку, що збитки завдані втратою (знищенням) відповідачем майна переданого за актом прийому-передачі від 30.06.14 № 7/14 має визначатись виходячи з погоджених сторонами в цьому акті цін (сум), яка загалом складає 36 757,76 грн.

Щодо інших актів прийому-передачі, в яких сторонами не погоджено вартість переданого відповідачу на зберігання та переробку майна (а саме: сода каустична (гідроксид натрія) в твердому стані, гранульована, 8,5 тон.; каолін сухого збагачення для косметичної промисловості марки П-2 ГОСТ 21285-75, 8 тон; яловичий топлений жир харчовий ГОСТ 25292-82, 10 тон; гідрогенізована пальмова олія ТМ"SANIA", 3 тони; рафінована вибілена дезодорована пальмова олія 36-39 ТМ "SANIA", 3 тони; рафінована вибілена дезодорована кокосова олія ТМ "SANIA", 1 тонна; гідрогенізована пальмова олія ТМ "SANIA", 0,94 тони; замінник молочного жиру Z300-302, ТМ "SANIA" (жир спеціального призначення), 1 тонна; замінник молочного жиру Z500-505, ТМ "SANIA" (жир спеціального призначення), 1 тонна; каолін сухого збагачення для косметичної промисловості марки П-2 ГОСТ 21285-75, 20 тон; мило господарське 72% ДСТУ 4544:2006: 16 тон.; мило господарське 72% ДСТУ 4544:2006: 22,5 тон ) - збитки мають визначатись виходячи з цін на таке майно, що існували за місцем виконання зобов'язання на день подання до суду позивачем цього позову про стягнення збитків.

Для визначення загальної ринкової вартості станом на день пред'явлення позову, тобто на 09.08.17, отриманих на зберігання та втрачених ДП "Підприємство ДКВС України ( № 99)" товарів народного споживання (саме так вказано позивачем у своєму позові у цій справі) та сировини ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" судом ухвалою від 05.10.17 призначено у справі № 908/1624/17 (за клопотанням позивача) судову товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Експерта попереджено про кримінальну відповідальність передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

На вирішення експертній установі поставлено наступні питання узгоджені сторонами (п. ІІІ резолютивної частини ухвали):

1. Яка ринкова вартість, станом на день пред'явлення позову, тобто на 09.08.17, отриманих на зберігання та втрачених ДП "Підприємство ДКВС України (№ 99)" таких товарів народного споживання та сировини ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ", а саме: 1) сода каустична (гідроксид натрія) в твердому стані, гранульована: 8,5 тон; 2) каолін сухого збагачення для косметичної промисловості марки П-2 ГОСТ 21285-75: 8 тон; 3) яловичий топлений жир харчовий ГОСТ 25292-82: 10 тон; 4) гідрогенізована пальмова олія ТМ"SANIA": 3 тони; 5) рафінована вибілена дезодорована пальмова олія 36-39 ТМ "SANIA": 3 тони; 6) рафінована вибілена дезодорована кокосова олія ТМ "SANIA": 1 тонна; 7) гідрогенізована пальмова олія ТМ "SANIA": 0,94 тони; 8) замінник молочного жиру Z300-302, ТМ "SANIA" (жир спеціального призначення):1 тонна; 9) замінник молочного жиру Z500-505, ТМ "САНІЯ" (жир спеціального призначення): 1 тонна; 10) каолін сухого збагачення для косметичної промисловості марки П-2 ГОСТ 21285-75: 20 тон; 11) мило господарське 72% ДСТУ 4544:2006: 16 тон.; 12) мило господарське 72% ДСТУ 4544:2006: 22,5 тон; 13) гофроящик 385*250*240 марки Т-24К-1: 6893 шт; 14) гофроящик 385*180*180 марки Т-24К-1: 1924 шт; 15) сода каустична (гідроксид натрія) в твердому стані, гранульована: 0,5 тони; 16) пероксид водню 60% тех. ТУ У 24.1-25548331.002-2001 МАРКА II: 280 кг?

Згідно з висновком судового експерта Дніпропетровського НДІ судових експертиз Гайдук В.А. від 29.03.18, наданого за результатами проведення судової товарознавчої експертизи по господарській справі № 908/1624/17 (т. 2, арк. с. 110-116 ), загальна ринкова вартість станом на день пред'явлення позову, тобто на 09.08.17, отриманих на зберігання та втрачених ДП "Підприємство ДКВС України ( № 99)" товарів народного споживання та сировини ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" складає 1 504 282,48 грн .

В дослідницькій частині висновку судовим експертом по кожному найменуванню товару окремо, який підлягав експертному дослідженню, наведена його загальна ринкова вартість станом на серпень 2017 року з урахуванням ПДВ:

1) сода каустична (гідроксид натрія) в твердому стані, гранульована, 8,5 тон - 117 300,00 грн.;

2) каолін сухого збагачення для косметичної промисловості марки П-2 ГОСТ 21285-75, 8 тон - 38 400,00 грн.;

3) яловичий топлений жир харчовий ГОСТ 25292-82, 10 тон - 180 000,00 грн.;

4) гідрогенізована пальмова олія ТМ"SANIA", 3 тони - 96 000,00 грн.;

5) рафінована вибілена дезодорована пальмова олія 36-39 ТМ "SANIA", 3 тони - 96 000,00 грн.;

6) рафінована вибілена дезодорована кокосова олія ТМ "SANIA", 1 тонна - 41 000,00 грн.;

7) гідрогенізована пальмова олія ТМ "SANIA", 0,94 тони - 31 960,00 грн.;

8) замінник молочного жиру Z300-302, ТМ "SANIA" (жир спеціального призначення), 1 тонна - 35 000,00 грн.;

9) замінник молочного жиру Z500-505, ТМ "SANIA" (жир спеціального призначення), 1 тонна - 34 000,00 грн.;

10) каолін сухого збагачення для косметичної промисловості марки П-2 ГОСТ 21285-75, 20 тон - 88 000,00 грн.;

11) мило господарське 72% ДСТУ 4544:2006: 16 тон. - 280 000,00 грн.;

12) мило господарське 72% ДСТУ 4544:2006: 22,5 тон - 393 750,00 грн.;

13) гофроящик 385*250*240 марки Т-24К-1: 6893 шт - 43 839,48 грн.;

14) гофроящик 385*180*180 марки Т-24К-1: 1924 шт - 10 101,00 грн.;

15) сода каустична (гідроксид натрія) в твердому стані, гранульована, 0,5 тони - 14 000,00 грн.;

16) перекис водню 60% тех. ТУ У 24.1-25548331.002-2001 Марка 11, 280 кг - 6 132,00 грн.

Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.

Статтею 104 ГПК України закріплено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу, згідно з якими: суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки, в акті прийому-передачі майна на зберігання від 30.06.14 № 7/15 сторони визначили вартість майна переданого відповідачу на зберігання, суд дійшов висновку, що визначена в дослідницькій частині експертного висновку загальна ринкова вартість товару, а саме: гофроящик 385*250*240 марки Т-24К-1: 6893 шт - 43 839,48 грн.; гофроящик 385*180*180 марки Т-24К-1: 1924 шт - 10 101,00 грн.; сода каустична (гідроксид натрія) в твердому стані, гранульована, 0,5 тони - 14 000,00 грн.; перекис водню 60% тех. ТУ У 24.1-25548331.002-2001 Марка 11, 280 кг - 6 132,00 грн., не підлягає прийняттю до уваги при прийнятті даного рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем суми збитків в розмірі 1 466 967,76 грн ., які були завдані порушенням відповідачем договірного зобов'язання щодо збереження наступного майна позивача:

1) сода каустична (гідроксид натрія) в твердому стані, гранульована, 8,5 тон - 117 300,00 грн. збитків;

2) каолін сухого збагачення для косметичної промисловості марки П-2 ГОСТ 21285-75, 8 тон - 38 400,00 грн. збитків;

3) яловичий топлений жир харчовий ГОСТ 25292-82, 10 тон - 180 000,00 грн. збитків;

4) гідрогенізована пальмова олія ТМ"SANIA", 3 тони - 96 000,00 грн. збитків;

5) рафінована вибілена дезодорована пальмова олія 36-39 ТМ "SANIA", 3 тони - 94 800,00 грн. збитків;

6) рафінована вибілена дезодорована кокосова олія ТМ "SANIA", 1 тонна - 41 000,00 грн. збитків;

7) гідрогенізована пальмова олія ТМ "SANIA", 0,94 тони - 31 960,00 грн. збитків;

8) замінник молочного жиру Z300-302, ТМ "SANIA" (жир спеціального призначення), 1 тонна - 35 000,00 грн. збитків;

9) замінник молочного жиру Z500-505, ТМ "SANIA" (жир спеціального призначення), 1 тонна - 34 000,00 грн. збитків;

10) каолін сухого збагачення для косметичної промисловості марки П-2 ГОСТ 21285-75, 20 тон - 88 000,00 грн. збитків;

11) мило господарське 72% ДСТУ 4544:2006: 16 тон. - 280 000,00 грн. збитків;

12) мило господарське 72% ДСТУ 4544:2006: 22,5 тон - 393 750,00 грн. збитків;

13) гофроящик 385*250*240 марки Т-24К-1: 6893 шт - 20 911,76 грн. збитків;

14) гофроящик 385*180*180 марки Т-24К-1: 1924 шт - 5 772,00 грн. збитків;

15) сода каустична, 0,5 тони - 4 200,00 грн. збитків;

16) мішки великі, 25 шт - 1350,00 грн. збитків;

17) мішки біг-бегі, 25 шт - 1500,00 грн. збитків;

16) перекис водню, 280 кг - 3024,00 грн. збитків.

Розмір збитків за іншим майном переданим ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" відповідачу за спірними актами прийму-передачі майна на зберігання, окрім зазначеного вище, позивачем не доведено.

Враховуючи, що позивачем по цій справі доведено завдання йому відповідачем збитків на більшу суму ніж заявлено у позові, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" про стягнення з ДП "Підприємство ДКВС України ( № 99)" збитків у розмірі 1 417 207,68 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16 501,73 грн. пені на підставі ч. 3 ст. 549 ЦК України та 1980,21 грн. 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України закріплено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Судом враховано, що відшкодування шкоди (збитків) - це відповідальність, в даному випадку така відповідальність у відповідача виникла через незбереження майна позивача, та за своєю правовою природою не є борговим (грошовим) зобов'язанням, а тому дія ст. 549 ЦК України та ч. 2 ст.625 ЦК не поширюється на спірні правовідносини сторін по цій справі.

У зв'язку із чим, у задоволені позову в цій частині слід відмовити.

Судом враховано, що надані відповідачем документи, а саме договір відступлення права вимоги від 30.06.14, договори поставки, акти звірки взаємних розрахунків, податкові накладні, видаткові накладні не підтверджують належного виконання відповідачем зобов'язання за договором щодо збереження спірного майна та його повернення позивачу, а тому судом до уваги не приймаються.

Крім того, судом не прийнято в якості належних та допустимих доказів у цій справ надані сторонами документи: договір про відступлення права вимоги від 30.06.14, оскільки останній не підписано всіма його сторонами, тобто є неукладеним; договори поставки та податкові накладні до них, оскільки останні не стосуються предмету спору по даній справі; акти звірки взаєморозрахунків, в яких взагалі не зазначено якого саме договору вони стосуються та з яких не вбачається, що в них мова йде про розрахунки за передані позивачем відповідачу на зберігання товарно-матеріальні цінності.

Щодо спливу строку позовної давності про яку заявлену відповідачем до винесення рішення.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови в позові.

Згідно зі статями 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як пояснював представник позивача, копію акту про пожежу від 02.08.14 ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" отримало 02.10.14 не від відповідача, який мав би повідомити про настання пожежі позивача, а від одного з співробітників підприємства відповідача.

На підтвердження викладеного позивачем до матеріалів справи долучено фото зі збереженим зображенням вхідної кореспонденції електронної пошти позивача від 02.10.14, а саме електронного листа, який надійшов 02.10.14 о 10:16 на електрону пошту kote-kumite@mail.ru та адресоване: компанії Інтерпром, Катерині Володимирівні, до якого прикріплено 2 файли - фото 1 та 2 сторінки акту про пожежу від 02.08.14.

Судом враховано, що відповідачем не спростованого належними та допустимими доказами того факту, що позивач дізнався знав про втрату переданого на зберігання майна в день пожежі 02.08.14 від відповідача чи від інших осіб, чи в іншій строк до 02.10.14.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що право ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" на позов про стягнення збитків за втрату майна переданого відповідачу на зберігання за договором підряду від 26.11.12 № 73 (з додатковими угодами до нього) виникло саме з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права, тобто з моменту отримання наведеного вище електронного листа з копією 1 та 2 сторінки акту від 02.08.14 про пожежу - з 02.10.14.

З даним позовом до відповідача ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" звернулось до господарського суду Запорізької області 07.08.17, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та поштовим конвертом, в якому позовна заява надійшла до суду, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

А тому, з підстав наведених вище, доводи відповідача викладені у заяві щодо застосування строків позовної давності від 29.08.17 № б/н про те, що позивач пропустив строк позовної давності, судом визнаються помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосуванням до спірних правовідносин положень глави 19 ЦК України ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ та без надання належної оцінки спірним правовідносинам.

Згідно з ч. 1 та пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема, належить витрати на професійну правничу допомогу та проведення експертизи.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1).

Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 129 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат.

Так, за приписами ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України); інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката за надання юридичної консультації та складання юридичних документів, які пов'язані з підготовкою до розгляду цієї справи представником позивача до суду надано належним чином засвідчені копії: договору про надання правової допомоги від 05.09.17 із додаткової угодою від 26.09.17 до нього; акти приймання-передачі послуг правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 05.09.17від 12.09.17, від 25.09.17, від 28.09.17від 05.10.17, від 29.05.18; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1777 від 17.12.07; платіжні доручення на загальну суму 25 800 грн., якими підтверджується оплату позивачем на рахунок Касян О.В. (адвоката) юридичних послуг.

Крім того, згідно з платіжним дорученням від 23.11.17 № 123 позивачем за висновок судової експертизи по господарській справі № 908/1624/17 сплачено 2 971,20 грн.

Приймаючи до уваги, що витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 25 800 грн., а також витрати на оплату судової експертизи по господарській справі № 908/1624/17 в сумі 2 971,20 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а також те, що відповідачем в порушення ч. 6 ст. 126 та ч. 7 ст. 127 ГПК України не доведено не співмірність таких витрат на підставі належних та допустимих доказів, суд враховуючи часткове задоволення позову покладає витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 25 467,87 грн. та на оплату витрат на підготовку експертного висновку в сумі 932,95 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) на відповідача.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 21 258,11 грн. судом покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 11, 13, 14, 15, 24, 73, 74, 76-78, 86, 104, 126, 127, 129, 236, 237, 238, 240, 241 та Розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)" (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, 32, код ЄДРПОУ 08680106) на користь приватного підприємства "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" (49000, м. Дніпро, вул. Богданова, 1/41, код ЄДРПОУ 38199844, р/р 26009502359962 у АО ОТП БАНК , м. Київ, МФО 300528) - 1 417 207 (один мільйон чотириста сімнадцять тисяч двісті сім) грн. 68 коп. збитків, 21 258 (двадцять одну тисячу двісті п'ятдесят вісім) грн. 11 коп. судового збору за подання позовної заяви, 25 467 (двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 87 коп. витрат на оплату правничої допомоги та 2 932 (дві тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн. 95 коп. витрат на оплату послуг експерта з проведення експертизи.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ГПК України.

Повне рішення складено 27.06.18.

Суддя В.Л. Корсун