Постанова

від 26.06.2018 по справі 814/2586/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2586/17

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача-головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Виробничо-комерційного підприємства "Каро" до Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області, треті особи: приватне підприємство Веселий Роздол , ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування рішення від 03.09.2015 р. № 24137269, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2017 року ПП ВКП Каро звернулось з адміністративним позовом про скасування рішення Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24137269 від 03.09.2015 року, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що він є орендарем земельних ділянок загальною площею 5,18 га з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на підставі, зареєстрованих в державному реєстрі 28.01.2015 року, договору оренди землі від 16.08.2006 року, та додаткової угоди від 01.12.2011 року, укладених з ОСОБА_3 Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 між ОСОБА_2 та ПП Веселий Роздол , була здійснена всупереч Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки дана земельна ділянка була раніше передана у користування позивача. Державний реєстратор під час реєстрації договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 між ОСОБА_2 та ПП Веселий Роздол , не перевірив наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Додатковою угодою від 01.12.2011 року до договору оренди землі від 16.08.2006 року сторони змінили розмір орендної плати та погодили продовження строку дії договору до 01.12.2021 року.

Договір оренди землі та Додаткова угода від 01.12.2011 року пройшли державну реєстрацію в Реєстраційній службі Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, про що державним реєстратором прийнято ряд рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень право оренди земельних ділянок за ПП ВПК Каро за індексним номерами 19522253; 18903024 від 28.01.2015 року.

Належним відповідачем в справі є Врадіївська РДА Миколаївської області, оскільки реєстраційні дії було вчинено державним реєстратором Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, яке відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №237-р Про припинення надання адміністративних послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців деякими органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції , не вчиняє послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців. Функцію з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень покладено на Врадіївську РДА Миколаївської області, як правонаступника Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року скасовано рішення Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24137269 від 03.09.2015 року, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Врадіївська районна державна адміністрація Миколаївської області подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що 16 серпня 2006 року між ОСОБА_3 та Позивачем, було укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_3 надала, а Позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарських потреб, загальною площею 5, 18 га, яка знаходиться в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Договір разом з актом визначення меж земельної ділянки в натурі, актом приймання-передачі земельної ділянки, державним актом, та кадастровим планом, в якому зазначені кадастрові номери земельних ділянок НОМЕР_2 та НОМЕР_4 був зареєстрований у Врадіївському секторі реєстрації Миколаївської області та внесено запис від 25 березня 2008 року за №0408001200115 у державному реєстрі земель.

Також до позову надано копію додаткової угоди від 01.12.2011 року до договору від 16.08.2006 року, якою змінено п.6 договору щодо внесення орендарем орендної плати у розмірі 3% вартості земельної ділянки кад. номер НОМЕР_2 та НОМЕР_4 та щодо продовження дії договору до 01.12.2021 року.

Договір оренди землі та Додаткова угода від 01.12.2011 року, в якій також зазначені номери земельних ділянок НОМЕР_2 та НОМЕР_2, пройшли державну реєстрацію в Реєстраційній службі Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, про що державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень право оренди земельних ділянок за ПП ВПК Каро за індексним номерами 19522253; 18903024 від 28.01.2015 року, про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявні в матеріалах адміністративної справи.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.12.2010 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, спадкоємницею є її донька ОСОБА_2 Також у вказаному свідоцтві зазначено, що згідно з довідкою, виданою відділом Держкомзему у Врадівїському районі Миколаївської області від 13.08.2010 року за 3476/01-07 , обтяження та сервітути на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 не зареєстровані ( а.с. 206)

13.08.2014 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про право власності - 6662333 ( а.с.17-19)

15.09.2014 року державним реєстратором відмовлено керівнику ПП Каро у державній реєстрації прав та обтяжень на вказану земельну ділянку. ( а.с.211)

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав за ПП Веселий роздол не вчинив передбачені статтею 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дії.

Не зважаючи на наявність підстав, ні відповідачем, ні третіми особами в даній справі, не надано доказів звернення з позовом до суду, не подано зустрічного позову, не порушено питання щодо визнання недійсним договору-додаткової угоди від 01.12.2011 року до договору від 16.08.2006 року.

В ході судового розгляду не надано доказів нікчемності правочину з підстав, передбачених статтею 228 ЦК України, з урахуванням роз'яснень Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" і таких фактів судом не встановлено.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції такими , що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

За змістом статей 125, 126 Земельного кодексу України щодо виникнення права оренди та реєстрації договору оренди земельної ділянки, з моменту реєстрації права оренди земельної ділянки виникло право оренди у Позивача.

Державна реєстрація підтверджує факт укладення договору та факт виникнення прав із нього. Отже, якщо одна із сторін договору, або інша особа, вважає його неукладеним, або укладеним з порушеннями норм законодавства, то така особа може оспорити в судовому порядку державну реєстрацію цього договору, та у випадку скасування цієї державної реєстрації, такий договір вважався б неукладеним.

02.09.2015 року до державного реєстратора реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції звернулося ПП Веселий Роздол в особі ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 30.06.2015 року № 89, із заявою про реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки яка перебуває у власності ОСОБА_2, яка в свою чергу успадкувала вищезазначену земельну ділянку після ОСОБА_3

25 серпня 2015 року між ПП Веселий Роздол та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 7 років,

03 вересня 2015 року Врадіївським районним управлінням юстиції Миколаївської області було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 24137269 право оренди земельної ділянки за ПП Веселий роздол з кадастровим номером НОМЕР_2.

Оскаржуючи рішення відповідача, позивач послався на те, що ця ж земельна ділянка була предметом договору від 16.08.2006 та додаткової угоди від 01.12.2011 року до договору та передана у користування ПП ВКП Каро .

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.

На підставі пункту 4 частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав передує перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, є підставою для відмови у державній реєстрації речових прав.

На час реєстрації договорів оренди землі від 25.08.2015 року реєстрація прав на нерухоме майно здійснювалася в порядку, визначеному Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ №686 від 17.10.2013 р.

За правилами пункту 11 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.11, державним реєстратором пошук відомостей у Державному реєстрі прав здійснюється за 1) за ідентифікаційними даними фізичної; 2) за кадастровим номером земельної ділянки.

Згідно пункту 15 даного Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Пунктами 1, 8-1 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

За змістом пункту 23 Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На підставі пункту 2 частини 1 статті 15 Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор, здійснюючи реєстрацію згідно з чинним законодавством, повинен був встановити факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано в державному реєстрі прав.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України).

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту &?,;...&?о;.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

&?р;...&gК; поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права має один і той же зміст.

Отже, виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції робить висновок, що обов'язковою умовою надання правового захисту відповідній особі судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів саме цієї особи на момент її звернення до суду, а відтак судовому захисту підлягають порушені права свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 01грудня 2015 року, справа №800/134/15.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідач під час прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав за ПП Веселий Роздол виходив із того, що власником земельної ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про право власності - 6662333 починаючи з 13.08.2014 року є ОСОБА_2

Будь-які обмеження з приводу зазначеного об'єкта нерухомого майна у відповідному реєстрі відсутні, а відтак, відповідач здійснюючи спірну реєстрацію, діяв правомірно.

Сам факт не вчинення відповідачем дій, передбачених статтею 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за умови доведеності такого факта, не порушує права та інтереси позивача з огляду на те , що за вказаною земельною ділянкою, власником якої є саме ОСОБА_5 будь-які обтяження зареєстровані не були.

З приводу зареєстрованого права оренди між позивачем та ОСОБА_3 колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняються у такій самій формі, що й договір, що змінюється чи розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, зміни до договору оренди також набирають чинності після їх державної реєстрації.

Державна реєстрація вказаного договору здійснена лише 28.01.2015 року, тобто після того, як ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на цю земельну ділянку.

При цьому колегія суддів зазначає, що позивач був обізнаний про факт правонаступництва на зазначену земельну ділянку саме ОСОБА_2, про що свідчать копії видаткового касового ордеру від 22.12.2014 року та копія заяви ОСОБА_2 , які надані до суду саме представником позивача ( а.с 196,197).

Згідно пункт 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Поряд з цим вказаний Закон забезпечує принцип усунення подвійної реєстрації.

Так, одночасне існування державної реєстрації кількох взаємовиключних речових прав на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV , який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід'ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є передбаченою у статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 30.03.2016 року, справа №814-3015-14, номер судового 57345844.

Отже, задоволення адміністративного позову безумовно призведене до порушення прав, свобод та інтересів ОСОБА_2, яка є легітимним власником спірної земельної ділянки і вільно нею розпорядилась, уклавши договір оренди з іншою особою.

Такий спосіб захисту прав позивача є прямим порушенням принципу законності, пропорційності і дотримання справедливого балансу інтересів між учасниками спору, що є неприпустимим.

Суд першої інстанції наведене не врахував та помилково дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства Виробничо-комерційного підприємства "Каро" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення матеріального і процесуального права при вирішенні справи. За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 140 КАС України у разі відмови у задоволенні позову, витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача.

Згідно платіжного доручення від 03.05.2018 року (а.с143) відповідачем сплачений судовий збір у розмірі 2634 грн..

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області ( код ЄДРПОУ 04056747) - задовольнити .

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року у справі № 814/2586/17 - скасувати.

Ухвалити у справі № 814/2586/17 нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства Виробничо-комерційного підприємства "Каро" ( код ЄДРСПОУ 20892727) - відмовити.

Стягнути з приватного підприємства Виробничо-комерційного підприємства "Каро" (код ЄДРСПОУ 20892727) на користь Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області ( код ЄДРПОУ 04056747) 2634 гривень судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 02 липня 2018 року.

Головуючий суддя: Шляхтицький О.І. Судді Потапчук В.О. Семенюк Г.В.