Постанова

від 27.06.2018 по справі 806/2338/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа №806/2338/17

адміністративне провадження №К/9901/45632/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби України з питань праці в особі Управління Держпраці у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2017р. (суддя - Черняхович І.Е.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017р. (судді - Шевчук С.М., Мацький Є.М., Шидловьский В.Б.) у справі за позовом Державної служби України з питань праці в особі Управління Держпраці у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Квінта про застосування заходів реагування,

встановив:

У серпні 2017р. Державна служба України з питань праці в особі Управління Держпраці у Житомирській області звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2017р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017., позовну заяву залишено без руху та надано строк до 22.09.2017р. для усунення зазначених в ній недоліків шляхом надання суду опису вкладення в поштове відправлення як доказу надіслання 21.08.2017р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скрагою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди помилково тлумачать норми Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, чим фактично збільшують вимоги до надіслання копії позовної заяви відповідачу поштовим відправленням, різновид якого визначений частиною 3 статті 106 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.), у зв'язку з чим неправомірно зобов'язують його надати як доказ надіслання відповідачу позовної заяви з додатками опис вкладення поштової кореспонденції.

Вказане в свою чергу фактично перешкоджає належній реалізації позивачем наданих державою повноважень щодо реагування на виявлені в ході здійснення заходу державного нагляду (контролю) порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю найманих працівників.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, частина 3 статті 106 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) серед іншого, встановлює обов?язок суб'єкта владних повноважень при поданні адміністративного позову додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до статті 108 КАС України, у зазначеній редакції, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк достатній для їх усунення.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.), оскільки позивачем до позову як доказ надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документі надано лише фіскальний чек ЖД УДПП "Укрпошта", який, на думку суду, є лише доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, та не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача. При цьому опис вкладення, який би підтверджував направлення відповідачу позовної заяви з додатками, до позову долучено не було.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 (далі - Правила), оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема, листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Відповідно до частини 11 Правил поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до частини 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

З зазначеного вбачається, що рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю визначено в окремі категорії поштових відправлень, в свою чергу до інших видів листів крім листів з оголошеною цінністю опис вкладення не передбачений.

Крім того, відповідно до частини 2 Правил розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Статтею 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" від 04.10.2001р. №2759-III передбачено порядок надання поштового зв'язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.

З огляду на зазначене, належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Враховуючи, що у частині 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017р.) законодавець чітко визначив категорію (рекомендований лист) поштового відправлення, якою суб'єкт владних повноважень має підтвердити надіслання відповідачу та третім особам позовної заяви та додатків до неї, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача обов?язку надавати поряд з чеком про відправлення поштової кореспонденції відповідачу також опис вкладення до вказаної кореспонденції, та дійшов помилкового висновку що фіскальний чек не є належним доказом виконання ним вимог частини 3 статті 106 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.).

Вказану помилку не було виправлено і судом апеляційної інстанції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів об?єднаної палати касаційного адміністративного суду у постанові від 20.06.2018р. у справі №820/1186/17 (К/9901/42805).

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, оскаржувані ухвали підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Дежавної служби України з питань праці в особі Управління Держпраці у Житомирській області - задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2017р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук