Рішення

від 29.12.2009 по справі 2-2780-2009

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-2780-2009 року

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2009 року             Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі:     головуючого-судді             Кормана О.В.

        при секретарі                 Мельник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Умані цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мошурів» до ОСОБА_1 про стягнення внеску до статутного фонду,

ВСТАНОВИВ:

    Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мошурів» в особі ліквідатора ОСОБА_2 звернулось до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_1, в якій зазначило, що 26 березня 2003року Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області було зареєстровано Установчий договір про створення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мошурів", 20432, Черкаська область, Тальнівський район, с. Мошурів, вул. Жовтнева, буд. № 54, ідентифікаційний код 32094498. Рішенням загальних зборів учасників товариства, протокол № 1 від 17 березня 2003р., затверджено статут сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мошурів", про що державним реєстратором Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області 26 березня 2003р. видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 160296 серія А01. Відповідно до п. 7.1.1. Статуту СТОВ "Мошурів" для забезпечення діяльності Товариства створюється Статутний фонд в розмірі 18500,00 грн. П. 7.1.2. визначено, що розмір внеску в Статутний фонд ОСОБА_1 складає 6475,00 грн., що становить 35 % від Статутного фонду. Відповідно до п. 2.7. Установчого договору учасники Товариства несуть відповідальність по боргах товариства і збитках, що виникли в результаті господарської діяльності Товариства, в межах своїх внесків. П. 6.3.2. учасники зобов'язані виконувати свої обов'язки перед Товариством, в тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими Статутом, Установчим договором, рішенням Зборів Учасників. Постановою господарського суду Черкаської області від 10 березня 2009р. по справі № 14/583 сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мошурів", 20432, Черкаська область, Тальнівський район, с. Мошурів, вул. Жовтнева, буд. № 54, ідентифікаційний код 32094498 визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2 Сума заборгованості боржника, що ліквідується, перед кредиторами становить 11,4 тис. грн., в т.ч. перед бюджетом. Станом на день порушення справи про банкрутство та відкриття ліквідаційної процедури встановлено, що на розрахункових рахунках в установах банків, в касі товариства грошові кошти відсутні. При проведенні інвентаризації встановлено що, дебіторська заборгованість у банкрута безнадійна, майно відсутнє. Статутний фонд повністю не сформовано, внески засновниками-учасниками товариства внесено частково. Таким чином, кошти відсутні, майно, на яке може бути звернене стягнення для задоволення вимог кредиторів, відсутнє. Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" - учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Ч. 2 ст. 140 Цивільного кодексу України визначає, що учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Відповідно до Статуту, ОСОБА_1 як засновник і учасник товариства повинен був внести до статутного фонду 6475,00 грн. Згідно документів, наданих державним реєстратором Тальнівської районної державної адміністрації (довідка № 76 від 25 березня 2003р. Тальнівського ТВБВ Уманського філіалу АППБ "Аваль"),  внесок в статутний фонд при створенні Товариства засновником і учасником СТОВ "Мошурів" ОСОБА_1 було здійснено частково в сумі 1942,5 грн. Решту суми коштів внеску в статутний фонд в розмірі 4532,5 грн. або майно на цю суму ОСОБА_1О не вніс. Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та Статуту, ОСОБА_1 як засновник і учасник СТОВ "Мошурів", несе відповідальність за зобов'язаннями товариства в межах вартості свого вкладу, 6475,00 грн., що складає 35 % від статутного фонду. ОСОБА_1 15.07.2009р. було надіслано вимогу № 90/15 про внесення суми вказаної вище заборгованості по внеску в статутний фонд. Проте, ні відповіді на вимогу, ні грошей не надійшло. Позивач просить стягнути на користь позивача СТОВ "Мошурів" з відповідача ОСОБА_1 частку внеску до статутного фонду в розмірі 4532,5 грн., та суму сплаченого позивачем державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

    У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, який діє згідно довіреності від 9 жовтня 2009 року, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначивши, що відповідач неповністю сплатив свою частку до статутного фонду СТОВ, із числа засновників товариства не вийшов. Так як СТОВ визнано банкрутом, недовнесені відповідачем кошти до статутного фонду СТОВ підлягають стягненню з нього для задоволення вимог кредиторів.

    Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними у його запереченні на позовну заяву, що була подана на адресу суду. Зокрема, у запереченні відповідач зазначив, що дійсно був учасником СТОВ „Мошурів" при його створенні, та вніс частину внеску в статутний фонд товариства, це підтверджується матеріалами справи. В процесі діяльності товариства було обрано та призначено керівні органи. 9 вересня 2004 року він адресував заяву зборам засновників СТОВ „Мошурів" про свій вихід зі складу засновників, з проханням внести зміни в засновницькі документи, свою частку згідно заяви  залишив на розсуд Товариства. Справжність підпису на цій заяві був засвідчений нотаріально, що підтверджується випискою з реєстру нотаріальних дій Тальнівської державної нотаріальної контори. Вказана заява після посвідчення вручена посадовій особі - директору СТОВ „Мошурів" ОСОБА_4 Таким чином, відповідач, реалізуючи своє право на вихід з числа засновників, виконав всі передбачені законодавством та установчими документами дії для цього. При цьому, свою внесену частку залишив на розсуд товариства, не вимагаючи навіть повернення належного йому розміру відповідно до внесеної частки. Чому засновники та посадові особи ТОВ „Мошурів" не привели у відповідність установчі документи, відповідачу невідомо. Відповідно до ст.7 Закону України „Про господарські товариства" (далі Закон), Товариство   зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру. За ст.54 Закону, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Питання про внесення змін до виключення учасника з Товариства, вирішення питання про придбання товариством частки учасника є виключною компетенцією загальних  зборів відповідно до ст.59 Закону, ст.145 ЦКУ. Порядок прийняття рішень загальними зборами регулюється ст.60 Закону. На думку відповідача. з його сторони повністю дотримано вимог як закону, так і Статуту СТОВ „Мошурів", зокрема: п.3.2.5 Установчого договору, п.6.2.6 Статуту, ст.148 ЦКУ - стосовно права вийти з  Товариства; п.4.1 Установчого договору, п.6.2.5 Статуту- стосовно порядку виходу та відступу часток. У відповідності до п.4.4 Установчого договору, якщо в 20-денний строк Учасники не скористалися своїм правом викупу частки Учасника, що вибув, то право на викуп переходить до Товариства. Тобто, відповідно до установчих документів до Товариства, яке в даний час представляє Позивач, до нього перейшло ще у 2004 році право на розпорядження часткою відповідача у зв'язку з його виходом зі складу учасників. Тому у відповідача немає ні  прав щодо розпорядження цією часткою, ані обов'язків щодо сплати невнесеної суми, оскільки з Товариства він вийшов.  Вважає, що підстави для задоволення вимог Позивача повністю відсутні, оскільки немає підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, визначених ст.11 ЦКУ.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

26 березня 2003 року в Тальнівській райдержадміністрації зареєстрований установчий договір сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мошурів». Одним з Учасників СТОВ «Мошурів» зазначений ОСОБА_1, який згідно п.5.2 Установчого договору бере участь у створенні статутного фонду своїм вкладом, що становить 6475 грн., тобто  35% Статутного фонду.

26 березня 2003 року в Тальнівській райдержадміністрації зареєстрований Статут сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мошурів». Одним з Засновників СТОВ «Мошурів» зазначений ОСОБА_1, який згідно п.7.1.2 Статуту бере участь у створенні статутного фонду своїм вкладом, що становить 6475 грн., тобто 35% Статутного фонду.

Згідно довідки №76 від 25.03.2003 року начальника Тальнівського відділення АППБ «Аваль» 25 березня 2003 року на тимчасовий рахунок для формування статутного фонду СТОВ «Мошурів» ОСОБА_1 вніс 1942 грн. 50 коп.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 10 березня 2009 року СТОВ «Мошурів» визнане банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2.

15 липня 2009 року  ліквідатором ОСОБА_2 на адресу засновника СТОВ «Мошурів» ОСОБА_1 була направлена вимога про внесення внеску до статутного фонду.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.03.2009 року одним із засновників (учасників) СТОВ «Мошурів» значився ОСОБА_1.

9 вересня 2004 року ОСОБА_1 на адресу зборів засновників СТОВ «Мошурів» подав заяву, у якій повідомив про свій вихід із складу засновників СТОВ «Мошурів». Просив внести зміни в засновницькі документи, свою частку залишив на розсуд товариства. Вказану заяву отримав директор СТОВ «Мошурів» ОСОБА_4 9 вересня 2004 року. Справжність підпису ОСОБА_1 на заяві засвідчена нотаріально 9 вересня 2004 року, номер нотаріальної дії №3056.

У відповідності до статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти у встановленому порядку з товариства.

Стаття 10 Закону України «Про господарські товариства» також визначає, що учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Відповідно до статті 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк на встановлений статутом.

Згідно п.4.1 Установчого договору СТОВ «Мошурів» вихід учасника з Товариства здійснюється за його заявою, поданою ним особисто або через його представника не менше ніж за два місяці. Пункт 4.2 Установчого договору визначає, що при виході Учасника з Товариства йому виплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його частці у Статутному фонді.

Згідно п.6.2.6 Статуту СТОВ «Мошурів» Учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з Товариства.

Подання заяви про вихід з товариства є дією,  спрямованою  на  припинення  корпоративних  прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства  не  залежить  від  згоди  товариства  чи інших його учасників.  Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника  з  товариства  на  підставі  його заяви  про вихід,  а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку,  встановленого законом або статутом  товариства для повідомлення про вихід з товариства.      Заява  про  вихід  учасника  з товариства є формою реалізації передбаченого  законом  права учасника на припинення корпоративних відносин  шляхом  виходу з товариства, а не правочином.

Як зазначив Пленум Верховного суду України у своїй постанові №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», зокрема у п.28, відповідно  до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ вправі  у  будь-який  час  вийти  з товариства   незалежно   від   згоди  інших  учасників  та  самого товариства.  Вихід зі складу учасників товариства не  пов'язується ні з рішенням зборів учасників,  ні з внесенням змін до установчих документів товариства.  У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства  або вручення заяви цим особам  органами  зв'язку.  Положення  установчих  документів,  які  обмежують  чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

    Враховуючи те, що 9 вересня 2004 року Відповідач подав належним чином оформлену заяву про вихід з числа засновників СТОВ «Мошурів» директору СТОВ, з того часу він не являється учасником СТОВ «Мошурів» і на нього не можуть розповсюджуватись положення, які стосуються відповідальності учасників (засновників) СТОВ «Мошурів» на момент визнання СТОВ банкрутом у березні 2009 року.

    Крім того, у відповідності до вимог ч.3 ст.144 ЦК України якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.  Обов’язок щодо виконання таких дій покладено на Товариство, а не на особу, яка подала заяву про вихід з числа засновників товариства.

    Слід врахувати і той факт, що при виході із числа засновників СТОВ «Мошурів» ОСОБА_1 не ставив питання про виплату йому вартості частини майна Товариства, пропорційної його частці у Статутному фонді, і така частка залишилась у Товариства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 148 ЦК України, ст.10 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 10, 11, 15, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

    У задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мошурів» до ОСОБА_1 про стягнення внеску до статутного фонду, відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

            Головуючий-суддя:  

Рішення виготовлене головуючим власноручно