Постанова

від 27.06.2018 по справі 910/1614/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/1614/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ Груп" у порядку письмового провадження,

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Турчин С.О.

від 16.03.2017 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гаврилюка О.М., Гончарова С.А., Хрипуна О.О.

від 05.09.2017 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ Груп"

про стягнення заборгованості у розмірі 114102,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ Груп" про стягнення заборгованості у розмірі 114102,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем (позичальником) умов кредитного договору № 6-0027/13/11-OVR від 24.09.2013 в частині своєчасного погашення заборгованості по сумі кредиту та процентам, у зв'язку з чим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 64506,06 грн. та заборгованість за нарахованими процентами 46812,32 грн. У зв'язку із простроченням відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором позивачем нарахована пеня за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитними коштами у сумі 2784,14 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 у справі №910/1614/17 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів у сумі 64506,06 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами у сумі 46812,32 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитними коштами у сумі 2784,14 грн. та судові витрати у розмірі 1711,52 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи (банківськими виписками з рахунку позичальника) підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів в строки встановлені кредитним договором. Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним та здійснений у відповідності до умов кредитного договору. Заборгованість по поверненню кредитних коштів у сумі 64506,00 грн. та заборгованість по процентами у сумі 46812,32 грн. належним чином доведена, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню. Відповідач жодних доказів в спростування заборгованості за кредитним договором не надав. Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату процентів, визначених договором, передбачена п. 9.2 договору. Розрахунок пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитними коштами у сумі 2784,14 грн. є арифметично вірним, а тому суд задовольнив позов у цій частині.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "МТВ Груп" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва 16.03.2017 у справі №910/1614/17, застосувати строк позовної давності до вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ Груп" штрафних санкцій (пені) в сумі розміром у 2784,14 грн. за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором від 29.04.2013 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 у справі №910/1614/17 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 у справі №910/1614/17 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заборгованість з повернення кредитних коштів у сумі 64506,00 грн. та заборгованість за процентами у сумі 46812,32 грн. є доведеною наявними у матеріалах доказами. Апеляційний господарський суд погодився із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 64506,00 грн. заборгованості з повернення кредитних коштів та 46812,32 грн. заборгованості за процентами. Апеляційний господарський суд визначав, що відповідач не сплатив заборгованість за договором, а вказане порушення зобов'язання є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 9 договору. Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату процентів, визначених договором, передбачена у п. 9.2 договору. Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитними коштами у сумі 2784,14 грн. за загальний період з 27.07.2015 по 25.01.2017, встановив, що він є арифметично вірним, у зв'язку із чим сума пені у розмірі 2784,14 грн. є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 910/1614/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "МТВ Груп" подало касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 910/1614/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, позивачем не враховано надходження на поточний рахунок відповідача коштів, перерахованих останнім на поточний рахунок сум у розмірі 11440,78 грн. та 84500,00 грн. у період з квітня 2014 по вересень 2014, а тому у відповідача не було заборгованості за використаними відповідачем кредитними грошовими коштами, а на поточному рахунку відповідача був позитивний баланс. Рішення суду першої інстанції від 16.03.2017 та постанова суду апеляційної інстанції від 05.09.2017 року є незаконним і необґрунтованим, тобто таким, що не відповідають вимогам ГПК України, оскільки суди не виконали усіх вимог господарського судочинства та вирішили справу не у відповідності до закону, який були зобов'язані застосувати, внаслідок чого з Товариства з обмеженою відповідальністю MTB Груп безпідставно і фактично повторно стягнуто неіснуючий борг, адже позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банк Форум щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не лише не доведені належними та допустимими доказами у справі, але і в частині стягнення штрафних санкцій взагалі нараховані поза межами встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку, який починається з 21.03.2014, тобто з дати настання виконання зобов'язання, а тому вони не підлягають задоволенню.

Ухвалою Верховного Суду від 07.03.2018 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МТВ Груп" строк на подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 справі № 910/1614/17. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ Груп". Призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 910/1614/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.04.2018 року у зв'язку з відрядженням судді Вронської Г.О. для розгляду справи №910/1614/17 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Мамалуй О.О.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 910/1614/17 залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 24.09.2013 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір (овердрафт) № 6-0027/13/11-OVR, відповідно до умов якого позивач, за договором кредитор, зобов'язався на умовах визначених договором, надавати відповідачу, за договором позичальнику, кредитні кошти на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом здійснення платежів з вказаного у п. 1.2 цього договору поточного рахунку відповідача, згідно із розрахунковими документами позичальника на суму, що перевищуватиме фактичний (кредитний) залишок на поточному рахунку (надалі - овердрафт), в межах визначених договором граничної суми коштів (далі - ліміт овердрафту) та строку дії ліміту овердрафту, а відповідач зобов'язався вчасно погашати позивачу заборгованість за овердрафтом, а також сплачувати на користь позивача проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених договором.

Згідно із п.п. 1.2.2-1.2.4 кредитного договору, розмір овердрафту - 65 072,00 грн., строк дії ліміту овердрафту - до 21.03.2014, процентна ставка - 25% річних, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.

Відповідно до п. 4.1 за користування овердрафтом відповідач сплачує позивачу проценти в національній валюті (гривні), що нараховуються на суму фактичної заборгованості відповідача за овердрафтом за фактичний період існування заборгованості за овердрафтом з періодичністю, визначеною в п. 4.3 договору. При розрахунку процентів враховується день надання овердрафту та не враховується день повного погашення заборгованості за овердрафтом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 1.2 договору, та приймається рік, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році (365 днів або 366 днів).

Пунктами 4.2, 4.3 кредитного договору встановлено, що за користування овердрафтом відповідач сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, з можливим збільшенням їх розміру без укладення відповідного договору про внесення змін у випадках передбачених договором, зокрема, внаслідок порушення відповідачем відповідних своїх обов'язків тощо; у разі чергового надання овердрафту в період з 1-го по 25-те число поточного місяця включно проценти за користування овердрафтом нараховуються позивачем за період від дати надання овердрафту по 25-те число поточного місяця включно, або до дати повного погашення заборгованості за овердрафтом або до дати перенесення заборгованості за овердрафтом, залежно від того, що настане раніше. Сплаті такі проценти підлягають в період з 26-го числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно.

У разі чергового надання овердрафту після 25-го числа поточного місяця (або продовження існування заборгованості за овердрафтом станом на 26-те число поточного місяця) проценти за користування овердрафтом нараховуються позивачем за період від дати надання овердрафту (а у разі продовження існування заборгованості за овердрафтом станом на 26-те число поточного місяця - за період з 26-го числа поточного місяця) по 25-те число наступного календарного місяця включно, або до дати повного погашення заборгованості за овердрафтом або до дати перенесення заборгованості за овердрафтом на відповідний рахунок обліку простроченої кредитної заборгованості, залежно від того, що настане раніше. Сплаті такі проценти підлягають в період з 26-го числа наступного календарного місяця по останній календарний день наступного місяця включно.

При повному остаточному погашенні заборгованості за овердрафтом проценти за користування овердрафтом нараховуються позивачем до дати повного остаточного погашення заборгованості за овердрафтом. Сплаті такі проценти підлягають в день повного остаточного погашення заборгованості за овердрафтом.

Проценти на прострочену заборгованість за овердрафтом нараховуватимуться позивачем щоденно і підлягатимуть сплаті в строки, передбачені договором, проте, починаючи з 31-го календарного дня від дати перенесення фактичної заборгованості за овердрафтом на відповідний рахунок обліку простроченої кредитної заборгованості (включаючи дату такого перенесення) або з дня, наступного за кінцевим терміном зазначеним в п. 1.2 договору, залежно від того, що матиме місце раніше, проценти, вже нараховані на прострочену заборгованість за овердрафтом і не сплачені станом на цей день, переносяться на рахунки обліку прострочених процентів за овердрафтом, а проценти, що в подальшому нараховуватимуться на прострочену заборгованість за овердрафтом, - переноситимуться на рахунки обліку прострочених процентів за овердрафтом в день їх нарахування. На суму прострочених процентів нараховується пеня згідно з п. 9.2 договору.

Згідно із п. 4.5 договору сторони домовились, що у разі перевищення відповідачем періоду фактичного безперервного існування заборгованості з овердрафтом відповідно до п. 3.2.2 договору та/або у разі непогашення відповідачем різниці лімітів відповідно до п. 3.1.2 договору від дати перенесення фактичної заборгованості за овердрафтом (включаючи дату такого перенесення) позивачем нараховується, а відповідачем сплачуються проценти в розмір визначеному в п. 1.2 договору (з урахуванням його можливого раніше застосованого збільшення відповідно до п. 4.4 договору), збільшеному на 10% (десять процентів) річних, до дати повного погашення простроченої заборгованості за овердрафтом, але не більш ніж протягом 30 календарних днів від дати такого перенесення, і в будь-якому випадку, не пізніше кінцевого терміну, зазначеного в п. 1.2 договору, після чого в вищезазначену прострочену заборгованість за овердрафтом вже нараховуватимуть проценти в розмірі, визначеному в п. 1.2 договору без будь-якого раніше застосованої збільшення згідно п. п. 4.4, 4.5 договору, та пеня згідно п. 9.2 договору.

Відповідно до п. 9.2 договору, за несвоєчасне погашення заборгованості за овердрафтом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до договору.

Пунктом 11.8 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до повного остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Наявними в матеріалах справи витягами із особового рахунку підтверджується факт користування відповідачем кредитними коштами наданими позивачем за договором.

Витягами із особового рахунку відповідача підтверджується порушення останнім зобов'язань за договором в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів в строки встановлені договором.

Колегія суддів Верховного Суду підтримує висновки суддів попередніх інстанції про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом та нарахованими процентами є правильним.

Заборгованість з повернення кредитних коштів у сумі 64506,00 грн. та заборгованість за процентами у сумі 46812,32 грн. є доведеною наявними у матеріалах доказами, відповідачем доказів, що свідчать про відсутність заборгованості за договором не надано, у зв'язку із чим, стягненню з відповідача на користь позивача 64506,00 грн. заборгованості з повернення кредитних коштів та 46812,32 грн. заборгованості за процентами.

Посилання скаржника на те, що позивачем не враховано надходження на поточний рахунок відповідача коштів, перерахованих останнім на поточний рахунок сум у розмірі 11440,78 грн. та 84500,00 грн. у період з квітня 2014 по вересень 2014, а тому у відповідача не було заборгованості за використаними відповідачем кредитними грошовими коштами, а на поточному рахунку відповідача був позитивний баланс, є необґрунтованим, враховуючи наступне.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Положеннями ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1)задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2)примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3)нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4)зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5)нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Як передбачено ч. 1 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку приймає Національний банк України за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (п. 2); нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (п. 4-1).

Таким чином, здійснення банком операцій з коштами на рахунку клієнта обмежене у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації та під час ліквідаційної процедури.

З урахуванням вищенаведених обставин справи та вимог законодавства, у позивача були відсутні правові підстави застосовувати п. 5.2 договору, яким передбачено право договірного списання та підстав задовольнити свої позовні вимоги.

Відповідач не сплатив заборгованість за договором, а вказане порушення зобов'язання є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 9 договору.

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату процентів, визначених договором, передбачена у п. 9.2 договору.

Розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитними коштами у сумі 2784,14 грн. за загальний період з 27.07.2015 по 25.01.2017, є вірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 9.2 договору сторонами погоджено, що за несвоєчасне погашення заборгованості за овердрафтом (з урахування випадків, передбачених п.п. 3.1.3, 3.2.2 договору, коли протягом відповідного строку на прострочену заборгованість за овердрафтом замість пені нараховуються збільшені проценти згідно із п. 4.5 договору), несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Таким чином, позивачем та відповідачем погоджено в договорі умови про те, що пеня сплачується протягом відповідного прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, твердження скаржника про те, що договором визначено строк виконання зобов'язання за кредитним договором саме: 21.03.2014, а тому нарахування позивачем пені за період з 27.05.2015 по 25.01.2017 є необґрунтованим, колегія судді вважає безпідставним та не приймає до уваги.

П.п. 9.6, 9.6.1 договору встановлено, що сторони домовились, що позовна давність за договором становитиме три роки; з підписанням цього договору сторони домовились про збільшення спеціальної позовної давності, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим договором та встановлення її тривалістю у три роки.

Також слід зазначити, що скаржником заява про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені до господарського суду першої інстанції не подавалась.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій цілком обґрунтовано задоволено позовні вимоги позивача.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ Груп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 910/1614/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Баранець

Судді О.Мамалуй

В.Студенець