Постанова

від 03.07.2018 по справі 473/2893/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №473/2893/17 03.07.2018

Провадження №22-ц/784/839/18

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 липня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

без участі учасників справи, належним чином повідомлених про день, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 квітня 2018 року, постановлену головуючим суддею Висоцькою Г.А. у приміщенні цього ж суду у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця,

В С Т А Н О В И Л А

10 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначав, що постановою державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ( далі- відділ ДВС) від 15 березня 2018 року відкрито виконавче провадження №55994769 про примусове виконання виконавчого листа № 473/2893/17, виданого Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області 06 березня 2018 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 боргу у сумі 544753 грн. 70 коп.

Іншою Постановою державного виконавця від 15 березня 2018 року накладено арешт на майно боржника.

Проте при складанні вказаних документів виконавцем допущено ряд помилок та порушено порядок повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.

Так, в обох постановах зазначено адресу ОСОБА_2 - вул. Челюскінців 1/2 , замість вул. Челюскінців 7/2 .

Крім того, в постанові про арешт майна боржника резолютивна частина рішення суду та виконавчого листа викладена фрагментарно постановляю: що належить боржнику , що не відображає суті рішення, яке було прийняте.

Посилаючись на викладене, боржник просив визнати недійсною та скасувати постанову про арешт майна та постанову про відкриття виконавчого провадження в рамках виконавчого провадження № 55994769 від 15 березня 2018 року, зупинити вищевказане виконавче провадження.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 квітня 2018 року скаргу ОСОБА_2 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неналежне дослідження судом всіх обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просила про її скасування.

У відзиві на апеляційну скаргу відділ ДВС просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_2Й та його представник, представник відділу ДВС, стягувач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

На підставі ст. 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, що не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без розгляду скаргу на дії державного виконавця, суд першої інстанції, з висновком, якого погоджується колегія суддів, виходив з того, що боржником пропущений десятиденний строк для подачі скарги та відсутнє клопотання про поновлення такого строку.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Пунктом 1 частини першої статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Згідно з ч.2 ст.449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові . При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувані постанови держаним виконавцем винесено 15 березня 2018 року, з даною скаргою боржник звернувся до суду 10 квітня 2018 року, клопотання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою не подано, не викладено такі вимоги і у самій скарзі.

З урахуванням вказаних вимог закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення скарги ОСОБА_2 без розгляду, оскільки ним пропущений десятиденний строк на звернення до суду із даною скаргою, встановленого п.1 ч.1 ст.449 ЦПК України та не надано клопотання про поновлення строку на звернення до суду

Твердження ОСОБА_2 про те, що оскаржувану постанову ним отримано 02 квітня 2018 року від третьої особи, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1, позаяк він мешкає АДРЕСА_2, а тому ним не пропущений строк для зверненням до суду, оцінюється колегією суддів критично, оскільки наведене не підтверджується матеріалами справи. Його посилання у скарзі на не проживання за адресою, зазначеною в оскаржуваних постановах, направлено для створення у суду враження дотримання ним строків визначених ст.449 ЦПК України.

Матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т.1 а.с.57).

Як вбачається із наданого відділом ДВС до відзиву на апеляційну скаргу реєстру поштових відправлень постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про накладення арешту на майно від 15 березня 2018 року було направлено ОСОБА_2 державним виконавцем на адресу вказану у виконавчому документі - АДРЕСА_3 - 20 березня 2018 року, які ним отримано особисто 21 березня 2018 року, що підтверджується офіційними відомостями з сайту Укрпошти щодо почтового відправлення 5650113670919 ( т.2 а.с. 107).

В силу ст.123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, звернувшись 10 квітня 2018 року до суду зі скаргою на постанови державного виконавця, боржником не дотримано передбаченого ст. 449 ЦПК України строку, оскільки про порушення своїх прав він дізнався 21 березня 2018 року, останнім днем на подачу скарги є 31 березня 2018 р.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги: подача представником ОСОБА_2 12 березня 2018 року до Верховного Суду касаційної скарги на рішення суду першої та апеляційної інстанції (такі матеріали направлено до суду поштою), його відрядження з 14 березня 2018 року( без належних доказів такого), суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права та не містять підстав для скасування чи зміни ухвали суду.

Зважаючи на те, що вирішення питання щодо прийняття скарги на дії, рішення, бездіяльність державного виконавця належить до повноважень суду першої інстанції, надане ОСОБА_2 до апеляційної скарги клопотання про поновлення строку на звернення до суду з скаргою на дії ДВС не впливає на правильність висновків суду щодо залишення скарги без розгляду та не може слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 квітня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

ОСОБА_5

Повний текст складено 04 липня 2018 р.