Ухвала

від 13.10.2020 по справі 473/2893/17

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/2893/17

УХВАЛА

"13" жовтня 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Заблоцької М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську заяву ОСОБА_1 про часткове скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики,

В С Т А Н О В И В :

04 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в якому вказував, що 13 червня 2014 року між ним та відповідачем був укладений договір позики б/н, що підтверджується письмовою розпискою.

Відповідно до договору, позивач передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 238 000 грн., а останній зобов`язався повернути борг до 20 жовтня 2014 року.

Посилаючись на те, що відповідач ухилився від повного та своєчасного виконання умов договору позики в частині повернення отриманих коштів, а тому ОСОБА_1 просив стягнути з останнього борг за договором позики в розмірі 238 000 грн., інфляційні втрати за час прострочення (з 21 жовтня 2014 року по 01 вересня 2017 року) в розмірі 207 526,51 грн., а також 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення (з 21 жовтня 2014 року по 01 вересня 2017 року) в розмірі 20 461 грн., а всього 465 987,51 грн.

Крім цього, в цей же день ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в якому вказував, що 14 червня 2014 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, реєстр. №201.

Відповідно до договору, позивач передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 500 000 грн., а останній зобов`язався повертати борг щомісячно рівними частинами, а саме по 41 667 грн. до 15 числа кожного місяця протягом дванадцяти місяців. Остаточний термін повернення боргу в повному обсязі - 15 червня 2015 року.

Посилаючись на те, що відповідач ухилився від повного та своєчасного виконання умов договору позики в частині повернення отриманих коштів, а тому ОСОБА_1 просив стягнути з останнього борг за договором позики в розмірі 500 000 грн., інфляційні втрати за час прострочення (з 16 червня 2015 року по 01 вересня 2017 року) в розмірі 121 402 грн., а також 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення (з 16 червня 2015 року по 01 вересня 2017 року) в розмірі 33 205 грн., а всього 654 607 грн.

Також, в межах вказаного позову позивач подав суду заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно, а саме на магазин з підвалом, розташований по АДРЕСА_1 , 49/100 часток нежитлової будівлі (магазину), розташованого по АДРЕСА_1 , 151/400 часток домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 , а також на інше належне останньому майно, що знаходиться за місцем його мешкання та зайняття підприємницькою діяльністю, вказуючи на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 07 вересня 2017 року (залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2017 року) заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Заборонено відчуження 151/400 часток домоволодіння по АДРЕСА_2 , зареєстрованих на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 27 травня 2000 року, реєстр. №674, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Платовською П.О. та 49/100 часток нежитлової будівлі (магазину) по АДРЕСА_1 , зареєстрованих на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2001 року, реєстр. №2380, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Омельчук І.М.

Ухвалою суду від 13 листопада 2017 року обидва позови об`єднані в одне провадження під №473/2893/17.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 13 грудня 2017 року (залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 31 травня 2018 року) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Вказаним рішенням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто:

- борг за договором позики від 13 червня 2014 року б/н в розмірі 97 705 грн., інфляційні втрати за період з 21 жовтня 2014 року по 01 вересня 2017 року в розмірі 152 824,21 грн., а також три проценти річних від простроченої суми за період з 21 жовтня 2014 року по 01 вересня 2017 року в розмірі 16 311,27 грн., а всього в загальному розмірі 266 840,48 грн.;

- борг за договором позики від 14 червня 2014 року, реєстр. №201 в розмірі 416 666 грн., інфляційні втрати за період з 16 червня 2015 року по 01 вересня 2017 року в розмірі 100 416,51 грн., а також три проценти річних від простроченої суми за період з 16 червня 2015 року по 01 вересня 2017 року в розмірі 27 671,19 грн., а всього в загальному розмірі 544 753,70 грн.;

- 8 115,94 грн. судових витрат.

08 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, встановлених ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 07 вересня 2017 року.

13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 надав суду уточнену заяву про часткове скасування заходів забезпечення позову, встановлених ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 07 вересня 2017 року - в частині встановленої заборони відчуження 151/400 часток домоволодіння по АДРЕСА_2 , зареєстрованих на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 27 травня 2000 року, реєстр. №674, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Платовською П.О.

Заява мотивована тим, що в межах виконання судового рішення державним виконавцем на 151/400 частку домоволодіння по АДРЕСА_2 накладено арешт з передачею цього майна на електронні торги, які не відбулися. У зв`язку з цим державний виконавець за згодою ОСОБА_1 , як стягувача, актом від 30 вересня 2020 року передав останньому у рахунок погашення боргу майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення. Проте встановлений судом захід забезпечення позову перешкоджає стягувачу зареєструвати право власності на вказаний об`єкт.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, проте надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, заяву про часткове скасування заходів забезпечення позову підтримує.

Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4, 5, 7, 8 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

В той же час, згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Враховуючи те, що на час розгляду заяви потреба в застосуванні заходу забезпечення позову у вигляді заборони відчуження 151/400 часток домоволодіння по АДРЕСА_2 , яка встановлювалася судом в інтересах позивача, відпала, рішення суду про стягнення боргу за рахунок частини майна, щодо якого встановлено заходи забезпечення позову, частково виконано, вказана заборона перешкоджає ОСОБА_1 зареєструвати право власності на майно, передане йому в рахунок погашення боргу, а тому заява про часткове скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 158, 258-260 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про часткове скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики - задовольнити.

Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики - скасувати в частині встановлення заборони відчуження 151/400 часток домоволодіння по АДРЕСА_2 , зареєстрованих на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 27 травня 2000 року, реєстр. №674, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Платовською Поліною Опанасівною.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: О. В. Вуїв