Постанова

від 02.07.2018 по справі 916/862/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/862/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Кушніра І.В., Чумака Ю.Я.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д."

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (судді: Принцевська Н.М., Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.) і рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2017 (судді: Ємелянець Г.Є., Волков Р.В., Цісельський О.В.) у справі № 916/862/17

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Інжинірінг",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізичної особи - підприємця Рудяк С.І. і Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯН ДЕ РАЙК ЛОДЖИСТИКС УКРАЇНА"

про стягнення 97 516,12 грн,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Підприємство з іноземними інвестиціями "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." (далі - Підприємство "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Інжинірінг" (далі - ТОВ "С-Інжинірінг") про стягнення 97 516,12 грн за надані транспортно-експедиційні послуги, з яких: 72 411,21 грн - вартість транспортно-експедиційних послуг, 4 106,42 грн - плата за користування дорогами у Республіці Білорусь, 14 580,99 грн - плата за простій, 6 417,50 грн штраф, накладений митними органами Республіки Білорусь.

Згідно із заявою від 19.06.2017, яку прийнято судом, Підприємством "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." збільшило позовні вимоги у частині вартості транспортно-експедиційних послуг до 86 567,60 грн.

Позовні вимоги із посиланням на положення статті 208 Цивільного кодексу України, статей 180, 181 Господарського кодексу України обґрунтовано тим, що внаслідок ненадання відповідачем повної інформації про вантаж позивачем здійснено перевезення вантажу лише на відстань 2000 км, у зв'язку з чим відповідачеві нараховано до стягнення плату за простій, штраф, накладений митними органами Республіки Білорусь і вартість користування позивачем дорогами у Республіці Білорусь.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "С-Інжинірінг", заперечуючи проти її задоволення, наголосило на виконанні ним усіх необхідних для організації перевезення вантажу зобов'язань за договором, прийнятті позивачем вантажу до перевезення без жодних зауважень, а також акцентувало, що позивач протиправно, в односторонньому порядку відмовився від надання транспортно-експедиційних послуг до погодженого сторонами місця доставки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2017 залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ян Де Райк Лоджистикс Україна" (далі - ТОВ "Ян Де Райк Лоджистикс Україна") і Фізичну особу - підприємця Рудяк С.І.

ТОВ "Ян Де Райк Лоджистикс Україна" у письмових поясненнях на позовну заяву просило задовольнити позовні вимоги, зазначало, що між ним і Підприємством "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." було укладено договір транспортного експедирування від 08.07.2014 № 034/14. У січні 2017 року ТОВ "Ян Де Райк Лоджистикс Україна" як субекспедитором виконано перевезення вантажу за маршрутом: м. Одеса (Україна) - м. Рудний (Казахстан) - м. Астана (Казахстан) через територію Білорусії та Росії, на загальну суму вартості наданих послуг у сумі 72 007, 47 грн, яку позивачем оплачено у повному обсязі.

Фізична особа - підприємець Рудяк С.І. у поясненнях також просив задовольнити позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.08.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017, у задоволенні позову відмовлено через необґрунтованість і недоведеність позивачем його вимог.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Підприємство "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." у касаційній скарзі просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 і рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2017 у справі скасувати тп ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю наголошуючи на неправильній оцінці судами доказів, у зв'язку з чим, на думку скаржника, суди дійшли помилкового висновку про односторонню відмову позивача від надання послуг, а також не надали належної оцінки змісту електронного листування між сторонами.

Підприємство "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." акцентує, що надання відповідачем до перевезення вантажу, іншого, ніж зазначено у заявці, є порушенням зобов'язання зі сторони відповідача і згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України позивач, ураховуючи порушення відповідачем умов договору та заявки, мав право на односторонню відмову від узятого на себе зобов'язання. Суди ухвалюючи оскаржувані рішення, не встановили причинно-наслідкового зв'язку між подіями і наслідками, які зумовили наявність підстав для припинення надання послуг із перевезення. Тобто скаржник зазначає, що підставою для припинення надання послуг з перевезення була не відмова позивача від виконання договору, а введення відповідачем в оману позивача щодо вантажу.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, 17.06.2013 між ТОВ "С-Інжинірінг" (клієнт) і Підприємством "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." (експедитор) укладено договір-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг № 036/3, за умовами якого експедитор, який діє від імені, за дорученням і за рахунок клієнта, зобов'язується організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів клієнта у міжнародному та/або внутрішньому сполученнях авіаційним, автомобільним та/або морським транспортом, доставку його за адресою, визначеною сторонами, вантажно-розвантажувальні роботи, митне оформлення, оплату митних та інших платежів, пов'язаних з обробкою вантажу, а клієнт зобов'язується прийняти і оплатити надані експедитором послуги.

Згідно з пунктом 1.2 договору експедитор розпочинає виконання своїх зобов'язань за цим договором після отримання відповідного доручення клієнта, оформленого у виді заявки, що є невід'ємною частиною цього договору та містить конкретний перелік послуг, які надаються експедитором клієнту. Форму заявки наведено у додатку № 1 до цього договору. У тому числі, у заявці обов'язково зазначаються: вид і найменування (номенклатура) вантажів; пункт відправлення та призначення вантажів; пункти перевалки вантажів з одного виду транспорту на інший; строк виконання доручення; загальна вартість послуг.

За змістом пунктів 2.1.2, 2.1.3, 2.1.7, 2.1.8 договору клієнт зобов'язаний, зокрема: надати на вимогу експедитора повну, точну і достовірну інформацію щодо кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей і спеціальних вимог до перевезення; надати всі необхідні документи для митного оформлення вантажу, проходження санітарного, екологічного та інших видів державного контролю, прийнявши на себе всю відповідальність, пов'язану з умістом вантажу та його відповідністю товаросупровідним документам; надати повний пакет оригінальних документів відповідно до вимог чинного митного законодавства України та міжнародних звичаїв, необхідних для здійснення перевезення вантажів, в тому числі для отримання вантажу, його експедиції і доставки кінцевому одержувачу, в термін, погоджений сторонами. Перелік документів, які мають бути надані клієнтом, може міститься в повідомленні Експедитора, переданому за допомогою факсимільного зв'язку і/або електронної пошти. Усі збитки та витрати, понесені в результаті ненадання або несвоєчасного надання документів, запитуваних експедитором, в тому числі відшкодування за затримку контейнера і оплати зберігання вантажу у пункті затримки, відшкодовуються клієнтом; здійснити оплату послуг експедитора, а також всіх фактичних витрат, понесених останнім в рамках і в порядку, передбаченому цим договором.

У пунктах 2.2.1, 2.2.2 договору передбачено зобов'язання експедитора, зокрема: організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів клієнта у міжнародному та внутрішньому сполученнях авіаційним, автомобільним та/або морським транспортом відповідно до заявок клієнта, які після їх підтвердження згідно з положеннями цього договору становлять його невід'ємну частину; представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з усіма суб'єктами, які беруть участь або мають відношення до транспортно-експедиційного обслуговування вантажів клієнта.

Клієнт зобов'язується відшкодувати експедитору усі витрати, фактично понесені останнім за виконання цього доручення в разі анулювання доручення, зміни місця навантаження (розвантаження), не пред'явлення вантажу або простою транспортних засобів з вини Клієнта, у тому числі будь-які штрафи, пред'явлені транспортними організаціями Експедитору, і сплатити відповідну винагороду за вже надані послуги. Клієнт самостійно несе відповідальність за вміст вантажу та відповідність йому документів (пункти 4.10.1, 4.10.4 договору).

Згідно з пунктом 4.11.3 договору експедитор не несе відповідальності за дії офіційних контролюючих органів у разі невідповідності вантажу, його стану та наданих Клієнтом документів між собою, а також чинним законам і нормам країн, територією яких здійснюється перевезення.

Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов договору оформлено заявку-додаток від 16.01.2017 на транспортно-експедиційні послуги, згідно з якою сторонами погоджено: маршрут (м. Одеса - м. Рудний-Астана (через Білорусь та РФ); найменування вантажу (електрошафи (щитове обладнання); вартість вантажу (144 308,22 євро); митні послуги (ні); конвой/Т1 (так/ні): супровід по території РФ (включено у ставку); дата завантаження - 23.01.2017 о 09:00; адреса завантаження: м. Одеса, вул. Миколи Боровського (Промислова), 28, корп. 47; адреса імпортного оформлення: СТЗ "KEDEN SERVICE", код митниці 50602, м. Рудний, вул. Паркова, 19; адреса вивантаження: м. Астана, вул. Кабанбай-Батира, 53, в'їзд зі сторони вул. Туран; вартість: 6200 usd, у гривні за курсом НБУ на дату завантаження; умови оплати послуг виконавця: вся сума рахунка, виставленого у день завантаження, має бути сплачена у день розмитнення вантажу; за фактом отримання оплати виконавець підтверджує вивантаження вантажу, якщо оплата не надійде в день розмитнення, простій машини буде нараховуватися згідно з пунктом 17 цієї заявки та оплачується Замовником додатково; нормативний простій/штрафні санкції: по 48/48 годин при завантаженні та вивантаженні/ по 125 EUR у день за кожну повну добу простою; додаткові умови: ні.

Крім того, суди установили, що для здійснення транспортно-експедиційних послуг відповідач надав позивачеві такі документи: вантажно-митні декларації форми МД-2: 500060006/2017/000946 та 500060006/2017/000947, з яких вбачається, що товаром, який підлягає перевезенню за заявкою, є частини, призначені виключно для пристроїв, для роботи з напругою не більше 1000 В, призначені для цивільного використання, код товару - 853809900; пристрої, обладнані відповідною апаратурою для роботи з напругою не більше 1000 В, призначені для цивільного використання, код товару - 8537109990; міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) А№367799 від 24.01.2017 на перевезення вантажу - електротех. обладнання, кількість вантажних місць 23 та А№367786 від 24.01.2017 на перевезення вантажу - металеві двері, кількість вантажних місць 2; CARNET TIR ХТ 77574119 на перевезення 23 дер. піддонів з електротехнічним обладнанням, код 8537109990 та 2 дер. піддонів з механічними дверима та пластинами, код 8538909900.

24.01.2017 позивачем прийнято вантаж до перевезення та відправлено з міста Одеси.

Для виконання своїх обов'язків позивачем також залучено третіх осіб - ТОВ "Ян Де Райк Лоджистикс Україна" та Фізичну особу-підприємця Рудяк С.І.

Предметом спору у цій справі є вимога Підприємства "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." про стягнення з ТОВ "С-Інжинірінг" плати за надані транспортно-експедиційні послуги, у тому числі вартість транспортно-експедиційних послуг, оплата доріг у Республіці Білорусь, простій і штраф, накладений митними органами Республіки Білорусь.

Суди установили, що підставою виникнення зобов'язання сторін у справі є укладений між ними договір-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.06.2013 № 036/13 і відповідна заявка на перевезення, у якій, як установлено судами, сторонами узгоджено основні умови щодо вантажу, маршруту його перевезення та вартості перевезення за узгодженим маршрутом.

Звертаючись із позовом до суду, Підприємство "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." обґрунтувало свої вимоги ненаданням відповідачем повної інформації про вантаж, у зв'язку з чим ним було здійснено перевезення вантажу лише на відстань 2000 км.

За змістом частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 929 цього Кодексу за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення.

Згідно зі статтею 9 цього Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони

(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором

послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За змістом частин 8 - 10 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку (частина 1 статті 11 цього Закону).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

За змістом статті 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною 1 цієї статті.

Як установлено судами попередніх інстанцій та засвідчено матеріалами справи, у супровідних документах на вантаж зазначено найменування вантажу, відповідні коди цього вантажу. Вантаж за цими супровідними документами прийнято позивачем до перевезення за узгодженим сторонами маршрутом без будь-яких зауважень щодо супровідних документів і вантажу.

При цьому, як установлено судами, позивач зазначив, що припинення надання послуг пов'язано з тим, що під час перевезення вантажу на кордоні Білорусь-Росія виявлено вантаж - металеві двері та пластини, код 8537109900, перевезення яких через територію Російської Федерації заборонено відповідно до Указу Президента Російської Федерації від 01.07.2016 № 319. Отже, як наголосив позивач, ТОВ "С-Інжинірінг" включило до складу вантажу без відома експедитора вантаж, не зазначений у заявці, яка є невід'ємною частиною договору, укладеного між сторонами.

Натомість, як установлено судами попередніх інстанцій експедитор перевірив можливість транспортування заявленого відповідачем до перевезення вантажу і підтвердив заявку від 16.01.2017.

Як установлено судами, перелік товару та розпізнавальні особливості із визначенням коду товару знаведено у митних деклараціях.

За змістом частин 11, 12 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем неможливості виконання ним транспортно-експедиційних послуг за договором-доручення саме у зв'язку з ненаданням відповідачем повної інформації про вантаж, а відтак і про наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому суди установили, що згідно з пунктом 4.11.3 укладеного між сторонами договору позивач не несе відповідальності за дії офіційних контролюючих органів у випадках невідповідності вантажу, його стану та наданих відповідачем документів між собою, а також чинним законам і нормам країн, територією яких здійснюється перевезення. Отже, суди дійшли висновку, що у цьому випадку документи, складені офіційними контролюючими органами країн, територією яких здійснювалося перевезення вантажу, і є належними доказами, що засвідчують неможливість виконання зобов'язань позивачем саме внаслідок невідповідності вантажу та документів на цей вантаж законам і нормам країн, територією яких здійснюється перевезення. Проте судами визнано, що надані позивачем Указ Президента Російської Федерації від 01.07.2016 № 319 і Витяг з Єдиного митного тарифу Євразійського економічного союзу, затверджений рішенням ради Євразійської економічної комісії від 16.07.2012 № 54, самі по собі не доводять наявності підстав для припинення надання послуг з перевезення, оскільки документів, передбачених пунктом 4.11.3 договору, які б свідчили про неможливість виконання зобов'язання позивачем і про невідповідність вантажу і транспортних документів на нього закону і нормативним актам країн, територією яких здійснюється перевезення, немає.

Крім того, судами визнано такою, що не доводить наявності підстав для припинення надання послуг із перевезення позивачем постанову Гомельської митниці Державного митного комітету Республіки Білорусь про накладення адміністративного стягнення (без складення протоколу) від 03.02.2017, оскільки, як установлено судами, зі змісту цієї постанови вбачається, що у порушення вимог пункту 16 Постанови Ради Міністрів Республіки Білорусь від 27.01.2014 № 71 автомобіль здійснював міжнародне автомобільне перевезення вантажу за маршрутом „Мінськ -Нова Гута" за відсутності дозволу на здійснення такого перевезення. Тобто у цій постанові немає посилань на неможливість перевезення вантажу з огляду на Указ Президента Російської Федерації від 01.07.2016 № 319.

Щодо доводів Підприємства "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." стосовно змісту електронного листування з відповідачем, що, на думку позивача, свідчить про правомірність його дій стосовно припинення надання транспортно-експедиційних послуг, суди попередніх інстанцій установили, що по-перше, у договорі, укладеному між сторонами, не наведено умов щодо погодження між сторонами адреси електронного листування та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування, а по-друге, електронне листування сторін не містить обов'язкового (з урахуванням положень частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг") реквізита як електронного підпису, отже надані позивачем електронні листи не можуть вважатися такими, що підтверджують інформацію, хто є їх автором і коли саме вони були оформлені, а також не є документами офіційних контролюючих органів, які надають можливість установити, що припинення надання послуг позивачем пов'язано саме із невідповідністю вантажу та документів нормам країн, територією яких здійснюється перевезення.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, що діяла на час здійснення касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, зокрема щодо недоведеності позивачем неможливості виконання ним транспортно-експедиційних послуг за договором саме у зв'язку із ненаданням відповідачем повної інформації про вантаж, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони не спростовують висновків судів і фактично зводяться до переоцінки обставин справи.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 і рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2017 у справі № 916/862/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді І.В. Кушнір

Ю.Я. Чумак