Рішення

від 03.07.2018 по справі 826/14200/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року № 826/14200/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд доДержавного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Самчук Катерини Сергіївни, Головного управління Держгеокадастру у місті Києві треті особиКиївська міська рада, Перинатальний центр міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд (далі по тексту - позивач, ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Самчук Катерини Сергіївни (далі по тексту - відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (далі по тексту - відповідач-2), в якому просить:

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,3964 га, за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 9 з кадастровим номером 8000000000:79:027:0002 та її кадастровий номер 8000000000:79:027:0002;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,3964 га за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 9 з кадастровим номером 8000000000:79:027:0002;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Самчук К.С. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-8000097112017 від 11 жовтня 2017 року;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (реєстраційний номер ЗВ-8000389212016 від 13 вересня 2016 року);

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві вжити дії щодо реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, площею 5270 кв.м., що розташована по вул. Анрі Барбюса у Печерському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:79:027:0012 за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд вчинені належні дії щодо державної реєстрації земельної ділянки, оскільки земельну ділянку було сформовано, присвоєно кадастровий номер 8000000000:79:027:0012, зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів №82-6-00416, відкрито Поземельну книгу, а відтак відомості про земельну ділянку, надану в оренду позивачеві, повинні були бути перенесені до Державного земельного кадастру в автоматичному режимі.

Додатково представник позивача зазначив, що договір оренди земельної ділянки, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд та Київською міською радою є чинним, а відомості про земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:027:0012 повинні міститися у Державному земельному кадастрі.

Позивач стверджує, що дані Державного земельного кадастру є необ'єктивними, містять недостовірну інформацію та потребують коригування.

Так як державна реєстрація земельної ділянки площею 1,3964 га за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 9 з кадастровим номером 8000000000:79:027:0002 здійснена на підставі документації із землеустрою (кадастрова справа №А-4311), яка не відповідає вимогам земельного законодавства, оскільки була затверджена рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року №599/599, визнаним у судовому порядку незаконним, представник позивача вважає, що наявні підстави для скасування такої реєстрації та скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки 8000000000:79:027:0002, як неправомірно зареєстрованої.

Представник відповідача-2 в письмових запереченнях проти позову зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:027:0002 зареєстрована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Перинатальному центру міста Києва на вул. Предславинській, 9 у Печерському районі м. Києва, який було розроблено на підставі рішення Київської міської ради від 10 грудня 2014 року №599/599 Про надання Перинатальному центру м. Києва земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Перинатального центру м. Києва на вул. Предславинській, 9 у Печерському районі міста Києва , що відповідно до частини 3 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр є підставою для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Також, представник відповідача-2 повідомив, що відомості про скасування у встановленому порядку вищезазначеного рішення Київської міської ради від 10 грудня 2014 року №599/599 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві не надходили.

На думку представника відповідача-2, підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, передбачені чинним законодавством, були відсутні, а відтак Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру (Держземагентства) у м. Києві під час проведення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:027:0002 діяв у межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством України, а тому його дії є правомірними.

Крім того, представник відповідача-2 стверджує, що чинним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, серед яких відсутня така підстава, як рішення суду.

Відповідач-2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти заявлених позовних вимог з аналогічних підстав, викладених відповідачем-2, які наведені вище.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року у справі №910/16550/15 факти недійсності рішення Київської міської ради №599/599 від 10 грудня 2014 року та продовження строку дії договору оренди земельної ділянки є преюдиційними та не підлягають доказуванню. Додатково представник позивача повідомив, що незважаючи на факт реєстрації земельної ділянки 8000000000:79:027:0002 після отримання відомостей щодо втрати Перинатальним центром міста Києва права на цю ділянку, відповідач-1 повинен був скасувати реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Крім того, представник позивача звернув увагу на те, що твердження відповідача-2 про те, що відомості про скасування у встановленому законодавством порядку рішення Київської міської ради від 10 грудня 2014 року №599/599 до нього не надходили, є помилковими, оскільки у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка подавалась позивачем, містилась постанова Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року в справі №910/16550/15, якою рішення Київської міської ради від 10 грудня 2014 року №599/599 було визнано недійсним та скасовано.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

На підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) в судовому засіданні 21 листопада 2017 року судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року у Головного управління Держгеокадастру у місті Києві витребувано належним чином завірені копії матеріалів кадастрової справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року задоволено клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, залучено до участі у справі Київську міську раду (далі - третя особа -1), Перинатальний центр міста Києва (далі - третя особа-2) та призначено попереднє судове засідання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у письмових поясненнях представник Київської міської ради зазначив, що чинним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, серед яких відсутня така підстава, як рішення суду.

Додатково представник третьої особи-1 повідомив, що Київська міська рада не приймала рішення про продовження договору оренди земельної ділянки, а тому відсутні підстави для укладання угоди до договору оренди.

Крім того, на думку представника третьої особи-1, необґрунтованою є позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві вжити дії щодо реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки по вул. Анрі Барбюса у Печерському районі міста Києва за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд , оскільки це дискреційні повноваження відповідача-2 у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Представники відповідача -2, третьої особи-1 та третьої особи-2 заперечували проти задоволення адміністративного позову. Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, в зв'язку з чим неявка представника відповідача-1 у судове засідання визнана судом неповажною.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Київської міської ради №337/394 від 21 грудня 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва.

Пунктом 2 вказаного рішення вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд , за умови виконання пункту 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

При цьому, пунктом 3.2 рішення Київської міської ради №337/394 від 21 грудня 2016 року передбачено у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 березня 2007 року на підставі зазначеного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі 19 березня 2007 року за №178.

Відповідно до умов вказаного договору, об'єктом оренди є земельна ділянка по вул. Анрі Барбюса у Печерському районі міста Києва розміром 5270 кв.м., цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення з підземним паркінгом, кадастровий номер 8000000000:79:027:0012, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4023510,97 грн.

Пунктом 3.1 договору визначено, що строк його дії становить 5 років.

При цьому, згідно з пунктом 6.2 даного договору, право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 26 квітня 2007 року договір оренди від 19 березня 2007 року зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів КМДА, про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис за №82-6-00416.

Крім того, 26 квітня 2007 року на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки з метою виконання умов даного договору передано земельну ділянку загальною площею 5270 кв.м., місце розташування - вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва.

Також з матеріалів справи вбачається, що актом від 14 лютого 2007 року визначено межі земельної ділянки в натурі, межові знаки у кількості 10 штук передані Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд на зберігання та погоджено акт начальником відділу землевпорядкування Печерського району міста Києва.

Наведене свідчить про те, що позивачем вчинено всі належні дії щодо державної реєстрації земельної ділянки: сформовано земельну ділянку, присвоєно їй кадастровий номер 8000000000:79:027:0012, зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів за №82-6-00416, відкрито Поземельну книгу.

В подальшому, 10 грудня 2014 року Київською міською радою на підставі рішення №599/599 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Перинатальному центру м. Києва для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Перинатального центру м. Києва на вул. Предславинській, 9 у Печерському районі м. Києва (категорія земель - землі охорони здоров'я і соціальних послуг, заява ДЦ №01013-000136824-014 від 03.06.2014, справа А-4311).

Відповідно до пункту 2 рішення Київської міської ради від 10 грудня 2014 року №599/599 вирішено надати Перинатальному центру м. Києва, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в постійне користування земельну ділянку площею 1,3964 га (кадастровий номер 8000000000:79:027:0002) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Перинатального центру м. Києва на вул. Предславинській, 9 у Печерському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року №910/16550/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 травня 2016 року, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд право оренди земельної ділянки по вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва, розміром 5 270 кв.м., цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом, кадастровий номер - 8 000 000 000:79:027:0012, а також визнано недійсним рішення Київської міської ради від 10 грудня 2014 року №599/599 Про надання Перинатальному центру м. Києва земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Перинатального центру м. Києва на вул. Предславинській, 9 у Печерському районі міста Києва .

Також, вказаною постановою у справі №910/16550/15 визнано укладеною між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19 березня 2007 року, посвідченого 19 березня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованого в реєстрі за №178 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26 квітня 2007 року №82-6-00416 у книзі записів державної реєстрації договорів, на умовах поданого Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд проекту додаткової угоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року в справі №910/22470/16 визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 19 березня 2007 року, якою строк дії договору продовжено до 26 квітня 2022 року.

Вказані зміни, зокрема, щодо строку дії договору зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 серпня 2017 року.

В подальшому, 29 вересня 2017 року позивач на підставі наведених вище судових рішень звернувся до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук К.С. із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (реєстраційний номер ЗВ-8000389212016).

За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем-1 прийнято рішення №РВ-8000097112017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа встановленим вимогам, а саме - перетин ділянок з ділянкою 80000000000:79:027:0002 площа співпадає на 97,2552%.

Незгода позивача з державною реєстрацією земельної ділянки 80000000000:79:027:0002, а також рішенням відповідача-1 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

З 01 січня 2013 року набрали чинності та діють Закон України Про державний земельний кадастр від 07 липня 2011 року №3613-VI (далі по тексту - Закон України від 07 липня 2011 року №3613-VI) та постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі по тексту - Порядок №1051).

Відповідно до статті 1 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з цією ж статтею державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

За змістом пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера; реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) за заявою їх власників.

Відповідно до статті 9 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Згідно зі статтею 24 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI та пунктом 109 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою, зокрема, власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Пунктом 9 Порядку №1051 визначено, що до повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагентства у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення належать внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення.

Також, відповідно до пункту 67 Порядку №1051, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України Про Державний земельний кадастр .

Відповідно до статті 22 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству.

Відповідно до статті 24 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI та пунктів 110, 111 Порядку №1051 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

З наявних матеріалів справи вбачається, що до заяви позивачем подано оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою та електронний документ. Крім того, як стверджує позивач, разом із заявою подано копії постанови Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року в справі №910/16550/15 та від 26 липня 2017 року у справі №910/22470/16.

Як уже зазначалось вище, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року №910/16550/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 травня 2016 року, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд право оренди земельної ділянки по вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва, розміром 5 270 кв.м., цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом, кадастровий номер - 8 000 000 000:79:027:0012, а також визнано недійсним рішення Київської міської ради від 10 грудня 2014 року №599/599 Про надання Перинатальному центру м. Києва земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Перинатального центру м. Києва на вул. Предславинській, 9 у Печерському районі міста Києва .

Зазначеним рішенням встановлено, що у складі переданої у постійне користування Перинатальному центру міста Києва земельної ділянки площею 1,3964 га було передано також земельну ділянку, яка є об'єктом оренди за Договором оренди земельної ділянки від 19 березня 2007 року (кадастровий номер 8 000 000 000:79:027:0012).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що разом з реєстрацією права оренди позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припиняється право користування земельною ділянкою 8000000000:79:027:0002 Перинатального центру м. Києва.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, зокрема з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що станом на 02 листопада 2017 року державна реєстрація земельної ділянки Перинатального центру м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:027:0002 не скасована.

Особливості внесення записів та виключення таких до Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі регулюються Порядками ведення цих Книг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1021, які діяли до 2013 року (далі - Порядок №1021).

Відповідно до пункту 1 Порядку ведення Поземельної книги цей Порядок визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Поземельної книги - документа, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, обмеження на використання земельної ділянки, суб'єктів прав на земельну ділянку та правовстановлюючі документи, а також дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, її цільове призначення, склад земельних угідь. Поземельна книга є власністю держави.

Одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів) (пункт 8 Порядку №1021).

Пунктом 1 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі визначено, що цей Порядок визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів) - документа, який є власністю держави і складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі.

Дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункти 10, 11 Порядку №1021).

Як вже зазначалося судом вище, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку, що передбачено частиною 1 статті 24 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI.

Частинами 1, 2 та 6 статті 6 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 49 Порядку №1051 передбачено, що Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об'єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107 -137 цього Порядку.

Відповідно до пунктів 60 та 61 Порядку №1051 запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Таким чином, запис у Поземельній книзі у розділі 3 Земельна ділянка. Право власності, постійного користування. Запис про виникнення права власності може бути скасовано Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, враховуючи що рішення суду є обов'язковими до виконання та виконання яких є невід'ємною складовою права кожної особи на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, то слід дійти висновку, що судове рішення є самостійного підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки, і відсутність цієї підстави в переліку підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, передбачених частиною 10 статті 24 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI та пункту 114 Порядку №1051, не відміняє обов'язковості виконання судового рішення в порядку статті 129-1 Конституції України, яка є актом вищої юридичної сили згідно з приписами статті 8 Конституції України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,3964 га, за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 9 з кадастровим номером 800000000:79:027:002 та її кадастрового номеру 800000000:79:027:002, підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,3964 га, за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 9 з кадастровим номером 800000000:79:027:002, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, внесення відомостей до нього та здійснення державної реєстрації земельних ділянок частиною 2 статті 7 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Частиною 10 статті 24 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

- поділу чи об'єднання земельних ділянок;

- якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Однак, наведені випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки розраховані на відсутність спірних правовідносин та не можуть обмежувати право особи на захист своїх земельних прав та інтересів у разі неправомірної реєстрації земельної ділянки за іншою особою.

Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є, зокрема, Поземельні книги (частина 1 статті 18 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI), які відкриваються під час здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки (частини 1 статті 24 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI ).

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Оскільки, як встановлено судом вище, однією з підстав для внесення відомостей до Державного земельного кадастру є судове рішення, у суду наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

В частині позовних вимог щодо скасування рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук К.С. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-8000097112017 від 11 жовтня 2017 року, суд зазначає наступне.

Підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є невідповідність електронного документа встановленим вимогам, а саме - перетин ділянок з ділянкою 80000000000:79:027:0002 площа співпадає на 97,2552%.

При цьому, судом встановлено, що станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом державна реєстрація земельної ділянки Перинатального центру м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:027:0002 не скасована, а відтак оскаржуване рішення відповідачем-1 прийнято в межах наданих повноважень, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно решти позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

З урахуванням того, що судом не вбачається підстав для скасування рішення відповідача-1, підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (реєстраційний номер ЗВ-8000389212016 від 13 вересня 2016 року), відсутні.

При цьому, суд зазначає, що позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві вжити дії щодо реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, площею 5270 кв.м., що розташована по вул. Анрі Барбюса у Печерському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:79:027:0012 за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд є передчасною до моменту скасування запису у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,3964 га, за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 9 з кадастровим номером 8000000000:79:027:0002.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, в повній мірі покладений на них обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича-будівельна компанія Градобуд задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,3964 га, за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 9 з кадастровим номером 8000000000:79:027:0002 та її кадастровий номер 8000000000:79:027:0002.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,3964 га за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 9 з кадастровим номером 8000000000:79:027:0002.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича-будівельна компанія Градобуд (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, 4а, код ЄДРПОУ 33406022) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Держгеокадастру у м. Києві (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69,код ЄДРПОУ 39802366).

Суддя А.І. Кузьменко