Постанова

від 27.06.2018 по справі 922/1676/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/1676/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю помічника судді - Чайки Т.Г. (за дорученням головуючого судді),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 (головуючий суддя Шутенко І.А., судді Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.)

у справі № 922/1676/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрбізнес Банк"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро"

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" (далі - позивач) звернулося в Господарський суд Харківської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка - Агро" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №4-14-Хрк від 24.01.2014 в розмірі 988 933,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за договором кредиту. Зважаючи на порушення позичальником взятих на себе зобов'язань, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, як до поручителя за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі №922/1676/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка - Агро" на користь Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" Бобчука Ігоря Петровича заборгованість за кредитним договором №4-14-Хрк від 24.01.2014, яка станом на 13.03.2015 складає 988 933,73 грн. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 19 778,67 грн судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у даній справі, рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Мотивуючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції послався на відсутність доказів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, зазначаючи, що представник відповідача був відсутній у судовому засіданні суду першої інстанції, в якому ухвалено оскаржуване рішення, а тому воно підлягає скасуванню на підставі порушення норм процесуального права з прийняттям нового рішення.

28.03.2018 через Харківський апеляційний господарський суд Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі №922/1676/15, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує порушенням норм матеріального та процесуального права та зазначає, зокрема, про таке:

- на момент звернення позивача з даним позовом, йому було достеменно відомо про наявність справи про банкрутство ПП "Реал - Ком" та заявлено в рамках процедури банкрутства усі позовні вимоги, в тому числі заборгованість в сумі 988 933,73 грн, яка є предметом спору, а на момент прийняття рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі №922/1676/15 боржника - ПП "Реал - Ком" вже було ліквідовано в рамках процедури банкрутства, а тому всі зобов'язання, в тому числі поруки, вже були припинені. Суди попередніх інстанцій без належного дослідження матеріалів справи та природи кредитних правовідносин і перевірки їх чинності, дійшли необгрунтованого висновку про наявність факту порушення боржником зобов'язань, що надає банку право звертатись до відповідача із позовом про стягнення заборгованості, як поручителя;

- судом апеляційної інстанції не взято до уваги пояснення відповідача та не враховано положень ст.ст. 202, 205 ГК України, якими передбачені підстави для припинення договірних зобов'язань. Як зазначає скаржник, в силу ст. 546 ЦК України, його порука по зобов'язанням ПП "Реал - Ком" припинилась з 09.11.2015, тобто, з моменту ліквідації та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про ліквідацію останнього;

- господарськими судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права щодо повноти і всебічності розгляду справи в розрізі практики Європейського суду з прав людини;

- судом апеляційної інстанції не взято до уваги порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що унеможливило подання всіх необхідних доказів до суду першої інстанції;

- у суду першої інстанції не було підстав для поновлення провадження у справі №922/1676/15;

- суд першої інстанції здійснив розгляд справи у відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про розгляд справи, та вказана обставина встановлена апеляційним господарським судом, що унеможливило подання відповідачем доказів на підтвердження своєї позиції.

25.06.2018 на адресу суду надійшло клопотання представника скаржника про розгляд справи у відсутності представника відповідача, у якому, зокрема, зазначено, що скаржник підтримує доводи касаційної скарги та просить її задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 27.06.2018 представник позивача не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час і місце засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Зважаючи на зазначене, враховуючи ту обставину, що явка представників учасників справи не визнавалась обов'язковою, суд ухвалив здійснювати розгляд касаційної скарги у даній справі за відсутності представників сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 24.01.2014 між ПАТ "Український Бізнес Банк" та Приватним підприємством "Реал-Ком" укладено кредитний договір № 4-14-Хрк, відповідно до п. 1.1 якого сторони узгодили, що банк, за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику у тимчасове користування короткостроковий кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 950 000 грн на поповнення оборотних коштів, розрахунки з постачальниками та підрядниками, придбання устаткування, оплату послуг, товарів, інших фінансово-господарських операцій строком до 19.06.2014 зі сплатою 20,5% річних.

11.02.2014, 19.06.2014 між банком та позичальником укладались додаткові угоди №1 та № 2 до кредитного договору, якими внесені зміни до пунктів 1.1, 4.3, 4.8, 4.10, 4.12, 4.14, 8.3, 8.5, 8.6 договору.

Пунктом 1.1 додаткової угоди №2 змінено строк надання кредиту до 18.06.2015 та сплату відсоткової ставки річних на 21,5% і внесені зміни у Графік погашення заборгованості, пунктом 4.3 додаткової угоди №2 було внесено сплату одноразової комісійної винагороди за зміни у кредитний договір № 4-14-Хрк від 24.01.2014 у розмірі 4 700 грн.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання за Кредитним договором, між ПАТ "Український Бізнес Банк" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" було укладено договір поруки №4-14-Хрк від 24.01.2014, відповідно до п.п. 1.1 якого поручитель зобов'язався солідарно нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором № 4-14-Хрк від 24.01.2014.

Відповідно до розділу III договору поруки, він вступає у дію з моменту підписання, а припиняється у момент повного виконання ПП "РЕАЛ-КОМ" або відповідачем боргових зобов'язань перед банком.

Згідно з п. 4.1 договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання ПП "РЕАЛ-КОМ" зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

19.06.2014 між банком та поручителем укладено додаткову угоду №1 до договору поруки №4-14-ХРК/ПОР 3 від 24.01.2014, якою були внесені зміни до пункту 1.1 договору поруки, а саме було змінено строк надання кредиту до 18.06.2015 та сплату відсоткової ставки річних на 21,5%. Також було доповнено договір поруки п. 2.6, в якому зазначалось, що поручитель ознайомлений зі змістом додаткової угоди №2 від 19.06.2014 до кредитного договору №4-14-Хрк від 24.01.2014 та всі умови додаткової угоди №2 йому відомі, зрозумілі та узгоджені.

Як дослідили попередні судові інстанції, позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором, проте позичальником зобов'язання за договором належним чином не виконані, внаслідок чого за кредитним договором №4-14-Хрк від 24.01.2014 утворилась заборгованість, яка станом на 13.03.2015 складає 988 933,73 грн, з яких: поточна заборгованість по кредиту - 932 652,71 грн; поточна заборгованість за відсотками - 6 592,44 грн; прострочена заборгованість за відсотками - 49 688,58 грн. Господарськими судами встановлено, що розмір заборгованості підтверджено належними доказами, її нарахування проведено у відповідності до умов договору, а розрахунок є арифметично вірним та в матеріалах справи відсутні докази її сплати.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Вимога кредитора до поручителя полягає в реальному виконанні зобов'язання за боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише в разі невиконання боржником своїх зобов'язань та настання строку виконання основного зобов'язання.

Також позивач має право звернутися із позовом як до боржника, так і до поручителя.

Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як встановлено господарськими судами, звернення позивача 23.03.2015 з позовом до господарського суду про стягнення із поручителя (боржника) заборгованості за кредитним договором № 4-14-Хрк від 24.01.2014 у розмірі 988 933,73 грн є пред'явленням вимоги до поручителя та боржника, як звернення із вимогою у відповідності до статті 554 ЦК України, пункту 5.3. кредитного договору та 2.1. договору поруки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі №6-170цс13 та у справі №6-53цс14 від 17.09.2014.

Встановивши неналежне виконання боржником за кредитним договором взятих на себе зобов'язань, відсутність доказів сплати поручителем заборгованості за кредитним договором у розмірі 988 933,73 грн, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Водночас, підставою для скасування судом апеляційної інстанції правильного по суті рішення суду першої інстанції стало порушення останнім норм процесуального права, а саме неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Як встановлено апеляційним господарським судом, ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.06.2015 провадження у справі № 922/1676/15 було зупинено до вирішення по суті справи № 638/3995/15-ц, що розглядається Дзержинським районним судом м. Харкова. Господарський суд Харківської області повідомив відповідача телефонограмою від 05.12.2017 про час та місце слухання справи. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що телефонограма отримана неуповноваженою особою, докази надсилання письмового повідомлення про час та місце розгляду справи відсутні.

З огляду на наведене, враховуючи відсутність доказів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, та те, що представник відповідача був відсутній у судовому засіданні суду першої інстанції, в якому ухвалено оскаржуване рішення, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про скасування рішення суду першої інстанції на підставі порушення норм процесуального права з прийняттям нового рішення.

Тому доводи касаційної скарги в частині того, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи у відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про розгляд справи, та вказана обставина встановлена апеляційним господарським судом, колегією суддів визнаються обгрунтованими.

Водночас, колегія суддів зазначає, що одним із доводів як апеляційної, так і касаційної скарги є твердження відповідача про припинення зобов'язань за договором поруки з тих підстав, що на момент прийняття рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі №922/1676/15 боржника - ПП "Реал - Ком" вже було ліквідовано в рамках процедури банкрутства, а тому всі зобов'язання, в тому числі поруки, вже були припинені. Суди попередніх інстанцій без належного дослідження матеріалів справи та природи кредитних правовідносин і перевірки їх чинності, дійшли необгрунтованого висновку про наявність факту порушення боржником зобов'язань, що надає банку право звертатись до відповідача із позовом про стягнення заборгованості, як поручителя.

Відповідно до положень статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В силу положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовий розгляд справи базується на принципах рівності та змагальності.

Відповідно до статей 42, 43 ГПК України, крім іншого, учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядки та у строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або невчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Як встановлено апеляційним господарським судом, відповідач СТОВ "Сосонівка - Агро" не повідомляв Господарський суд Харківської області про наявність провадження у справі про банкрутство ПП "Реал-Ком" та про ліквідацію ПП "ПП-Реал-Ком".

Апеляційний господарський суд відхилив наведені вище доводи відповідача, посилаючись на те, що припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Реал-Ком", тобто, станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі (березень 2015) провадження у справі про банкрутство боржника за кредитним договором ПП "Реал Ком" не було порушено, боржника ПП "Реал Ком" не було припинено.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що своєчасне неподання інформації щодо порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Реал-Ком" (яка має значення для вирішення даної справи) під час розгляду справи в суді першої інстанції, та зазначення про неї лише після винесення рішення місцевого господарського суду в апеляційній скарзі, свідчить про неналежне користування, зокрема, відповідачем своїми процесуальними правами, які мають наслідком безпідставне затягування судового розгляду справи. Враховуючий вищевикладене, вказані докази не були прийняті апеляційним господарським судом, з тих підстав, що апеляційна скарга не має жодного обґрунтування неможливості подання таких відомостей до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про неможливість прийняття наданих відповідачем доказів з огляду на приписи ст. 296 ГПК України, водночас, передчасно надав правову оцінку таким доказам, зазначивши про те, що порука відповідача не припинилась.

За наведених вище обставин, колегія суддів зазначає, що апеляційний господарський суд допустив порушення процесуальних норм в цій частині, а тому правову оцінку припинення поруки відповідача слід виключити з мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції.

Однак, це не вплинуло на правильність висновку суду про обгрунтованість позовних вимог у даному спорі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2018 за клопотанням Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" зупинено виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі № 922/1676/15 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Частиною 3 статті 332 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

З огляду на закінчення перегляду оскаржуваного рішення в касаційному порядку прийняттям даної постанови, виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі № 922/1676/15 підлягає поновленню.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" - залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі №922/1676/15 - залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі № 922/1676/15.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.