Рішення

від 06.07.2018 по справі 489/3583/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/3583/16-ц

Номер провадження 2/489/1780/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого - судді Тихонової Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до садівничого товариства Трикотажник про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2016 року позивач звернувся до відповідача з вказаним позовом.

В позовній заяві поданої 19.07.2016 року зазначає, що з 05.08.2014 р. вона працювала за сумісництвом в СТ Трикотажник на посаді бухгалтера. 11.07.2015 р. вона була звільнена з цієї посади. Згідно рішення суду від 16.10.2015 р. наказ про звільнення позивачки було скасовано, зобов'язано СТ Трикотажник поновити її на роботі. Однак відповідач оформив наказ від 01.02.2016 року не про поновлення на роботі, а про прийняття її на роботу з 05.02.2016 року. Наказом відповідача від 18.03.2016 року внесені зміни до попереднього наказу - датою поновлення на роботі зазначене 13.07.2015 року. А наказом від 13.06.2016 року дата поновлення виправлена на 12.07.2015 року, але відповідач на податковий облік як працевлаштовану особу досі не поставив.

Вважає що фактично її поновили на роботі з 13.06.2016 року, тому період часу до 13.06.2016 року є на її думку вимушеним прогулом з вини відповідача. Тому відповідач повинен їй виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з дати ухвалення рішення суду від 16.10.2015 року в сумі 10381,28 грн, що, в підсумку, просить суд стягнути на свою користь.

Відповідачем надавалися заперечення проти позову з тією позицією, що позивачка до роботи не приступила, не дала навіть трудову книжку (а.с.211)

У справі ухвалене заочне рішення 04.08.2016 року.

Ухвалою ВССУ від 19.06.2017 року залишено в силі ухвалу судді апеляційного суду Миколаївської області від 04.11.2016 року про повернення відповідачу апеляційної скарги на вказане рішення.

23.04.2018 року відповідачем подана заява про перегляд заочного рішення, яка задоволена ухвалою від 08.05.2018 року та призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, суд при вирішенні справи виходить з такого.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 05.09.2016 року у судовій справі №489/919/16-ц, яке набрали законної сили, встановлене наступне.

З 5 серпня 2014 року позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді бухгалтера.

З 12 липня 2015 року наказом голови правління відповідача від 11 липня 2015 року № 27 позивач була звільнена із вказаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2015 року у справі №489/5311/15-ц визнано незаконним та скасовано наказ відповідача про звільнення позивача, поновлено її на попередній роботі, стягнуто з останнього на користь позивача 2 719 грн 32 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також 200 грн на відшкодування моральної шкоди. При цьому у зазначеному рішенні суду першої інстанції дата поновлення позивача на роботі не була зазначена. Також вирішено питання щодо судових витрат, судове рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2015 року у справі №489/5311/15-ц було змінене рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22.12.2015 року в частині зменшення розміру присудженого середнього заробітку.

На виконання вищевказаного судового рішення відповідачем 01.02. 2016 року видано наказ № 3 Про поновлення на роботі ОСОБА_1, в якому зазначено про скасування наказу про її звільнення, поновлення позивачки з 05.02.2016 року на посаді бухгалтера СТ Трикотажник з 5 лютого 2016 року та зобов'язано її приступити до роботи з 05.02.2016 року.

Наказом голови правління відповідача від 18 березня 2016 року за № 5 внесене виправлення до пункту 2 наказу від 1 лютого 2016 року № 3 в частині дати поновлення позивача на роботі та зазначено, що позивача поновлено на роботі з 13 липня 2015 року.

Відповідно до матеріалів судової справи №489/5311/15-ц 08.02.2016 року виконавче провадження №49228000 про поновлення на роботі позивачки було завершено 08.02.2016 року у зв'язку із повним фактичним виконанням.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.03.2016 року постанову державного виконавця від 08.02.2016 року про закінчення виконавчого провадження №49228000 було визнано неправомірною та скасовано. На підставі цього, постановою державного виконавця від 07.06.2016 року виконавче провадження було №49228000 було відновлене. Мотивом скасування постанови про закінчення виконавчого провадження було те, що наказ про поновлення позивачки не відповідав змісту судового рішення та вимог законодавства щодо дати поновлення на роботі з тим, щоб стаж праці продовжувався безперервно.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 05.09.2016 року у судовій справі №489/919/16-ц відзначено, що позивач підлягала поновленню на роботі з 13 липня 2015 року, так як її останнім робочим днем було 12 липня 2015 року, що вірно зазначено в наказі голови правління СТ Трикотажник від 18 березня 2016 року за №5 Про виправлення описки в наказі №3 від 01 лютого 2016 року , тому підстав для визнання його незаконним та скасування немає, як і відсутні підстави для визнання недійсним наказу за №3 голови правління СТ Трикотажник від 01 лютого 2016 року про поновлення позивача на роботі на посаді бухгалтера товариства за сумісництвом - в частині дати поновлення на роботі з 05 лютого 2016 року, оскільки вказаний пункт наказу втратив чинність.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 18 ЦПК України 2004 року судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно пункту 4 частини першої статті 367 ЦПК України 2004 року суд допускає негайне виконання рішень у справах, зокрема, про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

У частині першій статті 76 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За змістом статті 76 Закону України Про виконавче провадження належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Доводи позивачки, що фактично її поновили на роботі з 13.06.2016 року, не відповідає дійсності, оскільки чинним наказом відповідача від 01.02.2016 року, з урахуванням внесення до нього виправлення наказом від 18.03.2016 року, її поновлено на посаді саме 05.02.2016 року. Тому стягувати середній заробіток поза цю дату немає підстав.

За період з 13.07.2015 року і по 16.10.2016 року на користь позивачки стягнута середній заробіток згідно рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.10.2015 року зміненого в цій частині рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22.12.2015 року в розмірі 2570,40 грн. (судова справа №489/5311/15-ц).

Середньо денна заробітна плата позивачки обрахувалася виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи позивачки перед її звільненням в розмірі 37,80 грн.

Відтак кількість робочих днів з 17.10.2015 року по 04.02.2016 року включно становить 76, які множимо на 37,80 грн., добуток 2872,80 грн.

Керуючись ст.ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до садівничого товариства Трикотажник про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1 з садівничого товариства Трикотажник , код ЄДРПОУ 23089899, 57220, Миколаївська область, Вітовський район, село Пересадівка середній заробіток в розмірі 2872,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд м. Миколаєва.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.07.2018 р.

Суддя Н.С. Тихонова