Постанова

від 03.07.2018 по справі 910/23534/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2018 р. Справа№ 910/23534/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ковальчук Р.Ю.

учасники справи:

від позивача: Бодня В.А.

від відповідача: Гребенченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018

у справі №910/23534/17 (суддя Босий В.П.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області

до Державного підприємства "Укрветсанзавод"

про стягнення 1 817 150,32 грн

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Волинській області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Укрветсанзавод" (надалі - ДП "Укрветсанзавод") про стягнення 1 817 150,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході позапланової перевірки у період з 23.03.2017 по 31.03.2017 Державною екологічною інспекцією у Волинській області встановлено порушення Ковельською філією Державного підприємства "Укрветсанзавод" вимог природоохоронного законодавства, у зв'язку з чим державі було завдано шкоду у розмірі 1 817 150,32 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі №910/23534/17 позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Волинській області задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, будинок 1; ідентифікаційний код 38519326) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Степана Бандери, будинок 20; ідентифікаційний код 38009738) шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в розмірі 1 817 150 (один мільйон вісімсот сімнадцять тисяч сто п'ятдесят) грн 32 коп. Стягнуто з Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, будинок 1; ідентифікаційний код 38519326) на користь Державної екологічної інспекції у Волинській області (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Степана Бандери, будинок 20; ідентифікаційний код 38009738) судовий збір у розмірі 27 257 (двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят сім) грн 26 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Укрветсанзавод" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі №910/23534/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку відповідача результати перевірки не можуть бути підставою для визначення розміру збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, оскільки перевірка проведена в порушення вимог абзацу 10 ч.1 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та без залучення спеціалістів Головного управління Держпродспоживчслужби у Волинській області. Суд першої інстанції приймаючи рішення, жодним чином не зазначив про припис від 31.03.2017 № 000058 (далі - Припис), який був винесений позивачем та доданий до позовної заяви. Вищезазначений Припис був виданий за результатами позапланової перевірки, за результати якої було складено позивачем Акт. Відповідно до вищезазначеного Припису директору Ковельської філії Відповідача було приписано усунути виявлені порушення у строки визначені в Приписі з 30.04.2017 до 30.06.2017. Позивач без проведення перевірки щодо виконання припису дирекції Ковельської філії відповідача, тобто в порушення ч. 11 ст. 7 Закону України і основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, застосував до відповідача фінансові санкції, а саме стягнення збитків, 10.04.2017, про що свідчить претензія позивача від 10.04.2017 № 2/743.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2018 апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі №910/23534/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 у справі №910/23534/17 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 03.07.2018.

23.06.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд Апеляційну скаргу ДП Укрветсанзавод залишити без задоволення, оскільки відповідачем було допущено Державну екологічну інспекцію у Волинській області до перевірки, то процесуальні порушення, виявленні під час проведення перевірки та після її проведення не можуть бути підставою для визнання недійсними наказів на проведення перевірки та результатів такої перевірки. Таким чином, виходячи з позицій Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду України та враховуючи, що накази на проведення перевірок і направлення на проведення позапланових перевірок, які передбачені законодавством в процесі її проведення били видані і врученні відповідачеві та допущено Державну екологічну інспекцію у Волинській області до перевірки, за наслідками яких були складені акти та приписи про усунення порушень, які були підписані керівником Ковельської філії Державного підприємства Укрветсанзавод без зауважень, та не оскаржувались у судовому порядку, тому дана перевірка проведена згідно вимог чинного законодавства.

02.07.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких скаржник зазначив, що розрахунок збитків, який був наданий позивачем та прийнятий судом першої інстанції, як розмір збитків є неправильним, оскільки позивач використовував завідомо невірні данні, що призвело до прийняття невірного рішення, і тому останнє підлягає скасуванню. Також, відповідач зазначав, що доводи наведені у відзиві позивача є безпідставними.

В судове засідання, яке відбулось 03.07.2018 з'явились представники позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.

Отже, враховуючи вищенаведене, головуючим суддею, з дотриманням норм процесуального права, було оголошено про судові дебати. Представник відповідача, підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі, з обґрунтуваннями, які були викладені в ній, та просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2018 та задовольнити вимоги відповідача в повному обсязі. Представник позивача заперечував щодо доводів наведених в апеляційній скарзі та наполягав на законності рішення суду першої інстанції, та просив суд залишити його в силі, з огляду на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до частини 9 ст. 270 ГПК України, після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.

Отже, після проведення колегією суддів наради, головуючий суддя оголосив вступну та резолютивну частини постанови у даній справі, якою апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2018 у справі №910/23534/17 без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст . 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, яке затверджено Указом №454/2011 від 13.04.2011 Президента України, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У відповідності до п.4 зазначеного вище нормативно-правового акту Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до п.6 вказаного Положення Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження, перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва).

Згідно з п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом №464 від 10.09.2008 Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, під актом перевірки слід розуміти документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Пунктом 4.13 зазначеного Порядку визначено, що за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.

У відповідності до п.4.19 вказаного нормативно-правого акта в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2017 у справі № 159/969/17, Державною екологічною інспекцією у Волинській області у період з 23.03.2017 по 31.03.2017 було проведено позапланову перевірку дотримання Ковельською філією ДП "Укрветсанзавод" вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої складено акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства.

Отже, вказаним актом:

- встановлено факт облаштування трьох ям, в двох з яких захоронено близько 900 тон відходів тваринного походження, третя заповнена водою, копання даних ям проведено без необхідної проектної документації та при відсутності дозволу на зняття та перенесення поверхневого шару ґрунту, що є порушенням ст. 20, 96, 166 Земельного кодексу України. За поясненнями директора Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод" зазначені ями передбачалось використовувати для компостування відходів від забою тварин, хоча даний вид діяльності не передбачений реєстраційними документами філії, необхідні дозвільні документи відсутні, що є порушенням ст. 17, 33, 34 Закону України "Про відходи" та Закону України "Про державну екологічну експертизу".

- встановлено факт зберігання понад 1000 тонн відходів тваринного походження на площадці з твердим покриттям та на відкритому ґрунті, в результаті складування яких на відритому ґрунті допущено псування земельної ділянки внаслідок її забруднення та засмічення, що є порушенням ст. 96, 164, 167 Земельного кодексу України, ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 17, 33 Закону України "Про відходи".

- виявлено, що біля бункера із сировиною (подача відходів) знаходяться дві вигрібні ями, призначені для збирання стічної води, які переповнені. Стічна вода розтікається по території підприємства та за його межі. Договір із спеціалізованим підприємством по очищенню стічних вод відсутній, що є порушенням ст. 17 Закону України "Про відходи".

- встановлено факт захоронення відходів тваринного походження за межами бетонної загорожі, яке знаходиться в місці де під час попереднього обстеження 06.01.2017 було виявлено яму, частково заповнену відходами, про що було відмічено у відповідному акті, в результаті чого допущено псування земельної ділянки через її засмічення, що є порушенням ст.ст. 17, 33 Закону України "Про відходи".

- виявлено факт складання кісток в об'ємі 5 м 3 на відкритому ґрунті, що призвело до засмічення земельної ділянки площею 20 м 3 , яка знаходиться між компостувальними ямами, що є порушенням ст.ст. 96, 167 Земельного кодексу України, ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 17 Закону України "Про відходи".

Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, спір у справі виник у зв'язку із порушенням, на думку позивача, відповідачем вимог чинного законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що призвело до заподіяння шкоди державі на загальну суму 1 817 150,32 грн.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків". При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно із ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Приписами ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" передбачено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані:

а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів;

б) забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію;

в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров'я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

г) на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку;

д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки;

е) брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами;

є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації;

ж) не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки;

з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах;

и) здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів;

і) своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів;

ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи;

й) призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;

к) забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами;

л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України;

м) забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами;

н) мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів;

о) мати погоджений із уповноваженими органами виконавчої влади план дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами;

п) передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари;

р) здійснювати планування нового будівництва або реконструкції об'єкта поводження з відходами з дотриманням вимог законодавства про містобудування;

с) мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000;

т) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Судом першої інстанції було встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, Ковельська філія ДП "Укрветсанзавод" на прилеглу до підприємства територію з площадки для прийомки відходів від забою тварин здійснювала скид стічних вод, чим спричинила забруднення трьох земельних ділянок площами 210 кв.м, 500 кв.м та 1 125 кв.м, що підтверджується актом відбору проб ґрунтів № А-23-03-17-02 від 23.03.2017 та протоколом вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів № 23-03-17-02 від 06.04.2017, складеними Державною екологічною інспекцією у Волинській області за наслідком проведеної перевірки у період з 23.03.2017 по 31.03.2017.

Відповідно до протоколу вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів № 23-03-17-02 від 06.04.2017 на земельній ділянці площею 1 125 м 2 при нормі гранично допустимих концентрацій (надалі - "ГДК") 130 мг/кг, результат перевищення нітратами становить 172,3 мг/кг при нормі ГДК 160 мг/кг, результат перевищення сульфатами становить 172,8 мг/кг, результат забруднення хлоридами становить 230,08 мг/кг, що перевищує фонову пробу в 2,6 раз.

На земельній ділянці площею 210 м 2 при нормі ГДК 160 мг/кг, результат перевищення сульфатами становить 251 мг/кг, результат забруднення хлоридами становить 1 597,5 мг/кг, при нормі ГДК становить 376,9 мг/кг.

На земельній ділянці площею 500 м 2 перевищення нітратами нормативних показників відсутнє, при нормі ГДК 160 мг/кг, результат перевищення сульфатами становить 242,8 мг/кг, результат забруднення хлоридами 213 мг/кг.

Отже, враховуючи те, що відповідачем було здійснено скид стічних вод, чим спричинило забруднення земельних ділянок площами 210 кв.м, 500 кв.м та 1 125 кв.м,, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано належним чином відповідачем.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 ГК України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на викладене, відповідач допустив стікання стічних вод з території площадки для прийомки відходів від забою тварин і їх тимчасового зберігання та прилеглу територію, що призвело до забруднення земельних ділянок.

Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами встановлюється Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (надалі - "Методика"), затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 149 від 04.04.2007.

Отже, відповідно до п. 3.1 Методики, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення)..

При цьому, пунктом 3.3 Методики встановлено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Враховуючи те, що державним інспектором Державної екологічної інспекції у Волинській області з урахуванням вимог Методики було здійснено розрахунки збитків, заподіяних Ковельською філією ДП "Укрветсанзавод" в результаті забруднення земельних ділянок, відповідно до яких загальна сума збитків становить 1 817 150,32 грн, тому судом відхиляються посилання скаржника в апеляційній скарзі про неправильність розрахунку розміру шкоди беручи до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 5-303-99.3-158/2-17 від 13.02.2017 Управління Держгеокадастру у Ковельському районі Волинської області повідомило Державній екологічній інспекції у Волинській області про те, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, що зазнали забруднення і знаходяться в межах санітарно-захисної смуги Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод" становить 340,37 грн за 1 кв.м., на підставі чого позивачем здійснено розрахунок збитків, заподіяних Ковельською філією ДП "Укрветсанзавод" в результаті забруднення земельних ділянок.

В свою чергу, відповідачем наданий витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 31-3-0.182-153/172-17 від 11.05.2017, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710400000:23:008:0007 становить 307,53 грн за 1 кв.м.

Земельна ділянка із кадастровим номером 0710400000:23:008:0007 належить ДП "Укрветсанзавод" на праві постійного користування, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.12.2014.

Як вбачається з карта-схеми, що є додатком до акту відбору проб ґрунтів № А-23-03-17-02 від 23.03.2017, вбачається, що земельні ділянки, які зазнали забруднення в результаті порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства, знаходяться поза межами земельної ділянки нормативно грошова оцінка якої відображена у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 31-3-0.182-153/172-17 від 11.05.2017.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті забруднення земельних ділянок, був складений у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Крім того, судом було встановлено, що позапланову перевірку дотримання Ковельською філією ДП "Укрветсанзавод" вимог природоохоронного законодавства було проведено на підставі ухвали Ковельського міськрайонного /суду Волинської області від 17.03.2017 у справі № 159/969/17.

Тому, проведена на підставі ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2017 у справі № 159/969/17 позапланова перевірка є правомірною.

Також, позивачем наданий акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства у період з 23.03.2017 по 31.03.2017, акт відбору проб ґрунтів № А-23-03-17-02 від 23.03.2017 та протокол вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів № 23-03-17-02 від 06.04.2017, які встановлюють факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, приймаються судом як належні та допустимі докази, оскільки складені уповноваженими особами у відповідності до норм чинного законодавства, доказів оскарження дій інспектора під час складання цих документів у судовому порядку відповідачем не надано.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, з його вини, було вчинено протиправні дії - забруднення земельних ділянок, чим завдано шкоди державі у розмірі 1 817 150,32 грн, і між діями відповідача та заподіяними збитками наявний причинно-наслідковий зв'язок, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Державне підприємствао "Укрветсанзавод", в розумінні статті 86 ГПК України, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі №910/23534/17, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі №910/23534/17 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на Державне підприємство "Укрветсанзавод".

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі №910/23534/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/23534/17 .

Повний текст постанови складено та підписано 09.07.2018.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов