Постанова

від 05.07.2018 по справі 916/2927/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2927/17 м. Одеса, просп. Шевченка, 29 .

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

від позивача: Іокіша В.І. (довіреність № б/н від 10.01.2018)

від відповідача: Шаброва О.Ю. (ордер серія ОД № 388821 від 01.02.2018, Договір № 3 від 01.02.2018)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від „29" березня 2018 року, повний текст якого складено та підписано " 10" квітня 2018 року

у справі № 916/2927/17

за позовом Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області

до відповідача Громадської організації "Маяк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне підприємства "Одеський морський торговельний порт"

про стягнення збитків у розмірі 624 631,68 грн.

головуючий суддя - Рога Н.В.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

05.07.2018 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

28.11.2017 року Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області (позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації "Маяк" (відповідач) про стягнення збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у сумі 624 631 грн. 68 коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2017 року порушено провадження у справі № 916/2927/17, прийнято позовну заяву до розгляду та залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (далі- ДП "ОМТП").

Позовні вимоги мотивовані тим, що Громадська організація "Маяк" використовує земельну ділянку на території села Фонтанка Лиманського району без правовстановлюючих документів, чим завдано збитки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2018 року (суддя Рога Н.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Висновок суду мотивований тим, що позивачем не були надані докази того, що ГО Маяк використовує без належного оформлення земельну саме площею 0,9386 га, без належного оформлення, що унеможливлює перевірку судом правильності розрахунку збитків.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Фонтанська сільська ради Лиманського району Одеської області звернулась з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 29.03.2018 у справі № 916/2927/17 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення, з наступних підстав:

- рішення виконавчого комітету Фонтанської сільської ради № 19 від 27.02.2001 року, не підтверджує наявність прав на користування спірною земельною ділянкою ГО Маяк ;

- лист ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 24.04.2017 підтверджує факт порушення відповідачем земельного законодавства, а саме використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів;

- з технічного звіту з кадастрової зйомки земельної ділянки, виконаної ТОВ Інагро Комінтернівське , встановлено площу земельної ділянки, яка використовується ГО "Маяк".

22.05.2018 року від Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив у задоволенні апеляційної скарги Фонтанська сільська ради Лиманського району Одеської області відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

23.05.2018 року від Громадської організації "Маяк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого в судовому засіданні просив у задоволенні апеляційної скарги Фонтанська сільська ради Лиманського району Одеської області відмовити.

Представник Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" в судове засідання 05.07.2018 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017р.) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. встановлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзиви на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено судом апеляційної інстанції рішенням VIII сесії XXІІ скликання Фонтанської сільської Ради народних депутатів від 16.10.1996 року № 25 ДП Одеський порт було надано у постійне користування земельну ділянку площею 2 га, що розташована за адресою Одеська обл., Комінтернівський (Лиманський) р-н, с. Фонтанка, вул. Лесі Українки, 20, на підставі чого оформлений Державний акт на право постійного користування землею серія ОД 13-26 від 23.10.1996 року для розміщення бази відпочинку Маяк .

15 березня 2005 року між ДП "ОМТП" (власник) та ГО "Маяк" (Сервітуарій) був укладений Договір про встановлення сервітуту, відповідно до якого Власник надає Сервітуарію право обмеженого користування на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Комінтернівський (Лиманський) р-н, с. Фонтанка та розташоване на земельній ділянці, відведеній порту відповідно до Державного акту на право постійного користування землею Серія ОД 13-26, а Сервітуарій зобов'язується оплачувати всі встановлені державою збори та платежі за користування земельною ділянкою в розмірах, передбачених нормативно-правовими актами. Метою цього Договору є забезпечення Сервітуарію можливості експлуатації, що знаходиться на об'єкті сервітуту нерухомого майна, що належить Сервітуарію. Додатком №1 до Договору є схема земельної ділянки, на якій встановлюється сервітут. Згідно п.3.2. Договору сервітут є постійним та безстроковим. Договір сервітуту зареєстровано відповідно до вимог законодавства 16.12.2014 року.

На підставі заяви Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області про самовільне захоплення земельної ділянки комунальної власності , у квітні 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час зайняття та використання земельної ділянки площею 0,9386 га, яка розташована по вул. Лесі України, 20 в с. Фонтанка, Лиманського району Одеської області.

В результаті перевірки, встановлено використання громадською організацією Маяк земельної ділянки комунальної власності площею 0,9386 га без належним чином оформлених правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.ст. 125, 126 ЗК України. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області видано припис щодо усунення ГО Маяк виявлених порушень земельного законодавства.

15.12.2017 року Виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області за № 272, затверджено акт визначення розміру збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у сумі 624 631,68 грн. (а.с.168)

12.06.2017 року Фонтанською сільською радою Лиманського району Одеської області направлено на адресу голові ГО Маяк лист № 02-24-695, відповідно до якого просила у строк до 19.06.2017 року надати до сільської ради завірену копію технічного паспорту на об'єкти нерухомості бази від 08.07.2004 року, копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.04.2005 року, копію договору сервітуту, укладений між ДП "ОМТП" та ГО Маяк , а також інформацію про суму коштів, яку ГО Маяк сплачує за користування земельної ділянки на території Фонтанської сільської ради та розмір земельної ділянки, за яку здійснюється сплата коштів.

14.09.2017 року Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області направила на адресу голові ГО Маяк претензію № 02-21-1119 про сплату збитків, спричинених в результаті використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, відповідно до якого зазначила, що з урахуванням приписів п.288.5.1 ст.288 Податкового кодексу України, необхідно у 20-тиденний строк з дня одержання претензії відшкодувати збитки, заподіяні територіальній громаді села Фонтанка у розмірі 624 631,68 грн. внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Зазначену претензію голова ГО Маяк отримав 19.09.2017 року але залишив її без відповіді та задоволення.

Таким чином, у зв'язку з несплатою ГО Маяк збитків у сумі 624 631,68 грн., і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Звертаючись із позовною заявою, Фонтанська сільська рада обґрунтувала свої позовні вимоги, порушенням відповідачем вимог чинного земельного законодавства, а саме використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Заперечуючи проти позовних вимог, а також у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач неодноразово посилався на те, що позивачем не доведено того факту, що відповідач використовує земельну ділянку без належно оформлених документів.

Колегія суддів, не приймає до уваги дане твердження скаржника, з наступних підстав.

В матеріалах справи, починаючи із 2011 року та 2013 року відділом Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області Головного Управлінням держкомзему у Одеської області складались Акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства (29.07.2011, 29.09.2011, 04.01.2013р., 06.03.2013р. т.1 а.с.33-34, 37-38, 46-47,54-55). На підставі цих Актів відповідачу були надані Приписи (29.07.2011 Серії КОМ №005867, 21.09.2011 Серії КОМ №005899, 04.01.2013р №000790, 06.03.2013 т.1 а.с.35-36, 39-40, 50-51, 56-57), якими його було зобов'язано усунути недоліки порушення норм земельного законодавства, а саме використання земельної ділянки без належно оформлених документів.

Крім того, Постановами відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області від 21.09.2011 року, 04.01.2013, 08.01.2013, 06.03.2013р. відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді накладання адміністративного штрафу за порушення земельного законодавства (т.1 а.с.42-43, 48-49, 52-53, 58-61).

19.02.2014 року відповідач звернувся до позивача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,16 га в оренду для обслуговування бази відпочинку на території Фонтаньської сільської ради.

Рішенням Фонтанської сільської ради від 14.03.2014 року за №798-УІ у задоволенні клопотання відповідачу було відмовлено (т.1 а.с.131).

Відповідно до п.10 статті 118 Земельного кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути оскаржені у судовому порядку.

В судовому засіданні, представник відповідача пояснів, що ніяких позовів до суду з приводу оскарження відмови Ради про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою не заявлялось.

Таким чином та в порушенні вимог ст. 118 ЗК України, відповідач не скористався своїм правом на захист своїх інтересів.

Головним управлінням Держгеокадастру в Одеської області була проведена перевірка щодо самовільного зайняття земельної ділянки ГО Маяк .. Листом від 24.04.2017 року за №18-15-0, 14-4519/2-17, Управління, повідомило Голову Фонтанської сільської ради про те, що земельна ділянка площею 0,9386га використовується ГО Маяк без належним чином оформлених правовстановлюючих документів, що є порушенням ст..ст. 125, 126 ЗК УКраїни (т.1 а.с.31-32)

Згідно норм статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Статтею 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 157 ЗК України здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.93 року (далі Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відшкодуванню, згідно з п. 3 Порядку підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у т.ч. неодержані доходи землекористувачів згідно п. 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Відповідно до п. 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Аналізуючи зміст положень Порядку можна дійти висновку, що розмір збитків при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки, дорівнює сумі, яка могла б надійти до місцевого бюджету у разі, якщо б зазначений договір був укладений між орендарем та орендодавцем, або у разі, якщо був би здійснений розрахунок земельного податку. Розмір збитків нараховується на підставі даних нормативної грошової оцінки земельної ділянки та визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад у встановленому ними порядку.

Згідно рішення Фонтанської сільської ради № 622-УІІ від 21.06.2017 року Про встановлення ставок земельного податку на території Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області встановлена ставку земельного податку на території сільської ради для землекористувачів (юридичних та фізичних осіб), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельною ділянкою у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі. Розмір збитків, внаслідок порушення ГО "Маяк" земельного законодавства, за період з 2015 - 2017 складає 624 631,68 грн.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Таким чином, як вбачається з аналізу положень статті 287 Податкового кодексу України, статті 21 Закону України Про оренду землі , за відсутністю у користувача земельної ділянки документів, визначених ЗУ Про оренду землі , які засвідчують право користування на земельну ділянку у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов'язанням сплатити за період користування плату за землю.

Статтею 19 Земельного кодексу України, передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; є і землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно статі 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Статтею 51 Земельного кодексу України встановлено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреацій.

За змістом положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як визначено частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі , однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК).

Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (частина перша статті 23 цього Закону).

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 ПК.

Разом із тим згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до ПК.

Відповідно до положень статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на відсутність підстав для стягнення збитків, відповідно до положень ст.156 ЗК України, з огляду на наступне.

Самостійним способом захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, які перебувають у їх власності чи користуванні, відповідно до ст. 152 ЗК України є відшкодування заподіяних збитків. Воно здійснюється за підстав, передбачених ст. 156, та у порядку, визначеному ст. 157 ЗК України.

Загальний перелік підстав відшкодування завданих збитків закріплений у ст. 156 ЗК України та який є невичерпним і не підлягає обмеженому тлумаченню. До його складу входять різні за своїм характером підстави. Серед них можна виділити групу тих, які належать до правомірних дій, і самостійну групу підстав, які є результатом земельних правопорушень, тобто дій неправомірних.

Що стосується неодержання доходів за час тимчасового використання земельної ділянки як самостійної підстави відшкодування збитків, то вона може бути результатом як правомірних, так і протиправних дій.

Коло суб'єктів, на яких закон покладає обов'язок відшкодовувати збитки власникам землі та землекористувачам, визначає ст. 157 ЗК України. Згідно з цією нормою, відшкодування земельно-правових збитків здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи у разі використання відповідних земельних ділянок або коли їх діяльність обмежує права власників земельних ділянок і землекористувачів чи погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Згідно із п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 року № 1702-VI було внесені зміни до Земельного кодексу України, серед іншого, викладено статтю 120 Земельного кодексу України в новій редакції (яка набрала чинності з 01.01.2010 р.)

Згідно з частиною першою, другою статті 120 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час придбання позивачем нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні приписи закріплені і у статті 377 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції), згідно з якими до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У розумінні наведених приписів законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувану, - права власності або права користування.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 157 ЗК України здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.93 року (далі Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відшкодуванню, згідно з п. 3 Порядку підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Крім того, посилання відповідача на застосування Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.93 року, до уваги колегією суддів не приймається, оскільки бездіяльність відповідача у вчиненні передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване, оскільки листування з приводу оформлення права користування земельною ділянкою не може вважатися належними заходами, спрямованими на своєчасне оформлення правовстановлюючих документів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції не вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані та доведені обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. "в" ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2018 року підлягає скасуванню, апеляційна скарга та позовна заява Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області задоволенню.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви ) покладаються на Громадську організації "Маяк".

Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від "29" березня 2018 року у справі № 916/2927/17 скасувати.

Позовні вимоги Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області задовольнити.

Стягнути з Громадської організації "Маяк" (67571, вул. Лесі Українки, 20, с. Фонтанка, Лиманського району Одеської області, код ЄДРПОУ 26044704) на користь Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (67571, вул. Степна, 4, с. Фонтанка, Лиманського району, Одеської області, код ЄДРПОУ 04379746) 624 631,68 грн. збитків та 9 369,47 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

Стягнути з Громадської організації "Маяк" (67571, вул. Лесі Українки, 20, с. Фонтанка, Лиманського району Одеської області, код ЄДРПОУ 26044704) на користь Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (67571, вул. Степна, 4, с. Фонтанка, Лиманського району, Одеської області, код ЄДРПОУ 04379746) 14 053,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „06" липня 2018 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький