Постанова

від 03.07.2018 по справі 177/951/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/951/16-ц 22-ц/774/516/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 177/951/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Чубіна А.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬКОН-СЕРВІС ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬКОН-СЕРВІС на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року, яке ухвалено суддею Коваль Н.В. о 14 годині 37 хвилин в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬКОН-СЕРВІС (надалі - ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС ), треті особи Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Відділ з питань державної реєстрації Криворізької районної державної адміністрації, про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною, скасування державної реєстраці.

Позовна заява мотивована тим, що 18.12.2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС укладено договір оренди земельної ділянки, площею 4,6 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на 5 років.

Після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 18.12.2006 року, позивач не мав права продовжувати строк дії, однак всупереч його намірам відповідач ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС продовжував користуватись земельною ділянкою.

18.08.2014 року позивачем виявлено наявність додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, згідно умов якої строк дії договору продовжено на 18 років.

Оскільки, позивач не підписував вказану додаткову угоду та не мав наміру на продовження строку дії договору на 18 років, вважає, що зазначена угода є незаконною та такою, що порушує його права, у зв'язку з чим просив суд: визнати недійсною додаткову угоду від 08.07.2009 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.01.2007 року № 040712100032, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, укладеного між ОСОБА_1. як орендодавцем, та ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС , як орендарем, та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, підставою виникнення яких став договір оренди земельної ділянки від 18.12.2006, додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.07.2009, індексний номер 14313828 від 09.07.2014 року.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 08 липня 2009 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2007 року № 040712100032, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, укладеного між ОСОБА_1, як орендодавцем, та ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС , як орендарем.

Скасовано рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, підставою виникнення яких став договір оренди земельної ділянки від 18 грудня 2006 року, додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08 липня 2009 року, індексний номер 14313828 від 09 липня 2014 року.

Стягнуто з ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС на користь ОСОБА_1 1102, 40 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на прийняття судом рішення не обґрунтовано, незаконно та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що суд порушив вимоги ч. 1 ст. 215 ЦПК України та не зазначив всіх осіб, які беруть участь у справі, обмежившись лише тими особами, які приймали участь у судових засіданнях. Також, на його думку, суд, при вирішенні спору по суті із зазначенням про те, що суд ухвалив , не взяв до уваги, що ухвали стосуються лише певних процесуальних питань, а після розгляду справи по суті суд в резолютивній частині повинен зазначити, що він вирішив .

Відповідач також вказує на те, що судом взагалі було проігноровано його заяву про відвід судді Коваль Н.В. та не постановлено з цього приводу жодної ухвали.

На думку відповідача, позовні вимоги не доведені, а рішення суду ґрунтується на припущеннях та містить ряд протиріч. Зокрема, суд вказав на те, що між сторонами було укладено додаткову угоду, а потім прийшов до висновку про те, що така угода не укладалася, оскільки ОСОБА_1 її не підписував. При цьому, зазначає, що матеріали справи не містять достовірних відомостей щодо не підписання цієї угоди позивачем, адже експерт не надав категоричної відповіді щодо встановлення особи, яка підписала додаткову угоду, вказавши, що ймовірно ОСОБА_1 її не підписував, однак, суд в оскаржуваному рішенні прийшов до безпідставного висновку про те, що позивач угоду не підписував.

Також відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач у період дії додаткової угоди отримував орендну плату за 2012-2016 роки, у зв'язку з чим відбулося автоматичне продовження попередніх договірних відносин на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Позивачем ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу та докази його направлення іншим учасникам справи, у якому він просить апеляційну скаргу вважати неподаною та повернути відповідачу, у зв'язку з не усуненням ним недоліків апеляційної скарги у визначені судом строки, а також зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС - Перкіна В.П., який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, позивача ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України, в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.12.2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС укладено Договір оренди земельної ділянки, площею 4,6 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с.5).

Договір зареєстрований у Криворізькому районному філіалі Дніпропетровського центру Державного земельного кадастру 02 січня 2007 року за №040712100031 (т. 1 а.с. 5 - зворот).

Відповідно до розділу ІІІ зазначеного договору, строк дії договору - 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (т. 1 а.с.5).

08.07.2009 року між сторонами у справі укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.01.2007 року № 040712100032, яка зареєстрована у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК 17.02.2010 року за № 041012100276, та якою встановлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки складає 18 років (т. 1 а.с.7).

09.07.2014 року державним реєстратором Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області проведено державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, індексний номер 14313828 (т. 1 а.с.6).

Посилаючись на те, що вищевказану додаткову угоду від 08.07.2009 року позивач не підписував, а підпис від його імені виконано іншою особою, ОСОБА_1 просив суд визнати Додаткову угоду від 08 липня 2009 року недійсною.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності вільного волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди до договору оренди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.ст. 13, 14, 19 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це письмова угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої передбачається умовами договору, які не можуть суперечити законам України) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання в обумовлений договором строк.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Частиною 1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, в тому числі встановлених ч.3 ст.203 ЦК України про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтями 651, 653-654 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року.

Відповідно до ст. ст. 57, 58, ч. ч. 2-3 ст. 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновком судової почеркознавчої експертизи №58/04-051 від 17.03.2015 року, проведеної в рамках розгляду кримінального провадження №120140450000940, яке було досліджене судом апеляційної інстанції, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець Додаткової угоди від 08.07.2009 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.01.2007 року №04712100032, виконаний ймовірно, не ОСОБА_1, а іншою особою.

При цьому, експертом зазначено, що виявлені розбіжні ознаки підпису стійкі, утворюють сукупність, яка є достатньою для ймовірного негативного висновку про те, що підпис від імені ОСОБА_1 виконано не ним, а іншою особою, однак, вирішити питання в категоричній формі не виявилося можливим у зв'язку з простою будовою підпису, обмеженого обсягу графічного матеріалу та недостатністю розбіжних ознак для заперечення тотожності виконавця в категоричній формі.

Також, експертом виявлені збіги окремих ознак, поряд з зовнішньою схожістю досліджуваного підпису із зразками, а також поряд з наявністю діагностичних ознак, які пояснюються виконанням досліджуваного підпису з ретельним наслідуванням автентичного підпису ОСОБА_1, у зв'язку з чим вони несуттєві і не впливають на зроблений експертом ймовірний негативний висновок (т. 1 а.с. 11-13).

За таких обставин, Додаткова угода від 08 липня 2009 року не може вважатися такою, що відповідає волевиявленню ОСОБА_1 та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для прийняття вказаного Висновку судової почеркознавчої експертизи №58/04-051 від 17.03.2015 року, як належного та допустимого доказу по справі у зв'язку з відсутністю у ньому категоричного висновку щодо особи, яка підписала оспорюваний договір, колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що відповідач ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС , посилаючись на підписання цієї угоди саме позивачем, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не надав суду жодних доказів на спростування висновку експерта та не ставив перед судом питання про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи для отримання категоричного висновку експерта.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недійсність оспорюваної угоди на підставі ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Самі по собі доводи ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС про те, що протягом строку дії оспорюваного договору, він виконувався обома сторонами та орендодавець протягом 2012-2016 років отримував орендну плату не можуть безперечно свідчити про волевиявлення сторони на укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки саме на таких умовах, а виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Колегія суддів враховує й те, що позивач правомірно розраховував на добросовісність та розумність у відносинах з відповідачем та не мав підстав сумніватися у правовому стані своєї земельної ділянки, яка була передана ним ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС на підставі Договору оренди земельної ділянки від 18.12.2006 року, а отже він не знав і не міг дізнатися про виплату йому орендної плати не на підставі цього договору, а на підставі Додаткової угоди від 08 липня 2009 року.

Крім того, оспорювана додаткова угода взагалі не містить положень щодо порядку, розміру та строків виплати орендної плати, а тому отримання ОСОБА_1 від ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС орендної плати за користування земельної ділянки жодним чином не свідчить про його обізнаність про наявність додаткової угоди щодо строку дії договору, яким було передбачено переважне право орендаря на поновлення цього договору на новий строк.

Враховуючи викладені обставини справи щодо достовірності встановлення факту не підписання позивачем додаткової угоди про зміни до договору оренди та збільшення строку оренди з 5 до 18 років, що є істотною умовою договору оренди, колегія суддів приходить до висновку, що саме відповідач діяв недобросовісно в договірних відносинах, тому рішення суду про визнання цієї угоди недійсною є законним та справедливим, направленим на ефективний захист його порушеного права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року.

Також, колегією суддів перевірено доводи відповідача про те, що судом було проігноровано його заяву про відвід судді Коваль Н.В. та з'ясовано наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 вересня 2017 року відповідач ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС , від імені та в інтересах якого діяв представник Перкін В.П., звернувся до суду із заявою про відкладення слухання справи, в якій зазначив про те, що ним виявлені обставини, які дають йому підставу заявити про відвід судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області Коваль Н.В. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України (т. 1 а.с. 184), при цьому відвід судді останнім не заявлявся.

Більш того, 31.10.2017 року до суду надійшло повторне клопотання від представника відповідача ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС - Перкіна В.П. про відкладення розгляду справи для підготовки обґрунтованого письмового клопотання про відвід судді (т. 1 а.с. 196-197), при цьому заява про відвід судді відповідачем так і не була подана, у зв'язку з чим доводи апеляційної карги в цій частині є надуманими та спростовуються матеріалами справи.

Також, колегією суддів перевірено обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при відкритті апеляційного провадження та не встановлено підстав для повернення апеляційної скарги і закриття апеляційного провадження, з огляду на те, що повернення апеляційної скарги в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі Скорик проти України Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13.01.2000 та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу відповідача ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року було підписано та подано до суду представником Перкіним В.П. та зазначено саме його адресу, як адресу для отримання судової кореспонденції.

Тобто, а даному випадку строк для виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції щодо усунення недоліків апеляційної скарги має обраховуватися з дня отримання такої ухвали саме представником Перкіним В.П., а не адміністрацією ТОВ АЛЬКОН-СЕРВІС , як помилково вважає позивач, якому така ухвала суду направлялася для відома.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬКОН-СЕРВІС - залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: