Постанова

від 09.09.2020 по справі 177/951/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 177/951/16-ц

провадження № 61-41660св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс ,

треті особи: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, відділ з питань державної реєстрації Криворізької районної державної реєстрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року у складі судді Коваль Н. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс (далі - ТОВ Алькон-Сервіс ), треті особи: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області (далі - Управління Держгеокадастру), відділ з питань державної реєстрації Криворізької районної державної реєстрації (далі - відділ

з питань державної реєстрації) про визнання додаткової угоди до договору оренди недійсною, скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 18 грудня 2006 року між ним та ТОВ Алькон-Сервіс укладено договір оренди земельної ділянки, площею 4,6 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

з кадастровим номером 1221884500:01:006:0073 строком на 5 років.

Після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 18 грудня 2006 року у нього не було наміру його продовжувати, проте відповідач і надалі користувався земельною ділянкою.

18 серпня 2014 року ним виявлено наявність додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, згідно з умов якої строк дії договору продовжено на 18 років.

Зазначав, що додаткову угоду він не підписував, оскільки не мав наміру продовжити строк дії договору на 18 років, а тому ця угода є незаконною та такою, що порушує його права.

У зв`язку з цим просив: визнати недійсною додаткову угоду від 08 липня 2009 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2007 року № 040712100032 з кадастровим номером земельної ділянки 1221884500:01:006:0073, укладеного між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ Алькон-Сервіс як орендарем; скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, підставою виникнення яких став договір оренди земельної ділянки від 18 грудня 2006 року, додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08 липня 2009 року, індексний номер 14313828 від 09 липня 2014 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року , залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року , позов задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 08 липня 2009 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2007 року № 040712100032

з кадастровим номером земельної ділянки 1221884500:01:006:0073, укладеного між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ Алькон-Сервіс як орендарем.

Скасовано рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, підставою виникнення яких став договір оренди земельної ділянки від 18 грудня 2006 року, додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08 липня 2009 року, індексний номер 14313828 від 09 липня 2014 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції керувався тим, що відсутність підпису ОСОБА_1

в оспорюваній додатковій угоді свідчить про відсутність його волевиявлення на укладення такої угоди. Крім того, позивач не мав наміру поновлювати строк дії договору оренди земельної ділянки, заперечував, що знав про існування спірної додаткової угоди раніше, зазначав, що про її існування дізнався лише отримавши примірник договору 18 серпня 2014 року.

Апеляційним судом також зазначено, що достовірно встановлено факт не підписання позивачем додаткової угоди про зміни до договору оренди та збільшення строку оренди з 5 до 18 років, що є істотною умовою договору оренди, при цьому саме відповідач діяв недобросовісно у договірних відносинах.

Аргументи учасників справи

У серпні 2018 року ТОВ Алькон-Сервіс подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року , в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову

у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що справа розглянута неналежним складом суду, оскільки суддею Криворізького районного суду Дніпропетровської області Коваль Н. В. проігнорована заява ТОВ Алькон-Сервіс від 26 вересня 2017 року № 7 , суддею Коваль Н. В. у судовому засіданні не ставилось питання про відвід судді та в матеріалах справи відсутня ухвала Криворізького районного суду Дніпропетровської області щодо прийнятого рішення за заявою про відвід судді.

Крім того, суд не перевірив доводи позивача про те, що про оспорювану додаткову угоду він дізнався лише 18 серпня 2014 року. Судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач, отримуючи кошти від відповідача як орендну плату за період з 2009 по 2016 роки, знав про існування додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, згідно умов якої строк дії договору продовжено на 18 років.

Суди не застосували до спірних правовідносин частину шосту статті 33 Закону України Про оренду землі , статтю 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не врахували, що від ОСОБА_1 на адресу ТОВ Алькон-Сервіс письмового повідомлення про відмову в поновленні договору оренди не надходило, відтак договір оренди земельної ділянки є продовженим.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що додаткова угода від 08 липня 2009 року є недійсною лише на підставі висновку експерта, який містить ймовірний висновок, а не категоричний щодо підпису позивача на цій угоді.

Апеляційний суд на зазначені порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції уваги не звернув та не виправив їх.

ОСОБА_1 подав відзиви на касаційну скаргу, в яких просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 18 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ Алькон-Сервіс укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,6 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

з кадастровим номером 1221884500:01:006:0073.

Відповідно до розділу ІІІ цього договору строк дії 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

08 липня 2009 року між сторонами у справі укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2007 року № 040712100032, яка зареєстрована у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державне підприємство Центр державного земельного кадастру 17 лютого 2010 року за № 041012100276. Цією угодою встановлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки складає 18 років.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 09 липня 2014 року державним реєстратором Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області проведено державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, індексний номер 14313828.

Відповідно до висновку експерта від 17 березня 2015 року № 58/04-051 додаткову угоду від 08 липня 2009 року ОСОБА_1 не підписував, а підпис від його імені виконано іншою особою.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися

у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18 ) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,

а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Встановивши, що ОСОБА_1 додаткову угоду від 08 липня 2009 року до договору земельної ділянки не підписував, відповідно, істотні умови цього договору не погоджував, суди зробили обґрунтований висновок, що

у ОСОБА_1 було відсутнє волевиявлення на укладення спірної угоди.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження

№ 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення .

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи наведене, спірна додаткова угода від 08 липня 2009 року до договору оренди земельної ділянки є неукладеною, тому у задоволенні позову

в частині визнання її недійсною слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

У статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року

у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) визначено, що відомості Державного реєстру речових правна нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що: реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 1,2056 га, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, реєстрація права оренди ТОВ Міжлісся на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_1 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації

є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права .

За встановлення у цій справі обставин, що спірна додаткова угода до договору оренди земельної ділянки не є підставою виникнення у позивача відповідного речового права оренди земельної ділянки, суди зробили обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування рішення про його державну реєстрацію , як такого, що порушує права позивача на здійснення розпорядженні своєю земельною ділянкою, проте помилились

з мотивами такого висновку.

При цьому, за наявності для того підстав позивач не позбавлений права також заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред?явлення вимоги про повернення земельної ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі

№ 653/1096/16-ц (пункт 96)).

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що суддею Криворізького районного суду Дніпропетровської області проігнорована заява ТОВ Алькон-Сервіс від 26 вересня 2017 року № 7про відвід судді. Зміст зазначеної заяви свідчить, що нею представникТОВ Алькон-Сервіс заявив про намір підготовки відповідного клопотання, якщо певні обставини знайдуть своє підтвердження,

у зв?язку з чим просив надати для ознайомлення матеріали справи, копію ухвали суду, копію технічного запису судового засідання від 15 вересня 2017 року та відкласти розгляд справи. Відповідні матеріали надані заявнику, а клопотання про відкладення розгляду справи розглянуто у судовому засідання

31 жовтня 2017 року, у задоволенні якого судом відмовлено та продовжено судовий розгляд, заяв про відвід судді до ухвалення оскарженого судового рішення не надходило (а. с. 189, 200).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення

частково ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв`язку

з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішенняскасувати

в частині визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, а в частині скасування рішення про державну реєстрацію речового права змінити в мотивувальній частині.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від

03 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс про визнання додаткової угоди до договору оренди недійсною скасувати.

У задоволенні позову позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс про визнання додаткової угоди до договору оренди недійсною відмовити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від

03 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Алькон-Сервіс про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року та постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року

в скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков