Рішення

від 22.10.2008 по справі 2-о-119/08

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2008 р.     справа № 2-О-119/08

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді     Шаповала Г.І.

при секретарі     Кудіній Н.І.

з участю: заявника ОСОБА_1

заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту належності частки у спільному майні, заінтересовані особи у справі: Вільногірська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

25.09.08 року заявник звернувся в суд з заявою, в якій зазначив, що 11.10.1993 року його батьками: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду", була отримана у спільну власність трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Комсомолу в м. Вільногірську, Дніпропетровської області. 07.02.2006 року мати - ОСОБА_3 померла, і на її майно, в тому числі і частку квартири, відкрилась спадщина. В строк 6 місяців після смерті матері, заявник, як спадкоємець, звернувся у Вільногірську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, де йому було роз'яснено, що для отримання свідоцтва на спадщину необхідно визначити частку за кожним співвласником, відповідно до п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року. На його заперечення, що законом уже встановлена 1/2 частка права власності матері на квартиру, згідно ст.ст. 355 ч.4, 370 ч.2, 372 ч.2 ЦК України, нотаріус категорично запропонувала звернутися в суд для встановлення розміру часток. Батько заявника до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звертався, фактично відмовився від прийняття спадщини. За таких підстав заявник вимушений звернутися з цією заявою до суду, так як іншим шляхом визначити частки в спільному майні не можливо. Без визначення цих часток він не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про спадщину..

Керуючись ст. 256 ч. 2 ЦПК України, ст.ст. 355 ЦК України, заявник прохає встановити юридичний факт належності часток співвласникам у спільному майні, яким визначити за ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за її життя, за кожним, право на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1. Комсомолу в м. Вільногірську, Дніпропетровської області.

В судовому засіданні заявник заявлену вимогу та її обґрунтування, викладені в письмовій заяві, підтримав в повному обсязі. Додатково пояснив, що за життя матері домовленостей між нею та батьком щодо розміру часток в праві власності на квартиру не було. Спору щодо права власності та розміру часток не було і немає в цей час.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 заявлену вимогу підтримав в повному обсязі.

Заінтересована особа - Вільногірська державна нотаріальна контора в судове засідання свого представника не направила, заяви про розгляд справи за відсутності її представника не надала, причину неявки його не повідомила, але сама була повідомлена про час та місце судового засідання належним чином. З врахуванням думки заявника, який не заперечував проти проведення судового засідання за відсутності заінтересованої особи, суд на місці ухвалив, на підставі ст. 169 ЦПК України судове засідання проводити за відсутності представника заінтересованої особи.

Суд вважає, що вимоги заявника виникли із правовідносин набуття права спільної сумісної власності на нерухоме майно - житлову квартиру - внаслідок її приватизації, та з факту невизначеності розміру часток співвласників у зазначеному праві спільної сумісної власності на житлову квартиру до настання смерті одного із них.

На підставі пояснень заявника, дослідження та оцінки в сукупності представлених в судове засідання письмових доказів, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що заява не суперечить закону, обгрунтована, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, і тому підлягає повному задоволенню за наступних підстав.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії 1-КИ № 063501, виданого 07.02.2006 року ВРАЦС Вільногірського міського управління юстиції, Дніпропетровської області, ОСОБА_3 померла 07.02.2006 року у віці 77 років у м. Вільногірську, актовий запис в книзі реєстрації актів про смерть № 45 від 07.02.2006 року.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 11.10.1993 року, квартира АДРЕСА_1. Комсомолу в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, право спільної сумісної власності зареєстроване в Верхньодніпровському міському БТІ у реєстровій книзі за №582.

Згідно копії свідоцтва про народження серії 1-ИВ № 331734, виданого 26.01.1973 року Копейським ЗАГС Челябинської області, ОСОБА_1 народився 04.09.1956 року, батьками зазначені: батько -ОСОБА_2, мати - ОСОБА_3.

Згідно квитанцій від 25.09.08 року заявником сплачено судовий збір у розмірі 08.50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 07.50 грн.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 345 ЦК України, фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Згідно п. 11 ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі смерті власника.

Згідно ст.3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-ХІІ, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-ХІІ, 1. Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. 2. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Згідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Суд приходить до висновків, що: квартира АДРЕСА_1. Комсомолу в м. Вільногірську, Дніпропетровської області належала ОСОБА_2, та ОСОБА_3, яка померла 07.02.2006 року, за її життя, на праві приватної спільної сумісної власності з рівними частками у праві цієї спільної сумісної власності, тобто кожному з них належало по 1/2 частці; право приватної спільної сумісної власності було належним чином зареєстроване в Верхньодніпровському міському БТІ у реєстровій книзі за №582; спору щодо права власності та розміру часток немає; відсутність правоустановчого документу, який би, відповідно до діючого законодавства, посвідчував для співвласників розмір їх часток в праві приватної спільної власності на квартиру, являється фактом, який перешкоджає заявнику оформити право на спадщину, що відкрилася 07.02.2006 року після смерті ОСОБА_3; усунути цей недолік можливо лише за рішенням суду.

На підставі викладеного, а також ст.ст.3, 4, 6, 11, 14 - 16, 316-319, 321, 325, 328, 345, 346, 355, 368, 372 ЦК України; Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", керуючись ст. ст. 212-215, 222, 223, 234, 235, 256-259, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту належності частки у спільному майні - задовольнити в повному обсязі.

Установити юридичний факт належності ОСОБА_2, та ОСОБА_3, яка померла 07.02.2006 року, за її життя, кожному - по 1/2 частці у їх праві приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2, що потрібно заявнику ОСОБА_1 для оформлення права на спадщину.

Судові витрати у справі в виді судового збору - 08.50 грн. та з оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 07.50 грн., всього на загальну суму 16.00 грн. - покласти на заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана в Вільногірський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в строк, установлений для подання заяви про апеляційне оскарження, через Вільногірський міський суд.

Копію рішення надіслати протягом п'яти днів з часу його проголошення рекомендованим листом з повідомленням про вручення заінтересованій особі - Вільногірській міській державній нотаріальній конторі.