Справа № 368/1292/15-ц
Провадження № 2/368/4/18
Рішення
Іменем України
"12" січня 2018 р. м. Кагарлик Київської області
Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
Головуючого: судді Закаблук О.В.
При секретарі: Широкоступ К.М.
За участі учасників процесу:
Позивачі первинного позову: ОСОБА_1
ОСОБА_2
Представник позивача: ОСОБА_3
Представник відповідачів первинного позову: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області в порядку позовного провадження цивільну справу за:
- позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, треті особи, - Центр державного земельного кадастру , Київська обласна філія, управління держземагенства у Кагарлицькому районі, про визнання незаконним рішення Халчанської сільської ради щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_5 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку;
- зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про усунення перешкод у використанні приватної власності на земельні ділянки, суд, -
В С Т А Н О В И В :
08.07.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, про визнання незаконним рішення Халчанської сільської ради щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_5 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, (Том № 1, а.с., 2 - 6), в якій позивачі просили суд винести рішення, на підставі якого:
- визнати незаконним рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким виділено ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,41 га, за адресою: АДРЕСА_1;
- визнати недійсним Державний акт за 2010 рік, оформлений на ім я ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,41 га за адресою: АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги позивачі в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовували наступним:
В 1977 році ОСОБА_8 отримала від Халчанської сільської ради в постійне користування земельну ділянку площею 0, 41 га для ведення особистого сільського господарства (0, 25 га - під будівництво, 0,41 га під ведення особистого сільського господарства). Вказана земельна ділянка, площею 0, 41 га була виділена ОСОБА_8 поряд з будинком.
На отриманій від сільської ради земельній ділянці сім'єю ОСОБА_8 було побудовано будинок та до будинку присвоєна адреса: АДРЕСА_1.
ОСОБА_8 склала заповіт на двох своїх синів: ОСОБА_9 та ОСОБА_10.
В ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_8 померла. Після її смерті в 1983 році її сини - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прийняли спадщину, а саме будинок та земельну ділянку.
В ІНФОРМАЦІЯ_10 помер ОСОБА_10, але залишив заповіт на свого сина ОСОБА_11.
20 жовтня 1994 року рішенням Халчанської сільської ради надано дозвіл про передачу ОСОБА_9 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0, 60 га за адресою: АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_11 помер другий син ОСОБА_8 - ОСОБА_9. Після його смерті спадщину за законом прийняла ОСОБА_2.
Тобто, станом на сьогоднішній день будинок за адресою: АДРЕСА_1 поділений по частині кожному із спадкоємців. Враховуючи те, що в спадщину був прийнятий вказаний будинок, а земельна ділянка, розміром 0, 66 га була не приватизованою, то спадкоємці звернулись з заявами до Халчанської сільської ради, щоб сільська рада виділила їм 0, 25 га для будівництва та обслуговування будинку, та 0, 41 га. для ведення сільського господарства.
В 2007 році вони повідомили Халчанську сільську раду про те, що бажають прийняти у спадщину ту земельну ділянку, якою користувалась їхня родина, а також те, що земельну ділянку площею 0, 41 га, якою раніше користувалась їхня родина, займає їхній сусід - ОСОБА_5 (спадкоємець після смерті ОСОБА_12).
Крім цього, вони просили Халчанську сільську раду про те, щоб рішенням сесії Халчанської сільської ради не розглядалось питання про виділення відповідачу ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0, 41 га, якою користується їхня сім я, оскільки ця земельна ділянка ним зайнята самовільно (копія заяви додана до позовної заяви).
23 листопада 2009 року ОСОБА_2 була направлена заява до Халчанської сільської ради про:
1) узаконення права володіння земельною ділянкою площею 0, 66 га по АДРЕСА_1;
2) передачу викопіювання земельної ділянки з генерального плану с. Воронівка, розташованої між ділянками ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відповідно меж якими користувалась ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та видачу документів про право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.
Як вияснилось у 2015 році, а саме в момент встановлення меж земельної ділянки, незважаючи на їхнє звернення до Халчанської сільської ради, головою сільської ради та депутатами в 2007 році було прийнято рішення виділити у користування відповідачу ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0, 41 га. В подальшому земельна ділянка, площею 0, 41 га була ним приватизована.
12 березня 2010 року на XXXI сесії 5 скликання Халчанською сільською радою Кагарлицького району було прийнято рішення №5 про задоволення заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та надано дозвіл їм на виготовлення технічної документації із землеустрою та видачу документів про право власності на земельні ділянки 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0, 41 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 без змін цільового призначення у зв'язку з переходом права власності на будівлі та споруди. Такі дії були виконаними відповідно до вимог ст. 55 Закону України Про землеустрій .
Згідно до ст. 55 Закону України Про землеустрій , технічними матеріалами є технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж в натурі.
Вона, ОСОБА_2, звернулась із заявою та просила Халчанську сільську раду надати викопіровку земельної ділянки з генерального плану с. Воронівка між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, щодо встановлення меж земельної ділянки, якими користувалась ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 та про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та видачу документів про право власності на зазначену вище земельну ділянку. Однак, Халчанська сільська рада відмовилась встановлювати межі в натурі, виготовити технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки, а тому в 2011 році вони звернулись до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом про визнання протиправною бездіяльність Халчанської сільської ради та зобов'язання вчинити певні дії.
05 листопада 2014 року Київським апеляційним адміністративним судом винесена постанова, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 суд задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області щодо відмови видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повного тексту рішення №5 XXXI сесії 5 скликання від 12 березня 2010 року та зобов'язав Халчанську сільську раду Кагарлицького району Київської області встановити межі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Після винесеної постанови Київським апеляційним адміністративним судом виконавчою службою встановлено межі, про що складено відповідні акти державного виконавця.
Проте, незважаючи на вищевикладені обставини, приватизувати земельну ділянку, яка нам була виділена 12 березня 2010 року згідно рішення №5 на XXXI сесії 5 скликання Халчанської сільської ради Кагарлицького району не можливо по тій причині, що ця земельна ділянка вже приватизована ОСОБА_5
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами, форма яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на землю.
Як визначено ч. 1 ст. 76 ЗК України - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Громадянин України, згідно п. п. а , б і в ч. 1 ст. 81 ЗК України, набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
В нашому випадку їхня сім'я, починаючи з 1970-х років користувалась земельною ділянкою 0, 66 га за адресою: АДРЕСА_1, а сім'я ОСОБА_5 самовільно зайняла частину земельної ділянки, якою ми користувались площею, 0, 41 га і, отримавши від Халчанської сільської ради рішення сесії, оформила державний акт на цю земельну ділянку.
Вважають, рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким виділено ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0, 41 га та яку він приватизував у 2010 році є незаконним, а державний акт на ту же земельну ділянку є недійсним за наступних підстав.
Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України в редакції 2007 року, що діяв на час існуючих правовідносин між сторонами у справі, підставою для припинення їхнього, позивачів, права користування земельною ділянкою є:
1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою:
2) вилучення земельної ділянки у випадках передбачених ЗК України;
3) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
4) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Наразі рішення сесії Халчанської сільської ради про припинення їхнього, позивачів, права користування спірною земельною ділянкою не існує, про що їм повідомили у сільській раді.
Натомість, 12 березня 2010 рокуїм, позивачам, було вручено рішення №5 на XXXI сесії 5 скликання Халчанської сільської ради про надання дозволу на отримання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на ту же земельну ділянку, на яку дозволили приватизацію відповідачу ОСОБА_5
Тобто, сільська рада вдруге видала рішення про виділення тієї ж земельної ділянки іншій особі з правом на приватизацію без припинення нашого права користування земельною ділянкою, як то передбачено ст. 141 ЗК України в редакції 2007 року, а тому рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким виділено ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0, 41 га та яку він приватизував у 2010 році є незаконним.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, державний акт на земельну ділянку, площею 0, 41 га від 2010 року оформлений на ім'я ОСОБА_5 суперечить актам цивільного законодавства і порушує їхні цивільні права та інтереси і тому є недійсним.
05.08.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (Том № 1, а.с., 80), на підставі якої:
Залучити до участі в цивільній справі № 368\1292\15 - ц, провадження № 2\368\458\15 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_5, про визнання незаконним рішення Халчанської сільської ради щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_5 та визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
- Центр державного земельного кадастру Київську обласну філію, (адреса: 03151, м. Київ, вул.. Народного Ополчення, 3).
- Управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, (адреса: 09200, Київська область, м. Кагарлик, пл.. Незалежності, 1).
05.08.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, про усунення перешкод у використанні права приватної власності на земельні ділянки, (Том № 1, а.с., 84 - 86), в якій позивач просив суд винести рішення, на підставі якого:
- прийняти даний зустрічний позов но цивільній справі №368/1292/15 - ц, до розгляду разом з первісним позовом;
- заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 користуватися земельними ділянками за адресою АДРЕСА_2, з цільовим призначенням, відповідно, для будівництва і обслуговування житлового будинку, - 0.25 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), та для ведення особистого селянського господарства - 0,4351 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4);
3. Заборонити ОСОБА_2 га ОСОБА_1 встановлювати межові знаки на земельних ділянках за адресою АДРЕСА_2, з цільовим призначенням, відповідно, для будівництва і обслуговування житлового будинку - 0.25 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), та для ведення обистого селянського господарства - 0,4351 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4).
Вимоги зустрічної позовної заяви позивач в мотивуальній частині зустрічної позовної заяви обгрунтовував наступним:
В провадженні Кагарлицького районного суду київської області знаходиться цивільна справа №368/1292/15-ц за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Халчанської сілької ради Кагарлицького району Київської області та ОСОБА_5 про визнання незаконним рішення Халчанської сілької ради та визнання недійсним державного акту на земельну ділянку.
Керуючись ст. 123 ЦПК України подає зустрічний позов по цивільній справі №368/1292/15-ц з наступною аргументацією, правовим обгрунтуванням та позовними вимогами.
Так, статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Після смерті ОСОБА_14, право власності на земельні ділянку площею 0,25 га (Державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3) перейшло до ОСОБА_5, та державним нотаріусом Десятої Київської нотаріальної контори, 05.10.2010 року за реєстром №3-315, видано Свдоцтво про право на спадщину за заповітом. Зареєстровано управлінням Держкомзему у Кагарлицькому районі в поземельній книзі 13.12.2010 з реєстровим № 946:02:320:002:1131.
Після смерті ОСОБА_15, право власності на земельні ділянку площею 0,4351 га (Державний акт серії НОМЕР_6 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4) перейшло до ОСОБА_5, та державним нотаріусом Десятої Київської нотаріальної контори, 05.10.2010 року за реєстром №3-317, видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Зареєстровано управлінням Держкомзему у кагарлицькому районі в поземельній книзі 13.12.2010 з реєстровим №946:02:320:002:1130.
Відповідачі 1 та 2, безпідставно претендуючи на частки земельних ділянок, які перебувають у власності позивача, самовільно змінили межі, знищили плодові дерева та інші дерева та зайняли по всій довжині нібито належну відповідачам земельну ділянку розміром близько 0,29 га.
1 травня 2015 року землевпорядною організацією ПП Єдиний центр були відновлені зовнішні межі належних їй земельних ділянок, та які закріплені межовими знаками у кількості 6 штук та 11 штук відповідно, які передані їй на зберігання позивачу.
Проте, через деякий час вказані відповідачі знищили встановленні межові знаки, встановивши межу земельних ділянок на власний розсуд таким чином, що Відповідачі 1 та 2 захопили частини земельних ділянок позивача.
5 червня 2015 року комісією у складі сільського голови Халчанської сільської ради Ананьєвої JT.B., секретаря Халчанської сільської ради Левчук H.A., депутата Халчанської сільської ОСОБА_17, землевпорядника Халчанської сільської ради ОСОБА_18, адвоката ОСОБА_19, інженера-землевпорядника ОСОБА_37 та позивача- власника земеньних ділянок були відновлені зовнішні межі належних їй земельних ділянок, та які закріплені межовими знаками у кількості 6 штук та 11 штук відповідно.
Проте, незважаючи на це, особами, які не є суміжними землекористувачами або власниками, тобто Відповідачами 1 та 2 по даній справі, продовжуються чинитися мені перешкоди у володінні належними йому земельними ділянками.
Відповідачі 1 та 2, НОМЕР_3 безпідставно претендуючи на частини земельних ділянок, які перебувають у власності позивача, самовільно змінили роздільну межу та площі земельних ділянок, шляхом їх розорювання.
Вищевказаними діями Відповідачів 1 та 2 порушується право власності позивача на вищевказані земельні ділянки.
За таких обставин своїми незаконними діями, без будь-яких підстав Відповідачі 1 та 2 захопили частини земельних ділянок позивача, порушуючи його право власності, яке згідно ст.41 Конституції України, є непорушним.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області у справі №368/1004/15- к зобов'язано Кагарлицьке РВ ГУ МВС України в Київської області внести до Єдиного реєстру досудових розлідувань відомості про кримінальне правопорушення. Про вчинення якого ОСОБА_5 повідомив Кагарлицьке РВ ГУ МВС України в Київської області згідно заяви від 01.05.2015 за № 1511 по факту самовільного захоплення земельної ділянки в АДРЕСА_2.
З червня 2015 року були зарєстровані за № 1201510190000326 в Єдиному реєстрі досудових розлідувань відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ст. 197-1 ч. 1 КК України, яке на сьогодні розслідується.
За таких умов, коли Відповідачами 1 та 2 порушуються його законні права на володіння належними йому на праві власності земельними ділянками, коли через спір за межу не може в повній мірі користуватися ними, що перешкоджає йому раціонально їх використовувати, а орган місцевого самоврядування - Відповідач 3 врегулювати даний спір неспроможний, він вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язанні додержуватися моральних засад суспільства.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захис - прав усіх суб 'єктів права власності.
Виходячи з вказаних положень Конституції України та Цивільного кодексу України, позивач як власник майна, має права безперешкодно користуватись своєю власністю та таке право гарантується державою.
Тобто, у разі порушення права власника держава, в особі судів, забезпечує захист права власності від порушень з боку іншої особи.
Згідно ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власники земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь- яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною влянкою, і відшкодування завданих збитків.
Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки згідно п.б ч. 3 ст. 152 ЗК України, є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права та створюють небезпеку порушення прав.
Згідно ч. 2 ст.158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.
Спір з Відповідачами 1 та 2 разпочався з 18 квітня 2014 року. На його городі з квітня 2015 року росли дерева, а саме яблуні, вишні, сливи, груші в кількості близкьо 50 штук. Всі сусіди про це знають. Відповідачі 1 та 2 самовільно спиляли дерева і оборали його город площею близько 0, 29 га.
05.08.22015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (Том № 1, а.с., 97 - 99), на підставі якої:
- зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про усунення перешкод у використанні права приватної власності на земельні ділянки, об єднао з первісним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_5, треті особи, - Центр державного земельного кадастру , Київська обласна філія, Управління держземагенства у Кагарлицькому районі про визнання незаконним рішення Халчанської сільської ради щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_5 та визнання недійсним державного акту на земельну ділянку.
25.08.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов письмовий відзив ДП Центр Державного Земельного Кадастру , Київська обласна філія, (Том № 1, а.с., 137 - 138), в якому зазначено наступне:
- насамперед наголошують, що Київська обласна філія Центру ДЗК (далі - філія) відповідно до Положення про Філію є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі - Центр ДЗК) і не є юридичною особою.
Статус юридичної особи має лише Державне підприємство Центр державного земельного кадастру (далі - Центр ДЗК).
З урахуванням вище викладеного, звертають увагу, що Київська обласна філія Центру ДЗК та її Відділи не є юридичною особою і згідно ст. 28, 29 ЦПК України не мають цивільних процесуальних прав та обов'язків сторони, та не мають здатності особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон), з 01.01.2013 відомості про зареєстровані права і обтяження на нерухоме майно, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 1 ст. 10 Закону).
Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав. (п.-2 ст.6 Закону).
Ведення Державного реєстру прав здійснюють органи державної реєстрації прав. (п. 2 ст.8 Закону).
Відповідно до п. 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051 (далі - Порядок) ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи, держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.
Згідно п.7,8,9 Порядку, функції щодо внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру віднесено до повноважень Державних кадастрових реєстраторів, які працюють у складі територіальних органів Держгеокадастру.
Крім того повідомляємо, що на виконання наказу Держкомзему від 13.12.2010 № 860 "Про інвентаризацію та передачу документів" Київською обласною філією було передано до територіальних органів Держземагентства України всі наявні Книги реєстрації державних актів, Поземельні книги, зареєстровані структурними підрозділами Центру ДЗК другі примірники державних актів на право власності на земельну ділянку, зареєстровані треті примірники договорів оренди землі та інші реєстраційні документи.
Згідно з пунктом 1 наказу Держземагентства України Про визначення адміністратора Державного земельного кадастру від 27.12.2012 № 685, Центр ДЗК визначено адміністратором Державного земельного кадастру.
На даний час, Центр ДЗК здійснює виключно технічні роботи, спрямовані на створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, ідо містяться у Державному земельному кадастрі, але не має доступу до таких відомостей.
Враховуючи те, що будь-яке рішення суду по даній справі не може вплинути на права або обов'язки Центру ДЗК, просять суд розгляд даної справи проводити без участі представника Центру ДЗК.
03.11.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява представника відповідача первинного позову ОСОБА_5, - адвоката ОСОБА_4, (Том № 1, а.с., 185), в якій він просить суд:
- застосувати наслудки спливу позовної давності по справі № 368/1292/15 - ц до позивачів та відмовити з цих підстав у задоволенні їхнього позову в повному обсязі.
Своє клопотання представник відповідача первинного позову в мотивувальній частині письмового клопотання обгрунтовував наступним:
На виконання вимог ст. ст. 256, 257 та ст. 267 Цивільного кодексу України, які регулюють застосування наслідків спливу строку позовної давності вважаю за доцільне застосувати по цивільній справі №368/1292/15-ц наслідки спливу позовної давності, оскільки позивачі по вказаній справі, як випливає із змісту їхнього позову , довідалися про порушення їхніх прав на оспорювану земельну ділянку ще у 2007 році, тому мали час звернутися з відповідним позовом до суду до кінця 2010 року виходячи із загального трирічного строку позовної давності - натомість звернулися, як випливає із дати подання позовної заяви до Кагарлицького районного суду 03 липня 2015 року, тобто прострочивши вищевказаний трирічний термін майже на п'ять років.
23.11.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_5, треті особи, - Центр державного земельного кадастру Київська обласна філія, Управління держземагенства у Кагарлицькому районі Київської області, про изнання незакнним рішення Халчанської сільської ради, щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_5 та визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, (Том № 1, а.с., 226 - 230), в якій позивачі зустрічного позову просять суд винести рішення, на підставі якого:
- поновити їм, позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1, строки позовної давності у справі за їхнім позовом до Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_5 про визнання незаконним рішення Халчанської сільської ради, щодо виділення земельної ділянки відповідачу ОСОБА_5 та визнання недійсним державного акту на земельну ділянку;
- визнати незаконним рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким виділено ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,41 га за адресою: АДРЕСА_2;
- визнати недійсним державний акт за 2010 рік, оформлений на ім я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,41 га, за адресою: АДРЕСА_2.
Свої уточнені позовні вимоги позивачі первинного позову в мотивувальній частині обгрунтовують наступним:
- в провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_5 та відповідно до ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 05.08.2015 року залучених третіх осіб: Центр державного земельного кадастру Київську обласну філію, Управління держземагенства у Кагарлицькому районі про визнання незаконним рішення Халчанської сільської ради, щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_5 та визнання недійсним державного акту на земельну ділянку.
06 серпня 2015 року відповідач ОСОБА_5 подав зустрічний позов про усунення перешкод у використанні права приватної власності на земельні ділянки, вказуючи адресу спірних ділянок не АДРЕСА_1, а АДРЕСА_2. Виходить так, що одні й ті ж земельні ділянки мають різні адреси. Таким чином, із зустрічного позову позивачі отримали підтвердження про порушення прав сторони позивача і так як тільки в 2015 році стало відомо про порушення майнових прав, то вважають за необхідне просити суд відраховувати початок позовної давності з моменту як вони, позивачі, дізнались про порушення своїх прав.
Відповідно до ст. 31 ЦПК України, позивачі мають право протягом всього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду справи по суті позивачі мають право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідачі - пред'явити зустрічний позов. Саме правом, передбаченим ст.ст. 27, 31 ЦПК України бажає користатись сторона позивачів у справі.
І так, в 1977 році ОСОБА_8 отримала від Халчанської сільської ради в постійне користування земельну ділянку площею 0, 41 га для ведення особистого сільського господарства (0, 25 га - під будівництво, 0.41 га під ведення особистого сільського господарства). Вказана земельна ділянка, площею 0, 41 га була виділена ОСОБА_8 поряд з будинком.
На отриманій від сільської ради земельній ділянці сім'єю ОСОБА_8 було побудовано будинок та до будинку присвоєна адреса: АДРЕСА_1.
ОСОБА_8 склала заповіт на двох своїх синів: ОСОБА_9 та ОСОБА_10.
В ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_8 померла. Після її смерті в 1983 році її сини - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прийняли спадщину, а саме будинок та земельну ділянку.
В ІНФОРМАЦІЯ_10 помер ОСОБА_10, але залишив заповіт на свого сина ОСОБА_11.
20 жовтня 1994 року рішенням Халчанської сільської ради надано дозвіл про передачу ОСОБА_9 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0, 60 га за адресою: АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_11 помер другий син ОСОБА_8 - ОСОБА_9. Після його смерті спадщину за законом прийняла ОСОБА_2.
Тобто, станом на сьогоднішній день будинок за адресою: АДРЕСА_1 поділений по 1/2 частині кожному із спадкоємців. Враховуючи те, що в спадщину був прийнятий вказаний будинок, а земельна ділянка, розміром 0, 66 га була не приватизованою, то спадкоємці звернулись з заявами до Халчанської сільської ради, щоб сільська рада виділила їм 0, 25 га для будівництва та обслуговування будинку, та 0, 41 га. для ведення сільського господарства.
В 2007 році вони повідомили Халчанську сільську раду про те, що бажають прийняти у спадщину ту земельну ділянку, якою користувалась їхня родина, а також те, що земельну ділянку площею 0, 41 га, якою раніше користувалась їхня родина займає їхній сусід - ОСОБА_5 (спадкоємець після смерті ОСОБА_12).
Крім цього, вони просили Халчанську сільську раду про те, щоб рішенням сесії Халчанської сільської ради не розглядалось питання про виділення відповідачу ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0, 41 га, якою користується їхня сім'я, оскільки ця земельна ділянка ним зайнята самовільно.
23 листопада 2009 року ОСОБА_2 була направлена заява до Халчанської сільської ради про:1) узаконення права володіння земельною ділянкою площею 0, 66 га по АДРЕСА_1;2) передачу викопіювання земельної ділянки з генерального плану с. Воронівка, розташованої між ділянками ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відповідно меж якими користувалась ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та видачу документів про право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.
Як вияснилось у 2015 році, а саме в момент встановлення меж земельної ділянки, незважаючи на їхнє звернення до Халчанської сільської ради, головою сільської ради та депутатами в 2007 році було прийнято рішення виділити у користування відповідачу ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0, 41 га. В подальшому земельна ділянка, площею 0,41 га була ним приватизована.
12 березня 2010 року на XXXI сесії 5 скликання Халчанською сільською радою Кагарлицького району було прийнято рішення № 5 про задоволення заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та надано дозвіл їм на виготовлення технічної документації із землеустрою та видачу документів про право власності на земельні ділянки 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0, 41 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 без змін цільового призначення у зв'язку з переходом права власності на будівлі та споруди. Такі дії були виконаними відповідно до вимог ст. 55 Закону України Про землеустрій .
Згідно до ст. 55 Закону України Про землеустрій , технічними матеріалами с технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж в натурі.
Вона, ОСОБА_2, звернулась із заявою та просила Халчанську сільську раду надати викопіровку земельної ділянки з генерального плану с. Воронівка між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, щодо встановлення меж земельної ділянки, якими користувалась ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 та про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та видачу документів про право власності на зазначену вище земельну ділянку. Однак Халчансыса сільська рада відмовилась встановлювати межі в натурі, виготовити технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки, а тому в 2011 році ми звернулись до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом про визнання протиправною бездіяльність Халчанської сільської ради та зобов'язання вчинити певні дії.
05 листопада 2014 року Київським апеляційним адміністративним судом винесена постанова, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 суд задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області щодо відмови видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повного тексту рішення №5 XXXI сесії 5 скликання від 12 березня 2010 року та зобов'язав Халчанську сільську раду Кагарлицького району Київської області встановити межі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Після винесеної постанови Київським апеляційним адміністративним судом виконавчою службою встановлено межі, про що складено відповідні акти державного виконавця.
Проте, незважаючи на вищевикладені обставини, приватизувати земельну ділянку, яка нам була виділена 12 березня 2010 року згідно рішення №5 на XXXI сесії 5 скликання Халчанської сільської ради Кагарлицького району не можливо по тій причині, що ця земельна ділянка вже приватизована ОСОБА_5
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами, форма яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на землю. Як визначено ч. 1 ст. 76 ЗК України - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Громадянин України, згідно п. п. а , б і в ч. 1 ст. 81 ЗК України, набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно- правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
В даному випадку їх сім'я, починаючи з 1970-х років користувалась земельною ділянкою 0, 66 га за адресою: АДРЕСА_1, а сім'я ОСОБА_5 самовільно зайняла частину земельної ділянки, якою вони користувались площею, 0, 41 га і, отримавши від Халчанської сільської ради рішення сесії, оформила державний акт на цю земельну ділянку.
Вважають, рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким виділено ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0, 41 га та яку він приватизував у 2010 році є незаконним, а державний акт на ту же земельну ділянку є недійсним за наступних підстав.
Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України в редакції 2007 року, що діяв на час існуючих правовідносин між сторонами у справі, підставою для припинення нашого, позивачів, права користування земельною ділянкою є:
1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
2) вилучення земельної ділянки у випадках передбачених ЗК України;
3) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
4) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Наразі рішення сесії Халчанської сільської ради про припинення їхнього, позивачів, права користування спірною земельною ділянкою не існує, про що їм повідомили у сільській раді.
Натомість, 12 березня 2010 року їм, позивачам, було вручено рішення №5 на XXXI сесії 5 скликання Халчанської сільської ради про надання дозволу на отримання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на ту же земельну ділянку, на яку дозволили приватизацію відповідачу ОСОБА_5
Тобто, сільська рада вдруге видала рішення про виділення тієї ж земельної ділянки іншій особі з правом на приватизацію без припинення нашого права користування земельною ділянкою, як то передбачено ст. 141 ЗК України в редакції 2007 року, а тому рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким виділено ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0, 41 га та яку він приватизував у 2010 році є незаконним.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, державний акт на земельну ділянку, площею 0, 41 га від 2010 року оформлений на ім'я ОСОБА_5 суперечить актам цивільного законодавства і порушує наші цивільні права та інтереси і тому є недійсним.
02.12.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло заперечення відповідача, - Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, (Том № 1, а.с., 239), в якому зазначено наступне:
- по первинному позову про визнання незаконним рішення Халчанської сільської ради про виділення земельної ділянки ОСОБА_5 та про визнання недійсним державного акту на земельні ділянки позовні вимоги не визнає, в зв'язку з тим, що рішення за 2007 рік, яким виділено ОСОБА_5 земельну ділянку 0,41 га за адресою: АДРЕСА_1, не приймалося. ОСОБА_5 отримав вищезазначену земельну ділянку у спадщину від своєї покійної матері ОСОБА_14.
Зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у використанні права приватної власності на земельні ділянки ОСОБА_5 підтримуємо, в зв'язку з тим, що вказані у заяві земельні ділянки є приватною власністю ОСОБА_5, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 безпідставно претендують на вищезазначені земельні ділянки та чинять перешкоди у користуванні ОСОБА_5 земельних ділянок.
Халчанська сільська рада просить суд розглядати цивільну справу № 368/1292/15-ц без участі представника сільської ради.
29.06.2016 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (Том № 2, а.с., 142 - 144), на підставі якої:
- клотання представника позивача, - ОСОБА_3 про проведення по справі № 368/1292\16 - ц, провадження № 2/368/26/16, за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, треті особи, - Центр державного земельного кадастру Київська обласна філія, управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, про визнання незаконним рішення Халчанської сільської ради щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_5 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про усунення перешкод у використанні приватної власності на земельні ділянки, судової земельно - технічної експертизи, - задоволено частково.
- призначено по справі № 368/1292\16 - ц, провадження № 2/368/26/16, за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, треті особи, - Центр державного земельного кадастру Київська обласна філія, управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, про визнання незаконним рішення Халчансьткої сільської ради щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_5 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про усунення перешкод у використанні приватної власності на земельні ділянки, судову земельно - технічну експертизу.
- на вирішення експертизи поставлено наступне запитання:
- чи накладається земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,4351 га, яка належить на праві власності ОСОБА_5, кадастровий номер № НОМЕР_7, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, на земельну ділянку ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка винесена державним виконавцем в натурі згідно кадастрових планів (3 плани), за адресою: АДРЕСА_1.
- проведення експертизи доручено експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, 03057, м. Київ, вул.. Смоленська, 6, попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
- оплату вартості експертизи покладено на позивачів, - ОСОБА_1, АДРЕСА_4, ОСОБА_2, АДРЕСА_5, роз яснивши їм положення ст. 146 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.
В решті клопотання відмовлено.
07.02.2017 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (том № 2, а.с., 157 - 158), на підставі якої:
- провадження у цивільній справі № 368/579/16 - ц, за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, треті особи, - Центр державного земельного кадастру Київська обласна філія, управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, про визнання незаконним рішення Халчанської сільської ради щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_5 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про усунення перешкод у використанні приватної власності на земельні ділянки, - відновлено.
27.04.2017 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, ( Том № 2, а.с., 199 - 201), на підставі якої:
- клотання представника позивача, - ОСОБА_3 про проведення по справі № 368/1292\16 - ц, провадження № 2/368/7/17, за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, треті особи, - Центр державного земельного кадастру Київська обласна філія, управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, про визнання незаконним рішення Халчанської сільської ради щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_5 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про усунення перешкод у використанні приватної власності на земельні ділянки, судової земельно - технічної експертизи, - задоволено частково.
- призначено по справі № 368/1292\16 - ц, провадження № 2/368/7/17, за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, треті особи, - Центр державного земельного кадастру Київська обласна філія, управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, про визнання незаконним рішення Халчансьткої сільської ради щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_5 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про усунення перешкод у використанні приватної власності на земельні ділянки, судову земельно - технічну експертизу.
- на вирішення експертизи поставлено наступне запитання:
- чи накладається земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,4351 га, яка належить на праві власності ОСОБА_5, кадастровий номер № НОМЕР_7, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, на земельну ділянку ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка винесена державним виконавцем в натурі згідно кадастрових планів (3 плани), за адресою: АДРЕСА_1.
- проведення експертизи доручено експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, 03057, м. Київ, вул.. Смоленська, 6, попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
- оплату вартості експертизи покладено на позивачів, - ОСОБА_1, АДРЕСА_4, ОСОБА_2, АДРЕСА_5, роз яснивши їм положення ст. 146 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.
В решті клопотання відмовлено.
17.07.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов висновок експерта № 9874/17 - 41 від 08.08.2017 року за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи, в якому вказано наступне:
- під час проведення камеральної обробки наданих каталогів координат поворотних точок меж земельних ділянок було виявлене взаємне перетинання (накладання) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,4351 га, яка належить на праві власності ОСОБА_5, кадастровий номер НОМЕР_7 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на межі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, площею 0,3621 га (згідно кадастрового плану).
Площа взаємного перетину (накладання) становить: 2142,52 кв.м, або 0,2143 га (Мал. 15, 16), що в Додатку №1 до висновку зображено заштрихованим крапками червоного кольору контуром та відповідно позначений.
02.10.2017 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (том № 2, а.с., 219 - 220), на підставі якої:
- провадження у цивільній справі № 368/579/16 - ц, за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, треті особи, - Центр державного земельного кадастру Київська обласна філія, управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, про визнання незаконним рішення Халчанської сільської ради щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_5 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про усунення перешкод у використанні приватної власності на земельні ділянки, - відновлено, призначено справу до судового слухання.
В судовому заіданні позивач первинного позову ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обгрунтовуючи свою позицію обставинами, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви, заперечував проти задоволення зустрічного позову.
В судовому засіданні позивачка первинного позову ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, обгрунтовуючи свою поицію обставинами, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви, заперечував проти задоволення вимог зустрічного позову.
В судовому засіданні представник позивачів первинного позову, - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обгрунтовуючи свою позицію обставинами, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви, заперечував проти задоволення зустрічного позову.
В судовому засіданні представник відповідачів первинного позову, - ОСОБА_4 проти первинного позову заперечував, підтримав вимоги зустрічного позову, обгрунтовував свою позицію обставинами, які викладені в мотивувальній частині зустрічної позовної заяви.
В судове засідання представник відповідача первинного позову, - Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, - не з явився, проте, в матеріалах справи міститься письмова заява, в якій він просить суд слухати справу без участі його представника, заперечує проти задоволення первинного позову, (Том № 1, а.с., 165, 184, 186), також як судом зазначалося вище, на адресу суду надійшло письмове заперечення відповідача, в якому він заперечує проти первинного позову, та підтримує зустрічний позов, (Том № 1, а.с., 239).
Представник третьої особи, - Центр державного земельного кадастру Київська обласна філія, в судове засідання не з явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, на адресу Кагарлицького районого суду надішла письмова заява, в яій третя особа просить суд слухати справу без участі її представника, (Том № 1, а.с., 138, 161).
Представник третьої особи, - управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, в судове засідання не з явився, хоча повідомлявся судом належним чино мпро день, час та місце слухання справи, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява третьої особи, в якій вона просить суд слухати справу без участі її представника, (том №1, а.с., 127, 156, 211, 216, Том № 2, а.с., 47).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 дала наступні показання.
На даний час проживає в м. Києві.
Їй відомо, що власниками будинковолодіння, яке розміщене в АДРЕСА_1 є сім я ОСОБА_2.
Вона на даний час час товаришує з сім єю ОСОБА_2, - часто буває в них в гостях.
Відповідача ОСОБА_5 також знає з дитинства.
Земельні ділянки сторін по справі межують між собою. На її думку, ОСОБА_5 на даний час користується частиною земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2, зокрема, ОСОБА_5 посадив сад на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2, насадив сад давно.
Знає, що ОСОБА_5 неодноразово виклик працівників поліції в зв язку з конфліктою ситуацією, яка виникла в зв язку з користуванням сторонами земельних ділянок.
Влітку 2015 року, коли приїздили працівники поліції на конфліктну ситуацію, вона казала працівникам поліції, що спірна земельна ділянканалежить ОСОБА_2.
Спірною земельною ділянкою користувася ОСОБА_36, яка є бабою ОСОБА_2.
Вона народилася в с. Воронівка, але виїхала на постійне місце проживання до м. Києва, має на даний час спадщину, - домоволодіння, яке розміщене по АДРЕСА_6.
Не знає, скільки землі є увласності в ОСОБА_2, знає, що до складу їх спадини входио близько 60 соток землі.
Вона є далека родичка ОСОБА_2.
Що стосується спірної земельної ділянки, то вона орієнтується, що дана земельна ділянка належа покійній ОСОБА_36, це вона пам ятає, тоді їй було 14 років.
Спірну земельну ділянку обробляли ОСОБА_2, а також і ОСОБА_14.
На даний час між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 існує спір про земельну ділянку.
Суд, оцінюючи покази вищевказаного свідка, зазначає наступне.
Перш за все слід зазначити, що даний свідок є далекою родичкою позивачів первинного позову, чим і обумовлено, на думку суду, трактування об єктивних обставин справи свідком на користь позивачів первинного позову.
Так, суд критично, з огляду на вимоги розумності оцінює покази даного свідка, що коли вона була дитиною, то вона точно пам ятає, що сім ї ОСОБА_2 сільською радою виділялася земельна ділянка.
Проте, суд показання даного свідка враховує при виріщенні спору в частині застосування строків позовної давності, адже даний свідок зазначив, що спір щодо земельної ділянки йде давно, що на спірній земельній ділянці стороною відповідача первинного позову насаджено сад, що вказує на ту обставину, що спір триває давно, - не три, не п ять, а більше 10 років.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_22 дала наступні показання.
На даний час проживає в м. Києві. Сторони по справі знає, знає також про спір із - за земельної ділянки, який існує між сторонами.
Раніше спірну земельну ділянку обробляли ОСОБА_2, а тепер обробляють ОСОБА_23.
Земельна ділянка ОСОБА_2 змінилася ще в 1974 році, - коли робили систему поливу, вона це пам ятає, - їй було на той час 14 років.
ОСОБА_14 обробляють спірну земельну ділянку, але вона їм не належить юридично, бо належить ОСОБА_2.
Правоустановлюючих документів на спірну земельну ділянку, в яких було б чітко зазначено, що вона належить ОСОБА_2, - вона не бачила.
На спірній земельній ділянці ОСОБА_14 насадили сад, - близько 10 років тому, а може і більше.
Під час того, як приїздили працівники на конфлікту ситуацію, вона не була присутня.
Суд показання даного свідка враховує при виріщенні спору в частині застосування строків позовної давності, адже даний свідок зазначив, що спір щодо земельної ділянки йде давно, що на спірній земельній ділянці стороною відповідача первинного позову насаджено сад, що вказує на ту обставину, що спір триває давно, - не три, не п ять, а більше 10 років.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_24 дала наступні показання.
Народилася в с. Воронівка Кагарлицького району, де проживає на даний час.
Знала покійну ОСОБА_36, знає, що їй при житті наділяли земельну ділянку.
Сільська рада наділяла земельними ділянками ОСОБА_9 та ОСОБА_10.
Позивачка ОСОБА_2 зверталася до сільської ради з приводу спору щодо земельної ділянки в 2006 році, воювала з сільською радою.
Великі спори у позивачки ОСОБА_2 з сільською радою розпочалися з 2008 року.
Показання даного свідка суд враховує при вирішенні питання щодо строків позовної давності, адже з покзань даного свідка випливає, що спір існує з 2008 року.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_25 дав наступні показання.
Знає, що ОСОБА_1 виділялася земельна ділянка, яку, ніби - то зареєстрована в книзі в сільській раді.
Суд вважає, що показання даного свідка доказового значення для встановлення істини по справі, - немає.
Суд, вислухавши сторони по справі, вислухавши інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні первинного позову, та задоволення зустрічного позову, обгрунтовуючи своє рішення наступним.
Так, в матеріалах справи містяться наступні письмові докази.
- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 05.08.2008 року, (Том № 1, а.с., 7), спадкова справа № 232, зареєстровано в реєстрі за № 1 - 3504.
Згідно вищевказаного свідоцтва, - на підставі заповіту, посвідченого Халчанською сільською радою 17 серпня 1989 року та зареєстрованого в реєстрі за № 40, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна гр. ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 є його син ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_4, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво складається з 1/2 ( одної другої ) частини жилого будинку з відповідними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, що належав померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Кагарлицькою державною нотаріальною конторою, Київської області 07 вересня 1983 року за реєстром № 1958 та зареєстрованого в Кагарлицькому бюро технічної інвентаризації за р.№ 21 кн.1, реєстраційний номер 18667420.
Будинок цегляний, розмір жилої площі - 32,7 кв.м., загальна площа - 71,2 кв.м.
До будинку примикає: сарай Б, л.душ В, навіс Г, сарай Д, гараж З, сарай з1, ворота h , 1/2 колодязя 1;
- технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду, (Том № 1, а.с., 8 - 12), за адресою: АДРЕСА_1, паспорт складено 03.09.2008 року, інвентаризаційна справа № 41, реєстровий номер 21;
- заява ОСОБА_2 на ім я голови Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, (Том № 1, а.с., 14), в якій зазначено наступне:
- повідомляю, що мою земельну ділянку, яку було надано рішенням сільської ради моїй свекрусі ОСОБА_8 за важку роботу на полях колгоспу села Воронівки і яка перейшла по заповіту моєму померлому чоловікові ОСОБА_9 самовільно зайняли сусіди ОСОБА_14. Я їх попередила про оформлення спадщини по закону і про свої наміри приватизувати земельну ділянку, яка належала- моїй родині, натомість сусіди ОСОБА_14 рішили її самі приватизувати.
Прошу розібратись в даній ситуації та не допустити приватизацію моєї землі, самовільно захопленої сусідами ОСОБА_14.
- відповідь Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 17 червня 2011 року на ім я ОСОБА_2, (Том № 1, а.с., 15), в якій зазначено наступне:
- Халчанська сільська рада на Вашу заяву від 20 травня 2011 року „Про надання інформації", повідомляє про те, що рішення Халчанської сільської ради про визначення меж земельних ділянок та встановлення межових знаків в натурі - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_26 відповідно до меж, якими користувалася Ваша покійна бабуся та тітка ОСОБА_8 з 1977 року до дня їх смерті за адресою АДРЕСА_1, в сільській раді, так як це не є компетенцією сільської ради. А виписка з рішення №5 XXXI сесії У скликання від 12 березня 2010 року „ Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо скаладання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в зв язку з переходом права власності на будівлі та споруди", була вам видана на руки 01 квітня 2010 року.
Кадастровий план сільська рада не виготовляє, так як це компетенція ліцензованих землевпорядних організацій.
- відповідь Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 17 червня 2011 року на ім я ОСОБА_1, (Том № 1, а.с., 16), в якій зазначено наступне:
Халчанська сільська рада на Вашу заяву від 20 травня 2011 року „Про надання інформації", повідомляє про те, що рішення Халчанської сільської ради про визначення меж земельних ділянок та встановлення межових знаків в натурі між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_26 відповідно до меж, якими користувалася Ваша покійна бабуся та тітка ОСОБА_8 з 1977 року до дня їх смерті за адресою АДРЕСА_1, в сільській раді не існує, так як це не є компетенцією сільської ради, Кадастровий план сільська рада не виготовляє, так як це компетенція ліцензованих землевпорядних організацій.
- Виписка з рішення № 5 ХХХІ сесії У скликання від 12 березня 2010 року Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в зв язку з переходом права власності на земельні ділянки в зв язку з переходом права власності на будівлі та споруди , (Том № 1, а.с., 17), в якому зазначено наступне:
- розглянувши заяви громадян України ОСОБА_1, жителя м. Київ, ОСОБА_2, жительці м. київ, про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 0.25га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, та 0.41га., для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, без змін цільового призначення в зв 'язку з переходом права власності на будівлі та споруди, та керуючись ст.ст.12,118,121 Земельного кодексу України сільська рада Вирішила:
надати дозвіл громадянам України ОСОБА_1, жителю м. Київ, ОСОБА_2, жительці м. Київ на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 0.25га. для будівництва та обслуговування житлового будинку , та 0.41 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, без змін цільового призначення в зв'язку з переходом права власності на будівлі та споруди.
Виготовлену технічну документацію із землеустрою подати на розгляд та затвердження сесії сільської ради;
- Договір № 126 від 19.04.2010 року на виготовлення технічної документації, (Том № 1, а.с., 18), який укладений між ОСОБА_2, та ОСОБА_1 та ТОВ Кагарлицький земельно - кадастровий центр про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність заальною площею 0,66 га, яка розташована на території Халчанської сільської ради в АДРЕСА_1;
- Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року в справі № 2а - 11597/11, (том № 1, а.с., 20 - 24), згідно з яким:
- апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
- Постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 07 листопада 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
- Визнано протиправною бездіяльність Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області щодо відмови видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повного тексту рішення № 5, ХХХІ сесії V скикання від 12 березня 2010 року.
- Зобов язано Халчанську сільську раду Кагарлицького району Київської області поновити межі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_27 в натурі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
- Акт державного виконавця від 09.04.2015 року, (том № 1, а.с., 25), в якому вказано, що під час виїзду державного виконавця, встановлено, що працівниками Халчанської сільської ради встановлено межі земельної ділянки по АДРЕСА_1.
- Архівний витяг з протоколу ІУ сесії ХХІІ скликання від 20.10.1994 року Халчанської сільської ради народних депутатів Кагарлицького району Київської області, (Том № 1, а.с., 27), згідно з яким надано ОСОБА_9 в приватну власність земельну дялнку в розмірі 0,60 га в АДРЕСА_1, для ведення особистого підсобного господарства.
- Державний акт на право власості на земельну ділянку серії НОМЕР_8, (том № 1, а.с., 87 - 88), який видано ОСОБА_14, яа проживає в АДРЕСА_7, нпідставі рішення Халчанської сільської ради № 11, 20 сесія 5 скликаня від 21.04.2008 року, який засвідчує той факт, що ОСОБА_14 є власиком земельної ділянки площею 0,4351 га.
Земельну ділянку розташовано за адресою: АДРЕСА_2.
Цільове призначення земельної ділянки - для веденя ообистого селянського господарства.
Акт зареєстровано Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власості на землю, та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094601414.
Державний акт видано 29 червня 2010 року.
Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7.
- Державний акт на право власості на земельну ділянку серії НОМЕР_9, (том № 1, а.с., 89 - 90), який видано ОСОБА_14, яа проживає в АДРЕСА_7, нпідставі рішення Халчанської сільської ради № 11, 20 сесія 5 скликаня від 21.04.2008 року, який засвідчує той факт, що ОСОБА_14 є власиком земельної ділянки площею 0,200 га.
Земельну ділянку розташовано за адресою: АДРЕСА_2.
Цільове призначення земельної ділянки - для будіицтва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Акт зареєстровано Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власості на землю, та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094601413.
Державний акт видано 29 червня 2010 року.
Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3
- Акт про відновлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків (повторний) від 08 червня 2015 року, складений в с. Воронівка Кагарлицького району Київської області, (Том № 1, а.с., 91), згідно з яким представник ПП Єдиний Центр - ОСОБА_37, власник земельної ділянки ОСОБА_5, провели відновлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в присутності ОСОБА_5
Загальна площе земельної ділянки складає 0,2500 га., межі земельної ділянки визначені на місцевості відповідають межам, встановленим в Державному Акті на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_5.
- Кадастровий план земельної ділянки гр. ОСОБА_5, АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3, (Том № 1, а.с., 92).
- Акт про відновлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків (повторний) від 08 червня 2015 року, складений в с. Воронівка Кагарлицького району Київської області, (Том № 1, а.с., 93), згідно з яким представник ПП Єдиний Центр - ОСОБА_37, власник земельної ділянки ОСОБА_5, провели відновлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в присутності ОСОБА_5
Загальна площе земельної ділянки складає 0,4351 га., межі земельної ділянки визначені на місцевості відповідають межам, встановленим в Державному Акті на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_6.
- Кадастровий план земельної ділянки гр. ОСОБА_5, АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_7, (Том № 1, а.с., 94).
- Акт відновлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та повторне встановлення межових знаків та їх передачу на зберігання влснику ОСОБА_5, АДРЕСА_2, (том № 1, а.с., 95), в якому зазначено наступне:
- акт про відновлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та повторне встановлення межових знаків та їх передачу на зберігання власнику ОСОБА_5, АДРЕСА_2.
Кадастровий номер земельної ділянки площею 0,25га,, НОМЕР_3 Державний Акт на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_5 від 29.06 2010 року).
Кадастровий номер земельної ділянки площею 0,4351га,, НОМЕР_7 Державний Акт на право власності на земельну ділянку(серія НОМЕР_6 від 29.06.2010 року)
05 червня 2015 року с. Воронівка.
Ми, що нижче підписалися, комісія у складі:
- Сільський голова Халчанської сільської ради: Ананьева Людмила Василівна,
- Секретар Халчанської сільської ради 'Левчук Наталія Адзміьна,
- Депутат Халчанської сільської ради : ОСОБА_17,
- Землевпорядник Халчанської сільської ради: ОСОБА_18,
- Власник земельних ділянок: ОСОБА_5,
- Адвокат: ОСОБА_19,
- Інженер-землевпорядник, сертифікат № 012824 : ОСОБА_20,
Встановили наступне:
- провели відновлення на місцевості зовнішньої межі земельної ділянки площею 0,25га., кадастровий номер НОМЕР_3, Державний Акт на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_5 від 29.06 2010 року) та встановили (повторно) межові знаки в кількості 6 (шість) штук на місцевості та передали на зберігання землевласнику ОСОБА_5, які відповідають межам встановленим в державному Акті на право власності на земельну ділянку.
- провели відновлення на місцевості зовнішньої межі земельної ділянки площею 0,4351 га., кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7, Державний Акт на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_6 від 29.06.2010 року) та встановили (повторно) межові знаки в кількості 11 (одинадцять) штук на місцевості та передали на зберігання землевласнику ОСОБА_5, які відповідають межам встановленим в державному Акті на право власності на земельну ділянку.
- Довідка, вих. № 204/02 - 33, вида 18 вересня 2015 року Халчансьою сільською радою Кагарлицього району Київської області, (Том № 1, а.с., 164), в якій вказано аступне:
- рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, про надання земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0,41 га відсутнє.
Земельну ділянку ОСОБА_5 отримав у спадщину від своєї покійної матері у 2010 році.
- Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства на території АДРЕСА_2, ПП Єдиний Центр від 30.04.2015, (Том № 2, а.с., 11 - 20), яка складається з наступного:
- пояснювальна записка, (том № 2, а.с., 12);
- заява ОСОБА_30 про виготовленн технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), за адресою: АДРЕСА_2, (Том № 2, а.с., 13);
- Державний акт на право власності на земиельну ділянку серії НОМЕР_10, виданий 29 червня 2010 року на ім я ОСОБА_14, площа земельної ділянки 0,2500 га, цільове призначення, - для будівництва та обслугоуання жилого будинку, господарских будівель і споруд, (Том № 2, а.с., 14);
- Державний акт на право власності на земиельну ділянку серії НОМЕР_11, виданий 29 червня 2010 року на ім я ОСОБА_14, площа земельної ділянки 0,4351 га, цільове призначення, -для ведення особистого селянського господарства, (Том № 2, а.с., 15);
- викопіювання з матеріалів формувань АДРЕСА_2, (том № 2, а.с., 16);
- кадастровий план земельної ділянки гр. ОСОБА_5, АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_3, (Том № 2, а.с., 16, - зворотня сторона);
- відомість вирахування площі земельної ділянки, (Том № 2, а.с., 17);
- кадастровий план земельної ділянки гр. ОСОБА_5, АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_7, (Том № 2, а.с., 17, - зворотня сторона);
- відомість вирахування площі земельної ділянки, (Том № 2, а.с., 18);
- акт встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передача на зберігання межових знаків від 30 квітня 2015 року, (том № 2, а.с., 18, - зворотня сторона).
- Лист - відповідь Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, вих. № 261/02 - 33 від 18 грудня 2015 року, (том № 2, а.с., 54), в якому зазначено наступне:
- рішення сільської ради щодо вилучення земельних ділянок ОСОБА_9 в розмірі 0,41 га - не приймалося;
- рішення сільської ради щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_14 знаходиться в архіві Кагарлицької РДА;
- юридична адреса земельним ділянкам не присвоюється;
- Архівний витяг Халчанська сільська рада народних депутатів Кагарлицького району Київської області, Протокол ІУ сесії ХХХІІ скликання від 20.10.1994 року, (том № 2, а.с., 55), в якому зазначено наступне:
Слухали: 1.8. Розгляд заяв:
Доповідає землевпорядник Халчанської сільської ради народних депутатів ОСОБА_31
Керуючись Декретом Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок від. 26.12.1992 року, ст. ст .9,17,56,57 3емельного Кодексу України Халчанська сільська рада народних депутатів її сесією розглядає заяви громадян :
Слухали : заяву ОСОБА_14, жительки АДРЕСА_2, про надання в приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,60 га, біля жилого будинку для ведення особистого підсобного господарства.
Вирішили : надати ОСОБА_14 в приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,60 га,біля жилого будинку для ведення особистого підсобного господарства:
орна- 0,38 га;
сад- 0,10 га;
будова - 0,12 га.
- Кадастровий план земельної ділянки гр. ОСОБА_2/ОСОБА_1, АДРЕСА_1, відомість про вирахування земельної площі, (том № 2, а.с., 135 - 137).
- лист Кагарлицького ВДВС ГТУЮ в Київській області, (Том № 2, а.с., 138), в якому вказано наступне:
Кагарлицький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції на Вашу заяву від 03.06.2016 повідомляє, що державним виконавцем щодо виконавчого № 2-а-11597/11 01.12.2014 р. про зобов'язання Халчанську сільську раду Кагарлицького рйону Київської області встановити межі земельної ділянки ОСОБА_1 в натурі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, здійснено всі виконавчі дії згідно кадастрового плану земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;
- Кадастрові плани земельних ділянок ОСОБА_2/ОСОБА_1, с. Воронівка Кагарлицького району Київської області, (Том № 2, а.с., 182 - 194);
- висновок експерта зе результатами проведення судової земельно - технічної експертизи № 9874/17 - 41 від 08.08.2017 року, (Том № 2, а.с., 210 - 216), в якому зазначено наступне:
- під час проведення камеральної обробки наданих каталогів координат поворотних точок меж земельних ділянок було виявлене взаємне перетинання (накладання) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,4351 га, яка належить на праві власності ОСОБА_5, кадастровий номер НОМЕР_7 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на межі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 площею 0,3621 га.
Площа взаємного перетину (накладання) становить: 2142,52 кв.м, або 0,2143 га (Мал. 15, 16), що в Додатку №1 до висновку зображено заштрихованим крапками червоного кольору контуром та відповідно позначений.
Отже, що стосується первинного позову, зокрема, в його відмові, то суд зазначає наступне:
Отже, позивачами первинного позову по даній справі є:
- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець місто Северодвінськ Архангельської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_12, виданий 31 травня 2001 року Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві, (том № 1, а.с., 39), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4;
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженка село В. Ольчедаїв Мурованокуриловецького райну Вінницької області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_13, виданий 27 червня 2002 року Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві, (том № 1, а.с. 41), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8.
Відповідачем первісного позову є ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець м. Ржищів Київської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_14, виданий Печерським РУ ГУ МВС Україи в місті Києві 05 серпня 1997 року, (том № 2, а.с., 19), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, (Том № 2, а.с., 20).
Що стосується фактичних обставини справи, які мають значення для вирішення первинного спору по суті, (відмова в задоволення первинного позову), та які встановлені в судовому засіданні з письмових доказів, то суд зазначає наступне:
Так, позивачами в мотивувальній частині позовної заяви зазначено наступні обставини:
В 1977 році ОСОБА_8 отримала від Халчанської сільської ради в постійне користування земельну ділянку площею 0, 41 га для ведення особистого сільського господарства (0, 25 га - під будівництво, 0,41 га під ведення особистого сільського господарства). Вказана земельна ділянка, площею 0, 41 га була виділена ОСОБА_8 поряд з будинком.
Даний факт не підтверджено в судовому засіданні належними, допустимими та достатніми доказами, з огляду на наступне:
Так, згідно ст. 76 ЦПК України, (Докази):
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасн справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими, речовими і електронними доказами;
- висновками експертів;
- показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, - належність доказів:
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимог заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають вста ленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказуванн
Згідно ст. 78 ЦПК України, - допустимість доказів:
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 ЦПК України, - достовірність доказів:
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ст. 80 ЦПК України, - достатність доказів:
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, в матеріалах справи відсутнє рішення Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про передачу в постійне користування ОСОБА_8 в постійне користування земельну ділянку площею 0, 41 га для ведення особистого сільського господарства (0, 25 га - під будівництво, 0,41 га під ведення особистого сільського господарства).
Суд вважає, що на підтвердження вищевказаного факту сторона позивача повинна була надати вищевказане рішення органу місцевогшо самоврядування, або заявити клопотання, ( в разі неможливості самостійно віднайти такий доказ з огляду на об єктивні обставини справи), про витребування такого доказу з будь - якої установи, організації, підприємства, для приєднання його до матеріалів справи в якості письмового доказу, та, відповідно, приєдгнання до матеріалів справи.
Отже, суд вважає, що єдиним належним, допустимим, достатнім доказом на підтвердження того факту, що ОСОБА_8 було передано Халчанською сільською радою Кагарлицького району Київської області в постійне користування земельну ділянку площею 0, 41 га для ведення особистого сільського господарства (0, 25 га - під будівництво, 0,41 га під ведення особистого сільського господарства) може бути лише копія рішення вищевказаного органу місцевого самоврядування, витяг з протоколу засідання сесії, проте, суд наголошує на цій обставині, позивачами первинного позову самостійно такого доказу ні при подачі позову, ні під час слухання справи по суті не надано, не заявлялося клопотання про витребування такого доказу на підставі ухвали суду в зв язку з неможливістю самостійного витребування такого доказу.
Так, під час подачі первинного позову позивачами до позову додано наступні письмові докази:
- Копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ОСОБА_1 від 05.08.2008 року, (Том № 1, а.с., 7).
Проте, з даного доказу лише випливає, що позивач первинного позову, - ОСОБА_1 прийняв у спадок на підставі спадкуванння за заповітом право власності лише на 1/2 частину жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами, (інший із спадкоємців, - ОСОБА_2, - позивач первинного позову, прийняла спадкове майно в розмірі 1/2 частини в порядку спадкової трансмісії за законом, після смерті ОСОБА_9, - що буде судом доведено нижче), який розміщено за адресою: АДРЕСА_1, який належав спадкодавцю позивачів первинного позову на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Кагарлицькою державною нотаріальною конторою Київської області від 07 вересня 1983 року за реєстром № 1958, та зареєстрованого в Кагарлицькому бюро технічної інвентаризації за р. № 21 кн. 1, реєстраційний номер 18667420.
Про земельні ділянки, зокрема, про земельну ділянку з цільовим призначенням, - для ведення особистого селянського господарства в даному заповіті нічого не зазначено, що тягне за собою безпідставність обставини, на які посилаються позивачі первинного позову, як на підтвердження своїх вимог, - безпідставінсть твердження того, що вони прийняли у спадок земельну ділянку з цільовим призначенням, - для ведення особистого селянського господарства.
- Копія свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 від 07.06.2007 року, (том № 1, а.с., 13).
Проте, з даного доказу лише випливає, що позивач первинного позову, - ОСОБА_2 прийняла у спадок в порядку спадкування за законом, - після смерті ОСОБА_9, в порядку спадкової трансмісії право власності лише на 1/2 частину жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами, (інший із спадкоємців, як судом вказано вище, - ОСОБА_1, - позивач первинного позову, прийняв спадкове майно в розмірі 1/2 частини в порядку спадкування за заповітом), який розміщено за адресою: АДРЕСА_1, який належав спадкодавцю документа, яким є: свідоцтво про спадщину за заповітом, виданого Кагарлицькою державною нотаріальною конторою Київської області від 07 вересня 1983 року за реєстром № 1958, та зареєстрованого в Кагарлицькому бюро технічної інвентаризації за р. № 21 кн. 1, реєстраційний номер 18667420.
Про земельні ділянки, зокрема, про земельну ділянку з цільовим призначенням, - для ведення особистого селянського господарства в даному заповіті нічого не зазначено, що тягне за собою безпідставність обставини, на які посилаються позивачі первинного позову, як на підтвердження своїх вимог, - безпідставінсть твердження того, що вони прийняли у спадок земельну ділянку з цільовим призначенням, - для ведення особистого селянського господарства.
Копія заяви ОСОБА_2 до Халчанської сільської ради про самозахват земельної ділянки від 29.08.2007 року, (Том № 1, а.с., 14).
Проте, з даного доказу лише випливає, що позивач первинного позову ОСОБА_2 в листі до Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області повідомляє про самозахват земельної ділянки сусідами ОСОБА_14, зокрема, відповідачем первинного позову, - ОСОБА_5
Суд критично відноситься до даного позову, та, відповідно, вважає, що даний доказ не може бути підтвердженням на обгрунтування позовних вимог позивачів первинного позову, так як позивачка первинного позову ОСОБА_2 в своєму повідомленні посилається на рішення сесії, згідно з яким, на її думку, її свекрусі, - ОСОБА_8 було передано спірну земельну ділянку.
Свою критичність суд обгрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутнє будь - яке рішення Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, чи Воронівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, на підставі якого було передано ОСОБА_8 спірну земельну ділянку.
- Копія відповіді Халчанської сільської ради №264/02-16 від 17.06.2011 року про відмову у встановлені меж, (Том № 1, а.с., 15).
Проте, з даного доказу лише випливає, що рішення Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про визначення меж земельних ділянок та встановлення межових знаків в натурі між позивачами первинного позову, - ОСОБА_1, ОСОБА_2, та відповідачем первинного позову ОСОБА_26 відповідно до меж, якими користувалася покійна ОСОБА_8 з 1977 року до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1, в сільській раді не існує.
Копія відповіді Халчанської сільської ради №264/01-16 від 17.06.2011 року про відмову у встановлені меж, (Том № 1, а.с., 15).
Проте, з даного доказу лише випливає, що рішення Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про визначення меж земельних ділянок та встановлення межових знаків в натурі між позивачами первинного позову, - ОСОБА_1, ОСОБА_2, та відповідачем первинного позову ОСОБА_26 відповідно до меж, якими користувалася покійна ОСОБА_8 з 1977 року до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1, в сільській раді не існує.
- Копія витягу з рішення №5 від 12 березня 2010 року XXXI сесії 5 скликання Халчанської сільської ради Кагарлицького району, (Том № 1, а.с., 17).
Проте, з даного доказу лише випливає, що вищевказаним рішенням сільської ради позивачам первинного позову надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки без зміни цільового призначення в зв язку з переходом права власності на будівлі та споруди.
Окрім того, суд критично відноситься до вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування, оскільки в даному рішенні не вказано, та, відповідно, не взято до уваги, на підставі якого саме правоустановлюючого документу позивачам первинного позову належить ніби - то право власності на земельні ділянки, зокрема, саме на земельну ділянку площею 0,41 га з цільовим призначенням, - для ведення особистого селянського господарства.
Суд вважає, що саме з моменту винесення даного рішення органу місцевого самоврядування і розпочався даний спір, адже, на думку суду, орган місцевого самоврядування, не перевіривши належним чином правоустановлюючі документи на земелльні ділянки, видав рішення про їх приватизацію.
Суд вважає обгрунтованим вищевказане рішення сесії лише в частині передачі у власність земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням, - для будівництва та обслуговування житлового будинку, так як дійсно спадкоємцям у власність перейшли житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які зареєстровані в установленому Законом порядку, - в Кагарлицькому БТІ за р. № 21 кн. 1, реєстраційний номер 18667420.
Відповідно, з переходом права власності на житловий будинок та господарські будівлі та споруди, до них перейшло право на право власності на земельну ділянку, на якій розташовано будинок та споруди, - пропорційно до частки у спадковому майні.
Що ж стосується спірної земельної ділянки, то суд зазначає, що саме рішення органу місцевого самоврядування має назву, - про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в зв язку з переходом права власності на будівлі та споруди , відповідно, суд вважає, що даним рішенням орган місцевого самоврядування мав право передати лише земельну ділянку, яка розташована під будівлею та господарськимит спорудами, що ж стосується земельної ділянки з цільовим призначенням, - для ведення особистого селянського господарства, то таке рішення, на думку суду, слід було приймати окремо, що сільською радою прийнято не було.
Відповідно, суд ще раз наголошує на тій обставині, що даний спір по факту розпочався з даного, дещо не коректного рішення Халчанської сільської ради, яка, на думку суду,дещо вийшла зе межі винесеного рішення, та породила даний спір.
- Копія договору №126 на виготовлення технічної документації від 19.04.2010 року, (Том № 1, а.с., 18 - 19);
Проте, з даного доказу лише випливає, що позивачі первинного позову, - ОСОБА_1, та ОСОБА_2 на виконання п. 2 рішення Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області № 5 ХХХІ сесії У скликання від 12 березня 2010 року уклали з відповідною землевпорядною організацією, - ТОВ Кагарлицький земельно - кадастровий центр договір на виготовлення технічної документації, а тому такий договір не може слугувати доказом на підтвердження права власності позивачі на спірну земельну ділянку.
- Копія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 року, яким зобов'язано Халчанську сільську раду встановити межі відповідно до витягу з рішення №5 від 12 березня 2010 року XXXI сесії 5 скликання Халчанської сільської ради Кагарлицького району, (Том № 1, а.с., 20 - 24).
Проте, з даного доказу лише випливає, що адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, - зобов язано Халчанську сільську раду Кагарлицького району Київської області видати на руки позивачу повний текст рішення Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 12 березня 2010 року, за зобов язано Халчанську сільську раду встановити межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі згідно вищевказаного рішення сесії.
Відповідно, суд вважає, що з мотивувальної частини вищевказаного рішення адміністративного суду ніяким чином не випливає достеменно право власності позивачів первинного позову на спірну земельну ділянку, та не випливає, що відповідачем ОСОБА_5 порушується право власності позивачів первинного позову.
- Акт державного виконавця Кагарлицького РУЮ від 09.04.2015 р по виконавчому листу №2-а - 11597/11 від 18.05.2015 р, (Том № 12, а.с., 25).
Проте, з даного доказу лише випливає, що державним виконавцем зафіксовано факт виконання Халчанською сільською радою Кагарлицького району Київської області рішення адміністративного суду, (Том № 1, а.с., 20 - 24).
- Акт державного виконавця Кагарлицького РУЮ від 09.04.2015 р по виконавчому листу №2-а - 11597/11 від 01.12.2014 р, (Том № 1, а.с., 26).
Проте, з даного доказу лише випливає, що державним виконавцем зафіксовано факт виконання Халчанською сільською радою Кагарлицького району Київської області рішення адміністративного суду, (Том № 1, а.с., 20 - 24).
- Технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду, (Том № 1, а.с., 8 - 12) , інвентаризаційна справа № 41, реєстровий номер 21, паспорт складено 03.09.2008 року Кагарлицьким БТІ.
Проте, з даного доказу лише випливає, що позивачі первинного позову, - ОСОБА_2, ОСОБА_1 виготовили новий технічний паспорт на житловий будинок, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1, та який вони успадкували від спадкодавців.
Даний доказ лише опосередковано (не прямо) підтверджує, що позивачі первинного позову ОСОБА_1, та ОСОБА_2 є власниками житлового будинку, проте, на думку суду, даний доказ ніяким чином (ні прямо, ні опосередковано) не підтверджує того факту, що вони є власниками спірної земельної ділянки.
- Копія відповіді Халчанської сільської ради №264/02-16 від 17.06.2011 року про відмову у встановлені меж, (Том № 1, а.с., 16).
Проте, з даного доказу лише випливає, що рішення Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про визначення меж земельних ділянок та встановлення межових знаків в натурі між позивачами первинного позову, - ОСОБА_1, ОСОБА_2, та відповідачем первинного позову ОСОБА_26 відповідно до меж, якими користувалася покійна ОСОБА_8 з 1977 року до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1, в сільській раді не існує.
- Архівний витяг Халчанської сільської ради народних депутатів Кагарлицького району Київської області протоколу ІУ сесії ХХІІ скликання від 20.10.1994 року, (Том № 1, а.с., 27).
Проте, з даного доказу лише випливає, що позовні вимоги до відповідача ОСОБА_5 взагалі не обгрунтовані з огляду на наступне.
Як вбачається з вищевказаного рішення сесії, земельна ділянка площею 0,60 га була передана ще в 1994 році ОСОБА_9 для ведення особистого підсобного господарства.
Напроти, суд зазначає, з даного доказу випливає, що позов до відповідача первинного позову не обгрунтований, так як даний спір, по суті, розпочався що з 1994 року, в той час, коли відповідач первинного позову фактично ніякого відношення до спірної земельної ділянки не мав.
Окрім того, суд зазначає, що згідно норм ЗК України та ЦК України право власності на земельну ділянку не може підтверджуватися лише рішенням сесії про передачу земельної ділянки у приватну власність.
Далі, в первинному позову зазначено, що на отриманій від сільської ради земельній ділянці сім'єю ОСОБА_9 було побудовано будинок та до будинку присвоєна адреса: АДРЕСА_1.
Суд критично відноситься до твердження позивачів про надання їх спадкоємцям земельної ділянки сільською радою з огляду на наступне.
В матеріалах справи відсутнє рішення сесії про передачу спірної земельної ділянки, - для ведення особистого селянського господарства сім ї ОСОБА_9.
Що ж стосується факту побудови будинку, то такий факт, дійсно, підтверджується, зокрема:
- свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05.08.2005 року, (Том № 1, а.с., 7), в якому вказано, що вищевказаний житловий будинок був зареєстрований в Кагарлицькому бюро технічної інвентаризації за р. № 21, кн. 1, реєстраційний номер 18667420;
- технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду, (том № 1, а.с., 8 - 12), інвентаризаційна справа № 41, реєстровий номер № 21;
- свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.06.2007 року, (Том № 1, а.с., 13), в якому вказано, що будинок був зареєстрований в Кагарлицькому бюро технічної інвентаризації Київської області 27 квітня 2007 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 21.
Проте, як судом наголошувалося вище, сам факт права власності на побудований житловий будинок не підтверджує права власності на спірну земельну ділянку.
Далі, в первинному позові зазначено, що ОСОБА_8 склала заповіт на двох своїх синів: ОСОБА_9 та ОСОБА_10.
Хоча в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вищевказаної обставини, а саме, - відсутні свідоцтва про народження ОСОБА_9, ОСОБА_10, відсутнє свідоцтво про смерть ОСОБА_8, відсутній заповіт ОСОБА_8, проте, в зв язку з тим, що дані факти соронами не оспорювалися в судовому засіданні, то дані факти судом сприймаються, як доведені, - з огляду на положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Окрім того, такі факти підтверджуються свідоуцтвами про спадкування.
Далі, в первинному позову зазначено, що в ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_8 померла. Після її смерті в 1983 році її сини - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прийняли спадщину, а саме будинок та земельну ділянку.
Хоча в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вищевказаної обставини, а саме, - відсутні свідоцтва про народження ОСОБА_9, ОСОБА_10, відсутнє свідоцтво про смерть ОСОБА_8, відсутній заповіт ОСОБА_8, відсутні відомості про прийняття спадщини вищевказаними особами, проте, в зв язку з тим, що дані факти соронами не оспорювалися в судовому засіданні, то дані факти судом сприймаються, як доведені, - з огляду на положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України, які судом наведено вище.
Проте, судом критично сприймається твердження позивачів первинного позову щодо прийняття у спадщину спірної земельної ділянки.
Далі, в первинному позову зазначено, що в ІНФОРМАЦІЯ_10 помер ОСОБА_10, але залишив заповіт на свого сина ОСОБА_11.
Що стосується спадкування, то такий факт підтверджується належним, допустимим, достатнім доказом, - свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05.08.2008 року, (том № 1, а.с. 7).
Далі, в первинному позову зазначено, що 20 жовтня 1994 року рішенням Халчанської сільської ради надано дозвіл про передачу ОСОБА_9 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0, 60 га за адресою: АДРЕСА_1.
Суд позитивно сприймає таке твердження, адже воно підтверджується належним, допустимим, достатнім доказом по справі, - архіним витягом з протоколу засідання сесії Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 20.10.1994 року, (том № 1, а.с., 27).
Далі, в первинному позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_11 помер другий син ОСОБА_8 - ОСОБА_9. Після його смерті спадщину за законом прийняла ОСОБА_2.
Хоча в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про смерть ОСОБА_1, проте факт його смерті суд вважає доведеним, з огляду на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, в якому вказано, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_11, окрім того факт спадкоємництва підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.06.2007 року.
Далі, в первинному позову зазначено, що станом на сьогоднішній день будинок за адресою: АДРЕСА_1 поділений по частині кожному із спадкоємців. Враховуючи те, що в спадщину був прийнятий вказаний будинок, а земельна ділянка, розміром 0, 66 га була не приватизованою, то спадкоємці звернулись з заявами до Халчанської сільської ради, щоб сільська рада виділила їм 0, 25 га для будівництва та обслуговування будинку, та 0, 41 га. для ведення сільського господарства.
В 2007 році вони повідомили Халчанську сільську раду про те, що бажають прийняти у спадщину ту земельну ділянку, якою користувалась їхня родина, а також те, що земельну ділянку площею 0, 41 га, якою раніше користувалась їхня родина, займає їхній сусід - ОСОБА_5 (спадкоємець після смерті ОСОБА_12).
Крім цього, вони просили Халчанську сільську раду про те, щоб рішенням сесії Халчанської сільської ради не розглядалось питання про виділення відповідачу ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0, 41 га, якою користується їхня сім я, оскільки ця земельна ділянка ним зайнята самовільно (копія заяви додана до позовної заяви).
Суд позитивно частково сприймає таке твердження позивачів первинного позову з огляду на наступне.
Дійсно, станом сьогоднішній день будинок за адресою: АДРЕСА_1 поділений по 1/2 частині кожному із спадкоємців, - позивачам первинного позову, - ОСОБА_2, ОСОБА_1
Враховуючи те, що в спадщину був прийнятий вказаний будинок, а земельна ділянка, розміром 0, 66 га була не приватизованою, то спадкоємці зверталися з заявами до Халчанської сільської ради, щоб сільська рада виділила їм 0, 25 га для будівництва та обслуговування будинку, та 0, 41 га. для ведення сільського господарства.
В 2007 році вони повідомили Халчанську сільську раду про те, що бажають прийняти у спадщину ту земельну ділянку, якою користувалась їхня родина, а також те, що земельну ділянку площею 0, 41 га, якою раніше користувалась їхня родина, займає їхній сусід - ОСОБА_5 (спадкоємець після смерті ОСОБА_12).
Крім цього, вони просили Халчанську сільську раду про те, щоб рішенням сесії Халчанської сільської ради не розглядалось питання про виділення відповідачу ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0, 41 га, якою користується їхня сім я, оскільки ця земельна ділянка ним зайнята самовільно (копія заяви додана до позовної заяви).
Суд позитивно відноситься до таких фактів, вказаних позивачами первинного позову.
Так факт належності спадкового будинку в частці по 1/ 2 частині кожному із позивачів підтверджується свідоцтвами про спадкування (Том № 1, а.с., 7, 13), факт звернення позивачів до Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області півдтверджується копіями звернень позивачів до сільської ради (Том № 1, а.с., 14), та копіями відповідей сільської ради, (Том № 1, а.с., 15, 16).
Далі, в первинному позову зазначено, що 23 листопада 2009 року ОСОБА_2 була направлена заява до Халчанської сільської ради про:
1) узаконення права володіння земельною ділянкою площею 0, 66 га по АДРЕСА_1;
2) передачу викопіювання земельної ділянки з генерального плану с. Воронівка, розташованої між ділянками ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відповідно меж якими користувалась ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та видачу документів про право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.
Суд позитивно відноситься до таких фактів, вказаних позивачами первинного позову.
Так, такий факт підтверджується мотивувальною частиною рішення Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 2а - 11597/11, в якому зазначено, що рішення про узаконення права володіння земельної ділянкою ОСОБА_2 в розмірі 0,67 га, по АДРЕСА_1, якими вона користувалася більше 15 - ти років, сесія Халчанської сільської ради не прийняла, оскільки гр. ОСОБА_2 не є єдиною спадкоємицею.
Далі, в первинному позову зазначено, що як вияснилось у 2015 році, а саме в момент встановлення меж земельної ділянки, незважаючи на їхнє звернення до Халчанської сільської ради, головою сільської ради та депутатами в 2007 році було прийнято рішення виділити у користування відповідачу ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0, 41 га. В подальшому земельна ділянка, площею 0, 41 га була ним приватизована.
Суд віноситься до даного твердження позивачів первинного позову критично, з огляду на ту обставину, що в природі рішення сесії Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про виділення у користування відповідачу первинного позову ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,41 га, - немає.
Окрім того, такий факт підтверджується:
- листом Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області за вих. № 204/02 - 33 від 18 вересня 2015 року, (том № 1, а.с., 164), в якому зазначено, що рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, про надання земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0,41 га, - відсутнє, земельну ділянку ОСОБА_32 отримав у спадщину від покійної матері у 2010 році;
- листом Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області за вих. № 233/02 - 03 від 03 листопада 2015 року, (том № 1, а.с., 184), в якому зазначено, що рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, про надання земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0,41 га, - відсутнє, земельну ділянку ОСОБА_32 отримав у спадщину від покійної матері у 2010 році;
- запереченням Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області за вих. № 240/02 - 33 від 01 грудня 2015 року, в якому зазначено, що рішення на 2007 рік, яким виділено ОСОБА_5 земельну ділянку 0,41 га за адресою: АДРЕСА_1, не приймалося. ОСОБА_5 отримав вищезазначену земельну ділянку у спадщину пвід своєї покійної матері ОСОБА_14;
- листом Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області на ім я позивачів первинного позову, - ОСОБА_2, ОСОБА_1, за вих. № 261/02 - 33 від 18 грудня 2015 року, (Том № 2, а.с., 54), в якому зазначено, що рішення сільської ради щодо вилучення земельних ділянок ОСОБА_1 в розмірі 0,41 га, - не приймалося, рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_14 знаходиться в архіві Кагарлицької РДА, юридична адреса земельним ділянкам - не присвоюється.
Далі, в первинному позову зазначено, що 12 березня 2010 року на XXXI сесії 5 скликання Халчанською сільською радою Кагарлицького району було прийнято рішення №5 про задоволення заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та надано дозвіл їм на виготовлення технічної документації із землеустрою та видачу документів про право власності на земельні ділянки 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0, 41 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 без змін цільового призначення у зв'язку з переходом права власності на будівлі та споруди. Такі дії були виконаними відповідно до вимог ст. 55 Закону України Про землеустрій .
До даного твердження суд відноситься позитивно, так як він підтверджується належним та допустимим доказом, - випискою з XXXI сесії 5 скликання Халчанської сільської ради Кагарлицького району, зокрема, рішення № 5 від 12 березня 2010 року, (том № 1, а.с., 17).
Далі, в первинному позову зазначено, що згідно до ст. 55 Закону України Про землеустрій , технічними матеріалами є технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж в натурі.
Вона, ОСОБА_2, звернулась із заявою та просила Халчанську сільську раду надати викопіровку земельної ділянки з генерального плану с. Воронівка між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, щодо встановлення меж земельної ділянки, якими користувалась ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 та про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та видачу документів про право власності на зазначену вище земельну ділянку. Однак, Халчанська сільська рада відмовилась встановлювати межі в натурі, виготовити технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки, а тому в 2011 році вони звернулись до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом про визнання протиправною бездіяльність Халчанської сільської ради та зобов'язання вчинити певні дії.
05 листопада 2014 року Київським апеляційним адміністративним судом винесена постанова, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 суд задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області щодо відмови видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повного тексту рішення №5 XXXI сесії 5 скликання від 12 березня 2010 року та зобов'язав Халчанську сільську раду Кагарлицького району Київської області встановити межі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Після винесеної постанови Київським апеляційним адміністративним судом виконавчою службою встановлено межі, про що складено відповідні акти державного виконавця.
До даного твердження суд відноситься позитивно, так як вищевказані факти підтверджуються належними та допустимими доказами, - як - то, - постановою Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 2а - 11597/11 від 05 листопада 2014 року, (Том № 1, а.с., 20 - 24), актами державного виконавця Кагарлицького ВДВС в Київській області, (Том № 1, а.с., 25 - 26).
Проте, суд вважає, що вищевказані обставини не підтверджують право власності позивачів первинного позову на спірну земельну ділянку, та, відповідно, не підтверджують правомірність позовних вимог позивачів.
Далі, в первинному позову зазначено, що, - проте, незважаючи на вищевикладені обставини, приватизувати земельну ділянку, яка нам була виділена 12 березня 2010 року згідно рішення № 5 на XXXI сесії 5 скликання Халчанської сільської ради Кагарлицького району не можливо по тій причині, що ця земельна ділянка вже приватизована ОСОБА_5
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами, форма яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на землю.
Як визначено ч. 1 ст. 76 ЗК України - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Громадянин України, згідно п. п. а , б і в ч. 1 ст. 81 ЗК України, набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
В нашому випадку їхня сім'я, починаючи з 1970-х років користувалась земельною ділянкою 0, 66 га за адресою: АДРЕСА_1, а сім'я ОСОБА_5 самовільно зайняла частину земельної ділянки, якою ми користувались площею, 0, 41 га і, отримавши від Халчанської сільської ради рішення сесії, оформила державний акт на цю земельну ділянку.
Вважають, рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким виділено ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0, 41 га та яку він приватизував у 2010 році є незаконним, а державний акт на ту же земельну ділянку є недійсним за наступних підстав.
Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України в редакції 2007 року, що діяв на час існуючих правовідносин між сторонами у справі, підставою для припинення їхнього, позивачів, права користування земельною ділянкою є:
1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою:
2) вилучення земельної ділянки у випадках передбачених ЗК України;
3) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
4) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Наразі рішення сесії Халчанської сільської ради про припинення їхнього, позивачів, права користування спірною земельною ділянкою не існує, про що їм повідомили у сільській раді.
Натомість, 12 березня 2010 року їм, позивачам, було вручено рішення №5 на XXXI сесії 5 скликання Халчанської сільської ради про надання дозволу на отримання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на ту же земельну ділянку, на яку дозволили приватизацію відповідачу ОСОБА_5
Тобто, сільська рада вдруге видала рішення про виділення тієї ж земельної ділянки іншій особі з правом на приватизацію без припинення нашого права користування земельною ділянкою, як то передбачено ст. 141 ЗК України в редакції 2007 року, а тому рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким виділено ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0, 41 га та яку він приватизував у 2010 році є незаконним.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, державний акт на земельну ділянку, площею 0, 41 га від 2010 року оформлений на ім'я ОСОБА_5 суперечить актам цивільного законодавства і порушує їхні цивільні права та інтереси і тому є недійсним.
Суд критично відноситься до вищевказаних тверджень позивачів первинного позову, з огляду на наступне.
Як судом вказувалося вище, відповідачем ОСОБА_5 спірна земельна ділянка не приватизовувалася, що, знову ж таки підтверджується наступними належними та допустимими доказами:
- листом Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області за вих. № 204/02 - 33 від 18 вересня 2015 року, (том № 1, а.с., 164), в якому зазначено, що рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, про надання земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0,41 га, - відсутнє, земельну ділянку ОСОБА_32 отримав у спадщину від покійної матері у 2010 році;
- листом Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області за вих. № 233/02 - 03 від 03 листопада 2015 року, (том № 1, а.с., 184), в якому зазначено, що рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, про надання земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0,41 га, - відсутнє, земельну ділянку ОСОБА_32 отримав у спадщину від покійної матері у 2010 році;
- запереченням Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області за вих. № 240/02 - 33 від 01 грудня 2015 року, в якому зазначено, що рішення на 2007 рік, яким виділено ОСОБА_5 земельну ділянку 0,41 га за адресою: АДРЕСА_1, не приймалося. ОСОБА_5 отримав вищезазначену земельну ділянку у спадщину пвід своєї покійної матері ОСОБА_14;
- листом Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області на ім я позивачів первинного позову, - ОСОБА_2, ОСОБА_1, за вих. № 261/02 - 33 від 18 грудня 2015 року, (Том № 2, а.с., 54), в якому зазначено, що рішення сільської ради щодо вилучення земельних ділянок ОСОБА_1 в розмірі 0,41 га, - не приймалося, рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_14 знаходиться в архіві Кагарлицької РДА, юридична адреса земельним ділянкам - не присвоюється.
Відповідно, ніякого рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким би було виділено ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0, 41 га та яку він ніби - то приватизував у 2010 році, - немає, ніякого державного акту на ім я ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку, - немає.
Що ж стосується письмових доказів, які були зібрані судом в судовому засіданні, то вони, на думку суду, також спростовують правомірність позовних вимог позивачів первинного позову ОСОБА_1, та ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_32
Так, в матеріалах справи містяться наступні письмові докази, які були зібрані судом під час слухання справи по суті:
- Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6, виданий 29 червня 2010 року на ім я ОСОБА_33, (Том № 1, а.с., 87, 88).
Отже, вищевказаний державний акт виданий ОСОБА_14, яка на час видачі державного акту проживала в АДРЕСА_10 на підставі рішення Халчанської сільської ради, № 11, 20 сесія, 5 скликання, від 21.04.2008 року.
З даного державного акту вбачається, що ОСОБА_33 є власником земельної ділянки площею 0,4351 га, яка розташована за адресою: Київська область, АДРЕСА_2.
Цільове призначення земельної ділянки, - для ведення особистого селянського господарства.
Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7.
З даного державного акту на право приватної власності на земельну ділянку вбачається, що він був виданий саме на громадянку України ОСОБА_14, а не на ім я відповідача первинного позову, - ОСОБА_5.
Даний державний акт виданий на підставі рішення сесії Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області № 11, 20 сесії 5 скликання, від 21.04.2008 року.
Відповідно, вищевказані фактичні обставини справи, які встановлені з належного, допустимого, та достатнього, на думку суду, доказу, - державного акту, який виключає задоволення п. 1 позовних вимог первинного позову, (Том № 1, а.с., 6), - визнати незаконним рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким виділено ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,41 га, за адресою: АДРЕСА_1, так як:
- рішення приймалося в 2008 році, а не в 2007 році;
- рішення приймалося щодо передачі в приватну власність земельної ділянки не ОСОБА_5, а його матері, - ОСОБА_14;
- рішення про передачу земельної ділянки відбувалося за адресою: АДРЕСА_1, а не за адресою, яку зазначено в первинному позові: АДРЕСА_2.
Також вищевкзаний державний акт виключає задоволення п. 2 позовних вимог первинного позову, (Том № 1, а.с., 6), так як державний акт виданий не на ОСОБА_5, а на його матір, - ОСОБА_14.
Також вищевказаний державний акт, (том № 1, а.с., 87,88), виключає задоволення уточнених позовних вимог первинного позову, (Том № 1, а.с., 230), рішення приймалося в 2008 році, а не в 2007 році;
- рішення приймалося щодо передачі в приватну власність земельної ділянки не ОСОБА_5, а його матері, - ОСОБА_14;
- Акт відновлення меж в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу межових знаків (повторний) ОСОБА_5 від 08 червня 2015 року, (Том № 1, а.с., 93).
З даного доказу випливає лише та обставина, що відповідач первинного позову ОСОБА_23 шляхом укладення цивільно - правової угоди з відповідною землевпорядною організацією відновив в 2015 році межові знаки (в кількості 11 шт). земельної ділянки, яка була передана у власність його матері, - ОСОБА_14, та яку він успадкував після смерті своєї матері;
- Кадастровий план земельної ділянки, (Том № 1, а.с., 94), гр. ОСОБА_5, АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3;
- Акт від 05 червня 2015 року про відновлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та повторне встановлення межових знаків та їх передачу на зберігання власнику ОСОБА_5, АДРЕСА_2, (том № 1, а.с., 95).
З даного доказу випливає лише та обставина, що комісія Халчанської сільської ради відновила в натурі межові знаки (в кількості 11 шт). земельної ділянки, яка була передана у власність матері ОСОБА_5, - ОСОБА_14, та яку він успадкував після смерті своєї матері.
Місцерозташування межових знаків відповідають межам, встановленим в Державному акті на право власності на земельну ділянку;
- ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року в справі № 368/1112/15 - а, (Том № 1, а.с., 141 - 142), з якого вбачається, що позивачі первинного позову звернулися до Кагарлицького районного суду Київської області про скасування рішення сесії, та скасування державного акту на ім я ОСОБА_5 в 2015 році, в порядку, який передбачено КАС України, проте, судами адміністративної інстанції було відмовлено у відкриття провадження у даній справі, в зв язку з тим, що справи даної категорії повинні розглядатися в порядку цивільного процесуального судочинства;
- Лист Халчанської сільської ради Кагарлицького району за вих. № 204/02 - 33 від 18 вересня 2015 року, (Том № 1, а.с., 104), з якого вбачається, що Халчанська сільська рада в 2007 році рішення про передачу земельних ділянок у власність відповідачу первинного позову ОСОБА_5 не приймала.
Земельну ділянку ОСОБА_34 отримав у спадщину від своєї покійної матері у 2010 році.
- Лист Халчанської сільської ради Кагарлицького району за вих. № 233/02 - 33 від 03 листопада 2015 року, (Том № 1, а.с., 184), з якого вбачається, що Халчанська сільська рада в 2007 році рішення про передачу земельних ділянок у власність відповідачу первинного позову ОСОБА_5 не приймала.
Земельну ділянку ОСОБА_34 отримав у спадщину від своєї покійної матері у 2010 році.
- Технічна документація від 30 квітня 2015 року із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства, на території АДРЕСА_2, (Том № 2, а.с., 11 - 20).
З даного доказу випливає лише та обставина, що землевпорядна організація, - ПП Єдиний Центр за заявою відповідача первинного позову, - ОСОБА_5 відновила в натурі межові знаки (в кількості 15 шт). земельної ділянки, яка була передана у власність матері ОСОБА_5, - ОСОБА_14, та яку він успадкував після смерті своєї матері.
Місцерозташування межових знаків відповідають межам, встановленим в Державному акті на право власності на земельну ділянку;
- Лист Халчанської сільської ради Кагарлицького району за вих. № 261/02 - 33 від 18 грудня 2015 року, (Том № 2, а.с., 54), з якого вбачається, що рішення Халчанської сільської ради про вилучення земельних ділянок ОСОБА_2 в розмірі 0,41 га не приймалося, рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_14 знаходиться в архіві Кагарлицької РДА, юридична адреса земельним ділянкам не присвоюється;
- архівний витяг Халчанська сільска рада народних депутатів Кагарлицького району Київської області, Протокол ІУ сесії ХХІІ скликання від 20.10.1994 року, (Том № 2, а.с., 55),
З даного письмового доказу, який суд сприймає як належний, допустимий, достатній, вбачається, що спірна земельна ділянка була передана не в 2007 році, як на тому наполягає сторона позивача первинного позову, а ще у 1994 році.
Дана земельна ділянка передана не відповідачу первинного позову, - ОСОБА_5, а його нині покійній матері, - ОСОБА_14.
Вищевказані факти виключають повністю задоволення як позовних вимог первинного позову, так і позовних вимог, викладених в уточненому первинному позові.
_Що стосується письмових опитувань свідків ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_35, (том № 2, а.с., 61 - 71), то до таких опитувань, які були надані представнику позивачів первинного позову, суд відноситься критично, з огляду на натупне:
- до матеріалів опитування не додано копії паспортів осіб, опитування яких проводилося, що позбавляє суд можливості ідентифікувати таких осіб, що виключає можливість сприйняття таких опитувань в якості належних та допустимих доказів.
Суд вважає, що в разі відсутності копії паспортів підписи вищевказаних свідків мали б бути завірені секретарем сільської ради, шляхом проставляння підпису секретаря сільської ради та проставлянням печатки сільської ради, чого в даному випадку немає.
- в опитуваннях не вказано причин, з яких даних осіб неможливо допитати в судовому засіданні, тобто, дотриматися принципу безпосередності, коли суд сприймає показання свідків безпосередньо, - в судовому засіданні.
Окремо суд зазначає, що перепон до допиту в судовому засіданні таких свідків судом не чинилося.
Окрім того, суд вважає, що перед опитуванням таких осіб представником повинно було б попередньо, в судовому засіданні, заявлено клопотання в судовому засіданні, з обгрунтуванням неможливості допиту таких свідків в судовому засіданні, чого представником позивачів зроблено не було.
Відповідно, з огляду на вищевказане, суд не сприймає опитування свідків ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_35 як джерело доказів в даній цивільній справі.
- Кадастровий план земельної ділянки гр. ОСОБА_2/ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (том № 2, а.с.135 - 137).
Суд вважає, що дані технічні дані не підтверджують права власності позивачів первинного позову на спірну земельну ділянку, та вони покладені лише в доказову базу при проведенні земельної технічної експертизи, оцінку висновку якої судом буде наведено нижче.
- Кадастрові плани та каталоги координат поворотних точок меж земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_1 площами 0,2535 га та 0,0489 га та 0,3621 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, розроблених філією ДП Центр ДЗК , (Том № 2, а.с., 182 - 184), то такі технічні дані були враховані експертом при проведенні експертизи, оцінку якої судом буде надано нижче.
- висновок експерта за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи від 08.08.2017 року за № 9874/17 - 41, (том № 2, а.с., 210 - 217), то до даного висновку експерта суд відноситься критично, з огляду на наступне.
Згідно ст. 89 ЦПК України, - оцінка доказів:
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достат ність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або враху вання кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 110 ЦПК України, - оцінка висновку експерта судом:
Висновок експерта для суду не має заздалегіть встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинне бути вмотивоване в судовому рішенні.
Отже, у висновку експерта зазначено наступне:
- Для надання висновку на поставлене питання, необхідно співставити площі та координати меж земельної ділянки (які визначені відповідною документацією із землеустрою), площею 0,4351 га, яка належить на праві власності ОСОБА_5, кадастровий номер НОМЕР_3, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (Мал. 1) з площами та координатами меж земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка винесена державним виконавцем в натурі згідно кадастрових планів (3 плани), за адресою: АДРЕСА_1. (Мал. 6).
Обставини, викладені у висновку експерта, спростовуються наступними матеріалами справи, - письмовими доказами:
- актами державного виконавця Кагарлицького ВДВС ГТУЮ в Київській області Савченко Д.Ю. від 09.04.2015 року, (Том № 1, а.с., 25, 26), в яких вказано, що під час виїзду державного виконавця, встановлено, що Халчанською сільською радою встановлено межі земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Відповідно, межі земельних ділянок винесені не державним виконавцем, як вказано у висновку експерта, а Халчанською сільською радою Кагарлицького району Київської області, відповідно, в даній частині висновок експерта не відповідає фактичним обставинам справи, які встановлені судом в судовому засіданні з належних та допустимих доказів, та які сторонами не оспорювалися.
Далі, у висновку експерта зазначено наступне:
- За результатами аналізу і обчислення наданих на дослідження координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки, за допомогою програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою Геодезическая информационная система 6 , встановлено, що . . .
Суд критично відноситься до такої обставини, з огляду на ту обставину, що, як встановлено в судовому засіданні, винесення меж земельних ділянок було проведено Халчанською сільською радою Кагарлицького району Київської області, а, зважаючи на ту обставину, що даний спір і було породжено діями Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області шляхом винесення протирічивих рішень, у суду викникає непереборний сумнів у тому, що при проведенні експертизи слід брати до уваги фактичні дані, які надані фактично стороною відповідача ( винесення Халчанською сільською радою меж в натурі, - яким чином, - в суді встановити не представилося мождливим).
Суд вважає, що такі дані експерт, враховуючи фактичні обставини справи, повинен був встановити безпосередньо сам, - з виїздом на місце розташування земельних ділянок, з застосуванням відповідних технічних приладів при вимірюванні меж, при перевірці поворотних точок, тощо, про що в експертизі експертом не зазначено, що, безперечно, викликає сумнів у суду, у відповідності даних, вказаних у висновку експерта, фактичним обставинам справи.
Далі у висновку експерта вказано наступне:
- Під час проведення камеральної обробки наданих каталогів координат поворотних точок меж земельних ділянок було виявлене взаємне перетинання (накладання) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,4351 га, яка належить на праві власності ОСОБА_5, кадастровий номер НОМЕР_7 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на межі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 площею 0,3621 га.
Суд критично відноситься до такої обставини, з огляду на ту обставину, що, експертом не вказано, на підставі якого документу одна із земельних ділянок належить саме відповідачу первинного позову, - ОСОБА_5
Також юридично не коректно зазначено ... на межі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
З даного речення експерта не вбачається, чи ці земельні ділянки належать позивачам первинного позову, чи перебувають у використанні, відповідно, експертом зазначено, що земельна ділянка їх, - позивачів первинного позову, що є, на думку суду, юридично грубо не коректно, а тому викликає природній сумнів у суду у такому висновку саме експерта, а не будь - якого пересічного громадяна, який може довзовлити такі вирази не юридичного характеру.
Окрім того, що стосується теміну накладання, то у суду також викликає сумнів у висновку експерта, що саме земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку, яку за рішенням сільської ради вирішено передати у власність позивачам первинного позову, а не земельна ділянка, яку вирішено передати у власність позивачам первинного позову, накладається на земельну ділянку, яка перебуває у власності відповідача первинного позову.
Так, суд зазначає, що земельна ділянка, яка перебуває у власності відповідача первинного позову має кадастровий номер, а земельна ділянка, яку вирішено передати у власність позивачам первинного позову, не має кадастрового номеру.
Отже, суд приходить до висновку, що з даного висновку експерта можна зробити лише припущення, що земельні ділянки сторін по справі накаладаються один на одного, проте, вияснити достеменно винуватого у такому накладанні з такого висновку, - неможливо, а тому такий висновок експерта не можна брати на доведення обставин, які викладені у мотивувальній частині позовної заяви позивачів первинного позову.
Отже, підсумовуючи вищевказане, суд вважає, що підстав для задоволення уточненого позову позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 немає, так як:
- Халчанська сільська рада Кагарлицького району Київської області ніколи не виносила в 2007 році рішення, яким було б виділено відповідачу первинного позову ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,41 га, за адресою: АДРЕСА_2, так як рішення про передачу вищевказаної земельної ділянки у приватну власність було прийнято у 2008 році, рішення приймалося про передечу земельної ділянки у приватну власність не відповідачу ОСОБА_5, а його нині покійній матері, - ОСОБА_14, що підтверджується державним актом про право приватної власності на земельну ділянку, (Том № 1, а.с., 87, 88).
- не існує державного акту за 2010 рік, який оформлений на ім я ОСОБА_5, - відповідач первинного позову, на земельну ділянку, площею 0,41 га за адресою: Київська область, АДРЕСА_2, а існував в природі державний акт, виданий на ОСОБА_14.
Вищевказані фактичні обставини справи дають підстави суду для відмови в задоволенні первинного позову.
Також в матеріалах справи міститься письмове клопотання представника відповідача первинного позову, - ОСОБА_5, - адвоката ОСОБА_4 про застосування наслідків сплину позовної давності до даного спору, (Том № 1, а.с., 185), як5а надійшла на адресу Кагарлицького районного суду 03.11.2015 року, в якій він просив суд:
- застосувати наслідки сплину позовної давності по справі № 368/1292/15 - ц до позивачів та відмовити з цих підстав у задоволенні їхнього позову в повному обсязі.
Своє клопотання представник відповідача первинного позову, - ОСОБА_5, - адвоката ОСОБА_4 в мотивувальній частині клопотання обгрунтовує наступним.
На виконання вимог ст. ст. 256, 257 та ст. 267 Цивільного кодексу України, які регулюють застосування наслідків спливу строку позовної давності вважаю за доцільне застосувати по цивільній справі №368/1292/15-ц наслідки спливу позовної давності, оскільки позивачі по вказаній справі, як випливає із змісту їхнього позову , довідалися про порушення їхніх прав на оспорювану земельну ділянку ще у 2007 році, тому мали час звернутися з відповідним позовом до суду до кінця 2010 року виходячи із загального трирічного строку позовної давності - натомість звернулися, як випливає із дати подання позовної заяви до Кагарлицького районного суду 03 липня 2015 року, тобто прострочивши вищевказаний трирічний термін майже на п'ять років.
Суд вважає, що з огляду на обставини, які встановлені в судовому засіданні, зокрема, з показань свідків, матеріалів справи, які будуть судом проаналізовані судом нижче, слід до даного спору (первинного позову) застосувати наслідки сплину позовної давності, та, відповідно, суд сприймає дані наслідки, як одну із підстав для вімови в задоволенні первинного позову.
Так, в матеріалах справи міститься письмова заява позивачки ОСОБА_2, (Том № 1, а.с., 14), в якій вона повідомляє Халчанську сільську раду Кагарлицького району про той факт, що сусіди ОСОБА_14 самовільно зайняли земельну ділянку, яка перейшла до неї у спадок, та просила не допустити приватизацію вищевказаної земельної ділянки.
Дана заява до сільської ради подана позивачкою 30 серпня 2007 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Халчанської сільської ради, на якому зазначено вх. № документа, - № 109, та дату його реєстрації в сільській раді, - 30 серпня 2007 року.
Суд звертає увагу на той факт, що даний документ, як доказ, додала сторона позивача первинного позову до своєї позовної заяви, яка зареєстрована в Кагарлицькому районному суді 08.07.2015 року, (том № 1, а.с., 2, 29).
Хоча і в матеріалах справи відсутнє аналогічне звернення позивача первинного позову ОСОБА_1 на адресу Халчанської сільської ради Кагарлицького району, проте, в матеріалах справи міститься відповідь Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області на ім я позивача первинного позову ОСОБА_1, вих. № 264/1/02 - 06 від 17 червня 2011 року, з якого суд робить висновок, що позивач первинного позову ОСОБА_1 також звертався з заявою про ніби - то самозахват земельної ділянки, яку він успадкував, до сільської ради, що вказує на те, що даний спір почався задовго, - більше, ніж за три роки до подачі первинної позовної заяви до суду.
Окрім того, на той факт, що земельний спір, питання якого порушується позивачами первинного позову в первинній позовній заяві, розпочався більше, ніж за три роки до моменту надходження первинного позову до суду, підтверджується показаннями свідків, які були допитані в судовому засіданні за клопотанням сторони позивачів первинного позову (суд звертає увагу на цю обставину).
Так, свідок ОСОБА_21, яка є далекою родичкою позивачів первинного позову, дала в судовому засіданні показання, що спір щодо земельної ділянки між сім єю ОСОБА_1 та сім єю ОСОБА_14 розпочалася давно, так як сім я сім я ОСОБА_14 насадила сад на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1.
Отже, проаналізувавши показання даного свідка, який залучений до участі в даній справі за клопотанням сторони позивачів первинного позову, суд приходить до висновку, що даний спір розпочався ще до 2010 року, так як, враховуючи засади розумності, логічності, суд вважає, що факт насадження дерев, та існування саду передбачає логічно досить значний час росту саду, який значно перевищує 3 роки, - строк позовної давності.
Далі, свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні дала наступні показання, що стосуються застосування строків давності.
Сім я ОСОБА_14 насадила сад на земельній ділянці, яка належить сім ї ОСОБА_1 більше десяти років тому.
ОСОБА_14 обробляють земельну ділянку ОСОБА_1 давно, хоча вона їм не належить.
Отже, проаналізувавши показання даного свідка, суд приходить до висновку, що даний спір розпочався ще орієнтовно в 2005 році, - з моменту насадження саду, так як дані показання свідок ОСОБА_22 давала в 2015 році.
Далі, свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні дала наступні показання, що стосуються застосування строків давності.
На спірній земельній ділянці ОСОБА_14 насадили сад, - близько 10 років тому, а може і більше.
Отже, проаналізувавши показання даного свідка, суд приходить до висновку, що даний спір розпочався ще орієнтовно в 2005 році, - з моменту насадження саду, так як дані показання свідок ОСОБА_22 давала в 2015 році.
Отже, враховуючи навіть крайній строк, з якого почався відлік строків позовної давності, - з моменту отримання позивачем первинного позову ОСОБА_1 листа від Халчанської сільської ради Київської області, - з червня 2011 року, до моменту подання позовної заяви до суду, - до червня 2015 року минуло чотири роки, відповідно, суд вважає, що загальні строки звернення з позовною заявою до суду, який становить 3 роки, - сплинули, що дає підстави суду застосувати до даного спору наслідки сплину строків позовної давності звернення до суду, що врегульовано нормами ЦК України.
При вирішенні питання про застосування сплину строків позовної давності суд керувався наступними нормами матеріального права.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з ви могою про захист свого цивільного права або інтересу.
Положення ст. 256 ЦК України дають легальне, законне, в розумінні ЦПК України визначення поняття строку позовної давності як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Для правильного розуміння суті і призначення позовної давності, слід розрізняти право на позов в процесуальному і матеріальному значенні.
Право на позов в процесуальному значенні означає гарантовану Конституцією і законами України можливість кожного звер нутися за захистом своїх прав до суду без будь-яких безпідставних обмежень.
Відповідно, позивачі первинного позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 скористалися своїм правом на позов в процесуальному значенні шляхом подачі позовної заяви навіть поза межами загального строку позховної давності, - суд не відмовив у відкритті провадження, відкрив провадження з огляду на положення ч. 2 ст. 267 ЦК України, заслухав справу шляхом допиту свідків, дослідженням письмових доказів, наданих сторонами по справі.
Право на позов в матеріальному значенні означає право на його задоволення, тобто на прийняття позитивного для позивача рішення суду.
Саме тут і застосовується строк позов ної давності у випадку його пропуску без поважних причин.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено сто роною у спорі, є підставою для відмови у позові, що в даному випадку судом буде обгрунтовано нижче.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Слід зазначити, що суть і призначення строку позовної давності полягає у забезпеченні стабільності циві льних правовідносин, у гарантуванні принципу правової визначеності між сторонами таких відносин.
Відповідно, законодавець, з метою дотримання вимог розумності, усталеності цивільно - правових відносин, відповідності їх засадам розумності, добросовісності, справедливості, шляхом введення поняття строків позовної давності намагається досягнути правову ситуацію, що після сплину строків звернення до суду (позовна давність) важко поставити під сумнів юридичні відносини, які існують досить тривалий час.
Так, в застосуванні строків давності, суд наголошує на тій обставині, що даний спір склався задовго до подачі первинного позову до суду, - близько 10 років, так як судом встановлено з письмових матеріалів справи, - доказів, що позивачка первинного позову ще в 2007 році була обізнана про спірну ситуацію, в 2010 році дізналася про рішення сільської ради, яким спірну земельну ділянку надано у власність іншій особі, - громадянці України.
Свідки позивачів первинного позову також зазначали в 2015 році, що сад гр. ОСОБА_5 було насаджено ще орієнтовно в 2005 році.
Сам факт насадження саду яскраво, на думку суду, свідчить про початок перебігу строку позовної давності.
Так, враховуючи внутрішнє переконання, та інші спори даної категорії, суд вважає, що насадження саме саду є тим об єктивним чинником, який дає підстави вважати, що строк позовної давності розпочався задовго до подачі позову до суду.
Якщо в ніших земельних справах об єктивним підтвердженням є обніжок між земельними ділянками, межові знаки, які легко зничуються, - обніжок, - шляхом перекопування, межові знаки, - шляхом їх знищення одним із сусідів, то існування саду, на думку суду є тією об єктивною обставиною, яка свідчить про усталені відносини між сторонами по справі, так як сад не легко знищити, він об єктивно відображає стан справ, що стосується земельного спору.
Окрім того, сторона позивачів первинного позову як в первинній позовній заяві, так і уточненій позовній заяві прямо вказує про їх обізнаність про передачу земельної ділянки іншій особі ще з 2010 року, - тобто, - задовго до подання позову до суду, - за 5 років.
Трирічний строк звернення до суду законодавець встановив, з урахуванням того, що вважає, що за трирічний час будь-яка особа середнього рівня розвитку і без наявності правових знань має змогу визначитися з характером поруше ного права, суб'єктом порушення та звернутися за примусовим захистом своїх прав до від повідного суду.
Проте, для деяких видів правовідносин в залежності від їх особливостей законода вцем встановлені інші строки позовної давності, відмінні від загального трирічного строку, - так звана змінювана позовна давність, - скорочена або більш тривала, що врегульовано положеннями ст. 258 ЦК України.
Проте, в даному випадку суд не знаходить підстав для застосування скороченого строку позовної давності чи застосування більш тривалого строку позовної давності.
Згідно ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253 - 255 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦУК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, законодавець, встановивши норму, яка передбачена ч. 1 ст. 261 ЦК України, встановив опосередковано перелік юридичних фактів, з виникненням яких починає спливати строк позовної давності.
Отже, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається:
- від дня, коли особа довідалася про порушення свого права.
За даним випадком право особи може бути порушене, однак вона об'єктивно може не знати про таку обставину, тому законодавець для захисту прав потерпілої особи передбачає відлік строку позовної давності не з часу порушення самого права, а з моменту поінформованості особи про таке порушення, що може значно відрізнятися за часовим проміжком.
Проте, суд зазначає, що в будь-якому випадку для доказування своєї правової позиції потерпіла особа має надати безперечені дока зи обставин і часу, коли вона довідалася про порушення свого права.
- від дня, коли особа могла довіда тися про порушення свого права.
Другий юридичний факт з виникненням якого закон пов'язує початок перебігу строку позовної давності, стосується не об'єктивних - особа довідалася про порушення права, а суб'єктивних чинників - особа мо гла довідатися про порушення свого права. Для правильного розуміння цього нормативного припису слід мати на увазі, що законодавець формулює в коментованій частині статті не обов'язок особи, а саме що остання повинна дізнатися про факт порушення, а лише можли вість отримання інформації про це, тобто пред'являє мінімум вимог для потерпілої сторони щодо здійснення дій, які стосуються факту порушеного права. Так, особа за всіма обставина ми хоча і повинна була дізнатися про порушення цього права, наприклад при дбайливому ста вленні до свого майна, але не могла довідатися про це з різних об'єктивних чи суб'єктивних причин. В зазначеному випадку відсутні підстави для початку перебігу строку позовної дав ності. Логічний аналіз частини першої коментованої статті дозволяє прийти до висновку, що з настанням будь-якої з альтернативних обставин, зазначених в ній, починає перебіг строк по зовної давності.
- від дня, коли особа довідалася про особу, яка порушила пра во.
Дійсно, виявляється проблематичним подання позову про захист порушеного права у випадку відсутності даних про особу, яка таке право порушила. Вирішує таку проблему у правозастосуванні судова практика.
Так, що стосується даного спору, то суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач первинного позову, - ОСОБА_1 вступив у спадщину ще 05.08.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про спадщину за заповітом від 05.08.2008 року, серії НОМЕР_15, (Том № 1, а.с., 7).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач первинного позову ОСОБА_2 вступила у спадщину ще 07.06.2008 року, що підтверджується що підтверджується свідоцтвом про спадщину за заповітом від 07.06.2008 року, яке зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05 липня 2007 року, (Том № 1, а.с., 13).
Також, як вбачається з мотивувальних частин первинної, (Том № 1, а.с., 3 - 5), та уточненої первинної позовної заяви, (Том № 1, а.с., 227 - 229), позивачі первинного позову були обізнані з спірною ситуецією достеменно в 2010 році.
Окрім того, як вбачається з інших доказів, зокрема, з показань свідків, які, до речі, були залучені за клопотанням сторони первинного позову, спір між сторонами розпочався ще з середини 2000 - их, - з моменту насадження ОСОБА_5 саду на спірній земельній ділянці.
Відповідно, з огляду на обставини справи, встановлені в судовому засіданні з письмових доказів, показань свідків, суд вважає, що позивачі первинного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 довідалися про своє порушене право ще в 2010 році, могли довідатися про порушене право з моменту прийняття спадщини, - з 2008 року, знали про особу, яка порушила їхнє право ще з 2008 року.
Вищевказані строки, лежать на думку суду, поза межами процесуального строку звернення до суду з позовною заявою про відновлення порушеного права, тобто, лежать поза межами строку позовної давності.
Окрім того, суд зазначає, що, як встановлено з показань свідків сторони позивачів первинного позову, спір щодо земельної ділянки розпочався ще орієнтовно з 2005 року, - з моменту насадження фруктових дерев (саду) на спірній земельній ділянці стороною відповідача первинного позову, з того часу і розпочалася конфліктна ситуація між сторонами.
Окрім того, що стосується строків позовної давності, то суд не знаходить підстав для застосування положень ст.ст. 263, 264 ЦК України, - зупинення перебігу, переривання позовної давності.
Відповідно, в даному випадку суд приходить до висновку щодо застосування до даного спору, окрім іншого, положень ст. 267 ЦК України, - наслідки сплину позовної давності.
Так, згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробле ною до винесення ним рішення.
Так, в матеріалах кримінального провадження міститься заява представника відповідача первинного позову ОСОБА_5, - адвоката ОСОБА_4 про застосування наслідків сплину строків позовної давності, (том № 1, а.с., 185), що дає змогу в даному випадку суду застосувати вимоги ч. 3 ст. 267 ЦК України.
Так, згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, с під ставою для відмови у позові.
Як зазначено судом вище, ним встановлено факт сплину позовної давності щодо первісного позову, поданого ОСОБА_1, ОСОБА_2, сторона відповідача первісного позову по дано письмову заяву - клопотання про застосування наслідків сплину строків позовної давності, що дає суду підставі застосувати до первинного позову процесуальні наслідки, передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України, - відмова у задоволенні первинного позову.
На обгрунтування своєї позиції суд зазначає наступне.
Основним негативним процесуальним наслідком спливу строку позовної давності для позивача, про застосування якої заявлено стороною відповідача у спорі, відповідно до частини четвертої коментованої статті є відмова в задово ленні позову.
Однак, підставами відмови в задоволенні позову можуть бути також необгру нтованість позовних вимог, суперечність їх вимогам норм матеріального права, тощо.
Відповідно, в даному випадку судом також встановлено необгрунтованість позовних вимог позивачів первинного позову.
Так, згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Слід зазначити, що Закон не встановлює, як і не може встановлювати ні вичерпного, ні примірного переліку поважних причин пропуску строку позовної давності.
Такі причини встановлюються право- застувачем при вирішення конкретних справ згідно з вимогами тих норм і інститутів мате ріального права, що регулюють спірні правовідносини, а також вимог добросовісності, ро зумності і справедливості.
Наслідком визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності є, відповідно до частини п'ятої коментованої статті, захист порушеного права.
Слід відмітити, що законодавцем не формулюється правило, що визнання таких при чин поважними є підставою для задоволення позову, оскільки як було зазначено вище, в по зові може бути відмовлено і за інших крім пропуску строку позовної давності обставин.
Що ж стосується поважності пропущення строків позовної давності в даному спорі, - спорі по первинному позові, то суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу на ту обставину, що з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності, яке міститься в п. 1 прохальної частини уточненої первинної позовної заяви, (Том № 1, а.с., 229), позивачі первинного позову звернулися лише 23.11.2015 року, тобто, лише після того, як 03.11.2015 року з заявою - клопотанням про застосування наслідків спливу строків позовної давності звернувся представник відповідача первингного позову ОСОБА_5, - адвокат ОСОБА_4, (Том № 1, а.с., 185).
Проте, суд зазначає, що в мотивувальній частині первинної позовної заяви, (Том № 1, а.с., 226 - 230), стороною позивача взагалі не обгрунтовано поважності пропущення строку позовної давності звернення до суду, що не дає змогу суду застосувати положення ч. 5 ст. 267 ЦК України.
Що стосується задоволення зустрічного позову, то суд зазначає наступне.
Первинним спадкодавцем по даній справі для позивача зустрічного позову була ОСОБА_14.
За життя ОСОБА_14 отримала у власність дві земельні ділянки площею 0,4351 га з цільовим призначенням, - для ведення особистого селянського господарства, та площею 0,2500 га, - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки, які видані в 2010 році. (Том № 1, а.с., 87 - 90).
В подальшому вищевказані земельні ділянки успадкував позивач зустрічного позову ОСОБА_5
Після смерті ОСОБА_14, право власності на земельні ділянку площею 0,25 га (Державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3) перейшло до ОСОБА_5, та державним нотаріусом Десятої Київської нотаріальної контори, 05.10.2010 року за реєстром №3-315, видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Зареєстровано управлінням Держкомзему у Кагарлицькому районі в поземельній книзі 13.12.2010 з реєстровим № 946:02:320:002:1131.
Після смерті ОСОБА_15, право власності на земельні ділянку площею 0,4351 га (Державний акт серії НОМЕР_6 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4) перейшло до ОСОБА_5, та державним нотаріусом Десятої Київської нотаріальної контори, 05.10.2010 року за реєстром №3-317, видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Зареєстровано управлінням Держкомзему у кагарлицькому районі в поземельній книзі 13.12.2010 з реєстровим №946:02:320:002:1130.
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_1, претендуючи на частки земельних ділянок, які перебувають у власності позивача, зайняли частину земельної ділянки позивача, з огляду на їхнє уявне право на дану частині земельної ділянки.
Межові знаки неодноразово знищувалися особами, яких встановити в судовому засіданні не вдалося.
З огляду на знищення межових знаків, позивачем зустрічного позову ОСОБА_5 було неодноразово здійснено заходи щодо відновлення меж своїх земельних ділянок, як - то, - сільською радою, землевпорядною організацією.
Даний факт підтверджується:
- актом про відновлення в натурі (на місццевості) меж земельних ділянок, (Том № 1, а.с., 91), технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), (Том № 2, а.с., 11 -20);
- актом про відновлення в натурі (на місццевості) меж земельних ділянок, (Том № 1, а.с., 95).
Проте, незважаючи на це, особами, які не є суміжними землекористувачами або власниками, тобто Відповідачами 1 та 2 позустрічному позову, продовжуються чинитися позивачу зустрічного позову ОСОБА_5, як власнику земельних ділянок, перешкоди у володінні, користуванні, розпорядженні належними йому земельними ділянками.
Суд вважає, що діями, які мають вираз у користуванні земельною ділянкою, що їм не належить, відповідачі первинного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 порушують право власності позивача зустрічного позову ОСОБА_5 на земельні ділянки, чим порушують положення ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності в Україні є непорушним, та охороняється Законом.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області у справі №368/1004/15- к зобов'язано Кагарлицьке РВ ГУ МВС України в Київської області внести до Єдиного реєстру досудових розлідувань відомості про кримінальне правопорушення. Про вчинення якого ОСОБА_5 повідомив Кагарлицьке РВ ГУ МВС України в Київської області згідно заяви від 01.05.2015 за № 1511 по факту самовільного захоплення земельної ділянки в АДРЕСА_2.
З червня 2015 року були зарєстровані за № 1201510190000326 в Єдиному реєстрі досудових розлідувань відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ст. 197-1 ч. 1 КК України.
За таких умов, коли Відповідачами зустрічного позову порушуються законні права на володіння належними ОСОБА_5 на праві власності земельними ділянками, коли через спір за межу ОСОБА_5 не може в повній мірі користуватися ними, що перешкоджає позивачу зустрічного позову раціонально їх використовувати, а орган місцевого самоврядування - Відповідач 3 врегулювати даний спір неспроможний, суд вважає, що позивач зустрічного позову ОСОБА_5 правомірно, на законних підставах звернувся до Кагарлицького районного суду Кихївської області за захистом свого порушеного права, - за захистом права власності, яке йому гарантоване Конституцією України.
Норми права, застосовані судом при вирішенні зустрічного спору по суті.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язанні додержуватися моральних засад суспільства.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захис - прав усіх суб 'єктів права власності.
Виходячи з вказаних положень Конституції України та Цивільного кодексу України, позивач як власник майна, має права безперешкодно користуватись своєю власністю та таке право гарантується державою.
Тобто, у разі порушення права власника держава, в особі судів, забезпечує захист права власності від порушень з боку іншої особи.
Згідно ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь- яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною влянкою, і відшкодування завданих збитків.
Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки згідно п.б ч. 3 ст. 152 ЗК України, є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права та створюють небезпеку порушення прав.
Згідно ч. 2 ст.158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.
Окрім того, неправомірність дії відповідачів зустрічного позову обгрунтовується фактичними обставинами, та письмовими доказами, які вказані судом вище, - при обгрунтуванні судом у відмові первинного позову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 386 ЦК України, ст.ст. 90, 152, 158 ЗК України, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259263 - 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні уточненого позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, треті особи, - Центр державного земельного кадастру , Київська обласна філія, управління держземагенства у Кагарлицькому районі, про визнання незаконним рішення Халчанської сільської ради щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_5 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про усунення перешкод у використанні приватної власності на земельні ділянки, - задовольнити.
Заборонити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженці с. В. Ольчедаїв Мурованокуриловецького району Вінницької області, громадянці України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_16, виданий 27 червня 2002 року Голосіївським РУ УМВС України в місті Києві, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_8, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцю місто Северодвінськ Архангельської області, громадянину України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_12, виданий 31 травня 2001 року Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, користовуватися земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_3, з цільовим призначенням, - для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,25 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3) , та для ведення особистого селянського господарства площею 0,4351 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3).
Заборонити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженці с. В. Ольчедаїв Мурованокуриловецького району Вінницької області, громадянці України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_16, виданий 27 червня 2002 року Голосіївським РУ УМВС України в місті Києві, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_8, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцю місто Северодвінськ Архангельської області, громадянину України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_12, виданий 31 травня 2001 року Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, встановлювати межові знаки на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_3, з цільовим призначенням, - для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,25 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3) , та для ведення особистого селянського господарства площею 0,4351 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3).
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України може бути подана протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
На підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідний суд, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судом за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду на підставі ухвали, яка оскарженню не підлягає.
Суддя: О.В. Закаблук
Суд | Кагарлицький районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 12.01.2018 |
Оприлюднено | 11.07.2018 |
Номер документу | 75204624 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Сімоненко Валентина Миколаївна
Цивільне
Кагарлицький районний суд Київської області
Закаблук О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні