Постанова

від 26.12.2019 по справі 368/1292/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 368/1292/15-ц

провадження № 61-1160св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи :

позивачі за первісним позовом - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник позивача - ОСОБА_3 ,

відповідачі за первісним позовом - ОСОБА_4 , Халчанська сільська рада Кагарлицького району Київської області,

треті особи за первісним позовом - Центр державного земельного кадастру , Київська обласна філія, управління Держземагенства у Кагарлицькому районі,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_4 ,

відповідачі за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Халчанська сільська рада Кагарлицького району Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 січня 2018 року в складі судді Закаблук О.В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Болотова Є. П., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст первісних позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили: визнати незаконним рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким виділено ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,41 га за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним Державний акт за 2010 рік, оформлений на ім`я ОСОБА_4 на цю ж земельну ділянку.

На обґрунтування позовних вимог посилались на те, що в 1977 році ОСОБА_5 отримала від Халчанської сільської ради в постійне користування земельні ділянки площею 0,25 га - під будівництво та площею 0,41 га - для ведення особистого сільського господарства. Земельна ділянка, площею 0, 41 га була виділена ОСОБА_5 поряд з будинком.

На земельній ділянці, відведеній під будівництво було побудовано будинок. Будинку присвоєна адреса: АДРЕСА_2 .

У 1981 році, після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли її сини - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У 1993 році ОСОБА_7 помер, залишивши заповіт на свого сина ОСОБА_1 .

20 жовтня 1994 року рішенням Халчанської сільської ради надано дозвіл про передачу ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0,60 га за адресою: АДРЕСА_2 .

У 2006 році ОСОБА_6 помер. Після його смерті спадщину за законом прийняла ОСОБА_2

У 2007 році позивачі повідомили Халчанську сільську раду про те, що бажають прийняти у спадщину земельну ділянку, якою користувалась їхня родина.

23 листопада 2009 року ОСОБА_2 було подано заяву до Халчанської сільської ради про закріплення за нею права володіння земельною ділянкою площею 0,66 га на АДРЕСА_2 .

12 березня 2010 року Халчанською сільською радою прийнято рішення №5 про надання дозволу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, та 0,41 га - для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 , без змін цільового призначення у зв`язку з переходом права власності на будівлі та споруди. Виготовлену технічну документацію із землеустрою подати на розгляд та затвердження сесії сільської ради.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2014 року визнано протиправною бездіяльність Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області щодо відмови видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повного тексту рішення № 5 ХХХІ сесії V скликання від 12 березня 2010 року. Зобов`язано Халчанську сільську раду Кагарлицького району Київської області встановити межі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розташованої на АДРЕСА_2 , в натурі.

У 2015 році позивачам стало відомо, що ОСОБА_4 рішенням сільської ради було виділено земельну ділянку, площею 0,41 га, яка в подальшому була ним приватизована.

Позивачі вважають, що рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким виділено ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,41 га, та яку він приватизував у 2010 році є незаконним, а державний акт на земельну ділянку є недійсним.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У зустрічному позові ОСОБА_4 просив заборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуватись земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлювати межові знаки на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником земельних ділянок площею 0,25 га та 0,4351 га, успадкованих ним після смерті ОСОБА_8 . Відповідачі за зустрічним позовом, безпідставно претендуючи на частки земельних ділянок, які перебувають у власності позивача, самовільно змінили межі, знищили плодові дерева та інші дерева та зайняли по всій довжині нібито належну їм земельну ділянку розміром близько 0,29 га. При цьому відповідачі не є суміжними землекористувачами або власниками цих земельних ділянок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 12 січня 2018 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Заборонено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 користуватися земельними ділянками та встановлювати межові знаки на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,25 га (кадастровий номер: 3222288602:02:302:0002) та для ведення особистого селянського господарства площею 0,4351 га (кадастровий номер 3222288602:02:302:001).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки позивачі не довели ні прийняття Халчанською сільською радою рішення, яким виділено ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,41 га , ні неправомірності отримання державного акту на спірну земельну ділянку, та зазначав при цьому про пропуск строку позовної давності. Рішення суду про задоволення зустрічного позову мотивовано тим, що відповідачі, неправомірно використовуючи суміжну земельну ділянку, встановлюють межові знаки, змінюють межі та площу земельних ділянок, чим порушують право власності ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 січня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, треті особи: Центр державного земельного кадастру , Київська обласна філія, управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, про визнання незаконним рішення, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, змінено шляхом виключення з мотивувальної частини рішення висновки суду про застосування строків позовної давності. В іншій частині рішення залишити без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог. Отже, відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову одночасно за необґрунтованістю вимог, та у зв`язку із пропуском строку для звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року й ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні первісного позову не врахували, що 12 березня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було вручено рішення сільської ради про надання дозволу на отримання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на ту ж земельну ділянку, на яку дозволили приватизацію ОСОБА_4 . При цьому постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2014 року, якою Халчанську сільську раді зобов`язано, зокрема, встановити межі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 .

Відзив відповідачів на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Під час розгляду справи суди установили, що ОСОБА_1 в порядку спадкування належить Ѕ частина жилого будинку з відповідними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

ОСОБА_2 в порядку спадкування належить Ѕ частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Згідно виписки із рішення № 5 Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області ХХХІ сесії V скликання від 12 березня 2010 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, та 0,41 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 , без змін цільового призначення в зв`язку з переходом права власності на будівлі та споруди. Виготовлену технічну документацію із землеустрою подати на розгляд та затвердження сесії сільської ради.

Як встановлено апеляційним судом, 12 березня 2010 року їм було вручено рішення сільської ради про надання дозволу на отримання технічної документації зі землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на ту ж земельну ділянку, на яку дозволили приватизацію ОСОБА_4 .

Згідно архівного витягу, протоколом IV сесії ХХІІ скликання Халчанська сільська рада Кагарлицького району від 20 жовтня 1994 року, розглянувши заяву ОСОБА_8 , жительки АДРЕСА_1 , про надання в приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,60 га, біля житлового будинку для ведення особистого підсобного господарства, було прийнято рішення надати ОСОБА_8 в приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,60 га, біля жилого будинку для ведення особистого підсобного господарства.

На підставі рішення Халчанської сільської ради № 11 від 21 квітня 2008 року ОСОБА_8 видано державний акт ЯК № 892105 про право власності на земельну ділянку 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 , та державний акт ЯК № 892106 про право власності на земельну ділянку 0,4351 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_8 право власності на земельні ділянки перейшло до ОСОБА_4 за заповітом.

Мотивувальна частина.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно статті 126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною 2 цієї статті.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як уже зазначалося, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стверджували, що оспорюваний державний акт на право приватної власності на земельну ділянку порушує їх права як власників земельної ділянки, якою їх сім`я користується починаючи із 70-х років минулого століття та яку безпідставно зайняв відповідач.

Утім позивачам, на підставі рішення № 5 від 12 березня 2010 року Халчанської сільської ради, було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, та 0,41 га - для ведення особистого селянського, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

В той час, як земельні ділянки відповідача ОСОБА_4 знаходяться через дорогу, за адресою: АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка, якою користуються позивачі, і яка межує з земельною ділянкою відповідача, у встановленому законом порядку не надавалась.

А тому, встановивши, що належна ОСОБА_4 земельна ділянка не є суміжною, розташована через дорогу від будинку позивачів та має іншу адресу, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли правильного висновку про відсутність порушень прав позивачів щодо володіння, користування чи розпорядження цією земельною ділянкою у зв`язку з тим, що вони не є її власником.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК).

За змістом положень статей 89, 90 ЦПК України при оцінці доказів суд повинен з`ясувати відношення всіх свідків до даної справи й стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, характер їх заінтересованості у справі, джерела проінформованості свідка про факти, які ним повідомляються (особисто чи з повідомлень інших осіб), правильність сприйняття ними обставин, що мають значення для справи, наявність протиріч у показаннях свідків та їх причини, підтвердження чи спростування цих показань іншими доказами.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першої статті 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Розглядаючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися та врахували положення зазначених норм, оцінили надані сторонами докази на підтвердження права власності на будівлі та земельні ділянки біля будинків та дійшли висновків про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та, навпаки, доведеність позовних вимог ОСОБА_4 .

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Докази та обставини, на які посилався представник ОСОБА_1 в касаційній скарзі висновків судів не спростовують. До того ж ці докази та обставини були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не відноситься до повноважень Верховного Суду.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров