Постанова

від 28.11.2018 по справі 368/1292/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 368/1292/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2572/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г.,

при секретарі Прохоровій В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, треті особи: Центр державного земельного кадастру , Київська обласна філія, управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, про визнання незаконним рішення, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 січня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Закаблука О.В., -

встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом, який уточнили в ході судового розгляду, та просили:

- визнати незаконним рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким виділено ОСОБА_3земельну ділянку, площею 0,41 га, за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати недійсним Державний акт за 2010 рік, оформлений на ім 'я ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,41 га за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що у 1977 році ОСОБА_5 отримала від Халчанської сільської ради в постійне користування земельну ділянку площею 0, 41 га для ведення особистого сільського господарства (0,25 га - під будівництво, 0,41 га - під ведення особистого сільського господарства). Дана земельна ділянка, площею 0, 41 га була виділена ОСОБА_6 поряд з будинком.

На земельній ділянці було побудовано будинок. Будинку присвоєна адреса: АДРЕСА_2.

У 1981 році, після смерті ОСОБА_5, спадщину прийняли її сини - ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

У 1993 році ОСОБА_8 помер, залишивши заповіт на свого сина ОСОБА_1.

20 жовтня 1994 року рішенням Халчанської сільської ради надано дозвіл про передачу ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0,60 га за адресою: АДРЕСА_2.

У 2006 році ОСОБА_7 помер. Після його смерті спадщину за законом прийняла ОСОБА_2.

У 2007 році позивачіповідомили Халчанську сільську раду про те, що бажають прийняти у спадщину земельну ділянку, якою користувалась їхня родина.

23 листопада 2009 року ОСОБА_2 було подано заяву до Халчанської сільської ради про закріплення за нею права володіння земельною ділянкою площею 0,66 га по АДРЕСА_2.

12 березня 2010 року Халчанською сільською радою прийнято рішення №5 про надання дозволу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, та 0,41 га - для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2, без змін цільового призначення в зв'язку з переходом права власності на будівлі та споруди. Виготовлену технічну документацію із землеустрою подати на розгляд та затвердження сесії сільської ради.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року визнано протиправною бездіяльність Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області щодо відмови видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повного тексту рішення № 5 ХХХІ сесії Vскликання від 12 березня 2010 року. Зобов'язано Халчанську сільську раду Кагарлицького району Київської області встановити межі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

У 2015 році позивачам стало відомо, що ОСОБА_3 рішенням сільської ради було виділено земельну ділянку, площею 0,41 га, яка в подальшому була ним приватизована.

Позивачі вважають, що рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким виділено ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,41 га, та яку він приватизував у 2010 році є незаконним, а державний акт на земельну ділянку є недійсним.

У зустрічному позові ОСОБА_3 просив заборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуватись земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1, та заборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлювати межові знаки на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 12 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, треті особи: Центр державного земельного кадастру , Київська обласна філія, управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, про визнання незаконним рішення та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.

Заборонено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 користуватися земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням, - для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,25 га (кадастровий номер: НОМЕР_1) та для ведення особистого селянського господарства площею 0,4351 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ).

Заборонено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 встановлювати межові знаки на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням, - для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,25 га (кадастровий номер: НОМЕР_1) та для ведення особистого селянського господарства площею 0,4351 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав.

ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала.

Представник ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушують право власності ОСОБА_3 Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, та пропуску строку позовної давності.

Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в порядку спадкування належить ? частина жилого будинку з відповідними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

ОСОБА_2 в порядку спадкування належить ? частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Згідно виписки із рішення № 5 Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області ХХХІ сесії V скликання від 12 березня 2010 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, та 0,41 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2, без змін цільового призначення в зв'язку з переходом права власності на будівлі та споруди. Виготовлену технічну документацію із землеустрою подати на розгляд та затвердження сесії сільської ради.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що їх сім'я, починаючи з 70-х років, користувалась земельною ділянкою 0,66 га за адресою: АДРЕСА_2, а сім'я ОСОБА_3 самовільно зайняла частину земельної ділянки, якою вони користувались, площею 0,341 га, і отримавши рішення Халчанської сільської ради, оформила державний акт на цю землю.

12 березня 2010 року їм було вручено рішення сільської ради про надання дозволу на отримання технічної документації зі землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на ту ж земельну ділянку, на яку дозволили приватизацію ОСОБА_3

За таких обставин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що рішення Халчанської сільської ради від 2007 року, яким виділено ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,41 га, та яку він приватизував у 2010 році є незаконним, а державний акт на земельну ділянку є недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що згідно архівного витягу, протоколом IV сесії ХХІІ скликання Халчанська сільська рада Кагарлицького району від 20 жовтня 1994 року, розглянувши заяву ОСОБА_9, жительки АДРЕСА_1, про надання в приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,60 га, біля житлового будинку для ведення особистого підсобного господарства, було прийнято рішення надати ОСОБА_9 в приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,60 га, біля жилого будинку для ведення особистого підсобного господарства.

На підставі рішення Халчанської сільської ради № 11 від 21 квітня 2008 року ОСОБА_9 видано державний акт НОМЕР_3 про право власності на земельну ділянку 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1, та державний акт НОМЕР_4 про право власності на земельну ділянку 0,4351 га за адресою: АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_9 право власності на земельні ділянки перейшло до ОСОБА_3 за заповітом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно ст. 126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною 2 цієї статті.

Позивачі вказують, що їх сім'я, починаючи з 70-х років, користувалась земельною ділянкою 0,66 га за адресою: АДРЕСА_2, а сім'я ОСОБА_3 самовільно зайняла частину земельної ділянки, якою вони користувались.

Утім позивачам, на підставі рішення № 5 від 12 березня 2010 року Халчанської сільської ради, було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, та 0,41 га - для ведення особистого селянського, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Земельні ділянки відповідача ОСОБА_3 знаходяться через дорогу, за адресою: АДРЕСА_1.

Земельна ділянка, якою користуються позивачі, і яка межує з земельною ділянкою відповідача, у встановленому законом порядку не надавалась.

Посилання позивачів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року, колегія суддів не приймає, оскільки адміністративний суд вирішував спір щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, тоді як предметом розгляду даної справи є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1.

Ні акти державного виконавця про встановлення меж, ні експертиза від 08 серпня 2017 року, не стосуються земельних ділянок, які у встановленому законом порядку були виділені позивачам за адресою: АДРЕСА_2, а стосуються земельної ділянки, якою позивачі неправомірно користуються за адресою: АДРЕСА_1.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції вірно виходив із того, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, неправомірно використовуючи суміжну земельну ділянку, встановлюють межові знаки, змінюють межі та площу земельних ділянок, яка належить ОСОБА_3, а тому обґрунтовано задовольнив позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судові рішення судам роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції не врахував вищенаведених вимог закону та відповідних роз'яснень, та помилково відмовив у задоволенні позову одночасно за необґрунтованістю вимог, та у зв'язку із пропуском строку для звернення до суду з цим позовом.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 слід змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки суду про застосування строків позовної давності.

В решті рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 отримали земельну ділянку у відповідності до рішення Київського апеляційного адміністративного суду, колегія суддів не приймає, оскільки постановою адміністративного суду було зобов'язано сільську раду встановити межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, тоді як ОСОБА_2 просять визнати незаконним рішення та державний акт на земельну ділянку за іншою адресою: АДРЕСА_1, яка їм у встановленому законом порядку не надавалась.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 з 1970-х років користувались земельною ділянкою 0,66 га за адресою: АДРЕСА_2, а сім'я ОСОБА_3 самовільно зайняла частину земельної ділянки, якою вони користувались, не відповідають встановленим обставинам справи.

При цьому, відповідно до Листа Халчанської сільської ради № 204/02-33, Халчанська сільська рада не приймала рішення у 2007 року про виділення ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,41 га, за адресою: АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_3 отримав дану земельну ділянку у спадщину після смерті матері у 2010 році. Також сільською радою не видавався ОСОБА_3 оспорюваний державний акт на землю, оскільки державні акти, за іншими номерами, датою видачі, та серією, НОМЕР_3 та НОМЕР_4, були видані на ім'я ОСОБА_9

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків , викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріальногоправа.

З урахуванням наведеного рішення суду слід змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки суду про застосування строків позовної давності.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 січня 2018 рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, треті особи: Центр державного земельного кадастру , Київська обласна філія, управління Держземагенства у Кагарлицькому районі, про визнання незаконним рішення, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки суду про застосування строків позовної давності.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 04 грудня 2018 року.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: О.Ф. Лапчевська

С.Г. Музичко