Постанова

від 05.07.2018 по справі 363/2621/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 363/2621/16-ц Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д. Провадження № 22-ц/780/2023/18 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О. Категорія 19 05.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

за участю секретаря: Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору частково удаваним, переведення прав та обов'язків покупця і визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що вона є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та з березня 2011 року проживала однією сім єю без реєстрації шлюбу з громадянином ОСОБА_6, третьою особою по справі.

Маючи на меті покращити свої житлові умови, позивач вирішила придбати земельну ділянку у Київській області поблизу хвойного лісу та побудувати на цій ділянці будинок для власного проживання, в зв'язку з чим позивач самостійно підшукала земельну ділянку площею 0,0719 га за адресою: АДРЕСА_1, власниками та продавцями якої були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 На вищевказаній земельній ділянці був розташований об'єкт самочинного будівництва - незавершений будівництвом будинок, з інженерними мережами, який продавці домовилися передати позивачу разом із земельною ділянкою, як будівельні матеріали.

Позивач особисто домовилась із продавцями щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, зокрема про ціну, разом з тим за погодженням із ОСОБА_6 вирішила, що в якості покупця у договорі купівлі-продажу земельної ділянки буде виступати мати останнього - ОСОБА_3 При цьому, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 завірили позивачку, що будуть визнавати її дійсне право власності на майбутню нерухомість, а сама ОСОБА_3 користуватися та розпоряджатися нерухомістю не буде.

Відтак, беззастережно довіряючи ОСОБА_6 та ОСОБА_3, позивач ОСОБА_2 вирішила оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки на ОСОБА_3, як покупця.

02 вересня 2011 року в офісі позивача продавцю ОСОБА_5 було передано суму в розмірі 104 000,00 грн., яка склала ціну продажу. Зазначені кошти були особистими коштами позивачки, отриманими нею, як дохід приватного нотаріуса. Того ж дня було оформлено договір купівлі-продажу земельної ділянки, де продавцем була власник ОСОБА_5, а в якості покупця формально було зазначено ОСОБА_3 Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 1940. Право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис № 12705205 від 21 грудня 2015 року.

Таким чином, мало місце виникнення розбіжності між волею реального покупця та її зовнішнім виявом, а тому така угода є удаваною та недійсною в частині покупця.

Після придбання земельної ділянки позивачка відразу почала за власні кошти облаштовувати будинок - об'єкт самочинного будівництва, а саме: ремонт даху, облаштування дверей та вікон, внутрішні роботи, комунікації, встановлення забору тощо. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не приймали у цьому жодної участі.

Право власності на будинок після завершення ремонтних робіт було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13105264 від 28 січня 2016 року. Разом з тим, таке титульне право власності ОСОБА_3 виникло виключно, як похідне від удаваного права власності на земельну ділянку.

У 2015 році відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 значно погіршилися через зловживання останнім спиртними напоями, а в лютому 2016 року позивач дізналась про те, що ОСОБА_3 всупереч домовленостей та впотай від неї зареєструвала право власності на земельну ділянку та будинок. У тому ж лютому 2016 року ОСОБА_6 вигнав ОСОБА_2 та її дочок з домоволодіння, змінив замки та вивіз всі її носильні речі, а невдовзі після цього позивач дізналась про те, що домоволодіння без її дозволу виставлено відповідачкою ОСОБА_3 на продаж.

Враховуючи викладене, позивач просила суд договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, як продавцями, та ОСОБА_3, як покупцем, посвідчений 02 вересня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим номером № 1940, визнати з дня його укладення удаваним в частині покупця ОСОБА_3 та недійсним в цій частині; визнати позивача ОСОБА_2 дійсним покупцем за цим договором та перевести на неї права та обов'язки покупця за цим договором; визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,079 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 815500632218 та право власності на житловий будинок № АДРЕСА_3 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 839649732218.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 збільшила розмір позовних вимог та просила суд договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, як продавцями, та ОСОБА_3, як покупцем, посвідчений 02 вересня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим номером № 1940, визнати з дня його укладення удаваним в частині покупця ОСОБА_3 та недійсним в цій частині; визнати ОСОБА_2 дійсним покупцем за цим договором та перевести на неї права та обов'язки покупця за цим договором; визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,0719 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 815500632218 та право власності на житловий будинок № АДРЕСА_3 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 839649732218; скасувати реєстрацію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 27 грудня 2013 року за № КС142133611229, здійснену Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Старопетрівської сільської ради Київської області від 20 листопада 2015 року № 3 Про впорядкування адресного господарства сільської ради ; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 08 червня 2011 року Управлінням Держкомзему у Вишгородському районі Київської області; скасувати запис про право власності № 12705205 в Державному реєстрі Речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,0719 га (кадастровий номер НОМЕР_3), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 815500632218; скасувати запис про право власності № 13105264 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок № АДРЕСА_3 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 839649732218.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного територіального управління юстиції у Київській області просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених в ній підстав.

Представник відповідача ОСОБА_3 в апеляційному суді проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_2, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 вересня 2011 року між продавцями ОСОБА_4, ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали у власність (продали), а ОСОБА_3 прийняла у власність (купила) земельну ділянку розміром 0,0719 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано за реєстраційним номером 1940.

Відповідно до п.п.12-13 договору купівлі-продажу підписання договору сторонами підтверджуватиме повний розрахунок за договором та відсутність у продавців будь-яких претензій майнового характеру до покупця, які б стосувалися питань оплати об'єкту купівлі-продажу, підставою для нотаріального посвідчення цього договору купівлі-продажу.

Цей договір про перехід права власності на земельну ділянку вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п. 16 договору купівлі-продажу покупець та продавці у присутності нотаріуса стверджують один одному, що: вони розуміють значення і умови цього договору та його наслідки; договір, що укладається, спрямований на реальне настання обумовлених у ньому правових наслідків; їх волевиявлення є вільним і відповідає внутрішнім переконанням; договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину; вони не обмежені укладати правочини; вони не визнані в установленому порядку недієздатними (повністю або частково); кожний з них не страждає в момент укладення цього договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню його суті; вони вільно володіють українською мовою; проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, визначених сторонами, та умов, що є обов'язковими для таких договорів, кожним з них прочитаний, зрозумілий і схвалений.

Відповідно до п. 10 договору купівлі-продажу за домовленістю сторін продаж земельної ділянки між ними вчиняється за 104 000,00 грн. Зазначена ціна за ствердженням сторін відповідає волевиявленню, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає.

Згідно заяви покупця ОСОБА_3 від 02 вересня 2011 року, вона в шлюбі не перебуває, однією сім'єю ні з ким не проживає, грошові кошти, за які набувається земельна ділянка, являються її особистою власністю.

Згідно державного акту серії НОМЕР_2, виданого 08 червня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № АДРЕСА_5, кадастровий номер НОМЕР_1, належала ОСОБА_4

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 грудня 2015 року, власником земельної ділянки в АДРЕСА_6, площею 0,0719 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1, являється ОСОБА_3

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 14 червня 2016 року, ОСОБА_3 являється власником житлового будинку, загальною площею 260,8 кв.м, в АДРЕСА_7 на підставі рішення Про впорядкування адресного господарства сільської ради , серія та номер: 3, виданий 20 листопада 2015 року Старопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області.

Власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0719 га в АДРЕСА_8, на підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, являється ОСОБА_3

Рішенням виконавчого комітету Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 3 від 20 листопада 2015 року надано поштову адресу - АДРЕСА_9 житловому будинку загальною площею 260,8 кв.м., відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації № КС142133611229, який розташований на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, площею 0,0719 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка належить ОСОБА_3 на праві власності.

Згідно технічного паспорту, виготовленого ТОВ Інжинірингова компанія Алтана від 18 грудня 2015 року, інвентаризаційна справа № 02-15/11/13-КТІ, реєстраційний номер КТ 0067, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_10 побудований у 2013 році.

Як вбачається з декларації про готовність об'єкта до експлуатації Будівництво індивідуального житлового будинку та альтанка в АДРЕСА_11, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстроване Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, надійшло 20 листопада 2013 року. Забудовником вказана ОСОБА_3

Відповідно до Акту № 474, виданого ПП Теплогазпроект-2007 20 жовтня 2011 року, замовник ОСОБА_3 підтвердив виконання робіт виконавцем ПП Теплогазпроект-2007 , згідно умов Договору № 474 від 15 вересня 2011 року.

15 вересня 2011 року між Старопетрівським сільським підприємством житлового і комунального господарства Нептун та ОСОБА_3 укладено Договір про надання послуг з централізованого водопостачання, збір та вивезення твердих побутових відходів, інші послуги.

22 грудня 2011 року між ПАТ АЕС Київобленерго та ОСОБА_3 укладено Договір № 20086595 про користування електричною енергією.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з його недоведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 25 Постанови від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Судом першої інстанції під час розгляду справи вірно встановлено, що з урахуванням змісту ст. 655 ЦК України сторони досягли між собою усіх істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, що підтверджено в судовому засіданні належними та допустимими доказами, договір купівлі-продажу уклали у визначених законом порядку та формі, і жодного іншого правочину, на приховування якого було укладено оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_4, ОСОБА_5, як продавцями, та ОСОБА_3, як покупцем, укладено не було. Зокрема, це підтверджується поясненнями продавців земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (том 1, а.с.129-130), в яких зазначено, що 02 вересня 2011 року вони зустрілись з ОСОБА_6 та його матір ю ОСОБА_3 в офісі приватного нотаріуса ОСОБА_2 та уклали письмовий договір купівлі-продажу земельної ділянки з нотаріальним посвідченням від 02.09.2011 року, що свідчить про те, що між сторонами склались правовідносини саме з приводу купівлі-продажу земельної ділянки, а не з приводу будь-якого іншого правочину стосовно неї.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази згідно вимог ст.ст.77 - 80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки позивачем ОСОБА_2 доказів, які б відповідали критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності, на підтвердження факту удаваності договору купівлі-продажу земельної ділянки суду надано не було, законним та обґрунтованим є висновок суду про відсутність підстав до задоволення її вимог про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 вересня 2011 року удаваним в частині покупця ОСОБА_3 та недійсним в цій частині; визнання ОСОБА_2 дійсним покупцем за цим договором та переведення на неї прав та обов'язків покупця, а також визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку площею 0,0719 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду про відмову у задоволенні вимог позивача про визнання за нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_12 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 839649732218, та скасування відповідних записів про право власності на будинок за ОСОБА_3, виходячи з наступного.

Так, позивачем в позовній заяві зазначено, що на час придбання земельної ділянки у вересні 2011 року, на ній знаходився незавершений будівництвом житловий будинок (коробка з інженерними мережами), і позивач після придбання земельної ділянки провела в будинку за власний рахунок ремонт даху, облаштування дверей та вікон, внутрішні роботи, комунікації.

Разом з тим, відповідно до існуючої судової практики щодо застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок, участь інших, крім забудовника, осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено Законом. Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, умовою виникнення права власності на будинок у особи, яка не є забудовником, однак брала участь у його будівництві, є наявність угоди між нею та забудовником про створення спільної власності.

З матеріалів справи вбачається, що угоди про створення спільної власності між забудовником ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_2 укладено не було, тому підстави до задоволення вимог останньої про визнання за нею права власності на будинок, побудований на земельній ділянці ОСОБА_3, в справі відсутні.

Обгрунтованим є і рішення суду в частині відмови у скасуванні реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 27 грудня 2013 року за № КС142133611229, здійсненої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, та у визнанні незаконним та скасуванні рішення виконавчого комітету Старопетрівської сільської ради Київської області від 20 листопада 2015 року № 3 Про впорядкування адресного господарства сільської ради , оскільки судом при розгляді справи не було встановлено порушень порядку реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 27 грудня 2013 року за № КС142133611229 та порушень під час прийняття виконавчим комітетом сільської ради рішення від 20 листопада 2015 року № 3 Про впорядкування адресного господарства сільської ради . Крім того, ні реєстрацією Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 27 грудня 2013 року за № КС142133611229, ні рішенням виконавчого комітету Старопетрівської сільської ради Київської області від 20 листопада 2015 року № 3 Про впорядкування адресного господарства сільської ради , жодних прав та інтересів позивача ОСОБА_2 не порушено, в зв'язку з чим вимоги останньої про їхнє скасування є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до переоцінки доказів, що були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм належну, повну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, і повторної перевірки ці доводи не потребують, оскільки законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий :

Судді: