Постанова

від 07.06.2007 по справі 1/334-26/88

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/334-26/88

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

07.06.07                                                                                           Справа  № 1/334-26/88

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

судді-доповідача                                                                                              Краєвської М.В.

суддів:                                                                                                         Мурської Х.В.    

                                                                                                            Городечної М.І.

при секретарі судового засідання –Кирись З.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Шевченківської райадміністрації Львівської міськради від 08.11.2006 р. № 3501/8/8 вих.

на постанову Господарського суду Львівської області від 12.10.2006 р.

у справі № 1/334-26/88

за позовом ТзОВ “Краківський ринок”, м.Львів

до Шевченківської райадміністрації Львівської міськради, м.Львів

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ПП “Лемо”, м.Львів

2) Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

3) Департаменту містобудування Львівської міської ради, м.Львів

про визнання недійсним розпорядження Шевченківської райадміністрації Львівської міськради від 16.05.2005 р. № 485 “Про оформлення права власності на будівлі на вул.Базарній, 11 в м.Львові”; визнання недійсними свідоцтв на право власності на будівлю кафе-бару та на будівлю складу-гуртівні, виданих ПП “Лемо”

За участю представників:

від позивача –Романюк В.Ф. (представник, довіреність від 03.01.2007 р. без номера в матеріалах справи, а.с.35, Том 2/Всього - 2);

від відповідача – Василюк М.Р. (начальник юридичного відділу, довіреність від 15.01.2007 р. № 3501/19 вих. у матеріалах справи, а.с.39, Том 2/Всього - 2);

від третьої особи-1 –Матвєєв М.А. (директор),

                                  Луців С.М. (представник, довіреність від 06.04.2006 р. без номера в матеріалах справи, а.с.166, Том 1/Всього - 2),

від третьої особи-2 –не з”явився,

від третьої особи-3 - Яслик М.Я. (головний спеціаліст відділу судової роботи юридичного управління, довіреність № 2401-19 вих від 29.01.2007 р. у матеріалах справи)  

Представникам сторін і третіх осіб роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.ст.49, 51, 54 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

Відповідно до п.21 Прикінцевих та перехідних положень КАС України під час перегляду адміністративної справи в судовому засіданні за ініціативою суду забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

За розпорядженням судді-доповідача від 15.03.2007 р. функції секретаря судового засідання виконує помічник судді.  

Заяв про відвід суддів і секретаря судового засідання не поступало.

          Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2007 р., 15.03.2007 р., 23.04.2007 р.

          Постановою Господарського суду Львівської області від 12.10.2006 р. у справі № 1/334-26/88 (суддя Деркач Ю.Б.) позов задоволено повністю, визнано недійсним розпорядження Шевченківської райадміністрації Львівської міськради від 16.05.2005 р. № 485 “Про оформлення права власності на будівлі на вул.Базарній, 11 в м.Львові”, визнано недійсними свідоцтво на право власності на будівлю кафе-бару пл. 64, 3 кв. м у м.Львові по вул.Базарній, 11, видане ПП “Лемо” відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківської райадміністрації м.Львова від 16.05.2005 р. серії ЯЯЯ № 077439, та свідоцтво на право власності на  будівлю складу-гуртівні пл. 145, 8 кв. м у м.Львові по вул.Базарній, 11, видане ПП “Лемо” відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківської райадміністрації м.Львова від 16.05.2005 р. серії ЯЯЯ № 077440.

          Постанова суду мотивована тим, зокрема, що спірні будівлі перебувають в користуванні позивача згідно з договором оренди цілісного майнового комплексу № 4 від 25.02.1998 р., додатковою угодою до договору від 02.10.2000 р.; вартість цих двох приміщень ввійшла у вартість цілісного майнового комплексу як основні фонди, що знайшли своє відображення в п.1.1 договору оренди № 4; цілісний майновий комплекс перебуває у комунальній власності, орендується позивачем в управлінні комунального майна м.Львова, отже, орендар вправі вимагати усунення його порушеного права і ін.

          Відповідач з даною постановою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого господарського суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з підстав неповного з”ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.

          Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що до повноважень Шевченківської райадміністрації Львівської міськради  належить оформлення права власності на об”єкти нерухомого майна незалежно від форм власності, що проводиться шляхом прийняття розпорядження головою райадміністрації та видачі свідоцтва про право власності; головним управлінням архітектури та містобудування погоджено проект будівництва ПП “Лемо” торгового павільйону по вул.Базарній, 11 у м.Львові (лист від 28.08.1996 р. № 1610/1274); ПП “Лемо” дотримано процедуру відведення земельної ділянки згідно з ст.120 ЗК України; згідно з генеральним планом впорядкування ГРП “Центральний ринок” і Львівська міська рада як власник земельної ділянки, і ГРП “Центральний ринок” дали згоду на забудову спірних об”єктів; державний акт на право постійного користування землею є персоніфікованим, тобто при зміні юридичної особи він не зберігає чинності, а потребує обов”язкового переоформлення , що не було зроблено позивачем; Шевченківська райадміністрація Львівської міськради не встановлювала право власності на спірні об”єкти, а лише оформляла таке право на підставі поданих забудовником документів.

У запереченні на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Треті особи підтримують вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін і третіх осіб, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Шевченківської райадміністрації Львівської міськради слід задоволити повністю, постанову Господарського суду Львівської області від 12.10.2006 р. у справі № 1/334-26/88 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

          При цьому колегія виходила з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.4 Європейської хартії місцевого самоврядування, підписаної у Страсбурзі 15 жовтня 1985 року та ратифікованої Україною на підставі Закону № 452/97-ВР від 15 липня 1997 року, органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції, і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивачів у справі.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Статтею 23 Господарського кодексу України передбачено, що органи   місцевого    самоврядування    здійснюють    свої повноваження  щодо  суб'єктів  господарювання  виключно  в  межах, визначених Конституцією  України,  законами  про місцеве   самоврядування   та  іншими  законами,  що  передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві  та Севастополі,  іншими  законами.  Органи  місцевого  самоврядування можуть здійснювати  щодо  суб'єктів  господарювання  також  окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом. Відносини  органів  місцевого  самоврядування з суб'єктами господарювання   у   випадках,   передбачених   законом,    можуть здійснюватися також на договірних засадах. Правові   акти   органів   та   посадових  осіб  місцевого самоврядування,  прийняті в межах їх повноважень,  є обов'язковими для   виконання   усіма  учасниками  господарських  відносин,  які розташовані  або  здійснюють  свою   діяльність   на   відповідній території.

Згідно з ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод  та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (ч. 3 ст. 2 КАС України).

Відповідно до п. 1 ст. 29, п. б (10) ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішень виконавчого комітету Львівської міської Ради № 351 від 02.07.1999 р. «Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна та затвердження вартості цих послуг», № 307 від 06.07.2001р. «Про внесення змін до рішення виконкому від 02.07.1999 р. № 351», Положення про Шевченківську районну адміністрацію, затвердженого рішенням Львівського міськвиконкому № 503 від 20.06.2003 р., до повноважень Шевченківської районної адміністрації належить оформлення відповідно до законодавства права власності на об'єкти нерухомого майна незалежно від форм власності. Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться шляхом прийняття розпорядження головою районної адміністрації та видачі свідоцтва про право власності.

Як вбачається з матеріалів справи, будівлі, на які оформлено право власності, збудовані на земельній ділянці колишнього госпрозрахункового підприємства «Центральний ринок»серед багатьох інших будівель, які розташовані на цій же ділянці. В матеріалах справи наявний Державний акт від 27.11.1996 р., виданий госпрозрахунковому підприємству «Центральний ринок»про право постійного землекористування вказаною земельною ділянкою на вул. Базарній, 11 в м. Львові. При будівництві будівель, які розташовані на території колишнього ринку «Центральний», окремі земельні ділянки не надавалися, а навпаки Головним управлінням архітектури та містобудування Львівського міськвиконкому ще у 1996 році був розроблений та затверджений генеральний план впорядкування ринку «Центральний». В матеріалах справи наявний лист Головного управління архітектури та містобудування від 28.08.1996 р. № 1610/1274, яким Головне управління погоджує проект будівництва ПП «Лемо»торгового павільйону на вул. Базарній, 11 у м. Львові.

Окрім того, судова колегія вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що поданий третьою особою на стороні відповідача –ПП «Лемо»Висновок про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою, виданий Управлінням архітектури і містобудування Львівської міської Ради 06.04.2006 р. № 2-4264/100 не може бути доказом відведення земельної ділянки під спірні будівлі, оскільки для прийняття ухвали Львівської міської ради про надання земельної ділянки юридичним особам у постійне користування третій особі на стороні відповідача - ПП «Лемо»необхідно було дотриматись процедури порядку надання земельної ділянки, визначеної ст.123 Земельного кодексу України, що і було зроблено ПП «Лемо».

Генеральний план впорядкування ГРП «Центральний ринок», розроблений Головним управлінням архітектури і містобудування Департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради 07.08.1996 р. № 1610/1166 та погоджений тодішнім керівництвом госпрозрахункового підприємства «Центральний ринок», є також свідченням про те, що і Львівська міська рада як власник земельної ділянки, і ГРП «Центральний ринок» як землекористувач згаданої ділянки давали згоду на забудову спірних об'єктів.

Крім того, в постанові місцевий господарський суд зазначає, що доказом перебування в комунальній власності згаданих будівель є існування ухвали Львівської міської ради № 552 від 28.11.1996 р. «Про прийняття у власність міста будівель та споруд, самовільно збудованих на територіях ринків м. Львова». На думку колегії суддів, даний висновок суду першої інстанції є безпідставним, оскільки в матеріалах справи наявний Акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 26.12.1997 р., затверджений наказом по Департаменту землеустрою та планування забудови міста від 16.01.1998 р., з якого вбачається, що будівництво спірних будівель було здійснене вже після прийняття Львівською міською радою згаданої ухвали.

Господарський суд безпідставно не прийняв до уваги як належний доказ поданий відповідачем лист Управління комунального майна Львівської міської ради про те, що згадані будівлі не перебувають у комунальній власності, вказавши, що «жодним нормативним актом не передбачено, що управління комунального майна Львівської міської ради є тим органом, що реєструє та обліковує право власності на об'єкти нерухомості, і, що воно зобов'язане вести такий облік і надавати відповідну інформацію». Як вбачається з рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.06.2000 р. № 260 «Про розмежування повноважень між міським головою, виконавчим комітетом, департаментами, районними адміністраціями, відділами, управліннями та іншими виконавчими органами Львівської міської ради»до повноважень Департаменту економічної політики та ресурсів, у структуру якого входило на той час управління комунального майна належить «…управління у межах, визначених радою та виконкомом, майном, що належить до комунальної власності міста (п. 10 розділу 4 Положення); «…вирішення питань про оренду комунального майна (п. 40 розділу 4 Положення). З викладеного вище випливає, що відповідач правомірно звернувся саме до того органу Львівської міської ради (управління комунального майна), якому рада доручила вести облік об'єктів комунальної власності та надавати відповідну інформацію про них.

Висновок місцевого господарського суду про те, що земельна ділянка на вул. Базарній, 11 знаходиться у постійному користуванні ТзОВ «Краківський ринок»як правонаступника ГРП «Центральний ринок»є необґрунтованим, оскільки згідно з рішенням виконкому № 582 від 06.11.1996 р. госпрозрахунковому підприємству (ГРП) «Центральний ринок»було переоформлено Державний акт на право постійного користування землею. 15.04.1997 р. ГРП «Центральний ринок»було вилучено з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Львівського обласного управління статистики як двійника міського державного комунального підприємства. МДКП «Центральний ринок»як правонаступник ГРП «Центральний ринок»Державного акту на право постійного користування землею не переоформило, а 13.02.2001 р. МДКП «Центральний ринок»виключено з ЄДРПОУ і його реєстрацію скасовано. У ТзОВ «Краківський ринок»відсутні документи про передачу прав на постійне користування землею, в тому числі і Державний акт про право постійного користування землею. Слід зауважити, що Державний акт на право постійного користування землею є персоніфікованим документом, тобто при зміні юридичної особи він не зберігає чинності, а потребує обов'язкового переоформлення. Звідси випливає, що Державний акт на право постійного користування землею, виданий ГРП «Центральний ринок»і не переоформлений МДКП «Центральний ринок», державну реєстрацію якого скасовано, втратив свою чинність.

У судовому засіданні та відзиві на апеляційну скаргу представник Департаменту містобудування Львівської міської ради визнав підставність вимог апеляційної скарги, пояснив, зокрема, що спірні об”єкти, зведені ПП “Лемо”, були прийняті в експлуатацію на підставі наказу Департаменту землеустрою та планування забудови міста Львова № 1610/320-07 від 12.12.1997 р. та акту державно-технічної комісії про готовність об”єкту в експлуатацію від 26.12.1997 р., який був затверджений наказом по департаменту від 16.01.1998 р. № 1610/10-07, що підтвердив відповідними доказами (долучено до матеріалів справи).

Абсолютно безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, є висновок господарського суду про те, що відповідач у своїх поясненнях стверджував, що ПП «Лемо»здійснив самочинне будівництво спірних об'єктів, а тому для їх узаконення відповідач керувався рішенням виконкому Львівської міської ради від 16.04.2004 р. № 364 «Про затвердження положення про порядок врегулювання питань з самовільного будівництва у м. Львові»та іншими рішеннями Львівської міської ради, які регулюють порядок вирішення питань з самочинного будівництва у м. Львові. Таких тверджень ні в усній, ні в письмовій формі відповідач суду не надавав.

Необґрунтованим є також висновок господарського суду про те, що відповідачем було «встановлено право власності на самочинне будівництво кафе-бару та складу-гуртівні ПП «Лемо»з порушенням передбаченого законом порядку (ст. 376 ЦК України), а тому оспорюване розпорядження № 485 від 16.05.2005р. є неправомірним», оскільки Шевченківська районна адміністрація не встановлювала права власності на ці об'єкти, а лише оформляла право власності на підставі поданих забудовником документів та у відповідності до наданих їй законодавством України повноважень.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для визнання недійсними розпорядження Шевченківської райадміністрації Львівської міськради від 16.05.2005 р. № 485 і відповідно свідоцтв на право власності, оскільки останні прийняті Шевченківською райадміністрацією Львівської міськради відповідно до вимог чинного законодавства України та визначеній законом компетенції, а також не порушують прав і охоронюваних законом інтересів позивача по справі.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що доводи скаржника документально обгрунтовані, базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому підлягають    задоволенню.

Керуючись п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, ст.ст.94, 195, 196, 198, 202, 207, 209 КАС України, - Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Шевченківської райадміністрації Львівської міськради задоволити повністю.

2. Постанову Господарського суду Львівської області від 12.10.2006 р. у справі № 1/334-26/88 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на позивача.

Доручити Господарському суду Львівської області видати виконавчий лист.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Суддя-доповідач                                                                                                       М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                        Х.В.Мурська                                                                        

Суддя                                                                                                      М.І.Городечна