Постанова

від 10.07.2018 по справі 910/1344/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. м. Київ Справа № 910/1344/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: не з'явився від відповідача -1: : не з'явився від відповідача -2: адвокат Якименко М.М. та керівник Ніколайчук О.О. (директор) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства фірма Укргранресурс на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 суддя Привалов А.І. повний текст складено 22.05.2018 за позовомсільськогосподарського приватного підприємства фірма Укргранресурс , с. Добринь, Володарсько-Волинський р-н, Житомирська обл. до 1) Державної служби геології та надр України, м. Київ 2) товариства з обмеженою відповідальністю Україна Капітал , м. Житомир провизнання недійсним аукціону та договорів

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське приватне підприємство фірма Укргранресурс (надалі-позивач/ СППФ Укргранресурс ) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державної служби геології та надр України (надалі-відповідач 1/ Держгеонагляд) та товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Капітал" (надалі-відповідач 2/ ТОВ "Україна Капітал") в якій просила суд:

1. визнати недійсним ІІ аукціон з продажу спеціального дозволу на видобування надр Олегівського родовища лабрадоритів, проведений Державною службою геології та надр України 12 листопада 2014 року;

2. визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.11.2014 року № 4/12-14 спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування лабрадоритів Олегівського родовища;

3.визнанати недійсною угоду № 6000 від 14.09.2015 року про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин з додатками, що була укладена між Державною службою геології та надр України та ТОВ "Україна Капітал" ( т.1, а.с.11-18).

Позовні вимоги мотивовані тим, що аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування лабрадоритів Олегівського родовища був проведений з порушенням встановленого законодавством порядку та порушенням права власності сільськогосподарського приватного підприємства фірма Укргранресурс на геологічну інформацію, а відтак договір купівлі-продажу від 12.11.2014 року № 4/12-14 спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування лабрадоритів Олегівського родовища та угода № 6000 від 14.09.2015 року про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин з додатками підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/1344/18 закрито провадження у справі № 910/1344/18, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; роз'яснено позивачу, що даний спір віднесено до юрисдикції адміністративного суду ( т. 2, а.с.141-149).

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі № 910/1344/18 на підставі ч. 2 ст. 183 та п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд виходив з того, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки відповідач 1 є суб'єктом владних повноважень. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що фактично між позивачем та відповідачем 1 існує спір щодо права власності на геологічну інформацію щодо видобування надр Олегівського родовища лабрадоритів, яка була використана під час проведення оспорюваного аукціону, що підлягає захисту в іншій спосіб та з інших підстав.

Не погоджуючись ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/1344/18 СППФ Укргранресурс (надалі-скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, СППФ Укргранресурс , вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, а саме ст. 1, 8, 16, 39 Кодексу України Про надра , ст. ст. 317, 318, 321, 650, 655, 656 Цивільного кодексу України і процесуального права, п. п., 3, 7 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 594, та п. п. 2, 3, 4, 5, 8 Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 № 423, і норм процесуального права, а саме - ст.ст. 20, 99, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 задоволено клопотання СППФ Укргранресурс та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/1344/18; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1344/18; розгляд скарги призначено на 10.07.2018.

09.07.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ Україна капітал надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу СППФ Укргранресурс , відповідач 2 зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі позивача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Відповідач 1 відзиву на апеляційну скаргу СППФ Укргранресурс не подав. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції ( ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Адвокат відповідача та керівник ТОВ Україна капітал у судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечували, з наведених у відзиві на неї підстав та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/1344/18-без змін.

Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (рекомендовані поштові повернення).

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення адвоката відповідача 2 та керівника ТОВ Україна капітал , обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Предметом даного спору є вимога позивача до відповідачів 1, 2 про :

- визнання недійсним ІІ аукціон з продажу спеціального дозволу на видобування надр Олегівського родовища лабрадоритів, проведений Державною службою геології та надр України 12 листопада 2014 року;

- визнання недійсним договір купівлі-продажу від 12.11.2014 року № 4/12-14 спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування лабрадоритів Олегівського родовища, який було укладено з ТОВ "Україна Капітал" за наслідками проведеного аукціону;

- визнання недійсною угоду № 6000 від 14.09.2015 року про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин з додатками, що була укладена між Державною службою геології та надр України та ТОВ "Україна Капітал".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування лабрадоритів Олегівського родовища був проведений порушенням встановленого законодавством порядку та порушенням права власності СППФ Укргранресурс на геологічну інформацію, а відтак договір купівлі-продажу від 12.11.2014 року № 4/12-14 спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування лабрадоритів Олегівського родовища та угода № 6000 від 14.09.2015 року про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин з додатками підлягають визнанню недійсними.

Місцевий господарський суд закрив провадження у справі на підстав п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. При цьому суд першої інстанції роз'яснив, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Кодексу України "Про надра" надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Надра надаються у користування для, крім іншого, видобування корисних копалин (ст. 14 Кодексу України "Про надра").

Згідно з ст. 11 Кодексу України "Про надра", державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

За змістом п. 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 6.04.2011 року № 391/2011 (надалі-Положення № 391/2011), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр є Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України).

Державна служба геології та надр України відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого, видає у встановленому порядку спеціальні дозволи на видобування корисних копалин (підпункт пункт 4 Положення № 391/2011).

Частиною 2 ст. 16 Кодексу України "Про надра" визначено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, процедуру продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони (далі - дозвіл) визначає Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 594 (надалі - Порядок № 594).

Пунктом 3 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМ України від 30.05.2011 року № 594, визначено, що учасниками аукціону є організатор аукціону, аукціонний комітет, покупці.

Організатором аукціону є Держгеонадра, а щодо видобування корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим - Рада міністрів Автономної Республіки Крим.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначення процедури продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін, врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 № 615 (надалі - Порядок № 615).

З урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції зазначає про те, що організація та проведення II аукціону з продажу спеціального дозволу на видобування надр Олегівського родовища лабрадоритів та як наслідок продаж спеціального дозволу на користування надрами 12.11.2014 це є прямими власно-управлінськими функціями відповідача 1 (Державної служби геології та надр України), які реалізовані ним як суб'єктом владних повноважень у порядку та спосіб, що врегульовано законодавством і в межах тієї компетенції, та наділений даний відповідач законодавчими актами у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, як вірно було зазначено судом першої, що питання оспорення II аукціону з продажу спеціального дозволу на видобування надр Олегівського родовища лабрадоритів, проведеного Державною службою геології та надр України 12.11.2014 вже було предметом розгляду в межах справи № 826/18149/14, яка розглядалась в порядку адміністративного судочинства ( т. 1, а.с. 53-61).

Частиною 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, які справи відносяться до юрисдикції господарських судів, а саме: господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

З аналізу п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських повноважень не відноситься до юрисдикції господарських судів.

Водночас, нормами ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

У пункті 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства дано визначення публічно-правового спору - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач 1 є суб'єктом владних повноважень, оскільки під час проведення оспорюваного аукціону з продажу спеціального дозволу на видобування надр Олегівського родовища лабрадоритів Державна служба геології та надр України (відповідач 1) діяв як суб'єкт владних повноважень, яка в свою чергу забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивачем також було заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.11.2014 № 4/2-14 спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування лабрадоритів Олегівського родовища.

Стовно вказаної вимоги суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Положеннями п. 2 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою № 594 від 30.05.2011 визначено, що договір купівлі-продажу дозволу - укладений між організатором і переможцем аукціону договір, за яким організатор аукціону надає дозвіл його переможцю, а переможець сплачує організаторові аукціону погоджену під час торгів ціну дозволу.

Відповідно до п. 3 Порядку № 594 учасниками аукціону є організатор аукціону, аукціонний комітет, покупці. Організатором аукціону є Держгеонадра, а щодо видобування корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим - Рада міністрів Автономної Республіки Крим.

Положеннями п. 25 Порядку 594 врегульовано, що за результатами проведення аукціону складається протокол, в якому зазначаються: назва ділянки надр, її місцезнаходження, вид користування ділянкою надр, вид корисних копалин та строк, на який надається дозвіл; дата, час і місце проведення аукціону; склад аукціонного комітету; кількість учасників аукціону; початкова ціна дозволу; крок аукціону; найменування (прізвище, ім'я, по батькові) переможця; ціна дозволу (разовий платіж, що вноситься переможцем за придбаний дозвіл).

У разі потреби до протоколу можуть бути внесені інші відомості, які вважає за необхідне зазначити аукціонний комітет. Протокол аукціону підписується всіма присутніми членами аукціонного комітету в день проведення аукціону, переможцем та затверджується організатором аукціону. Копія затвердженого протоколу протягом трьох робочих днів з дня проведення аукціону видається його переможцеві.

Пунктом 26 Порядку № 594 визначено, що на підставі протоколу переможець та організатор аукціону укладають протягом п'яти робочих днів після його проведення договір купівлі-продажу дозволу.

З урахуванням наведених положень законодавства суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Порядком № 594 врегульовано процедуру проведення аукціону, в якій організатор аукціону (Держгеонадра) виступає не як господарюючий суб'єкт, а як суб'єкт владних повноважень, що реалізує свої управлінські повноваження.

При цьому, Порядком № 594 в імперативному порядку визначено необхідність на підставі складеного за результатами проведеного аукціону протоколу укладення організатором аукціону з переможцем аукціону договору купівлі-продажу дозволу.

Фактично більшість умов, які вказані в протоколі аукціону далі в обов'язковому порядку відображаються у відповідному договорі купівлі-продажу дозволу. Переможець аукціону при укладенні договору купівлі-продажу не може вільно та на умовах рівності узгоджувати або ж не приймати ті чи інші положення такого договору, а власне укладення цього договору на визначених законодавством положеннях є обов'язковим після аукціонним процесом, що має місце і може бути саме в публічно-правових відносинах між суб'єктом владних повноважень (Держгеонадра) з приводу реалізації його компетенції.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що у п. 16 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення поняття "адміністративний договір" - спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Постановою КМУ від 01.07.2011 року № 705 затверджено перелік платних адміністративних послуг, які надаються Державною службою геології та надр України.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, що норм Кодексу адміністративного судочинства України договір купівлі-продажу від 12.11.2014 № 4/2-14 спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування лабрадоритів Олегівського родовища дозволу слід віднести до адміністративного договору як такий, що укладений у відносинах надання адміністративної послуги, а саме - отримання спеціального дозволу на користування надрами за наслідками проведеного аукціону.

Таким чином, місцевий господарський суд, з яким і погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача щодо недійсності договору купівлі-продажу від 12.11.2014р. № 4/2-14 спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування лабрадоритів Олегівського родовища не підлягають вирішенню господарським судом, а належать до юрисдикції адміністративного суду.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсною угоди № 6000 від 14.09.2015 року про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин з додатками, що була укладена між Державною службою геології та надр України та ТОВ "Україна Капітал", суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У п. 10 Порядку № 615 передбачено, що невід'ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем і містить програму робіт, яка оформляється як додаток, та особливі умови надрокористування, що передбачають: вимоги до ефективності робіт; сучасні технології видобування та переробки корисних копалин; порядок видобування корисних копалин, зокрема з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій; види, обсяги і строки виконання робіт на ділянці надр; підстави для припинення діяльності, пов'язаної з використанням ділянки надр.

Таким чином, оскільки, угода про умови користування надрами, що є невід'ємною частиною спеціального дозволу і укладається між органом з питань надання дозволу, тобто суб'єктом владних повноважень та надрокористувачем і таке укладення угоди здійснюється не у зв'язку із здійсненням господарської діяльності учасниками угоди, а саме в публічно-правових відносинах щодо видачі спеціального дозволу.

Як вже зазначалось вище, надання спеціального дозволу на користування надрами за результатами продажу на аукціоні є адміністративною послугою. Адже, угода про користування надрами є невід'ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами, тобто - частиною адміністративної послуги, та, водночас - правовим актом за участю суб'єкта владних повноважень (Держгеонадр) та іншої особи (переможця аукціону), що має форму договору, а така угода повністю відповідає поняттю "адміністративного договору".

Отже, в спірних правовідносинах щодо організації та проведення II аукціону з продажу спеціального дозволу на видобування надр Олегівського родовища лабрадоритів, продаж спеціального дозволу на користування надрами 12.11.2014 та угода № 6000 від 14.09.2015 року про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин з додатками, що була укладена з ТОВ "Україна Капітал", - це є реалізація суб'єктом владних повноважень, тобто Державною службою геології та надр України, у порядку здійснення публічно-владних управлінських функцій, в тому числі і в надані адміністративних послуг на підставі законодавства.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що суб'єкт владних повноважень - Державна служба геології та надр України виконувала владні управлінські функції, в тому числі в порядку надання адміністративних послуг, за відсутності диспозитивності у відносинах між їх учасниками та без рівності суб'єктів, як то має місце в учасників господарських чи інших цивільно-правових взаємовідносин.

Місцевий господарський суд встановивши, що відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень виконувала владні управлінські функції, в тому числі в порядку надання адміністративних послуг, за відсутності диспозитивності у відносинах між їх учасниками та без рівності суб'єктів, як то має місце в учасників господарських чи інших цивільно-правових взаємовідносин, дійшов правомірного висновку, з яким і погоджується суд апеляційної інстанції про те, що заявлені позовні вимоги про визнання недійсним II аукціону з продажу спеціального дозволу на видобування надр Олегівського родовища лабрадоритів; визнання недійснимдоговору купівлі-продажу продаж спеціального дозволу на користування надрами 12.11.2014 та визнання недійсною угоди № 6000 від 14.09.2015 року про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин з додатками, що була укладена з ТОВ "Україна Капітал", не підвідомчі господарським судам, оскільки належить до юрисдикції адміністративного суду.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично між позивачем та відповідачем 1 існує спір щодо права власності на геологічну інформацію щодо видобування надр Олегівського родовища лабрадоритів, яка була використана під час проведення оспорюваного аукціону, що підлягає захисту в іншій спосіб та з інших підстав.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд не наділений повноваженнями змінювати на власний розсуд предмет і підстави заявленого позову.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки він належить до адміністративної юрисдикції.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи все вищевикладене, закриття провадження у даній справі є обґрунтованим та відповідно підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржувана ухвала прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 року у справі № 910/1344/18.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 231, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства фірма Укргранресурс залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/1344/18 залишити без змін.

2. Справу № 910/1344/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 11.07. 2018

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Б.В. Отрюх

М.Л. Яковлєв