Постанова

від 26.06.2018 по справі 911/817/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. Справа№ 911/817/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Мартюк А.І.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Крутенко Ю.В. довіреність № б/н від 15.06.18;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форте"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.05.2018 (повний текст ухвали складено 07.05.2018)

у справі №911/817/18 (головуючий суддя Щоткін О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форте"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейний сад"

про стягнення 827 400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2018 у справі №911/817/18 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Форте" в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейний сад" (код ЄДРПОУ 38890954) в розмірі 827 400,00 грн., що знаходяться на банківських рахунках: № 26005052634251 в публічному акціонерному товаристві "ПРИВАТБАНК" в м. Києві (ЄДРПОУ 14360570, МФО 320649) та № 26007010068054 - у відкритому акціонерному товаристві "Укрексімбанк" (код ЄДРПОУ 33629394, МФО 322313).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Форте" 16.05.2018 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейний сад" в розмірі 827 400,00 грн.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки наявні правові підстави для вжиття заходів до забезпечення позову.

21.05.2018 матеріали оскарження ухвали, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено на 26.06.2018, запропоновано учасникам процесу подати відзив на скаргу, зобов'язано Господарський суд Київської області надати копії документів, які були додані до Заяви про забезпечення позову від 04.05.2018 у справі №911/817/18.

21.06.2018 від Господарського суду Київської області надійшли витребувані копії документів.

23.06.2018 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що клопотання про забезпечення позову є необґрунтованим і правомірно відхилено судом першої інстанції.

Позивач явку представників у судове засідання не забезпечив. Про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали оскарження, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Форте" звернулось Господарський суд Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейний сад" про стягнення 827 400,00 грн. за Договором купівлі-продажу № 06/03-2018-1 від 06.03.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу № 06/03-2018-1 від 06.03.2018, на виконання умов Договору позивач 13.03.2018 сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 827400,00 грн., однак у встановлений договором строк (15 днів з моменту перерахування коштів, до 28.03.2018) відповідач товар (засоби захисту рослин) не поставив, у зв'язку з чим позивач 28.03.2018 та 02.04.2018 направив листи з вимогою повернути кошти, на які відповідач не відповів і грошові кошти не повернув.

04.05.2018 позивачем подана заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Сімейний сад" в розмірі 827400,00 грн., що знаходяться на банківських рахунках: №26005052634251 в публічному акціонерному товаристві "ПРИВАТБАНК" в м. Києві (ЄДРПОУ 14360570, МФО 320649), №26042052606112 в філії "Розрах.центр" ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 388909510299, МФО 320649) та № 26007010068054 у відкритому акціонерному товаристві "Укрексімбанк" (код ЄДРПОУ 33629394, МФО 322313).

Заява мотивована тим, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статутний капітал відповідача становить 10 000,00 грн. Відповідно Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 122323000, копію якої додано до заяви про забезпечення позову, позивачем встановлено, що у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно. Тому позивач вважає, що оскільки товариство з обмеженою відповідальністю несе відповідальність за зобов'язаннями за рахунок належного йому майна, у разі задоволення позову, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки кошти можуть бути відсутні на банківських рахунках відповідача

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2018 у справі №911/817/18 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні зазначеної заяви, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заява не містить обґрунтованих мотивів і посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності вжиття таких заходів, зокрема доказів, які б свідчили про витрачання відповідачем коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо. Наведені позивачем твердження про можливість зняття відповідачем коштів зі свого рахунку з метою невиконання зобов'язань перед позивачем є лише припущенням, не підтвердженим жодними доказами і, відповідно, не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Київський апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", роз'яснено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, наведені позивачем твердження про можливість зняття відповідачем коштів зі свого рахунку з метою невиконання зобов'язань перед позивачем є лише припущенням, не підтвердженим жодними доказами і, відповідно, не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Зазначені висновки місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами процесуального права, які судом правильно застосовані, а доводи, викладені позивачем у апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 07.05.2018 у справі № 911/817/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форте" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 07.05.2018 у справі №911/817/18 - без змін.

2. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали у справі №911/817/18.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.07.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

А.І. Мартюк