Рішення

від 10.12.2018 по справі 911/817/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р. Справа № 911/817/18

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Форте

до товариства з обмеженою відповідальністю Сімейний сад

про стягнення 827 400,00 грн.

за участю представників:

позивача: Рудніцький О.Л. - предст. за дов. від 16.04.2018;

відповідача: Крутенко Ю.В. - предст. за дов. від 15.06.2018.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Форте (далі - ТОВ Агро-Форте , позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Сімейний сад (далі - ТОВ Сімейний сад , відповідач) про стягнення 827 400,00 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару за Договором купівлі-продажу № 06/03-2018-1 від 06.03.2018, який був оплачений позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків.

Ухвалами господарського суду Київської області від 23.04.2018 та від 07.05.2018 відмовлено ТОВ Агро-Форте в задоволенні заяв про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2018 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що отримавши грошові кошти, ТОВ Сімейний сад сформувало податкову накладну № 110 від 13.03.2018, яка була узгоджена з боку позивача.

На думку відповідача оплата грошових коштів та узгодження податкової накладної є прийняттям ТОВ Агро-Форте пропозиції ТОВ Сімейний сад на укладення Договору купівлі-продажу № 13/03-2018-1 від 13.03.2018. При цьому, як зазначив відповідач, номенклатура товарів, яка значиться в податковій накладній № 110 від 13.03.2018 є аналогічною номенклатурі товарів, яка вказана у рахунку на оплату № 641 від 13.03.2018, який був виставлений відповідачем позивачу. Відповідач стверджує, що зберігає оплачений позивачем товар в орендованому відповідачем складському приміщенні.

Відповідач наголошує на тому, що між сторонами не укладався договір купівлі-продажу № 06/03-2018-1 від 06.03.2018 та відповідачем не виставлялись рахунки на оплату, які додані позивачем до позовної заяви. Натомість відповідач стверджує, що між сторонами виникли правовідносини за Договором купівлі-продажу № 13/03-2018-1 від 13.03.2018, який підписаний відповідачем, переданий позивачу на підписання і не повернутий, але оплачений останнім.

З метою вирішення питань, визначених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання неодноразово відкладалось, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, про що 25.06.2018 судом постановлено ухвалу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2018 зустрічну позовну заяву ТОВ Сімейний сад до ТОВ Агро-Форте про стягнення 11 700,00 грн. повернено заявнику.

19.07.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, де зазначає, що оплата коштів в розмірі 827 400,00 грн. та не відхилення податкової накладної № 110 від 13.03.2018 було прийняттям пропозиції на укладання договору купівлі-продажу № 06/03-2018-1 від 06.03.2018, який, як стверджує позивач, був отриманий ним в електронній формі, а про існування договору купівлі-продажу № 13/03-2018-1 від 13.03.2018 позивач дізнався з матеріалів даної справи.

Крім того, позивач наголошує на тому, що договір, на який посилається відповідач, позивачем не був би прийнятий та сплачений, оскільки строк поставки, який зазначений у договорі купівлі-продажу № 13/03-2018-1 від 13.03.2018, а саме 736765 календарних днів, не задовольнив би потреби позивача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2018 провадження у справі було зупинено до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Сімейний сад на ухвалу господарського суду Київської області від 25.06.2018 про повернення зустрічної позовної заяви. Матеріали господарської справи № 911/817/18 у зв'язку з цим скеровано до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 23.10.2018 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 12.11.2018 з метою розгляду заяв та клопотань, які надійшли до суду на момент знаходження матеріалів справи в суді вищої інстанції.

10.09.2018 та 11.09.2018 позивачем подано клопотання про приєднання додаткових доказів та додаткові пояснення, які судом було долучено до матеріалів справи.

Крім того, 10.09.2018 позивач також подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до прохальної частини якої просить стягнути грошові кошти в розмірі 936 775,48 грн., з яких: 827 400,00 грн. сума основного боргу, 4 964,40 грн. втрат від інфляції, 95 978,40 грн. пені та 8 432,68 грн. 3% річних.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Як вбачається з поданої заяви про збільшення позовних вимог позивач доповнив позовну заяву новими вимогами про стягнення з відповідача, крім суми основного боргу, 4 964,40 грн. втрат від інфляції, 95 978,40 грн. пені та 8 432,68 грн. 3% річних.

Оцінюючи подану заяву, суд звертає увагу заявника на те, що дана заява по своїй суті не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, а містить в собі нові вимоги, що пред'являються до відповідача, тобто таким чином йдеться про фактичне подання позивачем подання нового позову, що, в силу положень законодавства України, є неможливим в межах розгляду певної конкретної справи.

Оскільки збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог.

06.11.2018 відповідач подав до суду заперечення на заяву про збільшення позовних вимог та заперечення на відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 12.11.2018 суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження, внаслідок чого постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.12.2018.

В судовому засіданні 03.12.2018 оголошено перерву до10.12.2018.

10.12.2018 відповідачем подано заяву про розподіл судових витрат, в якій ТОВ Сімейний сад просить суд покласти на ТОВ Агро-Форте понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

10.12.2018, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Позивач стверджує, що 06.03.2018 ТОВ Агро-Форте , як покупець, отримало пропозицію (оферту) від ТОВ Сімейний сад , як продавця, про укладення договору купівлі-продажу № 06/03-2018-1, яку позивачем було прийнято шляхом сплати коштів в сумі 827 400,00 грн. платіжним дорученням від 13.03.2018 № 438 за поставку товару Престо .

Зі слів позивача грошові кошти в сумі 827 400,00 грн. ТОВ Агро-Форте сплатило на підставі виставлених ТОВ Сімейний сад рахунків на оплату, а саме: № С-0000306 від 06.03.2018, № С-0000307 від 06.03.2018, № С-0000309 від 06.03.2018, № С-0000310 від 06.03.2018, № С-0000311 від 06.03.2018.

Посилаючись на п. 3.2. договору купівлі-продажу № 06/03-2018-1 від 06.03.2018, позивач твердить, що ТОВ Сімейний сад зобов'язалось поставити ТОВ Агро-Форте товар протягом 15 днів з моменту перерахування коштів позивачем на розрахунковий рахунок відповідача.

Оскільки товар відповідачем поставлено не було, позивач зазначає, що з метою врегулювання спору в позасудовому порядку, ним направлялись на адресу відповідача листи з проханням повернути грошові кошти в сумі 827 400,00 грн., а саме: лист № 2803 від 28.03.2018 та лист № 0204 від 02.04.2018.

З огляду на те, що відповідей на вказані листи з боку відповідача на адресу позивача не надходило, товар не поставлено, грошові кошти не повернуто, позивач звернувся з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, посилається на те, що між сторонами договір купівлі-продажу № 06/03-2018-1 від 06.03.2018 не укладався та ТОВ Сімейний сад не виставляло рахунків на оплату, які додані позивачем до позовної заяви.

Відповідач стверджує, що долучені позивачем в якості доказів звернення ТОВ Агро-Форте до ТОВ Сімейний сад з вимогою про повернення коштів у сумі 827 400,00 грн. листи № 2803 від 28.03.2018 та № 0204 від 02.04.2018, ним не отримувались, документів (чеків та описів вкладення), які б свідчили про направлення цих листів позивачем не надано.

Натомість відповідач зазначає, що між сторонами в дійсності було укладено договір купівлі-продажу № 13/03-2018-1 від 13.03.2018, що підтверджується сплатою позивачем грошових коштів та узгодженням податкової накладної № 110 від 13.03.2018.

Відповідач стверджує, що оплачена позивачем продукція зберігається в орендованому ТОВ Сімейним сад складському приміщенні, однак ТОВ Агро-Форте не зверталось до ТОВ Сімейний сад за отриманням товару та вимоги про повернення грошових коштів не заявляло.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Як встановлено ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приписами ст. 639 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ст. 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги до письмової форми правочину містяться у ст.207 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку,

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами),

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

- використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

При цьому, відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі.

З огляду на вищезазначені норми законодавства, підпис особи на правочині свідчить про форму правочину, а саме: письмову, яка повинна бути дотримана при укладенні правочину між юридичними особами.

Дослідивши наданий позивачем до матеріалів справи договір купівлі-продажу № 06/03-2018-1 від 06.03.2018, суд встановив відсутність у ньому підпису уповноваженого представника ТОВ Сімейний сад .

Докази отримання позивачем в електронній чи в письмовій формі пропозиції відповідача на укладення вказаного договору в матеріалах справи відсутні.

За наведених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства щодо порядку та форми укладення правочинів між юридичними особами, у суду відсутні підстави вважати наданий позивачем договір купівлі-продажу № 06/03-2018-1 від 06.03.2018 укладеним та, відповідно, таким, що породжує у сторін певні права та обов'язки, передбачені цим договором. Тому посилання позивача на зазначені в даному договорі умови в обґрунтування позову судом до уваги не приймаються.

Судом також не приймаються твердження відповідача, що оплата позивачем спірної суми коштів була здійснена в рамках договору купівлі-продажу № 13/03-2018-1 від 13.03.2018, оскільки примірник даного договору, який відповідачем долучено до відзиву, взагалі не містить підписів уповноважених представників сторін.

Як вбачається з наданого позивачем платіжного доручення № 438 від 13.03.2018, а також банківської виписки по рахунку ТОВ Агро-Форте , спірна сума коштів була перерахована на рахунок ТОВ Сімейний сад з призначенням платежу За ЗЗР згідно рахунків № 306, 307, 309, 310, 311 від 06.03.2018 року у т. ч. ПДВ 20% - 137 900,00 грн. .

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази виставлення відповідачем вказаних рахунків на оплату позивачу. Рахунки на оплату: № С-0000306 від 06.03.2018, № С-0000307 від 06.03.2018, № С-0000309 від 06.03.2018, № С-0000310 від 06.03.2018 і № С-0000311 від 06.03.2018 - не містять підпису та печатки особи, яка їх виставила, відповідно, також не можуть підтверджувати укладення між сторонами договору купівлі-продажу № 06/03-2018-1 від 06.03.2018.

Слід також зазначити, що доказів звернення ТОВ Агро-Форте до ТОВ Сімейний сад з вимогами про повернення спірної суми коштів до матеріалів справи не надано. При цьому, судом враховано пояснення позивача про те, що відправлення листів № 2803 від 28.03.2018 та № 0204 від 02.04.2018 від імені ТОВ Агро-Форте на ім'я ТОВ Сімейний сад з вимогою повернути грошові кошти в сумі 827 400,00 грн., було здійснено простим листом. Відтак неможливо встановити отримання таких вимог відповідачем.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що надані сторонами до матеріалів справи докази не можуть свідчити про виникнення та існування між ТОВ Агро-Форте і ТОВ Сімейний сад будь-яких зобов'язальних правовідносин щодо купівлі-продажу товару.

Враховуючи, що позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 827 400,00 грн., заявлена позивачем з підстав невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару за договором купівлі-продажу № 06/03-2018-1 від 06.03.2018, укладення якого позивачем належним чином не доведено, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Що стосується заяви відповідача про стягнення з ТОВ Агро-Форте на користь ТОВ Сімейний сад витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., слід зазначити наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, судові витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесення ТОВ Сімейний сад витрат на правничу допомогу відповідач надав договір про надання правової допомоги № 06/1/18-п, укладений 15.06.2018 між ТОВ Сімейний сад та адвокатським об'єднанням Міжрегіональна колегія Адвокатів , платіжне доручення № 2442 від 05.07.2018 про перерахування на рахунок адвокатського об'єднання Міжрегіональна колегія Адвокатів грошових коштів в розмірі 10 000,00 грн. з призначенням платежу за представництво та надання іншої правової допомоги при розгляді справи № 911/817/18 згідно рах. № 1 від 04.07.2018. Без ПДВ , а також Акт приймання-передачі послуг до договору про надання правової допомоги № 06/1/18-п від 15.06.2018, підписаний між ТОВ Сімейний сад та адвокатським об'єднанням Міжрегіональна колегія Адвокатів .

Однак, як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів ТОВ Сімейний сад у господарському суді Київської області - участь в судових засіданнях подання заяв, клопотань та заяв по суті справи - здійснювалось адвокатом Крутенко Юлією Василівною на підставі довіреності, виданої відповідачем 15.06.2018. Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6657/10, виданим 14.06.2018, підтверджується, що Крутенко Ю.В. є адвокатом.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що Крутенко Ю.В. є членом АО Міжрегіональна колегія Адвокатів та/або докази наявності трудових відносин між адвокатом та об'єднанням (наказ про прийняття на роботу).

За таких обставин, вимоги відповідача про стягнення з позивача 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Сімейний сад у відшкодуванні 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.01.2019.

Суддя О.В. Щоткін