Рішення

від 11.06.2018 по справі 804/963/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року Справа № 804/963/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача ОСОБА_3 представника відповідача ОСОБА_4 Свідок ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес" до Головне управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Стройпрогрес звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2017 року №0000061422 за платежем податок на прибуток на загальну суму 529438,00 грн.

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2017 року №0000071422 за платежем ПДВ на загальну суму 1298705,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки контролюючого органу зроблені на підставі того, що Товариство мало взаємовідносини з ПП ЕРГО-ТЕХ (код 38923759), ТОВ МОНОЛІТ ТРЕЙД СИСТЕМ (код 38747781), ТОВ ДЕНЕКС ГРУП (код 38947518), ТОВ РОТМЕНТ (код 39380597), ТОВ АЛІНСО (код 39383247), ТОВ СТРОЙСІТІ (код 39442595), ТОВ ЮПОКОМ (код 39652722), ТОВ БУД-СІТІ-ЛАЙФ (код 39898203), ТОВ БІЛДІНГ-ЛАЙФ які не мали реального характеру, оскільки у останніх, відповідно до податкової інформації отриманої із ІС Податковий блок стосовно відсутності у контрагентів нашого підприємства трудових та матеріальних ресурсів, а також за інформацією кримінальних справ, які порушені не у відношенні контрагентів, які перелічені вище. Висковки перевіряючих про неможливість взаємовідносин між товариством та контрагентами, є безпідставними оскільки відсутність у суб'єкта господарювання (контрагента) достатніх матеріальних чи будь - яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності, не є наслідком недійсність укладеного ним правочину чи слугувати доказом наявності у вказаного суб'єкта господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування. А відтак не є підставою для позбавлення платника податку права на валові витрати у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру своїх витрат, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на валові витрати в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. Враховуючи вищезазначене, податкові-повідомлення рішення прийнятті Головним управління ДФС у Дніпропетровській області 26 вересня 2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є протиправними та підлягають скасуванню

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року справу прийнято до провадження судді Коренева А.О. та призначено підтоговче засідання на 07 травня 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті на 29 травня 2018 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав просив позов, задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, свої доводи виклав у відзиві на позов. Відповідач зазначив, що під час перевірки наданими ТОВ Стройпрогрес документи не підтверджено реальність господарських операцій з придбання будівельно-монтажних робіт та зроблено висновки про безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ у сумі 538 140 грн., завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2014 році у сумі 904 691 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні повноти фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за 2015 рік у сумі 1 786 002 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами, а саме: ПП „Ерго-Тех", ТОВ „Моноліт Трейд Сістем", ТОВ „Денекс Груп", а також позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ за липень 2014 року у сумі 9 257,40 грн.; ТОВ „Ротмент"- на суму витрат за 2014 рік - 446 667,15 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 89 333,43 грн., ТОВ „Алінсо" - на суму витрат за 2015 рік - 673 219,36 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту у сумі ПДВ 134 643,87 грн., станом на 31.12.2016 кредиторська заборгованість складає 569 322,86 грн., ТОВ „Стройсіті" - на суму витрат за 2015 рік - 121 740,57 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту за березень 2015 року ПДВ у сумі 24 348,11 грн.; ТОВ „Юпоком" - на суму витрат за 2015 рік - 56 661,11 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту за травень 2015 року ПДВ у сумі 11 332,22 грн.: ТОВ „Буд-Сіті-Лайф" - на суму витрат за 2015 рік - 203 544,94 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту за липень 2015 року ПДВ у сумі 40 708,99 грн.; ТОВ „Білдінг-Лайф" - на суму витрат за 2015 рік -730 835,69 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 146 167,13 грн, станом на 31.12.2016 кредиторська заборгованість склала 524 430,30 грн. Крім того, при досліджені перерахованих позивачем коштів протягом 2015 років на користь ТОВ Ротмент , ТОВ Алінсо , ТОВ Стройсіті , ТОВ Юпоком , ТОВ Буд-Сіті-Лайф та ТОВ Білдінг-Лайф у загальній сумі 1 264 449,41 грн., наявні докази щодо відсутності факту здійснення господарських операцій з виконання будівельно-монтажних робіт через недостатність у контрагентів, необхідних матеріальних та трудових ресурсів, будівельних машин і механізмів (включаючи розрахункову кількість машино-годин), відсутність операцій по залученню третіх осіб до виконання робіт (згідно з даними ЄПРН). Крім того, відповідач вказав, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч .4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 212, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України. Вважають надані позивачем документи не можуть за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності, а податкові повідомлення рішення від 26 вересня 2017 року прийняті на підставі перевіряємих документів та з дотримання законодавства. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши адміністративний позов, письмові заперечення, дослідивши надані письмові докази, оцінивши їх у взаємозв'язку та сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙПРОГРЕС з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування період з 01.01.2014 по 31.12.2016 у період з урахуванням подовження термінів проведення з 24 липня 2017 року по 11 серпня 2017 року.

За результатами перевірки 18.08.2017 року було складено акт 9356/04-36-14-22/31277192, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.4, пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п. пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.138.1 ст.139 ПК України, занижено податок прибуток на загальну суму 487809,00 грн., у т.ч. за 2014 рік - 162412,00 грн., за 2015 321293,00 грн., за 2016 рік - 4104,00 грн.;

п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, пп. А п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198 пп В п.200.4 ст.200, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 1120763,00 грн. (з урахуванням закінчення терміну 1095 днів на суму 77407,00 грн.).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем були надані заперечення від 19 вересня 20117 року, у листі ГУ ДФС у Дніпропетровській обл. від 26.09.2017 року №24963/10/04-36-14-03-18 Про результати розгляду заперечень зазначено, що ТОВ Стройпрогрес не надано документів на спростування висновків перевірки.

26 вересня 2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області були прийнятті податкові повідомлення-рішення №0000061422 та №0000071422 від 26 вересня 2017 року.

Не погодившись з висновками про розгляд заперечень, ТОВ Стройпрогрес направило скаргу до ДФС України на податкові повідомлення-рішення від 26.09.2017 року №0000061422 за платежем податок на прибуток на загальну суму 529438,00 грн. та від 26.09.2017 №0000071422 за платежем ПДВ на загальну суму 1298705,00 грн.

Рішенням Державної Фіскальної служби України від 06.12.2017 року за №28904/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від 26.09.2017 року №0000061422 та №0000071422 залишені без змін, а скарга без задоволення.

Вважаючи вищевказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та7або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України зазначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з ч.2 ст.З Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити^ назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включаютьхобівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст..138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, виїзного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), виключаючи податок на додану вартість, який зараховується до ціни товарів (послуг), згідно законам України з питань оподаткування.

У п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату, товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового Кодексу України , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що за перевіряємий період Товариством з обмеженою відповідальністю СТРОЙПРОГРЕС та ПП ЕРГО-ТЕХ (договір підряду № 023 від 03.02.2014 року строком до 31.12.2014 року), ТОВ МОНОЛІТ ТРЕЙД СИСТЕМ (договір підряду № 781 від 02.04.2014 року строком до 31.12.2014 року), ТОВ ДЕНЕКС ГРУП (договір підряду № 187 від 08.07.2014 року строком до 31.12.2014 року), ТОВ РОТМЕНТ (договір підряду № 42 від 03.11.2014 року строком до 31.12.2014 року), ТОВ АЛІНСО (договір підряду № 2 від 05.01.2015 року строком до 31.12.2015 року), ТОВ СТРОЙСІТІ ЛТД (договір підряду № 03-03/33 від 03.03.2015 року строком до 31.12.2015 року), ТОВ ЮПОКОМ (договір підряду № 0505/15 від 05.05.2015 року строком до 31.12.2015 року), ТОВ БУД-СІТІ-ЛАЙФ (договір підряду № 07-07/2 від 07.07.2015 року строком до 31.12.2015 року), ТОВ БІЛДІНГ-ЛАЙФ (договір підряду № 31/08-8 від 31.08.2015 року строком до 31.12.2015 року) укладено договори на здійснення останніми будівельних робіт у період з 2014 по 2015 рік, на підставі яких сформована спірна сума податкового кредиту.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду копії вищевказаних договорів, а також копії рахунків-фактура, акти прийому виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

Однак, суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження сплати відповідних сум, а наданні копії банківських виписок, не підтверджують відповідність зазначених сум до укладених договорі. Тобто не підтверджує реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, підтвердження господарської операції належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ОСОБА_6 адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11: документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Згідно до ОСОБА_6 адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З аналізу норм чинного законодавства, які регулюють виникнення у платника податків права на податковий кредит вбачається, що підставою виникнення у платника такого права є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, судом встановлено, що ПП ЕРГО-ТЕХ (код 38923759) припинено 17.02.2015 року та є фігурантом кримінального провадження, як ТОВ МОНОЛІТ ТРЕЙД СИСТЕМ (код 38747781), ТОВ ДЕНЕКС ГРУП (код 38947518), ТОВ РОТМЕНТ (код 39380597), ТОВ СТРОЙСІТІ ЛТД (код 39442595), ТОВ ЮПОКОМ (код 39652722), ТОВ БУД-СІТІ-ЛАЙФ (код 39898203), ТОВ БІЛДІНГ-ЛАЙФ , що підтверджується даними реєстру судових рішень.

Актом перевірки встановлено, що на підставі наданих документів позивачем до перевірки щодо перерахування протягом 2015 року коштів на користь ТОВ РОТМЕНТ , ТОВ СТРОЙСІТІ ЛТД , ТОВ ЮПОКОМ , ТОВ БУД-СІТІ-ЛАЙФ , ТОВ БІЛДІНГ-ЛАЙФ у загальній сумі 1 264 449,41 грн., не підтверджують факту здійснення господарських операцій з виконання будівельно-монтажних робіт через недостатність у контрагентів необхідних матеріальних та трудових ресурсів, будівельних машин і механізмів (включаючи розрахункову кількість машино-годин), відсутність операцій по залученню третіх осіб до виконання робіт (згідно з даними ЄПРН), однак позивачем на спростування вказаних висноків доказів не надано.

Також, в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено, ТОВ Стройпрогрес протягом 2015 року в окремих податкових (звітних) періодах здійснювались операції з постачання самостійно виготовлених робіт та послуг за цінами нижчими за їх собівартість, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку товариства по рахунках 901 Собівартість реалізації робіт та послуг та 701 Дохід від реалізації робіт та послуг з урахуванням висновків перевірки щодо необґрунтованості включення до складу собівартості реалізованих робіт та послуг вартості субпідрядних робіт ТОВ АЛІНСО , СТРОЙСІТІ ЛТД , ТОВ ЮПОКОМ , ТОВ БУД-СІТІ-ЛАЙФ , ТОВ БІЛДІНГ-ЛАЙФ .

Крім того, встановлено, що ТОВ Стройпрогрес за червень та грудень 2015 року, березень та червень 2016 року відображено списання кредиторської заборгованості перед ПП Паратус , ПП А-Прайм , ПП МД-Колхіда , ТОВ ПДО-Дніпро , ТОВ Фай-Торг та ТОВ Астер Груп . Так, частина відображеної в бухгалтерському обліку списаної кредиторської заборгованості була пов'язана із здійсненими в минулому операціями з придбання товарів (робіт, послуг), за якими ТОВ Стройпрогрес у відповідних податкових (звітних) періодах був задекларований податковий кредит з ПДВ, товари/послуги на дату списання боргу набувають статусу безоплатно наданих, оскільки фактично оплата за них не відбулась.

Враховуючи те, що платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту. При цьому коригування податкового кредиту у вказаному випадку здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Під час судового розгляду позивачем не спростовано висновки акта перевірки від 18.08.2017 р. № 9356/04-36-14-22/31277192.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Позивачем також не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договорів зі спірним виконавцями. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26.09.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 відповідають вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Стройпрогрес не обґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 139,241-244 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1