Рішення

від 06.07.2018 по справі 198/67/17

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 198/67/17

провадження № 2/0198/2/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 року Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Гайдар І.О., за участю секретарів судового засідання Костельникової А.І., Ткаченко Т.О., позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, представників відповідача ФГ Сонячне ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду смт Юр'ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Сонячне , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною позовною заявою до ФГ Сонячне , в обґрунтування якої зазначила, що її діду, ОСОБА_5, померлому 10 квітня 2015 року, на підставі державного акта на право приватної власності на землю належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,9439 га, кадастровий номер 1225955100:04:001:0128, розташована на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області. Після смерті родича позивачка на підставі свідоцтва про право на спадщину отримала вказану земельну ділянку у спадок.

10.02.2016 року ОСОБА_1 уклала строком на 7 років договір оренди належної їй земельної ділянки з селянським фермерським господарством "НАІР", речове право за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2016 року.

В грудні 2016 року позивачка дізналась, що 25.04.2011 року між ОСОБА_5 та ФГ "Сонячне" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано відділом Держкомзему Юр'ївського району Дніпропетровської області, про що 10.02.2012 року зроблено відповідний запис у Державному реєстрі земель.

Однак, позивачка стверджує, що її дід не укладав вказаного договору оренди землі, оскільки підпис у договорі від імені ОСОБА_5 вчинено іншою особою. Крім того, в порушення ст. 15 Закону України Про оренду землі спірний договір не містить ряд істотних умов, відсутність яких є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також визнання його недійсним.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір оренди землі від 25.04.2011 року, сторонами за яким виступають ОСОБА_5 та ФГ Сонячне та стягнути з відповідача судові витрати.

03.02.2017 року у справі відкрито провадження.

17 лютого 2017 року представник ФГ Сонячне надав заперечення проти позовної заяви, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог через недоведеність. Крім того, відповідач вважає договір оренди від 25.04.2011 року таким, що укладений з дотриманням всіх умов законодавства щодо його форми та змісту.

17.02.2017 року з метою призначення у справі за клопотанням представника позивачки посмертної судової почеркознавчої експертизи витребувано документи, 06.03.2017 року - призначено експертизу, а провадження зупинено на час проведення експертизи.

10.11.2017 року після отримання висновку експерта провадження у справі відновлено.

05.12.2017 року за клопотанням представника відповідача у справі призначено повторну посмертну судову почеркознавчу експертизу, а провадження зупинено на час проведення повторної експертизи.

12.01.2018 року з метою розгляду клопотання експерта провадження відновлено, а 25.01.2017 року - витребувані додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи. Після надходження відповідних документів 06.02.2018 року справу направлено до експертної установи для продовження проведення експертизи, а провадження зупинено.

25.04.2018 року після отримання висновку експерта провадження у справі відновлено, до участі у справі залучено правонаступника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

23.05.2018 року залишено без розгляду клопотання представника позивачки про повернення експерту на доопрацювання висновку первісної посмертної судової почеркознавчої експертизи та з метою роз'яснення висновку викликано експерта.

04.06.2018 року та 18.06.2018 року судовий розгляд відкладено в зв'язку з неявкою експерта.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, викладені в письмових заявах по суті справи, з'ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 квітня 2011 року між ОСОБА_5 та ФГ "Сонячне" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав орендарю в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,9439 га, розташовану на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, строком на 10 років. 10 лютого 2012 року вказаний правочин зареєстровано відділом Держкомзему Юр'ївського району Дніпропетровської області та зроблено відповідний запис у Державному реєстрі земель (а.с. 135-139).

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо оренди земельної ділянки регулюються законом.

В свою чергу, спеціальним законом щодо регулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, являється Закон України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.2008 року (далі - Закон № 161-XIV). Оскільки спірні правовідносини виникли 25 квітня 2011 року, суд застосовує Закон № 161-XIV у редакції, яка була чинною на момент їх виникнення.

За вимогами статей 6, 14, 20 Закону № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Договір оренди землі укладається у письмовій формі, за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Отже, з огляду на вищевикладене, на час укладення спірного договору оренди землі між ОСОБА_5 та ФГ "Сонячне" законом передбачались вимоги щодо обов'язкової письмової форми та державної реєстрації правочину, які сторонами виконані, договір укладений в письмовій формі та зареєстрований у встановленому порядку.

10 квітня 2015 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 633131, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Юр'ївського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 10 квітня 2015 року (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,9439 га, кадастровий номер 1225955100:04:001:0128, розташованої на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, що належала померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ДП № 070640, виданого головою Юр'ївської селищної ради народних депутатів Юр'ївського району Дніпропетровської області 12 квітня 2002 року (а.с. 141).

Відповідно до заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Юр'ївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6 11 березня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 122, вказану земельну ділянку успадкувала ОСОБА_1 (а.с. 8).

27 січня 2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 14, та здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13066619 (а.с. 9, 144).

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями частини 1 статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

За частиною 4 статті 32 Закону № 161-XIV перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Аналогічні положення встановлені пунктом 37 спірного правочину.

Отже, враховуючи те, що до складу спадщини входять усі права й обов'язки спадкодавця, зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення зобов'язань за договором оренди землі, разом з правом власності на спадкове майно до ОСОБА_1 в порядку правонаступництва перейшли всі права та обов'язки орендодавця за договором оренди землі від 25 квітня 2011 року, укладеним між ОСОБА_5 та ФГ "Сонячне".

Разом з тим, з матеріалів справи виходить, що 10 лютого 2016 року ОСОБА_1 уклала договір оренди успадкованої нею земельної ділянки з селянським фермерським господарством "НАІР" строком на 7 років, речове право за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 березня 2016 року, номер запису про інше речове право 13797594, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 березня 2016 року (а.с. 9, 11-15).

Про наявність укладеного між ФГ Сонячне та ОСОБА_5 договору оренди землі від 25 квітня 2011 року ОСОБА_1 дізналась лише у грудні 2016 року, проте вважає, що спірний правочин спадкодавець не підписував.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, правочин, як вольова дія, являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Встановлення судом факту відсутності волевиявлення власника землі на укладення договору оренди землі (підписання договору іншою особою, яку власник землі не уповноважував діяти від його імені), є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України.

З метою дослідження справжності підпису ОСОБА_5 в спірному договорі оренди землі судом 06 березня 2017 року призначено посмертну судову почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновком № 1582-17 від 27 жовтня 2017 року посмертної судової почеркознавчої експертизи, проведеної експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_5 в графах Орендодавець договору оренди землі від 25 квітня 2011 року, укладеного між ОСОБА_5 та ФГ Сонячне , та додатках № 1 та № 2 до вказаного договору виконані не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису (а. с. 168-171).

Разом з тим, 05 грудня 2017 року судом за клопотанням представника відповідача призначено повторну посмертну судову почеркознавчу експертизу, оскільки при проведенні посмертної почеркознавчої експертизи, в результаті якої складений висновок від 27.10.2017 року, експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз було допущено порушення вимог підрозділу 1 Почеркознавча експертиза розділу І Інструкції, а мотивувальна частина експертного висновку не відповідає його ілюстраційному матеріалу та суперечить кінцевому висновку експерта.

Експерт Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф.М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України, якому було доручено проведення повторної експертизи, повідомив про неможливість надання висновку через недостатність наданих для дослідження вільних та умовно-вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_5 з посиланням на пункти 2.1., 2.2., 4.11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої відповідним наказом Мін'юсту (а.с. 159-160).

Аналізуючи вказані вище обставини, суд зазначає, що за положеннями ст. 102 ЦПК України метою проведення експертизи насамперед є дослідження обставин, що мають значення для справи, входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань в різних галузях.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами.

Вимоги щодо належності, допустимості та достовірності доказів встановлюють статті 77-79 ЦПК України, згідно з якими обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Більше того, висновок експерта є одним з джерел одержання доказів у справі, спростувати який іншими доказами досить непросто. Одночасно висновок експерта за своєю суттю також являється процесуальним документом, в якому викладаються підстави проведення експертизи, хід і результати експертного дослідження, а порушення порядку проведення судової експертизи тягне за собою втрату доказового значення висновку судового експерта.

Враховуючи, що позивачкою не надано будь-яких інших доказів на підтвердження тих обставин, що підпис на договорі оренди землі від 25 квітня 2011 року може бути вчинений не ОСОБА_5, тому думка експерта в даному процесі відіграє важливу визначальну роль, а суд в свою чергу повинен особливо ретельно віднестись до оцінки висновку експерта з точки зору обґрунтованості, об'єктивності його змісту та дотримання форми.

Як зазначено в пункті 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.1997 року № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах суд при дослідженні експертного висновку повинен з'ясувати чи було додержано вимоги законодавства при проведенні експертизи; компетентність експерта та чи не вийшов він за межі своїх повноважень, достатність поданих експертові об'єктів для дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи, обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Так, правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки, визначає Закон України Про судову експертизу .

Відповідно до статті 2 вказаного Закону законодавство України про судову експертизу складається з цього Закону та з інших нормативно-правових актів.

Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145) затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (надалі - Інструкція) та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Рекомендації), які разом з Цивільним процесуальним кодексом, Законами України Про судову експертизу , іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи визначають порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, їх обов'язки, права та відповідальність, організацію проведення експертиз та оформлення їх результатів (пункт 1.1 Інструкції).

Згідно з пунктами 1.4., 1.5. та 1.8. Рекомендацій у разі неможливості пред'явити вільні зразки підпису самою особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані цією особою (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо); вільні зразки почерку та підпису, що надаються для проведення судової почеркознавчої експертизи, по змозі повинні надаватись у кількості не менше ніж на 15 документах, а також відповідати об'єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалу письма, за формою документу, за його змістом. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках.

Відповідно до пункту 4.15 Інструкції у дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань. Дослідницька частина повинна включати: відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування; посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення до них; експертну оцінку результатів дослідження.

З аналізу загальних та спеціальних положень Інструкції та Рекомендацій суд робить висновок, що необхідною умовою наданих на експертизу зразків (особливо під час призначення посмертної почеркознавчої експертизи) є їх достовірність, тобто безсумнівна належність підписів особі, зразками підпису або почерку якої вони слугують.

До числа основних вимог, яких необхідно дотримуватись при відборі порівняльного матеріалу (зразків), відносяться їх належна якість та достатня кількість. Під належною якістю зразків розуміється їх порівняність з досліджуваним документом серед іншого щодо часу виконання. Достатня кількість зразків означає такий їх обсяг, який забезпечує можливість повного та всебічного співставлення всіх ознак почерку та підпису, що є у досліджуваних зразках.

Для порівняльного аналізу експерт Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз під час проведення первинної почеркознавчої експертизи мав в своєму розпорядженні досліджувані зразки підпису та почерку від 25 квітня 2011 року, а також вільні зразки підпису та почерку у кількості трьох документів, виконані в формі № 1 на отримання паспорта від 21.10.1996 року, заявці про призначення/перерахунку пенсії від 02.01.1992 року та нотаріально посвідченому заповіті від 11.03.2014 року.

Одразу необхідно відмітити, що у висновку не зазначено чи достатньо для дослідження поданих об'єктів, не дано жодної оцінки тому факту, що використані для порівняння вільні зразки підпису та почерку, виконані в заявах на отримання паспорта та про призначення пенсії, не відповідають об'єкту, який досліджується, за часом виконання, адже порівняльні документи підписані померлим на 15-19 років раніше досліджуваного. Крім того, дослідженню підлягав підпис особи похилого віку, почерк якої має властивості змінюватись під впливом зовнішніх факторів, зокрема, стану здоров'я, чому експерт взагалі не приділив уваги та не скористався правом заявити клопотання про надання додаткових відомостей.

Докладно описуючи та ілюструючи встановлені ознаки розбіжностей між досліджуваним та порівняльними підписами, експерт разом з тим обмежується лише поверховим посиланням на встановлені збіги, не вдаючись до детального аналізу збіжних ознак та не зазначаючи їх в ілюстративній таблиці з відповідними відмітками. Доданий до висновку ілюстративний матеріал не має масштабної лінійки, що не дає можливості встановити реальний розмір підписів, різницю або збіжності між ними за розмірними характеристиками. Також експерт, роблячи висновок про те, що досліджуваний підпис ОСОБА_5 виконаний із наслідуванням справжнього підпису, не аналізує ознаки такого наслідування. Експертом взагалі не обґрунтовано вибір конкретних методик при проведенні експертизи, міститься просте посилання на назву та код методики.

Все зазначене вище в свою чергу не дозволяє учасникам справи, суду та сторонньому спостерігачу оцінити правильність висновку, його об'єктивність та викликає сумніви в його правильності, тим більше з огляду на категоричний характер висновку.

З метою усунення сумнівів у правильності експертного висновку суд призначив повторну посмертну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив іншій експертній установі, однак експерт повідомив про неможливість проведення експертизи через недостатність наданих для дослідження матеріалів, зокрема, вільних зразків підпису та почерку померлої особи (Т. 1, а.с. 193-234, Т. 2, а.с. 1-160).

Учасниками справи на вимогу експерта надавались вільні зразки підпису, однак останні не прийнято судом для проведення посмертних експертних досліджень, оскільки вони були виконані на документах, які не дозволяють вважати підпис виконаним достовірно померлим ОСОБА_5

З огляду на викладене, на думку суду, висновок про неможливість проведення повторної експертизи опосередковано підтвердив недостатність наданих на первісне експертне дослідження порівняльних матеріалів.

Опитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 пояснила, що дійсно нею під час проведення експертного дослідження допущено деякі технічні помилки, які не вплинули на правильність висновку (переплутані фото досліджуваних та порівняльних підписів в ілюстраційному матеріалі, на фото № 11 не зазначено з якого конкретно документу кожен підпис та напис). Разом з тим, експерт вважає, що ілюстрації не є обов'язковою частиною висновку, тому вона не була зобов'язана ілюструвати почеркознавчий матеріал, а також зазначати з яких документів його взято. На думку експерта для правильного проведення призначеної судом експертизи вистачило навіть одного вільного зразка підпису померлої особи, вчиненого на нотаріально посвідченому заповіті від 11.03.2014 року.

Однак, такі роз'яснення протирічять п. 4.15 Інструкції, пунктам 1.4., 1.5. та 1.8. Рекомендацій та не дозволяють усунути порушення, допущені під час проведення експертного дослідження.

Тобто, при проведенні первісної посмертної почеркознавчої експертизи в достатній кількості не було документів, які відповідають часу виконання підпису на спірному договорі оренди, однак експертом зроблено категоричний висновок за результатами досліджень, при цьому експерт ОСОБА_7 не скористалась своїм правом щодо порушення клопотання про надання додаткових зразків підпису померлого ОСОБА_5

В той же час, недостатня кількість та якість порівняльного матеріалу не дає можливості експерту повною мірою оцінити збіжні загальні та окремі ознаки або розбіжності цих ознак з урахуванням існуючих варіантів підпису певної особи, а висновок експерта на можна вважати всебічним, повним та об'єктивним.

Таким чином, суд не приймає як доказ висновок посмертної судової почеркознавчої експертизи № 1582-17 від 27 жовтня 2017 року, проведеної експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, оскільки не було додержано вимог законодавства при проведенні експертизи, поданих експертові порівняльних об'єктів для дослідження було явно недостатньо для категоричного висновку, який не обґрунтований належним чином та зроблений фактично лише на підставі одного порівняльного документа, що відповідає досліджуваному за часом складання, а дослідницька частина висновку не узгоджується з підсумковим висновком та ілюстраційним матеріалом.

Як вже зазначалось, позивачка не надала суду будь-яких інших доказів на підтвердження відсутності волевиявлення ОСОБА_5 під час укладення договору оренди землі від 25 квітня 2011 року.

Отже, той факт, що померлий ОСОБА_5 спірний договір не укладав та не підписував, не підтверджений жодним належним та допустимим доказом. За таких умов обставини, якими обґрунтовані підстави позову в частині визнання договору оренди землі недійсним внаслідок відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_5 під час його укладення, є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Статтею 12, 13 та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено здійснення судочинства на засадах змагальності сторін, в межах заявлених особою вимог і на підставі поданих доказів, а також обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи з принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, позовні вимоги мають бути належним чином сформульовані та доведені саме позивачем, а судом цивільні справи розглядаються в межах заявлених позовних вимог.

Щодо тверджень позивачки про відсутність у спірному договорі ряду істотних умов, передбачених нормами законодавства, як підстави для визнання правочину недійсним, суд зазначає таке.

За змістом частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 161-XIV істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 161-XIV відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

З урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Тож, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

Так, позивачка вказала, що спірний правочин не містить істотної умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а у додатках до договору в порушення вимог частини 4 статті 15 Закону № 161-XIV відсутній акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тому вказані обставини є підставами для визнання договору оренди землі недійсним. Між тим, в позові відсутні будь-які пояснення або обґрунтування щодо того, яким чином та в якій мірі відсутність зазначених складових договору порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 Не встановлений факт порушення будь-яких прав та інтересів позивачки і під час судового розгляду справи. Отже, в задоволенні позовних вимог в цій частині також необхідно відмовити, тому що виявлені невідповідності є лише формальними дефектами, які не тягнуть за собою недійсність всього договору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства Сонячне , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.

Відомості про учасників справи:

- Фермерське господарство Сонячне (адреса місцезнаходження: 51316, Дніпропетровська область, Юр'ївський район, с. Новогригорівка, вул. Шаповаловка, 2, ЄДРПОУ 21901150);

- ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: 51316, Дніпропетровська область, Юр'ївський район, с. Новогригорівка, вул. Шеченка, 4, РНОКПП НОМЕР_1);

- Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (адреса місцезнаходження: 49004, м. Дніпро, вул. Олександра Поля, 2).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 11 липня 2018 року.

Суддя: І.О.Гайдар