Постанова

від 19.03.2019 по справі 198/67/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1621/19 Справа № 198/67/17 Суддя у 1-й інстанції - Гайдар І.О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.,

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Сонячне , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання договору оренди землі недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФГ Сонячне , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання договору оренди землі недійсним.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що після смерті її діда ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, вона отримала у спадщину земельну ділянку та 10 лютого 2016 року уклала з СФГ "НАІР" договір оренди земельної ділянки строком на 7 років. У грудні 2016 року вона дізналася, що 25 квітня 2011 року між її дідом ОСОБА_2 та відповідачем ФГ "Сонячне" було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано відділом Держкомзему Юр'ївського району Дніпропетровської області, про що 10 лютого 2012 року зроблено відповідний запис у Державному реєстрі земель. Позивач стверджувала, що її дід не укладав вказаного договору оренди землі, оскільки підпис у договорі від імені ОСОБА_2 вчинено іншою особою. Крім того, в порушення ст. 15 Закону України Про оренду землі оспорюваний договір не містить ряду істотних умов, відсутність яких є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також визнання його недійсним. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди землі від 25 квітня 2011 року, сторонами за яким виступають ОСОБА_2 та ФГ "Сонячне", а також стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

З таким рішенням не погодилася позивач ОСОБА_1, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ФГ "Сонячне" просили апеляційну скаргу ОСОБА_1, залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи 25 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та ФГ "Сонячне" було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав орендарю в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,9439 га, розташовану на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, строком на 10 років.

10 лютого 2012 року вказаний договір було зареєстровано відділом Держкомзему Юр'ївського району Дніпропетровської області та зроблено відповідний запис у Державному реєстрі земель (т.1 а.с. 135-139).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (т.1 а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,9439 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, яка належала померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого головою Юр'ївської селищної ради народних депутатів Юр'ївського району Дніпропетровської області 12 квітня 2002 року (т.1 а.с. 141).

На підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Юр'ївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 11 березня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 122, вказану земельну ділянку успадкувала позивач ОСОБА_1 (т.1 а.с. 8).

27 січня 2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 14, та здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13066619 (т.1 а.с. 9 144).

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями частини 1 статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

За частиною 4 статті 32 Закону № 161-XIV перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Аналогічні положення встановлені пунктом 37 оспорюваного правочину.

Отже, в силу вказаних вимог закону, зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення зобов'язань за договором оренди землі, разом з правом власності на спадкове майно до ОСОБА_1 в порядку правонаступництва перейшли всі права та обов'язки орендодавця за договором оренди землі від 25 квітня 2011 року, укладеним між ОСОБА_2 та ФГ "Сонячне".

З матеріалів справи вбачається, 10 лютого 2016 року позивач ОСОБА_1 уклала договір оренди успадкованої нею земельної ділянки з СФГ "НАІР" строком на 7 років, речове право за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 березня 2016 року, номер запису про інше речове право 13797594, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 березня 2016 року (т.1 а.с. 9, 11-15).

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач посилалася на те, що про наявність укладеного між ФГ Сонячне та ОСОБА_2 договору оренди землі від 25 квітня 2011 року вона дізналася лише у грудні 2016 року, та вважає, що оспорюваний правочин спадкодавець не підписував.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на відсутність у справі належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог позивача, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою дослідження справжності підпису ОСОБА_2 в оспорюваному договорі оренди землі ухвалою суду першої інстанції від 06 березня 2017 року у справі було призначено посмертну судову почеркознавчу експертизу (т.1 а.с.152-153).

Згідно з висновком № 1582-17 від 27 жовтня 2017 року посмертної судової почеркознавчої експертизи, проведеної старшим судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_4, підписи від імені ОСОБА_2 в графах Орендодавець договору оренди землі від 25 квітня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Сонячне , та додатках № 1 та № 2 до вказаного договору виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису (т.1 а.с. 168-171).

Відповідно до п. 41 оспорюваного договору оренди землі від 25 квітня 2011 року року він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (т.1 а.с.174 зворот).

Згідно з ст. ст. 14, 16, 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) договір оренди землі укладається у письмовій формі після досягнення домовленості з усіх істотних умов та набирає чинності з моменту державної реєстрації у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, договір оренди землі від 25 квітня 2011 року ОСОБА_2 не підписував, що підтверджується, висновком № 1582-17 від 27 жовтня 2017 року посмертної судової почеркознавчої експертизи, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_2, як орендодавця, на укладення вказаного договору оренди відповідно до викладених у ньому умов.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що висновок посмертної судової почеркознавчої експертизи № 1582-17 від 27 жовтня 2017 року не є належним та допустимим доказом на підтвердження того, що оспорюваний договір оренди землі не був підписаний спадкодавцем.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами.

Як зазначено в пункті 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 1997 року № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах суд при дослідженні експертного висновку повинен з'ясувати чи було додержано вимоги законодавства при проведенні експертизи; компетентність експерта та чи не вийшов він за межі своїх повноважень, достатність поданих експертові об'єктів для дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи, обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Згідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою усунення сумнівів у правильності експертного висновку, судом першої інстанції було призначено повторну посмертну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено іншій експертній установі, однак експерт повідомив про неможливість проведення експертизи через недостатність наданих для дослідження матеріалів, зокрема, вільних зразків підпису та почерку померлої особи (т.1 а.с.193-195, т.2 а.с160).

Під час розгляду справи у судовому засіданні в суді першої інстанції була допитана судовий експерт ОСОБА_4, яка пояснила, що дійсно нею під час проведення експертного дослідження допущено деякі технічні помилки, які не вплинули на правильність висновку (переплутані фото досліджуваних та порівняльних підписів в ілюстраційному матеріалі, на фото № 11 не зазначено з якого конкретно документу кожен підпис та напис). Разом з тим, експерт вважає, що ілюстрації не є обов'язковою частиною висновку, тому вона не була зобов'язана ілюструвати почеркознавчий матеріал, а також зазначати з яких документів його взято. На думку експерта для правильного проведення призначеної судом експертизи їй вистачило наданих зразків підпису померлої особи, зокрема, підпису, вчиненого на нотаріально посвідченому заповіті від 11 березня 2014 року (т.2 а.с. 202-203).

Слід зазначити судова експертиза була проведена на підставі ухвали суду старшим судовим експертом лабораторії криміналістичних досліджень Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (свідоцтво № 60 від 09 вересня 2009 року, видане ЕКК ДніпроНДІСЕ, дійсне до 06 листопада 2017 року), експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. Допустимих доказів, які б спростовували його висновок, відповідачем не надано, а тому підстави для визнання вказаного висновку неналежним доказом у справі відсутні.

Посилання ФГ Сонячне на те, що ОСОБА_2, отримуючи протягом багатьох років орендну плату та не витребовуючи у фермерського господарства належну йому земельну ділянку, такими своїми діями фактично схвалив договір оренди земельної ділянки від 25 квітня 2011 року, а фактичне тривале виконання умов цього договору обома сторонами є підтвердженням того, що його укладення відповідало внутрішній волі ОСОБА_2 апеляційний суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Виключне право на підписання договору оренди землі належить лише власнику землі або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі, а підписання договору іншою, не уповноваженою власником землі особою свідчить про порушення законних прав орендодавця під час укладення та підписання договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснюється, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

За таких обставин, факт отримання орендної плати за оспорюваним договором та невитребування земельної ділянки має значення лише для визначення наслідків недійсності договору, а правового значення для вирішення спору про визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним не має.

Посилання відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу стосовно того, що позивач дізналася про наявність оскаржуваного договору у 2015 році, а не в грудні 2016 року, як вона зазначає у позовній заяві, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі твердження не мають правового значення для вирішення даного спору.

З позовною заявою позивач звернулася до суду у лютому 2017 року, тобто, в межах строку позовної давності. Крім того, про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин відповідачем не заявлялося.

Отже, є доведеним належними та допустимими доказами у справі те, що ОСОБА_2 за життя не підписував оскаржуваний договір оренди землі від 25 квітня 2011 року, укладений між ним та ФГ Сонячне .

Доказів на підтвердження протилежного відповідачем ФГ Сонячне суду не надано.

Суд першої інстанції на вищезазначене належної уваги не звернув, не в повній мірі з'ясував обставини справи, не надав належної оцінки письмовим доказам та дійшов необгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає задволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нвого рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, окрім іншого, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 640 грн. (т.1 а.с.2). Крім того, нею понесені витрати на проведення експертизи у сумі 5952 грн. (т.1 а.с.160). За подання апеляційної скарги позивачем сплачено 960 грн. (т.2 а.с.227). Тобто загалом ОСОБА_1 понесено судових витрат на загальну суму 7 552 грн., які в силу ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з ФГ Сонячне на користь ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Сонячне , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання договору оренди землі недійсним - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства Сонячне , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 25 квітня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Сонячне , який зареєстрований 10 лютого 2012 року у відділі Держкомзему Юр'ївського району Дніпропетровської області за № 122680004000454.

Стягнути з Фермерського господарства Сонячне на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі - 7 552 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді