Постанова

від 04.07.2018 по справі 304/289/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/289/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 липня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Кондора Р.Ю., Мацунича М.В.

за участю секретаря: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Резорт-Тревел Україна на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області, ухваленого 28 листопада 2017 року суддею Амарович В.П., у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Резорт-Тревел Україна про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом до відповідача в якому просили стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 9492,32 грн. та суму завданих моральних страждань в розмірі 1000 грн. та 3000 грн. на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

В обґрунтування позову зазначають, що 22 квітня 2016 року між позивачами та відповідачем було укладено договір №13185 на туристичне обслуговування. Відповідно до даного договору, турагент за встановлену договором плату зобов'язується відповідно до замовлення туриста й осіб, що слідують з ним, забезпечити надання комплексу туристичних послуг, а турист зобов'язується на умовах цього договору прийняти та оплатити такі послуги. Умови та перелік замовлених послуг вказується в додатку №1 до договору, згідно якого, особами, яким надаються послуги зазначено позивачів: MULESA VASIL ІНФОРМАЦІЯ_1 та MULESA IRYNA ІНФОРМАЦІЯ_2. Загальна вартість туристичних послуг складає 656 (шістсот п'ятдесят шість) євро. Однак, відповідач свої обов'язки за договором в повному обсязі не виконав, надавши послуги лише позивачу ОСОБА_1 Надати послуги позивачу ОСОБА_2 відповідач відмовився. В ході розгляду справи позивачка ОСОБА_2 додатково обґрунтувала позов зазначивши, що 22 квітня 2016 року її чоловік, позивач ОСОБА_1 звернувся в телефонному режимі до менеджера ТзОВ Резорт -Тревел Україна ОСОБА_3 з метою придбання туристичної путівки у Грецію. 28 квітня 2016 року на адресу ТзОВ Резорт -Тревел Україна було відправлено пакет документів, а також гроші в сумі 18 368 гривень. ОСОБА_3 підтвердила, що пакет документів і гроші отримано. Майже місяць менеджер ОСОБА_4 працювала з документами позивачів та будь-яких зауважень не пред'являла, хоча на неї, у відповідності до посадової інструкції, був покладений обов'язок перевірити відповідність наданих документів. За кілька днів до від'їзду позивачка ОСОБА_2 виявила, що у неї віза неактивна, і що вона не зможе виїхати за кордон. Тоді вона подзвонила менеджеру ОСОБА_4 і запитала, чому остання не перевірила документи і не виявила це раніше, а стала бронювати готель у Греції. ОСОБА_3 гроші повертати відмовилася, стала пропонувати позивачці інший тур у зручний для неї час, з умовою щоб про цей випадок не дізналося її керівництво, бо це може призвести до звільнення її з роботи. На відпочинок у Грецію поїхав лише позивач ОСОБА_1, а позивачка ОСОБА_2 потрапила в лікарню тому, що у неї різко підвищився гіпертонічний тиск. На початку липня 2016 року позивачка знову зателефонувала менеджеру на ім'я ОСОБА_3, і та запропонувала тур у Болгарію і сказала, що може поїхати з подругою якій також буде зроблено знижку за тур. Коли до від'їзду залишилось два дні, менеджер ОСОБА_3 повідомила, що готель не підтвердили і стала пропонувати інші варіанти, при цьому не сказавши куди вислати гроші та документи. В результаті дві відпустки у позивачки ОСОБА_2 протягом літа були зіпсовані з вини менеджера ТзОВ Резор-Тревел Україна на ім'я ОСОБА_3, яка неналежно виконувала свої посадові обов'язки, а саме не перевірила пакет документів поданих позивачами. Крім цього, з умовами договору на туристичне обслуговування позивачі ознайомлені не були, оскільки такий було вручено позивачеві ОСОБА_1 в автобусі у день виїзду за кордон. В зв'язку із зміною курсу євро, позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь 10436 (десять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 96 коп., що відповідає 328 Євро, станом на 23 листопада 2017 року, згідно повідомлення Національного Банку України та моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та 3000 грн. на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року заявлений позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Резорт-Тревел Україна на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10436 (десять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 96 коп. за оплату туристичних послуг, що еквівалентно 328 Євро, завданої матеріальної шкоди.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Резорт-Тревел Україна ) на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) грн. відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 3000 (три тисячі) грн. відшкодування моральної шкоди.

Додатковим рішенням суду від 28 лютого 2018 року з Товариства з обмеженою відповідальністю Резорт-Тревел Україна на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 1280 грн.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Резорт-Тревел Україна (надалі ТОВ Резорт-Тревел Україна ), просить рішення суду 28 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд дійшов помилкових висновків, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за договором та наявні підстави для відповідальності відповідача, оскільки позивач ОСОБА_1 за власним бажанням відмовився від послуги оформлення візових документів, що підтверджується Додатком №1 до договору від 22.04.2016р., і самостійно займався їх виготовленням; позивач ОСОБА_1 надав недостовірну інформацію про наявність таких документів в обох членів подружжя до укладення договору ; позивачам не подано жодних доказів, які б підтверджували підстави і розмір відшкодування моральної шкоди; судом безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді та секретаря судових засідань, оскільки на момент розгляду даної справи позивач ОСОБА_2 перебувала на посаді старшого секретаря Перечинського райсуду; судом безпідставно відхилено клопотання відповідача про витребування всіх копій сторінок закордонного паспорту позивача ОСОБА_1, незважаючи на посилання позивача на його зміст у підтвердження заявлених вимог; судом необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про виклик в якості свідків позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором, порушив законні права позивачів, а тому наявні підстави для стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди.

З такими висновками погоджується апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинах справи та ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Встановлено, що між позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідачем - ТОВ Резорт-Тревел Україна 22 квітня 2016 року було укладено договір на туристичне обслуговування №13185.

Згідно п. 1.1 даного Договору, турагент за встановлену договором плату зобов'язується відповідно до замовлення туриста й осіб, що слідують з ним забезпечити надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт) туристу, а турист зобов'язується на умовах цього договору прийняти та оплатити дані послуги.

Згідно п. 3.1 вказаного Договору загальна вартість туристичних послуг, замовлених туристом становить 656 (шістсот п'ятдесят шість) євро.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору на туристичне обслуговування №13185 від 22 квітня 2016 року Умови та перелік замовлених послуг особами, яким надаються послуги зазначено: MULESA VASIL ІНФОРМАЦІЯ_1 та MULESA IRYNA ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивачі).

Згідно підпунктів 4.3.1., 4.3.2 Договору на туристичне обслуговування №13185 від 22 квітня 2016 року турагент зобов'язаний забезпечити надання замовлених туристичних послуг відповідно до Додатку №1 цього договору та забезпечити туриста необхідними документами для використання замовлених туристичних послуг відповідно до кількості туристів.

Відповідно до підп. 4.4.1, турист зобов'язаний оплатити вартість туристичних послуг відповідно до строків визначених цим договором.

Матеріалами справи доведено, і визнано та не заперечено відповідачем, що позивачі повністю оплатили вартість замовлених туристичних послуг. Однак, фактично послуги були надані тільки позивачу ОСОБА_1, що підтверджено копією закордонного паспорта серії ЕК №219941 останнього.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що туристичні послуги позивачці ОСОБА_2 надані не були через неналежне виконання менеджером відповідача обов'язку забезпечити туриста необхідними документами для використання замовлених туристичних послуг, а саме, така не здійснила перевірку дійсності візи ОСОБА_2, у зв'язку з чим остання не мала змоги отримати комплекс замовлених туристичних послуг.

Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 20 Закону України Про туризм , за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів. (ч. 10 ст. 20 Закону України "Про туризм").

Відповідно до ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" послугою вважається діяльність виконавця в надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або інші документи ( розрахунковий документ).

Частиною 4 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про туризм" порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 32 Закону України "Про туризм" за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що відповідачем порушено законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, не виконано взятих на себе договірних зобов'язань, і саме з його вини позивачам завдано матеріальних збитків, а тому обґрунтовано задовольнив позов про стягнення з відповідача на користь позивачів заявленої матеріальної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про помилковість даних висновків суду першої інстанції , оскільки позивач ОСОБА_1 за власним бажанням відмовився від послуги оформлення візових документів, і самостійно займався їх виготовленням, а також, що позивач ОСОБА_1 надав недостовірну інформацію про наявність таких документів в обох членів подружжя до укладення договору, є безпідставними і не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, матеріалами справи встановлено, що позивачі не замовляли послуги з оформлення візових документів, а самі виготовляли собі візові документи. Дані обставини підтвердили самі позивачі. При цьому, це є їх право, як туриста, вільно обирати туристичні послуги при замовленні Турпродукту, яке передбачено п.4.2.2 укладеного договору. Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що турист має право отримати замовлені туристичні послуги у випадку повної їх оплати, в терміни передбачені договором. Позивачі надали менеджеру відповідача ОСОБА_4 весь пакет необхідних документів, оплатили вартість туристичних послуг відповідно до умов договору, менеджер відповідача отримала від позивачів документи, будь - яких зауважень щодо недоліків документів не висловлювала і прийняла їх, від виконання договору не відмовилася, здійснювала бронювання та забезпечення надання замовлених туристичних послуг. Тобто, у позивачів було обґрунтоване переконання, що вони надали відповідачу повну і достовірну інформацію для отримання туристичного продукту і виконали свої зобов'язання за договором та мали право, як споживачі, на отримання замовленої послуги. Однак, менеджер відповідача, при отриманні від позивачів документів, не виявила факту, що дія візи ОСОБА_2 розпочиналась з 10 червня 2016 року, тобто не виконала свої посадові обов'язки щодо перевірки відповідності наданих документів для виїзду за кордон. Саме через невиконання таких обов'язків, позивач ОСОБА_2, сплативши за туристичні послуги, не отримала їх.

Безпідставними і необґрунтованими є посилання в апеляції, що позивачам не подано жодних доказів, які б підтверджували підстави і розмір відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, згідно пункту 2 ч.2, ст. 23 ЦК України, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення по справі. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч.ч.3-5 ст. 23 ЦК України).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачам, як споживачам, неналежним виконанням умов договору завдано моральної шкоди, яка полягає у перенесених душевних стражданнях та переживаннях, вимушеності змін у життєвих і соціальних стосунках, звичайного способу життя та додатковому докладанні зусиль для організації свого життя, в тому числі і для відновлення своїх порушених прав.

Зокрема, матеріалами справи доведено, що позивачка ОСОБА_2 внаслідок моральних страждань та переживань, перенесений стрес через зірвану відпустку, перебувала на стаціонарному лікуванні у Перечинській центральній районній лікарні з 25 травня 2016 року по 03 червня 2016 року включно, що стверджується листком непрацездатності серії АГХ №070997 від 03 червня 2016 року. Позивач ОСОБА_1 змушений був поїхати на відпочинок один, без дружини, що спричинило йому також моральні страждання та переживання.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер та глибину фізичних і душевних страждань кожного з позивачів та вірно, виходячи із засад розумності та справедливості, визначив суму для відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн. на користь позивача ОСОБА_1 і 3000 грн. на користь позивача ОСОБА_2

Наведені в цій частині доводи апеляційної скарги висновків суду не спростують.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, а розмір моральної шкоди визначений судом, відповідає принципам добросовісності, справедливості та розумності.

Не заслуговують на увагу доводи апеляції, що судом необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про виклик в якості свідків позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки, відповідно до ст. 62 ЦПК України, в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, сторони можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи, лише за їх згодою. Тому за відсутності такої згоди позивачів, у суду були відсутні правові підстави для задоволення даного клопотання.

Не можуть бути взяті до уваги посилання в апеляції про відхилення клопотання відповідача про витребування всіх копій сторінок закордонного паспорту позивача ОСОБА_1, оскільки дані обставини і не входять до предмету доказування у даній справі.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу безпідставності відмови у задоволенні заяви про відвід судді та секретаря судових засідань, оскільки на момент розгляду даної справи позивач ОСОБА_2 перебувала на посаді старшого секретаря Перечинського райсуду, то такі також не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що суддя, розглядаючи дану справи, та секретар судових засідань, виконуючи свої обов'язки, були прямо чи побічно заінтересовані у розгляді справи, діяли не об'єктивно та упереджено. Судове рішення по справі є вмотивованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Резорт-Тревел Україна - залишити без задоволення.

Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 12 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: