Рішення

від 05.07.2018 по справі 309/1097/18

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/1097/18

Провадження № 2/309/1080/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Довжанин М.М.

за участю секретаря судового засідання Попадинець Я.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_2 до Хустського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Хустського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в якому просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що складає 11623,70 гривень, на відшкодування моральної шкоди у розмірі 8000,00 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

У позові посилається на те, що відповідно до наказу Хустського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 30 січня 2018 року №7 Про відрядження , у період з 30 січня 2018 року по 01 лютого 2018 року вона перебувала у службовому відрядженні в місті Києві.

01 лютого 2018 року згідно наказу №11-К від 31 січня 2018 року вона була звільнена з посади директора Хустського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України - за угодою сторін. Ані в день звільнення з Хустського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, ані на наступний день повний розрахунок належних їй при звільненні сум проведено не було.

Після повернення до міста Хуст з відрядження 02 лютого 2018 року нею було подано звіт про використання коштів у відрядженні, за яким належна сума до виплати за час відрядження складала 790,08 (добові з 30 січня 2018 року по 01 лютого 2018 року в сумі 180.00 грн., вартість проїзду з міста Хуст до міста Київ та у зворотному напрямку у розмірі 610,08 грн).

02 лютого 2018 року в день подачі звіту про використання коштів у відрядженні їй не була виплачена компенсація витрат на відрядження.

У зв'язку з тим, що позивачці, при розрахунку не були виплачені розрахункові суми, вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Останню належну їй до виплати суму відповідачем було здійснено 19 березня 2018 року. Так 05.02.2018 р. в рахунок належної до виплати заробітної плати позивачці надійшло 6816,05 грн., 08.02.2018 р. - 423,26 грн. відрядних, 14.02.2018 р. - 3167,74 грн. в рахунок належної до виплати заробітної плати, 19.03.2018 р. - 366,82 грн. відрядних.

10 квітня 2018 року за її заявою позивачці було виплачено середній заробіток за 8 робочих днів (з 02.02.2018 р. по 13.02.2018 р.), оскільки лише 14.02.2018 р. їй було виплачено належну до виплати при звільненні заробітну плату.

Відтак невиплаченим залишається середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 22 робочих дні, який складає 11623,70 гривень.

Одночасно, у зв'язку із затримкою виплати середнього заробітку за весь час затримки позивачка відчувала моральні страждання, втратила нормальні життєві зв'язки, була змушена економити на харчуванні та одязі. Крім того, вона втратила сон, у неї різко впав тиск, вона вимушена була звертатися за медичною допомогою, купувати медикаменти, зараз проходить лікування. Завдана їй моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення її законного права на отримання усіх належних при звільненні сум, приниженні честі і гідності, ігноруванні її прав установою, яка повинна сприяти захисту прав осіб тощо. Вважає, що незаконними діями відповідача їй було нанесено моральну шкоду, яку вона оцінює у 8000,00 грн. На підтвердження погіршення її стану здоров'я, надає в якості доказів звернення за медичною допомогою до лікарів - ехокардіологічне дослідження та консультаційний висновок спеціаліста лікаря-кардіолога ОСОБА_3 від 12.04.2018 р., перелік медикаментозного лікування.

Також, позивачкою укладено договір про надання правової допомоги, яка полягає у підготовці заяви до відповідача, ознайомлення зі справою та підготовці цієї позовної заяви для подачі до суду. За надання правової допомоги нею було сплачено 3000 гривень, що підтверджується п.2.3 Договору про надання правової допомоги від 02.04.2018 року.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, посилаючись на вищенаведене, та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Хустського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги - директор Хустського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_4 в судове засідання 05.07.2018 року не з'явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить її підпис на розписці про вручення повістки про виклик до суду. Причини неявки суду невідомі. В судовому засіданні 24.05.2018 року ОСОБА_4 позовні вимоги позивачки не визнала, у своїх пояснення посилалася на відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 17.05.2018 року. Суду пояснила, що вимоги позивача щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 22 робочі дні неправомірні, виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинна бути за 8 робочих днів. Хустським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги 10.04.2018 року позивачці було виплачено середній заробіток за 8 робочих днів з 02.02.2018 року по 13.02.2018 року у розмірі 3635,65 грн. Відшкодування моральної шкоди вважає також безпідставним, оскільки позивачці були виплачені належні грошові суми, у тому числі вказаний вище середній заробіток та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та для лікування у розмірі середньомісячної заробітної плати 11119,32 грн. Також, за результатами справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Представник відповідача вважає, що позивачкою необґрунтовано свої позовні вимоги та відповідно не доведено підстав, які б давали їй право на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, відшкодуванні моральної шкоди та стягненні витрат на правову допомогу.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 з 02 червня 2015 року по 01 лютого 2018 року працювала директором Хустського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, звідки звільнена за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, про що був виданий наказ № 11-к від 31.01.2018 року, що підтверджується копією трудової книжки, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 13-16).

Відповідно до наказу Хустського місцевого центру з надання безоплатної воринної правової допомоги від 30.01.2018 року № 7 Про відрядження , у період з 30.01.2018 року по 01.02.2018 року позивачка перебувала у службовому відрядженні у м. Києві, що підтверджується звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 02.02.2018 року, за яким належна сума до виплати за час відрядження склала 790,08 (добові з 30.01. 2018 року по 01.02.2018 року в сумі 180,00 грн., вартість проїзду з м. Хуст до м. Київ та у зворотному напрямку у розмірі 610,08 грн.). (а.с. 34-36).

Як вбачається з відомостей розподілу виплат та платіжних доручень №№ 33, 16? а також з виписки по банківських картках ОСОБА_2 зазначені вище суми виплачені позивачці 08.02.2018 року (423,26 грн.) та 19.03.2018 року (366,82 грн.). (а.с. 18, 32, 37, 38, 39).

Крім того, як вбачається з відомості розподілу виплат та виписки по банківських рахунках ОСОБА_2 05.02.2018 року в рахунок належної до виплати заробітної плати позивачці надійшло 6816,05 грн., а 14.02.2018 року ще 3167,74 грн.

Також, 10.04.2018 року ОСОБА_2 отримала компенсацію за лютий 2018 року, тобто середній заробіток за 8 робочих днів (з 02.02.2018 року по 13.02.2018 року) у сумі 3635,65 грн., оскільки, як вважає відповідач та зазначає у відзиві на позов, 14.02.2018 року ОСОБА_2 було виплачено належну до виплати при звільненні заробітну плату (а.с. 18, 41), тому вимога позивачки щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є неправомірною.

З такою позицією відповідача суд не може погодитись.

Відповідно до положення частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України не проведення розрахунку із працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП (п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р.). Повний розрахунок із звільненим працівником проводиться не на вимогу цього працівника, а є обов'язком роботодавця та не може залежати від певної дії звільненої особи (особистого звернення, пред'явлення вимоги).

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У відповідності до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з положенням пункту 21 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 24.12.1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я та призначення пенсії.

Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Останню належну позивачці до виплати суму відповідачем було здійснено, як вбачається з вищенаведеного 19.03.2018 року - 366,82 гривень відрядних. (а.с. 18, 32).

Згідно пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Заробітна плата за грудень 2017 року склала 11161,19 грн. Заробітна плата за січень 2018 року склала 10501,00. Всього 11161,19+10501,00=21662,19 грн.

В грудні 2017 року було 20 робочих днів, в січні 2018 року - 21 робочий день, загалом за останні 2 місяці перед звільненням - 41 робочий день.

Відтак, середня заробітна плата за 1 робочий день, виходячи з останніх двох місяців роботи ОСОБА_2 склала: 21662,19/41=528,35 грн.

10 квітня 2018 року відповідачем було виплачено ОСОБА_2 середній заробіток за 8 робочих днів (з 02.02.2018 р. по 13.02.2018 р.), оскільки, як вважає відповідач 14.02.2018 року він виплатив позивачці належну до виплати при звільненні заробітну плату.

Невиплаченим позивачці ОСОБА_2 залишається середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.02.2018 року по 18.03.2018 року, тобто за 22 робочих дні: 22 р.д. х 528,35 = 11623,70 грн.

Отже, сума середнього заробітку, який відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивачки за час затримки розрахунку при звільненні складає 11623 грн. 70 коп.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі викладеного, суд вважає можливим позовні вимоги позивачки ОСОБА_2 у частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні задовольнити та стягнути з Хустського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 11623 грн. 70 коп.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачка просить стягнути з відповідача 8000,00 гривень за заподіяну їй моральну шкоду.

Суд вважає, що позов в частині заподіяння моральної шкоди позивачкою не доведено.

Посилання ОСОБА_2 на звернення за медичною допомогою до лікарів, ехокардіологічне дослідження, консультативний висновок спеціаліста лікаря-кардіолога ОСОБА_5 від 12.04.2018 року та перелік медикаментозного лікування, як на доказ погіршення її стану здоров'я саме через затримку у виплати їй відповідачем середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Позивачкою не доведено, що звернення її до лікаря має причинний зв'язок з невиплатою їй заробітку при звільненні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивачем та його представником не доведено суду, що не виплата відповідачем позивачці середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні призвела до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагала від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з Хустського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 8000 гривень слід відмовити за їх недоведеністю.

Що стосується, вимог ОСОБА_2 про стягнення на її користь з відповідача 3000 гривень витрат, понесених нею за надання адвокатом правової допомоги, то такі не доводяться поданими позивачкою доказами, а посилання останньої на п. 2.3 Договору про надання правової допомоги від 02.04.2018 року суд оцінює критично, оскільки таке посилання не підтверджене квитанцією про оплату вказаної позивачкою суми гонорару та актом наданих послуг і виконаних робіт.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір в доход держави пропорційно до задоволених позовних вимог майнового характеру у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 36, 47, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Хустського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код ЄДРПОУ-39765183) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що складає 11623,70 (одинадцять тисяч шістсот двадцять три) гривень 70 копійок.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди та витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги - відмовити.

Стягнути з Хустського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код ЄДРПОУ-39765183), судовий збір в дохід держави у розмірі 704,80 (сімсот чотири) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: підпис ОСОБА_6

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_6