Рішення

від 02.07.2018 по справі 910/21193/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2018Справа № 910/21193/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське незалежне науково-дослідне бюро судових експертиз "СОВА"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головного слідчого управління Національної поліції у місті Києві

про стягнення 270088,20 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гукун Н.В.

Представники сторін:

від позивача - Луценко В.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - Кругляк А.О. (представник за довіреністю);

від третьої особи - Толстунова С.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано вимоги указаного позову про стягнення вартості проведеної експертизи на виконання постанови старшого слідчого у кримінальному провадженні, а також санкцій за несвоєчасну оплату експертизи, оскільки Відповідач, як замовник експертизи її вартість не оплатив, тоді як до виконаної роботи претензій не висловив, та акт виконаних робіт, у якому вказано вартість робіт, підписав без зауважень.

Відповідач вимоги позову відхиляє з посиланням, що відшкодування вартості експертизи, проведеної у межах кримінального провадження, має здійснюватися за наслідками розгляду справи судом. Щодо відшкодування, як на підставі договору, то Відповідач заперечує з посиланням на Закон України Про публічні закупівлі , який містить заборону на укладення договорів та проведення оплат до/без проведення процедур, визначених даним законом. Щодо вартості експертизи, яка вказана у розрахунку заборгованості, то Відповідач вважає розрахунок необґрунтованим, оскільки у даному розрахунку не зазначено, які саме витрати експертів вплинули на зазначену суму, тобто не вказано загальну деталізацію за кожну проведену експертну дії, тому вважає вказану суму спірною, так як відсутня будь-яка калькуляція та розшивка понесених експертних витрат. У зв'язку з необґрунтованістю основної суми заборгованості, Відповідач вважає необґрунтованими і суми санкцій, а також, оскільки вважає, що до даних правовідносин з оплати вартості експертизи норми цивільного законодавства не застосовуються. Окремо Відповідач посилався на передачу кримінального провадження, у межах якого була призначена та проведена експертиза, за підслідністю органам Національної поліції України.

Третя особа надала письмові пояснення, у яких визнала передачу їй кримінального провадження, у межах якого була призначена та проведена експертиза, за підслідністю, та вказала, що остаточний розподіл понесених витрат повинен здійснюватися згідно норм Кримінального процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України Козак Л.С. від 16.01.2017 про призначення комісійної судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №32016100110000068, яке надійшло до Позивача разом з листом №3104/10/28-10-23-02 від 19.01.2017 та матеріалами кримінального провадження, судовими експертами Іванковим В.М. та Іванковим П.М., які працюють у Позивача було виконано комісійну судово-економічну експертизу, за результатами якої складено висновок №19/04/17-1 від 19.04.2017.

28.04.2017 за актом приймання-передачі Позивачем було передано до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (Відповідачу) в особі його слідчого Козак Л.С. висновок експертизи разом з матеріалами кримінального провадження.

У акті було зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають (мається за увазі - за результатами проведеного дослідження та складеного висновку), та що вартість проведеної експертизи становить 268269,12 грн. Разом з актом Позивачем Відповідачу було передано рахунок на оплату вартості експертизи у вказаній сумі.

З подальшого листування сторін (лист від 07.06.2017) вбачається, що слідчим управлінням Відповідача і у подальшому визнавалося отримання від Позивача висновку експертизи та рахунку на оплату проведеного експертного дослідження, начальник слідчого управління, яке не є юридичною особою, клопотав перед Позивачем перенаправити платіжні документи до іншого управління Відповідача - управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності, для подальшого здійснення оплати.

Далі листом від 31.08.2017 Відповідач в особі його слідчого Козак Л.С. повідомив Позивача, що акт про передачу експертного висновку з рахунком на оплату дослідження були передані до управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Відповідача для подальшого здійснення оплати, а кримінальне провадження №32016100110000068 натомість за підслідністю було скеровано до органів Національної поліції України.

Оскільки оплата здійснена не була, Позивач листом від 20.09.2017 звернувся до Відповідача за з'ясуванням причин несплати, на що Відповідач листом від 29.09.2017 з посиланням на Закон України Про публічні закупівлі повідомив про заборону, згідно з даним законом, на укладення договорів та проведення оплат до/без проведення процедур, визначених даним законом, та вдруге повідомив про передачу кримінального провадження №32016100110000068 за підслідністю органам Національної поліції України.

Претензію Позивача від 06.10.2017 про сплату заборгованості (сплату вартості проведення експертизи) Відповідач листом від 31.10.2017 відхилив, оскільки на думку Відповідача з метою забезпечення відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням комісійної судово-економічної експертизи, Позивачу необхідно звернутись до слідчого ГСУ Національної поліції України, в провадженні якого на даний час перебуває кримінальне провадження №32016100110000068, щодо обов'язкового включення останнім, після завершення досудового розслідування провадження, до обвинувального акту розміру витрат на залучення експерта, відповідно до вимог п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Тобто, фактично листом від 31.10.2017 Відповідач вимоги Позивача про здійснення оплати самим Відповідачем відхилив.

Проаналізувавши підстави відмови Відповідача у здійсненні оплати вартості експертизи суд дійшов висновку, що з ними не погоджується, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути і інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки також можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Усупереч твердженням Позивача між сторонами не було укладено у спрощеній формі договір про надання послуг (виконання робіт), оскільки виконання експертизи відбувалося не на підставі укладеного між сторонами договору (до виконання експертизи між сторонами відсутні обмін офертою та акцептом (пропозицією та її прийняттям, ст.ст. 175, 181 ГК України), які б містити усі істотні умови господарського договору, передбачені ст. 180 ГК України, предмет, ціна та строк дії договору), а на підставі постанови слідчого у межах кримінального провадження до його передачі до суду та на підставі Закону України Про судову експертизу .

Так, Закон України Про судову експертизу визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду .

Відповідно до ст. 7-1 вказаного Закону, підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування , або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Отже, у випадку, який є предметом розгляду у межах даного судового спору, судова експертиза проводилась не на підставі договору, а на підставі рішення органу досудового розслідування - постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України Козак Л.С. від 16.01.2017 у кримінальному провадженні №32016100110000068.

Оскільки виконання експертизи у кримінальному провадженні №32016100110000068 не було виконанням службових завдань судовими експертами Іванковим В.М. та Іванковим П.М., а було виконання ними трудових обов'язків у Позивача, то статтею 13 Закону України Про судову експертизу незалежно від виду судочинства гарантується право одержати винагороду за проведення судової експертизи.

Строки здійснення такої оплати вказаним Законом не встановлені, відтак визначаються між сторонами за загальним правилом, встановленим в ст. 530 ЦК України для виконання зобов'язання, і визначаються моментом пред'явлення вимоги та встановленим у ній строком.

У встановлений у претензії Позивача від 06.10.2017 строк Відповідачем вартість експертизи оплачена не була, при цьому заперечення Відповідача, що відсутній його обов'язок з оплати вартості експертизи судом відхиляються, оскільки саме Відповідач є замовником, у розумінні Закону України Про судову експертизу , проведення цієї судової експертизи у кримінальному провадженні №32016100110000068.

Щодо заперечень Відповідача що вартість проведеної експертизи в розмірі 268269,12 грн. повинна бути включена слідчим ГСУ Національної поліції України до обвинувального акту відповідно до вимог п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України та відшкодована в порядку ст. 122 КПК України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити, зокрема, розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування), і відповідно до ст. 122 КПК України, витрати, пов'язані із залученням експертів, несе, зокрема, сторона кримінального провадження, яка залучила експерта.

До сторін кримінального провадження відповідно до ст. 3 КПК України відноситься і слідчий (з боку обвинувачення).

Відповідно до ст. 122 КПК України, експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов'язком.

При цьому, відповідно до ст. 124 КПК України, при розподілі процесуальних витрат судом стягуються саме документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З системного аналізу наведених вище норм Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що дійсно, як стверджує Відповідач, обвинувальний акт має містити, зокрема, розмір витрат на залучення експерта, та у подальшому розподіл цих витрат здійснюється судом за наслідками провадження у справі, проте це мають бути саме документально підтверджені вже понесені витрати , тобто витрати, які сторона кримінального провадження вже понесла та заявляє їх до подальшого розподілу між сторонам, у тому числі до відшкодування. Тоді як у даній справі, що розглядається, експертиза проведена була, проте витрати на неї ще ніхто не поніс, відтак Відповідач не обґрунтував, яким чином ще не понесені витрати на експертизу можуть бути включені до обвинувального акта та розподілені судом, відтак посилання Відповідача на ст. ст. 122, 124, 290 КПК України судом відхиляються, оскільки є передчасними у зв'язку з відсутністю доказів понесення витрати на експертизу (оплати експертизи).

Також, не знайшли свого документального обґрунтування посилання Відповідача необґрунтованість розрахунку експертизи, оскільки сама по собі обставина, що для Відповідача розрахунок недостатньо деталізований та розгорнутий, розрахунку не спростовує. При цьому, доказів, що вартість експертизи не відповідає дійсності (є завищеною) Відповідач суду не надав, і при цьому у матеріалах справи наявний підписаний без зауважень акт приймання-передачі висновку експертизи, у якому сторони підписалися і під вартістю експертного дослідження.

Натомість, Відповідачем не спростовано обґрунтувань Позивача щодо формування вартості експертизи, викладених у пояснення від 02.07.2018. Ці пояснення перевірені та визнані обґрунтованими судом.

З огляну на наведене, вартість експертизи визнається судом обгрунтованою.

Щодо посилань Відповідача, що дані правовідносини не підпадають під регулювання норм цивільного законодавства, то судом такі посилання відхиляються, оскільки, як було вказано вище, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише цивільні договори, а й відповідно до ст. 11 ЦК України інших юридичних фактів і безпосередньо з актів цивільного законодавства, що і має місце у межах даного спору.

Враховуючи все наведене, оскільки у встановлений у претензії Позивача від 06.10.2017 строк Відповідачем вартість експертизи оплачена не була, при цьому, заперечення Відповідача, що відсутній його обов'язок з оплати вартості експертизи та вартість недоведена, судом відхилені, тому вимоги позову про стягнення з Відповідача вартості експертизи в сумі 268269,12 грн. визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Крім того, судом визнаються обґрунтованими (розрахунок судом перевірено та визнано обґрунтованим) та задовольняються вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 330 грн. 74 коп. за несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості експертизи.

Натомість, з вимогами про стягнення пені суд не погоджується та у позові в частині вимог про стягнення пені суд відмовляє, оскільки положення статей 546 та 547 ЦК України передбачають обов'язкове укладення правочину щодо забезпечення, в тому числі пенею як видом неустойки, виконання зобов'язань між сторонами у письмовій формі, а сторонами даного спору не укладалось у письмові формі правочину щодо забезпечення пенею виконання зобов'язань з оплати вартості експертизи.

Судові витрати, у які Позивачем включено лише витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г; ідентифікаційний код 39440996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське незалежне науково-дослідне бюро судових експертиз "СОВА" (м. Київ, вул. Антоновича, 23-В, офіс 57; ідентифікаційний код 36018693) 268269 (двісті шістдесят вісім тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 12 коп. заборгованості, 330 (триста тридцять) грн. 74 коп. 3% річних, а також 4029 (чотири тисячі двадцять дев'ять) грн. судового збору. У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України. Повне рішення складено 12.07.2018

Суддя Сташків Р.Б.