Постанова

від 05.03.2019 по справі 910/21193/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2019 р. Справа№ 910/21193/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Вінницька Т.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.07.2018 (повний текст складено 12.07.2018)

у справі № 910/21193/17 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українське

незалежне науково-дослідне бюро судових експертиз СОВА

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головного слідчого управління Національної поліції у місті Києві

про стягнення 270 088, 20 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українське незалежне науково-дослідне бюро судових експертиз СОВА (далі - ТОВ Українське незалежне НДБСЕ СОВА , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач) про стягнення 270 088, 20 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про безпідставну неcплату відповідачем вартості проведеної експертизи на виконання постанови старшого слідчого у кримінальному провадженні, роботи по якій відповідачем прийнято без будь-яких претензій, а акт виконаних робіт про вартість робіт підписано без зауважень.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що відшкодування вартості експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, має здійснюватися за наслідками розгляду справи судом. Відшкодування на підставі договору відповідач також заперечував з посиланням на Закон України Про публічні закупівлі , який містить заборону на укладення договорів та проведення оплат до/без проведення процедур, визначених даним законом. Щодо вартості експертизи, яка вказана у розрахунку заборгованості, то відповідач вважав розрахунок необґрунтованим, оскільки в ньому не зазначено, які саме витрати експертів вплинули на зазначену суму, тобто не вказано загальну деталізацію за кожну проведену експертну дії, з огляду на що відповідач вважає вказану суму спірною, адже відсутня будь-яка калькуляція та розшивка понесених експертних витрат. У зв'язку з необґрунтованістю основної суми заборгованості, відповідач вважав безпідставними й суми санкцій, оскільки рахував, що до даних правовідносин з оплати вартості експертизи норми цивільного законодавства не застосовуються. Окремо відповідач посилався на передачу кримінального провадження, в межах якого була призначена та проведена експертиза, за підслідністю органам Національної поліції України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне слідче управління Національної поліції у місті Києві (далі - Головне СУ НПУ у місті Києві, третя особа).

В наданих суду першої інстанції поясненнях, третя особа визнала передачу їй кримінального провадження, в межах якого була призначена та проведена експертиза, за підслідністю, та вказала, що остаточний розподіл понесених витрат повинен здійснюватися згідно приписів Кримінального процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Офісу ВПП ДФС на користь ТОВ Українське незалежне НДБСЕ СОВА 268 269, 12 грн. заборгованості, 330, 74 грн. 3 % річних, а також 4 029, 00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Офіс ВПП ДФС оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням вимог матеріального права. За твердженнями апелянта, оскільки експертиза проводилася за провадженням у кримінальній справі, відповідно до ст. 91 КПК України, витрати на її проведення відносять до судових і стягують із засуджених. Апелянт наголошував, що Офіс великих платників податків з метою забезпечення відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням комісійної судово-економічної експертизи листом від 31.10.2017 повідомив TOB УННДБСЕ СОВА про необхідність звернення до Головного Слідчого управління Національної поліції України, в провадженні якого на той час перебувала кримінальне провадження № 32016100110000068, щодо обов'язкового включення останнім, після завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, до обвинувального акту розміру витрат на залучення експерта на підставі п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України. За твердженнями апелянта, оскільки Офіс великих платників податків є державною установою та неприбутковою організацією, закупівлі товарів та послуг за державні кошти здійснюються відповідно до вимог Закону України Про публічні закупівлі , згідно п. 7 ст. 2 якого забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. На переконання апелянта, посилання позивача на внутрішній наказ від 23.01.2017 № 01 Про встановлення нормативної вартості експертогодини у 2017році є недоцільним, оскільки останнім до матеріалів справи додано Розрахунок заборгованості з зазначенням 268 269,12 грн. суми основної заборгованості, проте в даному розрахунку не зазначено, які саме витрати експертів вплинули на зазначену суму, тобто не вказано загальної деталізації за кожну проведену експертну дію, вказана сума є спірною, адже відсутня калькуляція та розшивка понесених експертних витрат, як і не надано доказів на підтвердження конкретної кількості експертних годин, витрачених для написання висновку на проведення експертизи. За думку апелянта, позивач дійшов помилкового висновку про поширення на спірні правовідносини положень цивільного законодавства, оскільки відносини між сторонами у справі склалися в процесі організації та діяльності державного органу, яка пов'язана із збиранням, перевіркою та оцінкою доказів з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування події кримінального правопорушення, винності конкретної особи у вчинені злочину та інших обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі, тобто, службова особа Слідчого управління фінансових розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої Кримінально-процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України на безпосереднє провадження досудового слідства у кримінальній справі. Відносини, які регулюють питання компенсації витрат за проведення судово - економічної експертизи не можуть застосовуватись в даному випадку, так як цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, де вказував на безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначав, що саме Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України, як замовник комісійної судово-економічної експертизи, повинен оплатити позивачу вартість експертизи, а потім звернутись до Головного Слідчого управління Національної поліції для включення витрат на проведення експертизи до обвинувального акту разом з доказами про оплату послуг експерта. Діючим законодавством України не передбачено порядку або механізму оплати послуг судових експертів по проведенню експертизи з бюджету України у разі винесення обвинувального вироку, а лише передбачено стягнення таких витрат на користь держави, як сторони процесу. Таким чином, доводи відповідача (апелянта) щодо необхідності звернення ТОВ УННДБСЕ СОВА до Головного Слідчого управління Національної поліції України, в провадженні якого перебувало кримінальне провадження № 32016100110000068, щодо обов'язкового включення витрат на залучення експерта вважає безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України. На переконання позивача, не відповідають дійсним обставинам справи й твердження відповідача (апелянта) щодо необґрунтованості основної суми заборгованості, адже акт виконаних робіт № 00000025/19/04/17-1 від 19.04.2017 на суму 268 269,12 грн. було підписано відповідачем без зауважень. За твердженнями позивача, відповідач помилково стверджував, що на спірні правовідносини не поширюються норми цивільного та господарського законодавства, оскільки предметом позову є майнові відносини (зобов'язання), а саме захист права TOB УННДБСЕ СОВА на отримання оплати (винагороди) шляхом стягнення заборгованості з ОФС ДФС України в зв'язку з не виконанням ним свого грошового зобов'язання.

В судове засідання апеляційної інстанції 05.03.2019 з'явились представники сторін, представник відповідача надав пояснення та підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення та заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України Козак Л.С. від 16.01.2017 про призначення комісійної судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №32016100110000068, яке надійшло до позивача разом з листом №3104/10/28-10-23-02 від 19.01.2017 та матеріалами кримінального провадження, судовими експертами Іванковим В.М. та Іванковим П.М., які працюють у позивача було виконано комісійну судово-економічну експертизу, за результатами якої складено висновок №19/04/17-1 від 19.04.2017.

28.04.2017 за актом приймання-передачі позивачем передано до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (відповідача) в особі його слідчого Козака Л.С. висновок експертизи разом з матеріалами кримінального провадження.

У згаданому акті зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають (мається за увазі - за результатами проведеного дослідження та складеного висновку), а також вартість проведеної експертизи становить 268 269,12 грн. Разом з актом позивачем відповідачу передано рахунок на оплату вартості експертизи у згаданій сумі.

З подальшого листування сторін (лист від 07.06.2017) вбачається, що слідчим управлінням відповідача і у подальшому визнавалося отримання від позивача висновку експертизи та рахунку на оплату проведеного експертного дослідження, начальник слідчого управління, який не є юридичною особою, клопотав перед позивачем перенаправити платіжні документи до іншого управління відповідача - управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності, для подальшого здійснення оплати.

Листом від 31.08.2017 відповідач в особі його слідчого Козак Л.С. повідомив позивача, що акт про передачу експертного висновку з рахунком на оплату дослідження передано до управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності відповідача для подальшого здійснення оплати, а кримінальне провадження №32016100110000068 скеровано за підслідністю до органів Національної поліції України.

Оскільки оплата здійснена не була, позивач листом від 20.09.2017 звернувся до відповідача за з'ясуванням причин несплати, на що отримав відповідь (листа від 29.09.2017) з посиланням на Закон України Про публічні закупівлі , в якому повідомлено про заборону згідно з даним законом на укладення договорів та проведення оплат до/без проведення процедур, визначених даним законом, а також вдруге повідомив про передачу кримінального провадження №32016100110000068 за підслідністю органам Національної поліції України.

Претензію позивача від 06.10.2017 про сплату заборгованості (сплату вартості проведеної експертизи) відповідач листом від 31.10.2017 відхилив, оскільки на його думку з метою забезпечення відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням комісійної судово-економічної експертизи, позивачу необхідно звернутись до слідчого ГСУ Національної поліції України, в провадженні якого перебувало кримінальне провадження №32016100110000068, щодо обов'язкового включення після завершення досудового розслідування до обвинувального акту розміру витрат на залучення експерта згідно п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути і інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть також виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Разом з цим, всупереч твердженням позивача між сторонами не було укладено договору про надання послуг (виконання робіт) у спрощеній формі, оскільки виконання експертизи відбувалося не на підставі договору (до виконання експертизи між сторонами відсутні обмін офертою та акцептом (пропозицією та її прийняттям, ст.ст. 175, 181 ГК України), які б містити усі істотні умови господарського договору на підставі ст. 180 ГК України, предмет, ціна та строк дії договору), а на підставі постанови слідчого в межах кримінального провадження до його передачі до суду та на підставі Закону України Про судову експертизу .

Законом України Про судову експертизу визначено правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 7-1 вказаного Закону підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Отже, у даному випадку судова експертиза проводилась не на підставі договору, а на підставі рішення органу досудового розслідування - постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України Козак Л.С. від 16.01.2017 у кримінальному провадженні №32016100110000068.

Оскільки виконання експертизи в кримінальному провадженні №32016100110000068 не було виконанням службових завдань судовими експертами Іванковим В.М. та Іванковим П.М., а виконанням ними трудових обов'язків у позивача, приписами ст. 13 Закону України Про судову експертизу незалежно від виду судочинства гарантується право одержати винагороду за проведення судової експертизи.

При цьому, строки здійснення такої оплати згаданим Законом не встановлено, відтак визначаються сторонами за загальним правилом, встановленим приписами ст. 530 ЦК України для виконання зобов'язань і визначаються моментом пред'явлення вимоги та встановленим у ній строком.

Як вище згадувалось, у встановлений в претензії позивача від 06.10.2017 строк відповідачем вартості експертизи не оплачено, заперечення щодо відсутності у нього обов'язку з оплати вартості експертизи вірно відхилено судом першої інстанції, оскільки саме відповідач є замовником за Законом України Про судову експертизу проведеної судової експертизи у кримінальному провадженні №32016100110000068.

З приводу заперечень відповідача (апелянта), зокрема, що вартість проведеної експертизи в розмірі 268 269,12 грн. повинна бути включена слідчим ГСУ Національної поліції України до обвинувального акту відповідно до вимог п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України та відшкодована в порядку ст. 122 КПК України, слід зазначити, що за приписами ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування), а відповідно до ст. 122 КПК України витрати, пов'язані із залученням експертів, несе, зокрема, сторона кримінального провадження, яка залучила експерта.

До сторін кримінального провадження згідно ст. 3 КПК України відноситься і слідчий (з боку обвинувачення).

За змістом ст. 122 КПК України експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов'язком.

Відповідно до ст. 124 КПК України при розподілі процесуальних витрат судом стягуються лише документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З системного аналізу наведених вище приписів Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що дійсно, як стверджує відповідач, обвинувальний акт має містити, зокрема, розмір витрат на залучення експерта, та у подальшому розподіл цих витрат здійснюється судом за наслідками провадження у справі, проте це мають бути саме документально підтверджені вже понесені витрати, тобто витрати, які сторона кримінального провадження вже понесла та заявляє їх до подальшого розподілу між сторонам, у тому числі до відшкодування. Тоді як у даній справі експертиза була проведена й витрати на неї ще ніхто не поніс, отже відповідач не обґрунтував, яким чином ще не понесені витрати на експертизу можуть бути включені до обвинувального акта та розподілені судом, відтак його посилання на ст. ст. 122, 124, 290 КПК України відхиляються судом як передчасні за відсутністю доказів понесення витрат на експертизу (оплату експертизи).

Не знайшли свого документального обґрунтування посилання відповідача (апелянта) на необґрунтованість розрахунку експертизи, оскільки сама по собі обставина, що для відповідача розрахунок недостатньо деталізований та розгорнутий, розрахунку не спростовує. При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що вартість експертизи не відповідає дійсності (є завищеною) відповідачем не надано, в матеріалах справи наявний підписаний без зауважень акт приймання-передачі висновку експертизи, в якому сторони погодили вартість експертного дослідження. Крім цього, відповідачем не спростовано обґрунтувань позивача щодо формування вартості експертизи, викладених у пояснення від 02.07.2018.

Таким чином, вартість експертизи вірно визнана судом першої інстанції обґрунтованою.

Посилання відповідача (апелянта) на те, що дані правовідносини не підпадають під регулювання норм цивільного законодавства, не заслуговують на увагу, адже підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише цивільні договори, а й відповідно до ст. 11 ЦК України інші юридичні факти і безпосередньо акти цивільного законодавства, що і мало місце в межах даного спору.

З огляду на наведене та те, що у встановлений претензією позивача від 06.10.2017 строк відповідач вартості експертизи не оплатив, його заперечення про відсутність у нього обов'язку з оплати вартості експертизи та недоведеність її вартості відхилено судом, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 268 269,12 грн. вартості експертизи, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, судом першої інстанції вірно визнано обґрунтованими (арифметично вірними) вимоги позивача про стягнення з відповідача 330, 74 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості експертизи на підставі ст. 625 ЦК України, які також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги позивача про стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки за приписами ст. ст. 546, 547 ЦК України передбачено обов'язкове укладення правочину щодо забезпечення, в тому числі пенею як видом неустойки, виконання зобов'язань між сторонами у письмовій формі, а сторонами даного спору не укладалось жодного письмового правочину щодо забезпечення пенею виконання зобов'язань з оплати вартості експертизи.

Доводи апелянта з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та невірного застосування вимог матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст. ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 у справі № 910/21193/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/21193/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.03.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук