Рішення

від 02.07.2018 по справі 914/1649/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2018р. Справа №914/1649/16

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі:

судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Сільськогосподарського кооперативу по обслуговуванню населення "ТУР'Є", Львівська область, Старосамбірський район, с.Тур'є,

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська область, Старосамбірський район, с.Тур'є,

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: ОСОБА_2, Львівська область, Старосамбірський район, с.Тур'є,

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: Тур'ївська сільська рада Старосамбірського району Львівської області, Львівська область, Старосамбірський район, с.Тур'є,

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: ОСОБА_3.

про витребування нежитлового приміщення з чужого незаконного володіння та зобов'язання передати доходи в сумі 90000грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_1 від 27.02.1998);

Відповідача: ОСОБА_5 (довіреність від 22.09.2017 №27);

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: ОСОБА_5 (договір про надання правової допомоги від 04.08.2016р. №04-08/16;

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: не з'явився;

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Сільськогосподарського кооперативу по обслуговуванню населення "ТУР'Є" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача, ОСОБА_2, третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача, Тур'ївська сільська рада Старосамбірського району Львівської області, третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача, ОСОБА_3, про витребування нежитлового приміщення з чужого незаконного володіння та зобов'язання передати доходи в сумі 90000грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 17.06.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.06.2016р.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах суду у даній справі від 30.06.2016р. та 10.08.2016р.

Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 10.08.2016р. в порядку ст.38 ГПК України витребувано у Сільськогосподарського кооперативу по обслуговуванню населення "ТУР'Є": статут СГК "Тур"є"; інформацію про законність підстав набуття права власності на нежитлові приміщення. Вимоги ухвали Позивачем виконані.

Ухвалою Господарського суду Львівської облсті у даній справі від 17.08.2016р. в порядку ст.38 ГПК України витребувано у Старосамбірському відділенні поліції Самбірського відділення поліції ГУНПУ у Львівській області матеріали перевірки по заяві керівника сільськогосподарського кооперативу по обслуговуванню населення "ТУР'Є" ОСОБА_4, відповідь по якій надано листом № 3087 від 25.04.2016р., а також відкладено розгляд справи на 30.08.2016р. Вимоги ухвали виконані.

Ухвалою суду у даній справі від 30.08.2016р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області у справі №455/1025/16ц.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 19.06.2017р. провадження у справі поновлено та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.06.2017р.

Ухвалою суду у даній справі від 26.06.2017р. залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Тур'ївську сільську раду Старосамбірського району Львівської області. Крім того, ухвалою від 26.06.2017р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області у справі №455/650/17.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 12.03.2018р. поновлено провадження у справі, постановлено продовжувати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.04.2018р.

Підготовче засідання відкладалось з причин та підстав, викладених в ухвалах суду у даній справі від 24.04.2018р., 08.05.2018р. та 16.05.2018р.

Ухвалами Господарського суду Львівської області у даній справі від 29.05.2018р. відмовлено в задоволенні клопотання Третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача, про призупинення провадження у справі від 16.04.2018р. №85 (вх.№ 16051/18), відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про витребування доказів від 29.06.2017р. (вх.№ 23069/17), залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача, ОСОБА_3, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 13.06.2018р.

Розгляд справи по суті відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду у даній справі від 13.06.2018р., в судовому засіданні 27.06.2018р. оголошувалась перерва.

Також, 16.05.2018р. до Господарського суду Львівської області надійшла заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні Відповідача, Тур'ївської сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 16.05.2018р. б/н (вх.№941); ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.05.2018р. суд постановив заяву Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні Відповідача, Тур'ївської сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 16.05.2018р. б/н (вх.№941) залишити без руху; надати Тур'ївській сільській раді Старосамбірського району Львівської області десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви; ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 13.06.2018р. постановлено заяву Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні Відповідача, Тур'ївської сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 16.05.2018р. б/н (вх.№941) повернути Тур'ївській сільській раді Старосамбірського району Львівської області.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення по суті спору, виступив у дебатах.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю, надав пояснення по суті спору, виступив у дебатах.

Представник Третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача , в судове засідання з'явився, пояснень з приводу спору не надав; впродовж розгляду справи Третьою особою 1 та представником Третьої особи 1 надано пояснення по суті спору.

Представник Третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача , в судове засідання не з'явився; впродовж розгляду справи Третьою особою 2 надано пояснення по суті спору.

Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача , явку в судове засідання особисто чи повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив.

Позиція Позивача: Позивач стверджує, що він є власником спірного майна, передане ним в оренду Третій особі 1 спірне майно останнім не повернуто, а перебуває в у фактичному володінні Відповідача, яка одержала або могла одержати доходи від нього за весь час фактичного володіння.

Позиція Відповідача: Заперечуючи позовні вимоги Відповідач стверджує, що: Позивач не є власником спірного майна; просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності; Позивач відчужив право власності на спірне майно у 2006р.; власником спірного майна є Третя особа 1.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01.06.2017р. у справі №455/1025/16 (провадження №22-ц/783/2063/17), якою залишено без змін рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2017р. у справі №455/1025/16-ц за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського кооперативу по обслуговуванню населення Тур'є , виконавчого комітету Тур'ївської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, комунального підприємства Львівської обласної ради Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації , - про визнання незаконним та скасування рішення виконкому, свідоцтва про право власності, рішення реєстратора, а також про визнання права власності на майно, встановлено наступне:

… ремонтна майстерня за адресою: АДРЕСА_1, це нежитлове приміщення побудоване за часів існування колгоспів УРСР у 1960 році і згідно законів України Про власність , ;Про колективне сільськогосподарське підприємство ЦК УРСР та інших нормативно-правових актів України належало колишнім членам колгоспу Верховина .

В процесі реформування колгоспу, згідно рішення Загальних зборів від 02 квітня 1992 року (протокол №2) прийнято Статут Селянської спілки співвласників Верховина , який зареєстровано розпорядженням представника Президента України у Старосамбірському районі від 20 серпня 1992 року №204. .

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2017р. у справі №455/1025/16-ц за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського кооперативу по обслуговуванню населення Тур'є , виконавчого комітету Тур'ївської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, комунального підприємства Львівської обласної ради Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації , - про визнання незаконним та скасування рішення виконкому, свідоцтва про право власності, рішення реєстратора, а також про визнання права власності на майно, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01.06.2017р. у справі №455/1025/16 (провадження №22-ц/783/2063/17) встановлено наступне:

… посадовими особами сільськогосподарської спілки співвласників Верховина за рішенням зборів пайовиків було проведено реформування господарства шляхом розпаювання майна. У зв'язку з наявною кредиторською заборгованістю в ССС виникало питання способу її погашення, через що на той час йдучи шляхом усталеної практики, було вирішено виділити майно для погашення боргів та створити юридичну особу, яка була б правонаступником ССС Верховина . 29.02.2000 року було створено сільськогосподарський кооператив по обслуговуванню населення Тур'є , ким було прийнято дане майно для погашення боргів ССС Верховина , як правонаступником. .

Судом у справі №914/1649/16 встановлено, що відповідно до виписки з ЄДРЮОтаФОП серії НОМЕР_2 за ідентифікаційним номером 03763193 зареєстровано Сільськогосподарський кооператив по обслуговуванню населення ТУР'Є ; дата проведення державної реєстрації 29.02.2000р.; №1 409 120 0000 000347.

Згідно витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ станом на 10.06.2016р. Сільськогосподарський кооператив по обслуговуванню населення ТУР'Є (ідентифікаційний код 03763193) є юридичною особою, керівником та підписантом з 16.12.2015р. являється ОСОБА_4

Суд зазначає, що рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2017р. у справі №455/1025/16-ц також встановлено наступне:

… згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2006 року та Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.02.2006 року, сільськогосподарський кооператив по обслуговуванню населення Тур'є є власником ремонтної майстерні в АДРЕСА_1, загальною площею 255,7кв.м. .

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01.06.2017р. у справі №455/1025/16 встановлено:

22 лютого 2006 року Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвало за сільськогосподарським кооперативом по обслуговування населення Тур є право власності на указане нерухоме майно... .

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2017р. у справі №455/1025/16-ц також встановлено наступне:

… судом встановлено, що власником ремонтної майстерні у .АДРЕСА_1 є сільськогосподарський кооператив по обслуговуванню населення Тур'є … ;

… 1 листопада 2001 між СГК Тур'є та ОСОБА_2 дійсно було укладено договір оренди ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 1 рік; згідно договору про передачу в оренду механічної майстерні від 10.03.2004 року та виписки з протоколу №1 від 10.03.2004 року загальних зборів СКГ Тур'є , ОСОБА_2 отримав в оренду терміном на один рік з подальшим викупленням, ремонтну майстерню, площею 255,7кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 149- а /1 у с. Тур'є Старосамбірського району Львівської області.";

…1 листопада 2001 року між СГК та громадянином ОСОБА_2 укладено договір оренди ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 1 рік, який неодноразово пролонговувався. 10 березня 2004 року за заявою ПП ОСОБА_2 СГК з ним укладено новий договір оренди приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 за спірною адресою: АДРЕСА_1; договір укладено терміном на 1 рік, встановлено орендну плату в розмірі 1200грн. у рік, а також зобов'язано орендаря провести роботу по підготовці документів для приватизації . Договір оренди від 10 березня 2004 року неодноразово на підставі ст. 764 ЦК України поновлювався. Однак, з невідомих причин ФО-підприємець ОСОБА_2 з 1 червня 2006 року припинив сплачувати орендну плату, яка відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України сплачувалась щомісяця. ;

… Орендар ОСОБА_2 не виконав свого обов'язку за договором щодо сплати орендної плати станом на 1 грудня 2006 року в розмірі 600грн. за 6 календарних місяців і при цьому фактичні дії орендаря свідчили, що він узагалі не має наміру сплачувати орендну плату, що знайшло як підтвердження заяви та звернення посадових осіб СГК до органів влади Старосамбірського району, до правоохоронних органів та до громадянина ОСОБА_2

Через наведене із 1 грудня 2006 року СГК відповідно до наказу №5 від 27.11.2006 року прийняло рішення договір оренди приміщення ремонтної майстерні розірвати в односторонньому порядку та запропонувало купити ремонтну майстерню громадянину ОСОБА_7, котрий згідно касових ордерів №8 від 20.12.2006 року та №9 від 21.12.2006 року оплатив вартість механічної майстерні в сумі 20936грн., про що листами від 23 та 26 грудня 2006 року було повідомлено ОСОБА_2 Проте останній категорично відмовився повертати орендоване майно, а також свідоцтво про право власності та технічний паспорт на об'єкт нерухомості, через що було подано оголошення в газету №10 від 17 лютого 2007 року Народного часопису Старосамбірщини Прикарпаття Вважати недійсним Свідоцтво про право власності на цей об'єкт нерухомості. Із 17 лютого 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність … .

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення та ухвалення ухвали у справі №455/1025/16-ц) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищенаведені, встановлені рішенням суду у справі №455/1025/16-ц обставини стосовно Сторін, які не доказуються в силу вимог ч.4 ст.75 ГПК України, також підтверджуються наявними в матеріалах справи №914/1649/16 доказами.

Суд зазначає, що Цивільним кодексом України визначено загальне правило розірвання договору, що допускається за згодою сторін. Як виняток без взаємної згоди сторін договір може бути розірвано тільки в тому випадку, якщо це (розірвання без згоди сторін) передбачено договором або законом. Норма щодо одностороннього розірвання договору оренди міститься у ст.782 ЦК України від 16.01.2003р ., коли орендодавець має право відмовитися від договору оренди та вимагати повернення речі, якщо орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців поспіль. У такому випадку орендодавцю для розірвання договору навіть не потрібно звертатися до суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.05.2005р. у справі №17/238.

Позивач стверджує, що передане ним в оренду Третій особі 1 спірне майно згідно останнім не повернуто, а перебуває в у фактичному володінні Відповідача, відтак, з посиланням на ст.ст.16, 386, 387 ЦК України просить витребувати спірне майно у Відповідача.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги Відповідач стверджує, що Позивач не є власником спірного майна, просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності, Позивач відчужив право власності на спірне майно у 2006р., власником спірного майна є Третя особа 1.

Судом застосовано наступні права, в тому числі ті, на які посилалися Сторони, з мотивів, що такі необхідні для вирішення даного спору, регулюють спірні правовідносини та права Учасників справи в межах спору, а також застосовані при оцінці аргументів Учасників справи, висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову. Інші норми права, на які посилалися Учасники, суд не застосував з мотивів достатності застосованих норм права для вирішення спору.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно передбачених Цивільним Законом засад захисту права власності держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів прав власності.

Зокрема, ст.387 ЦК України власнику надано право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Отже, для застосування приписів ст.387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі ст.387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.

До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Разом з цим, вимога у віндикаційному позові є речово-правовою і може бути подана щодо індивідуально визначеного майна. Крім того, віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.05.2018р. у справі №29/5005/6381/2011 та від 16.05.2018р. у справі №Б-24/51-09.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі встановлених рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2017р. у справі №455/1025/16-ц обставин суд зазначає, що Позивач є власником спірного майна.

Наведені Відповідачем та Третіми особами 1, 2 доводи та подані докази не спростовують права власності Позивача на спірне майно. Доказів переходу права власності на спірне майно від Відповідача до інших осіб Позивачем не подано.

Суд також зазначає, що договір оренди від 10.03.2004р. не передбачав права орендаря на передачу об'єкта оренди в суборенду.

Крім цього суд зазначає, що як на підставу перебування спірного майна у володінні Відповідача Позивач покликається на лист-відповідь Старосамбірського відділення поліції від 25.04.2016р. №3087.

Проте, рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2017р. у справі №455/1025/16-ц встановлено наступне:

…до сьогоднішнього дня ОСОБА_2 приміщення ремонтної майстерні не повернув і фактично продовжував його використовувати для порізки деревини як пилораму, без видозмінення приміщення ремонтної майстерні, при цьому ніяких платежів за користуванням приміщенням не сплачував. 31 березня 2016 року СГК Тур'є звернулося до ОСОБА_2 з вимогою повернути приміщення ремонтної майстерні, однак, відповіді не отримано. У квітні 2016 року СГК Тур'є знову змушений звернутися із заявою до правоохоронних органів у зв'язку з порушенням права власності на вищевказане приміщення, а саме права користування приміщенням ремонтної майстерні. 25 квітня 2016 року на ім'я керівника СГК Тур'є ОСОБА_4 Старосамбірським відділенням поліції направлено лист-відповідь №3087 про результати розгляду заяви СГК щодо самовільного захоплення нежитлового приміщення ремонтної майстерні за адресою: АДРЕСА_1; із якої встановлено, що з 2010 року по даний час у вищевказаному приміщенні здійснюється підприємницька діяльність по переробці деревини відповідачем - громадянкою ОСОБА_1, котра являється дружиною ОСОБА_2 .

Однак, рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2017р. у справі №455/1025/16-ц також встановлено:

… із 2001 року до сьогодні спірне приміщення фактично знаходиться у володінні та користуванні ОСОБА_2 .

Відтак, як встановлено судом у справі №455/1025/16-ц, оскільки з 2001р. по 17.01.2017р. (дата рішення у справі №455/1025/16-ц) спірне майно знаходиться у володінні та користуванні Третьої особи 1 (ОСОБА_2), то і станом на час подання позову у справі №914/1649/16 (15.06.2016р.) спірне майно також перебувало у володінні та користуванні Третьої особи 1.

Лист-відповідь Старосамбірського відділення поліції від 25.04.2016р. №3087 не є належним доказом, на підставі якого може бути встановлено володіння чи користування майном. Крім того, зазначення у листі-відповіді від 25.04.2016р. №3087 того, що у спірному приміщенні здійснює підприємницьку діяльність Відповідач не є достатнім доказом перебування спірного майна саме у володінні Відповідача, оскільки містить лише відомості про користування спірним майном Відповідачем, яка зазначила про використання спірного майна не для підприємницької діяльності, а для задоволення сімейних потреб. Також, дані у висновку встановлені на підставі пояснень опитаних осіб, де Відповідач відсутня.

Відповідачем та Третіми особами представлено копії договорів від 01.02.2009р., 25.09.2013р., 01.07.2013., правомірність яких заперечується Позивачем з огляду на норми ст.ст.761, 793, 794, 495 ЦК України. Проте, заяви про визнання таких недійсними в порядку ч.3 ст.184 ГПК України Позивачем не подано. При цьому суд зазначає, що по жодному з представлених копій договорів суду не надано акту приймання передачі. Проте, відповідно до наявногого в матеріалах справи акту приймання-передач від 16.01.2018р., доданого до повідомлення Відповідача від 07.05.2018р. №16082/18 (оригінал якого оглянуто судом), Відповідачем передано Третій особі 3 спірне приміщення. При цьому суд також зазначає, що після отримання зазначеного повідомлення Позивач ствердив, що між Сторонами наявні неврегульовані питання.

Проте, Позивач ж правом на заявляння клопотання про залучення співвідповідача чи заміну відповідача не скористався. Відповідно ж до вимог ч.ч.1, 2 ст.48 ГПК України суд вправі залучити до участі у справі співвідповідача чи замінити первісного відповідача належним відповідачем виключно за клопотанням позивача.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України , де зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Позивач є власником спірного майна, проте, Позивачем не доведено, що як станом на час подання позову, так і станом на час вирішення спору спірне майно перебуває у фактичному володінні Відповідача, а правом на заявлення клопотання про заміну відповідача чи залучення співвідповідача Позивач не скористався, суд зазначає, що доводи Позивача в цій частині не знайшли свого підтвердження наявними у матеріалах справи доказами, відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову в частині витребування від Відповідача спірного майна.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Відповідача передати всі доходи від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння спірним майном в сумі 90000грн. суд зазначає наступне. Позивач просить стягнути з Відповідача доходи, які вона могла одержати за період користування спірним майном з 01.01.2010р. по 01.01.2016р. Правовою підставою даної вимоги Позивач зазначає ч.1 ст.390 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Проте, враховуючи висновки суду щодо вимоги про витребування майна, беручи до уваги встановлені у даній справі та рішенням суду у справі №455/1025/16-ц обставини, в тому числі недоведеність володіння Відповідачем спірним майном впродовж зазначеного періоду, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову в цій частині, а відтак, в позові зобов'язання Відповідача передати всі доходи від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння спірним майном в сумі 90000грн. слід відмовити.

Крім того, щодо клопотання Відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає, що згідно приписів ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Відтак, враховуючи наслідки вирішення спору, в суда відсутні правові підстави до задоволення клопотання та у клопотанні слід відмовити.

Окрім сплати судового збору (згідно наявних квитанцій на суми 1725грн. та 2605грн.) Позивачем додано до позовної заяви квитанцію від 10.06.2016р. про сплату 53грн. за отримання відомостей з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. До позовної заяви додано витяг з ЄДРЮОФОПтаГФ щодо Позивача.

Відповідач наданих чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, враховуючи обставини, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі слід розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та покласти на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 4, 13, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 81, 86, 129, 222, 236, 237, 238, 241, 316 Господарського процесуального кодексу України, статтями 173, 174, 181, 193 Господарського кодексу України, статтями 3, 6, 11, 15, 16, 261, 387, 390 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України до Львівського апеляційного господарського суду.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення складено 12.07.2018р.

Суддя Фартушок Т. Б.