Ухвала

від 12.07.2018 по справі 816/1977/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 липня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1977/17 Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Кременчук" до відповідача Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

08.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК "Кременчук" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, відповідно до якого просила:

- визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 02.10.2017 № НОМЕР_1 в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 193018,62 грн, у тому числі за 2015 рік - 96509,31 грн, за 2016 рік - 96509,31 грн;

- визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 02.10.2017 № НОМЕР_2, у частині якого донараховано ПДВ 42806,66 грн, у тому числі за основним платежем - 34245,33 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 8561,33 грн (з урахуванням уточненого адміністративного позову від 05.12.2017, а.с. 103-113, т.1).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Кременчук" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 02.10.2017 № НОМЕР_1 у частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 193018,62 грн, у тому числі за 2015 рік - 96509,31 грн, за 2016 рік - 96509,31 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 02.10.2017 № НОМЕР_2 у частині щодо донарахування ПДВ 42806,65 грн, у тому числі за основним платежем 34245,32 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 8561,33 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Кременчук" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3537,38 грн.

Під час судових дебатів 26.06.2018 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Кременчук" заявлено усне клопотання про стягнення судових витрат.

Також 30.06.2018 позивачем направлено до суду заяву про ухвалення додаткового рішення (надійшла до суду 02.07.2018), у якій позивач просить: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн та судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи, у розмірі 3600,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Кременчук" про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.07.2018.

10.07.2018 до суду надійшли письмові заперечення (пояснення) відповідача щодо судових витрат, у яких відповідач заперечує проти їх задоволення. За доводами відповідача, судові витрати по оплаті вартості правової допомоги є необґрунтованими та документально не підтвердженими.

11.07.2018 представником позивача надано до суду клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без її участі.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою 143 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на положення пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви здійснено судом у порядку письмового провадження.

Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про прийняття додаткового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Положеннями статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Під час судових дебатів 26.06.2018 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Кременчук" заявлено усне клопотання про стягнення судових витрат.

Суд звертає увагу на те, що частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не визначено форми заяви, з якою сторона має звернутися до суду для вирішення питання про судові витрати.

Таким чином, суд вважає, що представником позивача дотримано вимоги частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При цьому, у матеріалах справи були наявні лише докази сплати позивачем судового збору.

Як вищезазначено, у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 на користь позивача з відповідача стягнуто витрати зі сплати судового збору в розмірі 3537,38 грн.

Водночас частина третя статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає наступне: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази , що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, зазначена норма передбачає саме подання заяви, а також зазначення стороною про неможливість подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів у справі.

Представником позивача 30.06.2018 направлена до суду заява від 29.06.2018 про ухвалення додаткового рішення (надійшла до суду 02.07.2018), проте, до закінчення судових дебатів у справі представником позивача не подана заява про поважність причин неподання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат.

Таким чином, представником позивача не виконано вимоги частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно наданих представником позивача документів до заяви від 29.06.2018 суд зазначає наступне.

Представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 01.11.2017 /а.с. 131-132 т. 3/ та додаток до нього від 01.11.2017 /а.с. 133 т. 3/, додаткову угоду до договору від 20.06.2018 /а.с. 135 т. 3/. Виходячи з дат укладення цих документів, то вони були укладені до 26.06.2018. Поважних причин неподання їх до судових дебатів представником позивача не зазначено.

Акт наданих послуг (надання правової допомоги) від 27.06.2018 /а.с. 138-141 т. 3/ складений після винесення судового рішення та 20000,00 грн сплачено позивачем на користь адвокатського бюро 27.06.2018 (платіжне доручення від 27.06.2018 № 1980) /а.с. 143 т. 3/, проте, до закінчення судових дебатів у справі не подана заява про поважність причин неподання цих доказів.

Крім того, суд зазначає, що положеннями частин четвертої та п'ятої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Так, на підтвердження витрат, понесених позивачем на проведення експертизи, позивачем направлено до суду 30.06.2018 платіжне доручення від 14.05.2018 № 1870 на суму 3600,00 грн /а.с. 144 т. 3/.

З наявного в матеріалах справи висновку експерта № 11 від 05.06.2018 вбачається, що цей висновок складений судовим експертом з економічних питань ОСОБА_1 /а.с. 91/.

Проте у платіжному дорученні № 1870 від 14.05.2018 /а.с. 144 т. 3/ зазначено отримувачем коштів - Аудиторську фірму "Галактика".

При цьому, представником позивача не надано до суду договору, укладеного між позивачем та експертом для проведення експертизи, рахунку на оплату послуг.

Таким чином, відповідачем не надано до суду належних доказів понесення витрат на проведення експертизи, а також не зазначено поважних причин неподання платіжного доручення на оплату судової експертизи від 14.05.2018 № 1870 до судових дебатів.

Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 816/1977/17.

Керуючись статтями 143, 241, 248, 252, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Кременчук" про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Т.С. Канигіна