Рішення

від 13.07.2018 по справі 815/6259/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6259/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Інвест» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування акту №606/15-32-14-15/39245284 від 24.10.2017 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мегалайн Інвест» , код ЄДРПОУ 39245283 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Алето Союз» (код ЄДРПОУ 39938953) та ТОВ «Мега ОСОБА_1» за період з 01.01.2016 року по 31.03.2017 роки» , визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0040611415, №0040621415 від 07.11.2017 року, №0046841415, №0046871415 від 12.12.2017 року, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Інвест» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування акту №606/15-32-14-15/39245284 від 24.10.2017 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мегалайн Інвест» , код ЄДРПОУ 39245283 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Алето Союз» (код ЄДРПОУ 39938953) та ТОВ «Мега ОСОБА_1» за період з 01.01.2016 року по 31.03.2017 роки» , визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0040611415, №0040621415 від 07.11.2017 року, №0046841415, №0046871415 від 12.12.2017 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Головним управлінням ДФС в Одеській області (надалі за текстом - Відповідач) 24.10.2017 складено Акт № 606/15-32-14-15/39245284 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Мегалайн Інвест , код ЄДРПОУ 39245283 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Алето Союз (код ЄДРПОУ 39938953) та ТОВ Мега ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.03.2017 роки (надалі за текстом - Акт перевірки №606/15-32-14-15/39245284 ).

На підставі Акту перевірки №606/15-32-14-15/39245284 було винесені податкові повідомлення-рішення №0040611415 від 07.11.2017, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 273 129,00 грн. (182 086,00 грн. за основним платежем (податок на прибуток приватних підприємств) та 91 043,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), №0040621415 від 07.11.2017, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 419 563,00 грн. (335 650,00 грн. за основним платежем (податок на додану вартість) та 83 913,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

У прийнятих податкових повідомленнях-рішеннях №0040611415 та №0040621415 від 07.11.2017 Відповідач вказує на порушення п.44.1, 44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, ст. 200.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VI (зі змінами і доповненнями).

Головним управлінням ДФС в Одеській області 27.11.2017 складено Акт № 730/15-32-14-15/39245284 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Мегалайн Інвест , код ЄДРПОУ 39245283 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Смарт Компанні (код ЄДРПОУ 40043816), ТОВ Ліберті ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 40444674) та ТОВ Лейдекс Коммерц (код ЄДРПОУ 40405808) за період з 01.01.2016 по 30.06.2017 (надалі за текстом - Акт перевірки №730/15-32-14-15/39245284 ).

На підставі Акту перевірки №730/15-32-14-15/39245284 було винесені податкові повідомлення-рішення №0046841415 від 12.12.2017, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 339 027,00 грн. (226 018,00 грн. за основним платежем (податок на прибуток приватних підприємств) та 113 009,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), №0046871415 від 12.12.2017, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 515 624,00 грн. (343 749,00 грн. за основним платежем (податок на додану вартість) та 171 875,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

У прийнятих податкових повідомленнях-рішеннях №0046841415 та №0046871415 від 12.12.2017 Відповідач вказує на порушення п.44.1, 44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, ст. 200.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VI (зі змінами і доповненнями).

Позивач зазначає, що зроблені відповідачем висновки не відповідають дійсності та положенням чинного законодавства України і є суб'єктивними припущеннями. Законодавством України не передбачено обов'язковість наявності на правах власності (на балансі підприємства) майна, обладнання, устаткування та інших видів майна, які відносяться до категорії основних засобів. Для забезпечення потреб діяльності можуть залучатися комплексні послуги сторонніх організації, придбання у власність будь-яких основних засобів у даному випадку не є обов'язковим та у більшості випадків не є раціональним та економічно необґрунтованим, тому що це привід до витрачання оборотних грошових коштів у великому розмірі. Посилання відповідача на відсутність реального характеру правочинів через неспроможність контрагентів його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів є лише припущенням. Відповідачем не доведено кількість конкретно визначених ресурсів у контрагента в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути для виконання передбачених договорами операцій, а тому такі посилання є необґрунтованими. Наявність основних виробничих фондів та товарних запасів відображається у показниках Декларації з податку на прибуток відповідно до вимог Податкового Кодексу України у випадку придбання основних фондів на баланс підприємства, але законодавством України не передбачено обов'язковість придбання будь яких основних засобів (фондів), та постановка на баланс підприємства, в зв'язку з тим, що будь-які засоби (фонди) та інші активи підприємство має можливість взяти в оренду, фінансовий та оперативний лізинг, у випадку необхідності, яка пов'язана із специфікою діяльності суб'єкта господарювання.

Крім того, позивач вказує, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач та його контрагенти ТОВ Алето Союз , ТОВ Мега ОСОБА_1 є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом податкового законодавства позивач та контрагенти є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Також, позивач зазначає, що він мав всі підстави для віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та до складу валових витрат вартість виконаних робіт (наданих послуг) субпідрядниками (контрагентами), що зазначені вище: 1) укладені з контрагентами договори відповідають чинному законодавству України, визнані недійсними у встановленому порядку не були; 2) відповідні податкові накладні оформлені та зареєстровані з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. 3) на момент здійснення господарських операцій вказані в акті контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Позивач вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень безпідставно визнаються дефектними правочини (первинні документи) між ним та контрагентами, не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень №0040611415, №0040621415 від 07.11.2017 року, №0046841415, №0046871415 від 12.12.2017 року, а тому такі рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що з урахуванням зазначених в актах перевірки обставин проведеним аналізом діяльності вищезазначених підприємств встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, у зв'язку з відсутністю основних фондів (до податкового органу не надано Консолідований баланс (Звіт про фінансовий стан за 2016 рік , технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Інформація щодо наявності у контрагентів орендованих основних фондів також відсутня. Штатну чисельність працюючих встановити неможливо, оскільки форми 1 ДФ та Д 4 до податкового органу не надано. Таким чином, можливо зробити висновок, що проведені операції не є господарською діяльністю підприємства в розумінні пп.14.1.36 Податкового кодексу України, згідно якого: ... господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами... . Отже зробити висновки про реальність (товарність) господарських операцій з одержання (придбання) робіт відповідно до положень частини першої ст.264 Господарського кодексу України, абзацу другого ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також пп.14.1.36 Податкового кодексу України неможливо. Оскільки відсутній факт формування саме цього активу (робіт, послуг, матеріалів), як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок власного виробництва або реального придбання у інших суб'єктів господарювання, то відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Тобто, операції, відображені у первинних документах, укладених між позивачем та підприємствами ТОВ Алето Союз , ТОВ Мега ОСОБА_1 , ТОВ Смарт Компанні , ТОВ Лейдекс Коммерц , ТОВ Ліберті ОСОБА_1 ТОВ Смарт Компанні , ТОВ Лейдекс Коммерц , ТОВ Ліберті ОСОБА_1 у вищевказані періоди податкової звітності фактично відбутись не могли, та як наслідок не є господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, з урахуванням вище висвітлених фактів, та на порушення п.198.1 п.198.3 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України підприємством позивача у наслідок взаємовідносин з платниками податків ТОВ Алето Союз , ТОВ Мега ОСОБА_1 , ТОВ Смарт Компанні , ТОВ Лейдекс Коммерц , ТОВ Ліберті ОСОБА_1 завищено показник декларації з ПДВ за відповідні податкові періоди.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ Мегалайн Інвест та ТОВ Мега ОСОБА_1 було укладено договір підряду №30052 від 07.06.2016 р.

На виконання вимог законодавства (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України) за договором підряду №30052 від 07.06.2016 р. ТОВ Мега ОСОБА_1 була зареєстрована податкова накладна №6 від 07.06.2016 на суму 185 000,00 грн., що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер документу: НОМЕР_1).

Роботи за договором підряду виконані ТОВ Мега ОСОБА_1 та прийняті ТОВ Мегалайн Інвест в повному обсязі, що підтверджується копіями Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2016 року від 30.06.2016 на суму 185 000,00 грн., Акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року №1 від 30.06.2016 на суму 185 000,00 грн.

Роботи по договору підряду були повністю оплачені ТОВ Мегалайн Інвест , що підтверджується платіжним дорученням №821 від 07.06.2016 на суму 185 000,00 грн.

Між ТОВ Мегалайн Інвест та ТОВ Алето Союз було укладено договір підряду №0106/1 від 01.06.2016 р.

На виконання вимог законодавства (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України) за договором підряду №0106/1 від 01.06.2016 р. ТОВ Алето Союз була зареєстрована податкова накладна №3 від 02.06.2016 на суму 201 620,00 грн., що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер документу: НОМЕР_2).

Роботи за договором підряду виконані ТОВ Алето Союз та прийняті ТОВ Мегалайн Інвест в повному обсязі, що підтверджується копіями Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2016 року від 29.07.2016 на суму 97 261,81 грн., Акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року №1 від 29.07.2016 на суму 97 261,81 грн., Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2016 року від 31.08.2016 на суму 104 358,19 грн., Акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року №2 від 31.08.2016 на суму 104 358,19 грн.

Між ТОВ Мегалайн Інвест та ТОВ Алето Союз було укладено договір підряду №1407/2 від 14.07.2016 року.

На виконання вимог законодавства (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України) за договором підряду №1407/2 від 14.07.2016 р. ТОВ Алето Союз були зареєстровані податкові накладні №2 від 09.08.2016 на суму 741906,00 грн., що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер документу: НОМЕР_3), №6 від 10.08.2016 на суму 85380,00 грн., що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер документу: НОМЕР_4).

Роботи за договором підряду виконані ТОВ Алето Союз та прийняті ТОВ Мегалайн Інвест в повному обсязі, що підтверджується копіями Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2016 року від 31.08.2016 на суму 853527,67 грн., Акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року №1 від 31.08.2016 на суму 853527,67 грн.

Роботи по договору підряду були повністю оплачені ТОВ Мегалайн Інвест , що підтверджується платіжними дорученнями №896 від 09.08.2016 на суму 741 906,00 грн., №902 від 10.08.2016 на суму 85 380,00 грн.

Між ТОВ Мегалайн Інвест та ТОВ Алето Союз було укладено договір підряду №08/09/1 від 08.09.2016 року.

На виконання вимог законодавства (п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України) за договором підряду №08/09/1 від 08.09.2016 р. ТОВ Алето Союз була зареєстрована податкова накладна №2 від 10.10.2016 на суму 800000,00 грн., що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер документу: НОМЕР_5).

Роботи за договором підряду виконані ТОВ Алето Союз та прийняті ТОВ Мегалайн Інвест в повному обсязі, що підтверджується копіями Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2016 року від 10.10.2016 на суму 800 000,00 грн., Акту приймання виконаних будівельних робіт витрат за жовтень 2016 року №1 від 10.10.2016 на суму 800 000,00 грн.

Між ТОВ Мегалайн Інвест та ТОВ Смарт Компанні було укладено договір підряду №05/11/16 від 17.11.2016 року.

На виконання вимог законодавства (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України) за договором підряду №05/11/16 від 17.11.2016 р. ТОВ Смарт Компанні була зареєстрована податкова накладна №182 від 25.11.2016 на суму 555 699,00 грн., що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер документу: НОМЕР_6).

По договору підряду ТОВ Мегалайн Інвест були здійсненні платежі, що підтверджується платіжними дорученнями №984 від 25.11.2016 на суму 531 185,00 грн., №985 від 25.11.2016 на суму 24 514,00 грн.

Між ТОВ Мегалайн Інвест та ТОВ Лейдекс Коммерц було укладено договір підряду №1208/1 від 12.08.2016 року.

На виконання вимог законодавства (п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України) за договором підряду №1208/1 від 12.08.2016 р. ТОВ Лейдекс Коммерц були зареєстровані податкові накладні №2204 від 22.08.2016 на суму 194577,00 грн., №2509 від 25.08.2016 на суму 12523,00 грн.

Роботи за договором підряду виконані ТОВ Лейдекс Коммерц та прийняті ТОВ Мегалайн Інвест в повному обсязі, що підтверджується копіями Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2016 року від 31.08.2016 на суму 207100,00 грн., Акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року №1 від 31.08.2016 на суму 207100,00 грн.

Роботи по договору підряду були повністю оплачені ТОВ Мегалайн Інвест , що підтверджується платіжними дорученнями №930 від 22.08.2016 на суму 194577,00 грн., №933 від 25.08.2016 року на суму 12523,00 грн.

Між ТОВ Мегалайн Інвест та ТОВ Лейдекс Коммерц було укладено договір підряду №1509/1 від 05.09.2016 року.

На виконання вимог законодавства (п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України) за договором підряду №1509/1 від 05.09.2016 р. ТОВ Лейдекс Коммерц була зареєстрована податкова накладна №805 від 08.09.2016 на суму 59801,00 грн.

Роботи за договором підряду виконані ТОВ Лейдекс Коммерц та прийняті ТОВ Мегалайн Інвест в повному обсязі, що підтверджується копіями Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2016 року від 30.09.2016 на суму 59801,00 грн., Акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року №1 від 30.09.2016 на суму 59801,00 грн.

Роботи по договору підряду були повністю оплачені ТОВ Мегалайн Інвест , що підтверджується платіжним дорученням №943 від 08.09.2016 на суму 59801,00 грн.

Між ТОВ Мегалайн Інвест та ТОВ Ліберті ОСОБА_1 було укладено договір підряду №29/06/1 від 29.06.2016 року.

На виконання вимог законодавства (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України) за договором підряду №29/06/1 від 29.06.2016 року ТОВ Ліберті ОСОБА_1 були зареєстровані податкові накладні №1 від 30.06.2016 на суму 99660,00 грн., що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер документу: НОМЕР_7), №2 від 30.06.2016 на суму 861725,00 грн., що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер документу: НОМЕР_8), №24 від 19.07.2016 на суму 23298,43 грн., що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер документу: НОМЕР_9), №26 від 20.07.2016 на суму 250579,97 грн., що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер документу: НОМЕР_10), №27 від 26.07.2016 на суму 4625,00 грн., що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер документу: НОМЕР_11).

Роботи за договором підряду ТОВ Ліберті ОСОБА_1 виконані та прийняті ТОВ Мегалайн Інвест в повному обсязі, що підтверджується копіями Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2016 року від 30.06.2016 на суму 861725,00 грн., Акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року від 30.06.2016 на суму 861725,00 грн., Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2016 року від 30.06.2016 на суму 99660,00 грн., Акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року №2 від 30.06.2016 на суму 99660,00 грн., Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2016 року від 31.08.2016 на суму 278503,40 грн., Акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року №3 від 31.08.2016 на суму 278503,40 грн.

Роботи по договору підряду були повністю оплачені ТОВ Мегалайн Інвест , що підтверджується платіжними дорученнями №867 від 19.07.2016 на суму 755263,00 грн., №868 від 19.07.2016 р. на суму 229420,00 грн., №868 від 20.07.2016 р. на суму 250579,97 грн., №881 від 26.07.2016 р. на суму 4625,00 грн.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші будівельно-монтажні роботи; штукатурні роботи; малярні роботи та скління; будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

Тобто, укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Суд встановив, що за виконані роботи позивач зі своїми контрагентами розрахувався, тобто сторони договорів зазнали змін майнового стану. Дані факти підтверджуються наданими позивачем до суду платіжними дорученнями, які є в матеріалах справи.

Крім того, під час розгляду справи на підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивача з його контрагентами в періодах, що перевірялися, а також на підтвердження факту використання зазначених робіт в господарській діяльності та реального настання правових наслідків позивач надав до суду копії первинних документів по замовнику будівництва ТОВ ЄЛІКОН ЛТД , а саме: договір генерального підряду на капітальне будівництво № 170316-ГП від 17.03.2016 року, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за червень, серпень, листопад 2016 року та за січень-березень 2017 року.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періодах, що перевірялися, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивача в періодах, що перевірялися, виконувалися роботи, а позивач в свою чергу здійснював оплату за виконані роботи з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періодах, що перевірялися.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним робіт від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.

При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Також, посилання відповідача про відсутність у контрагентів позивача власних основних фондів, відповідних виробничих потужностей, трудових ресурсів не є доказом несумлінності платника податку - ТОВ Мегалайн Інвест , оскільки чинне законодавство передбачає можливість залучення третіх осіб для виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України . Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови . Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача як на беззаперечний доказ неможливості контрагента позивача ТОВ Алето Союз здійснювати господарські операції у перевірених податкових періодах - вирок Приморського районного суду м.Одеси від 14.11.2017 року по справі №522/15012/17 відносно засновника та директора ОСОБА_2 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України з наступних підстав.

По-перше, в акті перевірки податковий орган не посилався та не міг посилатись на встановлені цим вироком обставини, оскільки цей вирок набув законної сили лише 14.12.2017 року, тобто вже після завершення податкової перевірки позивача.

По-друге, у зазначеному вироку Приморського районного суду м.Одеси від 14.11.2017 року по справі №522/15012/17 не знаходиться жодного посилання на нездійснення ОСОБА_2 дій щодо взаємовідносин з позивачем у 2016 році у перевірених податкових періодах.

По-третє, відповідно до положень ч.6 ст.78 КАС України, вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок. Як зазначалося вище, вирок не має жодного посилання на вчинення або не вчинення ОСОБА_2 дій по взаємовідносинах з позивачем, а тому вказані обставини не є встановлені судом та не можуть прийматись до уваги судом при наданні оцінці доказів по цій справі.

Інших доказів неможливості вчинення контрагентами позивача господарських операцій представником відповідача до суду не надано.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0040611415, №0040621415 від 07.11.2017 року, №0046841415, №0046871415 від 12.12.2017 року є протиправними та належать до скасування на підставі ч.1 ст.245 КАС України.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonnevan Duynv.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відносно позовної вимоги про скасування акту перевірки №606/15-32-14-15/39245284 від 24.10.2017 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мегалайн Інвест» , код ЄДРПОУ 39245283 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Алето Союз» (код ЄДРПОУ 39938953) та ТОВ «Мега ОСОБА_1» за період з 01.01.2016 року по 31.03.2017 роки» суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.1997 року №6-зп вказав, що стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність.

Разом з тим, Конституційний Суд України у зазначеному вище рішенні вказав, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За вимогами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 21.04.2015 року у справі №21-69а15, від 15.04.2014 року у справі № 21-63а14, від 20.01.2015 року у справі № 21-603а14, від 27.01.2015 року у справі № 21-436а14. Суд звертає увагу на те, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Таким актом у спірних правовідносинах, який може породжувати будь-які наслідки чи вносити зміни у права та обов'язки позивача по справі є податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0040611415, №0040621415 від 07.11.2017 року, №0046841415, №0046871415 від 12.12.2017 року.

До цих рішень ГУ ДФС в Одеській області жодна подія чи бездіяльність не може порушувати права позивача, як платника податків.

Відповідно до частини першої статті 4 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

В розумінні КАС України, відповідно до приписів пункту 8 частини першої статті 4, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Отже, адміністративний позов подається собою для відновлення її прав, свобод та інтересів.

Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів позивача є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб'єктом владних повноважень; а також наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

Таким чином, у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, з чого вбачається, що право на судовий захист не є абсолютним. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Згідно з вищевказаними нормами права, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Відтак, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0040611415, №0040621415 від 07.11.2017 року, №0046841415, №0046871415 від 12.12.2017 року.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний суддею 13.07.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.