Постанова

від 11.07.2018 по справі 344/477/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/477/17

Провадження № 22-ц/779/782/2018

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів: Матківського Р.Й., Максюти І.О.,

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_5 комунального господарства, транспорту та зв'язку про визнання права, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2018 року в складі судді Островського Л.Є., ухвалене в м. Івано-Франківську, -

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_5 комунального господарства, транспорту та зв'язку про визнання права.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з травня 1989 року вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, дана квартира перебуває у її сім'ї на праві користування на підставі обмінного ордеру.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 вчиняє дії, щодо захоплення майна, яким користується її сім'я та яке було надане в результаті обміну квартири, просила визнати, що предметом договору обміну квартир у 1989 році згідно домовленості сторін, який відбувся між родинами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 були квартира АДРЕСА_1, загальною площею 47 кв.м., кухня 7,8 кв.м., житлові кімнати 11,7 кв.м. та 17,0 кв.м. та коридор, ванна та санвузол 7,5 кв.м. та квартира АДРЕСА_2 загальною площею 55,12 кв.м., житлова кімната площею 22,27 кв.м., кухня 11,78 кв.м., ванна 1,04 кв.м., коридор 16,0 кв.м., прихожа 2,68 кв.м., санвузол 1,35 кв.м., та на момент обміну у добудові до квартири АДРЕСА_3 були наявні газова плитка 4-х камфорна у кухні, ванна, раковина, газова колонка та визнати право на володіння й користування за квартирою №6 по вул. Тарнавського, 20 в м. Івано-Франківську загальною площею 55,12 кв.м., житлова кімната площею 22,27 кв.м., кухнею 11,78 кв.м., ванною 1,04 кв.м., коридором 16,0 кв.м. прихожою 2,68 кв.м., санвузлом 1,35 кв.м.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2017 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради та замінено з відповідача ОСОБА_5 комунального господарства, транспорту та зв'язку на третю особу на стороні відповідача.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що права сім'ї ОСОБА_3 на проживання та використання квартири АДРЕСА_4 з усіма приміщеннями, у тому числі тими, що розташовані на горищі будинку №18, підтверджується первинним документом - рішенням про обмін житловими площами, однак, суд вказав, що вона не підтвердила своє право на приміщення цього горища.

Вказує, що суд першої інстанції надав преюдиційне значення рішенню Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2006 року у справі №2-256, однак воно було винесене з інших підстав та за інших умов, крім того, у межах справи №344/477/17 представник ОСОБА_7 повідомив, що йому було відомо, що горищне приміщення було зайняте та переобладнане попередніми мешканцями - сім'єю ОСОБА_6 - за згодою мешканців будинку №18, а тому вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 повідомили суду завідомо неправдиві обставини у зв'язку з чим преюдиційність рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2006 року спростована.

Зазначає, що на момент проведення обміну квартирами, всі спірні приміщення вже були облаштовані, а тому сім'я ОСОБА_3 до цього переобладнання не має відношення.

Суд першої інстанції не звернув увагу не те, що ОСОБА_4 не є власником всього будинку №18 по вул. Тарнавського у м. Івано-Франківську, а лише трьох окремих квартир.

Суд не звернув увагу, що ОСОБА_8, який є чоловіком відповідача, не зміг показати на плані будинку місцезнаходження приміщень, які на його думку повинні належати ОСОБА_4

Представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради жодного разу не з'явився до суду для надання пояснень.

У зв'язку з наведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.

Відповідно до п. 8 розд. XII Перехідні положення ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_9 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених підстав.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Представники виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_5 комунального господарства, транспорту та зв'язку в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду належним чином були повідомлені, а тому враховуючи належне їх повідомлення про час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у їх відсутності на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела порушення її прав чи інтересів, пов'язаних із володінням чи користування горища будинку №18 по вул. Тарнавського відповідачем ОСОБА_4, оскільки судом не встановлено законних прав на нього, так як горище як і інші допоміжні приміщення, зокрема, підвали та інші технічні приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, є невід'ємною частиною будинку №18.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

Згідно копії договору найму житлового приміщення у будинках місцевих Рад депутатів трудящих, державних підприємств і установ, кооперативних і громадських організацій Української РСР від 20 червня 1971 року ОСОБА_6 (попередній квартиронаймач) прийняв у користування жиле приміщення з однією житловою кімнатою, площею 22,27 кв.м., кухнею, ванною, раковиною та загальними санвузлом та коридором по вул. Маяковського (Тарнавського), 20/6 в м. Івано-Франківську (а.с. 130).

Відповідно до акту здачі і приймання квартири від 20 червня 1971 року ОСОБА_6 прийняв квартиру в будинку №20 по вул. Маяковського (Тарнавського) в м. Івано-Франківську (а.с. 129).

Пунктом 10 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради народних депутатів № 85 від 12 квітня 1989 року ОСОБА_10 дозволено провести обмін двокімнатної квартири площею 28,7 кв.м., з кухнею по вул. Ільїна, 9/54 в м. Івано-Франківську на однокімнатну квартиру площею 22,27 кв.м. з кухнею і частковими комунальними вигодами по вул. Маяковського (Тарнавського), 20/6 в м. Івано-Франківську де проживав ОСОБА_6 (а.с. 65).

На підставі вищенаведеного рішення ОСОБА_10 отримав обмінний ордер на житлове приміщення від 03 травня 1989 року серія ОБ-1 №001709 на право зайняття в порядку обміну квартири № 6 житловою площею 22,27 кв.м. по вул. Маяковського (Тарнавського), 20 в м. Івано-Франківську (а.с.8).

Згідно журналу внутрішніх обмірів, квартира №6 загально площею 39,2 кв.м. по вул. Маяковського (Тарнавського), 20 в м. Івано-Франківську складається із кухні площею 16,2 кв.м., житлової кімнати площею 22,3 кв.м. та балкона площею 0,7 кв.м. (а.с. 174).

Із заяви попереднього наймача квартири №6 по вул. Маяковського (Тарнавського), 20 в м. Івано-Франківську ОСОБА_6 від 28 листопада 2005 року вбачається, що вона із чоловіком проживали у квартирі до 1989 року, в даній квартирі не було комунальних вигод, які їй були необхідні у зв'язку із станом здоров'я, а тому за погодженням із житлово-експлуатаційною організацією та за погодженням з господаркою кватири у 1971 році вона із чоловіком на другому поверсі будинку №18 провели добудову до квартири кухні з ванною (а.с.11).

З акту обстеження, затвердженого начальником ЖЕО-9 вбачається, що комісія в складі майстра дільниці та двох майстрів при обстеженні квартири АДРЕСА_2 виявила, що сім'я ОСОБА_10 у кількості 4 осіб поселилася у квартиру по обмінному ордеру №001709 від 03 травня 1989 року, житловою площею 38,18 кв.м., загальною площею 55,26 кв.м. Кухня площею 11,78 кв.м. і ванна кімната площею 5,3 кв.м. добудовані попередніми мешканцями на горищі сусіднього будинку №18, про що засвідчують сусіди (а.с. 10).

Постановою державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської інспекції №75/04 від 23 грудня 2004 року встановлено, що ОСОБА_10 самовільно, без відповідного дозволу міськвиконкому переобладнав горище будинку №18 по вул. Тарнавського під кухню та санвузол, у зв'язку з цим накладено на нього штраф (а.с. 12).

Відповідно до довідки ЖЕО №9 від 30 березня 2012 року №391 житловий будинок №18 по вул. Тарнавського знятий з балансу ЖЕО №9 згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 11 листопада 2003 року і переданий у власність громадянам (а.с. 24).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 13 вересня 2000 року ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_5 (а.с. 45).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 29 вересня 2003 року ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_6 (а.с. 48).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №054923 від 03 вересня 2004 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0793 га по вул. Тарнавського, 18 у м. Івано-Франківську з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610100000060010044 (а.с. 59).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №283 від 16 серпня 2005 року надано дозвіл ОСОБА_11, ОСОБА_12 перепланування власної квартири АДРЕСА_7 та переобладнання горища в межах цієї квартири під житлові приміщення з долученням їх до існуючої квартири (а.с. 13).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №98 від 20 лютого 2007 року надано дозвіл ОСОБА_4 на реконструкцію власної квартири №3 з розширенням за рахунок горищного простору на власній земельній ділянці по вул. Тарнавсього, 18 (а.с.17).

Згідно договору купівлі продажу земельної ділянки від 29 липня 2014 року ОСОБА_4 купила земельну ділянку площею 0,0384 га по вул. Тарнавського, 18 у м. Івано-Франківську з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2610100000:06:001:0041 (а.с. 60).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 29 липня 2014 року ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_8 (а.с. 53).

Встановлено, що у провадженні Івано-Франківського міського суду перебувала цивільна справа №2-256/2006 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_13 про зобов'язання звільнити самовільно зайняте приміщення горища будинку №18 по вул. Тарнавського та за власний рахунок демонтувати сантехнічне обладнання.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2006 року рішення Івано-Франківського міського суду від 18 жовтня 2006 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, зобов'язано ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_13 звільнити приміщення горища будинку №18 по вул. Тарнавського в м. Івано-Франківську та демонтувати встановлене сантехнічне обладнання.

Ухвалою Верховного Суду України від 08 червня 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_13 відхилено, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2006 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України.

На суд покладається обов'язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Звертаючись із позовом до суду ОСОБА_3 просила визнати факт обміну квартирами, в тому числі, квартирою №6 по вул. Тарнавського, 20 в м. Івано-Франківську із житловою кімнатою, кухнею, ванною, коридором, прихожою, санвузлом та на момент обміну у добудові до квартири №6 були наявні газова плитка 4-х камфорна у кухні, ванна, раковина, газова колонка, а також визнати право на володіння й користування за квартирою №6 по вул. Тарнавського, 20.

Розділом 4 ЦПК України врегульовано порядок розгляду справ в окремому провадженні, в межах якого суд розглядає цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею ст. 315 ЦПК України визначено перелік фактів, які можуть бути встановлені судом та передбачено, що можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В спірному випадку, сторона просить встановити обставини, як юридичний факт, однак не враховує, що для встановлення таких обставин законодавством визначено інший порядок, що випливає із норм Житлового та Цивільного кодексу.

Тому спосіб захисту обраний апелянтом не відповідає процесуальному закону і в тому числі не може бути вирішений і з врахуванням норми ст. 5 ЦПК України.

В частині вимоги про визнання права користування квартирою зі складовими: ванною та кухнею, що розміщені в частині будинку № 18 по вул. Тарнавського, в м. Івано-Франківську слід зазначити таке.

Як вбачається з документів наявних у матеріалах справи, у 1989 році родина ОСОБА_3 здійснила обмін із родиною ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2, яка складалася із житлової кімнати, площею 22,27 кв.м., кухні, ванни, раковини та загальними санвузлом та коридором на підставі обмінного ордеру та рішення міськвиконкому.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку обставинам та доказам представленим стороною, оскільки з матеріалів справи не вбачається доказів, які підтверджують право ОСОБА_3 на користування спірними приміщеннями.

Крім того, судом правильно враховано, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2006 року у справі №2-256 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_13 судом було скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позову та зобов'язано відповідача - ОСОБА_3 звільнити незаконно займане приміщення будинку № 18 по вул. Тарнавського та демонтувати встановлене сантехнічне обладнання, оскільки в межах даного спору судом була дана оцінка обставинам щодо права позивача на користування спірними приміщеннями і таке залишене без змін Верховним Судом України.

Також ОСОБА_4, викупивши усі квартири та земельну ділянку по вул.Тарнавського, 18, отримала рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на переобладнання горищ над квартирами №2, №3 під житлові приміщення з долученням їх до існуючих квартир і такі рішення стороною не оскаржено.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи на увагу не заслуговують і висновків суду не спростовують, оскільки зводяться до переоцінки обставин встановлених рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2006 року у справі № 2-256 і їх заперечення.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 липня 2018 року.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді: Р.Й. Матківський

ОСОБА_14