Рішення

від 05.07.2018 по справі 925/195/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. Черкаси справа № 925/195/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., представники сторін у судове засідання не з'явилися, у судовому засідання взяла участь прокурор відділу прокуратури Черкаської області Буджерак М.Р., за посвідченням, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Черкаси справу за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чигиринської районної державної адміністрації, Іванівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський цегельний завод" про стягнення 295390,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чигиринської районної державної адміністрації, Іванівської сільської ради звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом про стягнення 295390,10 грн в тому числі: 152493,40 грн основного боргу, 20680,60 грн, пені, 13749,47 грн, 3% річних та 108466,63 грн інфляційних втрат з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський цегельний завод". Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно умов договору оренди землі від 12.01.2008, укладеного між Чигиринською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський цегельний завод", останньому було надано у платне користування терміном на 49 років земельну ділянку площею 4,2575 га, яка знаходиться на території Іванівської сільської. Орендар в порушення умов договору орендну плату не вносив, заборгувавши її позивачу за три роки, порушення умов договору стало підставою для нарахування штрафних санкції, інфляційних та 3% річних, які разом з основною заборгованістю прокурор просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Прокурор позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити. Іванівська сільська рада заявою від 05.04.2018 №01-10/88 позовні вимоги підтримала, справу просила розглядати за відсутності представника сільської ради за наявним у справі матеріалами. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав. Ухвали суду від 23.03.2018 про відкриття провадження у справі від 11.04.2018, від 16.05.2018, від 07.06.2018 направлялись відповідачу за вказаною у позові та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою його місцезнаходження. Крім того 12.04.2018 на сайті Господарського суду Черкаської області розміщено оголошення про виклик Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський цегельний завод", як відповідача у підготовче судове засідання на 16.05.2018. Відповідно до пункту 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відтак, суд прийшов до висновку, що відповідач повідомлений належним чином і неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено, що Розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації №90 від 11.04.2008 "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Іванівський цегельний завод", було вирішено надати заводу під його майновим комплексом в адміністративних межах Іванівської сільської ради у довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку із земель державної власності (згідно Українського класифікатора цільового використання земель, код 2.1 - землі промисловості по виробництву будівельних матеріалів) загальною площею 4,2575 га, за умови щорічного перегляду орендної плати, встановивши орендну плату за використання землі у розмірі чотирьох відсотків від затвердженої нормативної грошової оцінки з урахуванням щорічного коефіцієнту індексації грошової оцінки сільськогосподарських угідь, що складає 25324,00 грн, яка вноситься щомісячно у розмірі 1/12 від загальної орендної плати.

12 січня 2008 року між Чигиринською районною державною адміністрацією (орендодавець - позивач у справі) в особі першого заступника голови Мельника М.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський цегельний завод" в особі директора Прудкого О.І. (орендар - відповідач у справі) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір). Пунктами 2, 3 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,2575 га в тому числі 4,2575 га забудовані землі. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури: майновий комплекс цегельного заводу. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації станом на 01.01.2008 становить 633090,00 грн (п. 4 договору). Договір укладено строком на 49 років до 12 квітня 2057 року.

За змістом пунктів 7, 8, 9 договору його сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі чотирьох (хоча у тексті договору зазначено, що 2%, але виходячи з розрахунку розміру орендної плати до грошової оцінки - це 4%, що також відповідає визначеному розміру у Розпорядженні РДА №90 від 11.04.2008) відсотків від грошової оцінки, що складає 25324,00 грн від грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частки річної орендної плати на рахунок 3214812700539 в УДК у Черкаській області не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених законом, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами (пункт 10 договору). У Пункті 32 договору сторони встановили, що зміни умов договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Договір зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України від 21.04.2008 за №040879800442.

За доводами прокурора, відповідач свої зобов'язання за договором щодо сплати орендної плати за землю не виконав сума боргу відповідача за період з січня 2015 року до січня 2018 року згідно з поданим розрахунком становить 152493,40 грн. Крім того, за прострочення сплати орендних платежів, прокурор з 2015 року станом на 21.02.2018 нарахував відповідачу до стягнення 108466,63 грн інфляційних втрат; 13749,47 грн 3% річних; 20680,60 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 21.08.2017 по 26.01.2018.

Як встановлено судом між сторонами за договором виникли господарські відносини оплатного використання земельної ділянки, яка знаходиться в адміністративних межах Іванівської сільської ради, Чигиринського району, Черкаської області, які урегульовані договором оренди земельної ділянки, за яким реєстраційна служба Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України зареєструвала за відповідачем право оренди земельної ділянки. За правовою природою дані господарські відносини є відносинами оренди, які урегульовані, зокрема, Законом України "Про оренду землі". Так, у статті 1 цього Закону встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Стаття 13 Закону передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За розрахунком наданим прокурором (а.с. 96) та Іванівською сільською радою (а.с.34) відповідач заборгував плату за користування земельною ділянкою за період з січня 2015 року до січня 2018 року у сумі 152493,40 грн. У поясненнях до розрахунку прокурор вказує, що розрахунок цієї заборгованості здійснювався з урахуванням даних відділу у Чигиринському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з врахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки та яка з за 2015 рік становить 964664,57 грн, за 2016 рік - 1382364,33 грн, за 2017 - 1465306,19 грн та посилаючись на вимоги статей 271, 298 Податкового кодексу України та пункт 11 договору оренди.

Суд не погоджується з таким обґрунтуванням здійснення розрахунків прокурора виходячи з того, що не зважаючи на те, що відносини пов'язані з орендою землі, є предметом регулювання одночасно Земельного, Податкового та Цивільного кодексів підставою для визначення розміру, умов внесення орендної плати за землю є все-таки домовленість сторін за договором, яка відображається в укладеному договорі оренди, з врахуванням положень Податкового кодексу України, оскільки предметом оренди є земельна ділянка державної власності. Як встановлено судом, сторони у договорі узгодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі чотирьох відсотків від грошової оцінки, що складає 25324,00 грн від грошової оцінки, яка відповідно до умов договору визначена з урахуванням коефіцієнту індексації станом на 01.01.2008 у розмірі 633 090,00 грн. Відповідно до положень Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Аналогічне положення відображене сторонами у пункті 8 договору. Індексація розміру орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів інфляції передбачена статтями 15 та 21 Закону України "Про оренду землі" і є однією із істотних умов договору оренди. Розмір орендної плати за земельні ділянки індексується щорічно станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт індексації ставок земельного податку та коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за попередній рік. Якщо значення коефіцієнта індексації грошової оцінки земель не перевищує одиниці, індексація не проводиться. Оскільки розрахунок коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки базується на врахуванні середньорічного індексу інфляції, для додаткового застосування індексу інфляції до розміру орендної плати не має підстав. Разом з тим, як вбачається з поданих розрахунків, прокурором була проіндексована не орендна плата а нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки.

Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена у стаття 289 Податкового кодексу України (ред. з 02.12.2010 до 01.01.2017 та аналогічне положення у чинній редакції з 01.01.2017), у якій зазначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Отже, виходячи з аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, індексація нормативної грошової оцінки земельної ділянки використовується при визначенні розміру орендної плати, тобто при укладенні договору, що і було враховано сторонами при укладенні договору. Щодо виникнення права на вимогу про стягнення іншого розміру орендної плати ніж це узгоджено сторонами у договорі, то з огляду на положення статті 30 ЗУ "Про оренду землі", якою встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, то така зміна (у тому числі і щодо розміру орендної плати) повинна здійснюватися тільки після внесення відповідних змін до договору оренди. А оскільки у п. 32 договору сторони встановили, що зміни умов договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а прокурор не надав доказів на підтвердження таких змін, то суд прийшов до висновку, що оскільки сторони у договорі встановили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а не у зв'язку з індексацією нормативної грошової оцінки землі та відсутність узгодженої сторонами зміни розміру орендної плати шляхом внесення змін до договору, стягнення орендної плати в більшому розмірі ніж це передбачено чинним договором є безпідставним. Суд в ухвалі від 16.05.2018 зобов'язував прокурора надати суду обґрунтований розрахунок орендної плати у відповідності до умов договору, однак наданий прокурором розрахунок орендної плати не відповідає умовам договору, вимогам закону, отже є необґрунтованим. Суд самостійно розрахував суму орендної плати, виходячи з її розміру встановленої договором у 25324,00 грн в рік (без врахування індексації, оскільки позивачем вона не була розрахована), що за вказаний прокурором у позові період з січня 2015 до січня 2018 року становить 75972,00 грн. Відповідач не скористався своїм правом заперечення проти позову, не підтвердив належними доказами відсутність у нього заборгованості за договором, відтак з відповідача слід стягнути 75972,00 грн боргу з орендної плати.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Стаття 230 ГК України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідальність за порушення строків розрахунку за виконані роботи передбачена у п. 12 договору, відповідно до якого у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 2 відсотки несплаченої суми за кожний день прострочення. Посилаючись на цей пункт договору прокурор нарахував відповідачеві 20680,60 грн пені за період з 12.08.2017 до 21.02.2018, у розмірі подвійної облікової ставки з суми заборгованості 152493,40 грн. Разом з тим, враховуючи положення частини 6 статті 232 ГК України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та відсутність обґрунтованого розрахунку як основної заборгованості так і суми пені, суд прийшов до висновку, що вказана вимога підлягає до залишення без розгляду. До залишення без розгляду підлягають також вимоги прокурора про стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних, оскільки прокурор не виконав вимоги ухвали суду від 16.05.2018 та не надав обґрунтованого розрахунку не тільки пені, а і 3% річних та інфляційних нарахувань із зазначенням підстав, строків та періодів нарахування. Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Настання таких обставин є підставною для застосування відповідальності, зокрема, стягнення неустойки, інфляційних, річних. Отже, враховуючи положення цих правових норм право кредитора на застосування господарських санкцій виникає тільки після закінчення строку виконання зобов'язання встановленого у договорі. У договорі сторони узгодили, що орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частки річної орендної плати не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем, тобто зобов'язання щодо сплати орендних платежів є періодичними, кожен з яких має встановлений строк сплати, відповідно і право кредитора на нарахування будь-яких господарських санкцій на кожен платіж виникає тільки після прострочення боржником по кожному з платежів. Разом з тим, як вбачається з наданого прокурором розрахунку штрафних санкцій, сума з якої ним був проведений розрахунок є загальною по усіх платежах, строк сплати за якою виник тільки на дату подання позову та яка могла бути простроченою вже у 2015 році, при цьому не враховуючи періоди прострочення по кожному з періодичних орендних платежів.

Отже, позовні вимоги прокурора підлягають до часткового задоволення, до стягнення з відповідача підлягає сума заборгованості за користування земельною ділянкою у розмірі 75972,00 грн. Крім того, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачена прокурором за подання позову сума судового збору підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1139,58 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Іванівський цегельний завод (вул. Перемоги, 14, с.Матвіївка, Чигиринський район, Черкаська область, 20941, код ЄДРПОУ 35390025) на користь Іванівської сільської ради (вул. Іванкова, 22 с. Іванівка Чигиринський район Черкаська область, 20942 на р/р №3214812700539 банк одержувача МФО 854018 УДК в Черкаській області, код платежу 13050200) 75972,00 грн заборгованості з орендної плати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Іванівський цегельний завод (вул. Перемоги, 14, с.Матвіївка Чигиринський район, Черкаська область, 20941, код ЄДРПОУ 35390025) на користь прокуратури Черкаської області (ідентифікаційний код 02911119, бульв.Шевченка, 286, м.Черкаси, 18000) 1139,58 грн судового збору.

Позовні вимоги у частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане 16.07.2018.

Суддя О.І.Кучеренко