Постанова

від 04.07.2018 по справі 902/196/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/196/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю помічника судді - Чайки Т.Г. (за дорученням головуючого судді)

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Гришина Т.А.,

позивача-1 - не з'явився,

позивача-2 - не з'явився,

відповідача-1 - Козійчук С.В., Путілін Є.В.,

відповідача-2 - не з'явився,

третя особа - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Великокиріївської сільської ради Бершадського району Вінницької області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2018 (Мамченко Ю.А., Дужич С.П., Саврій В.А.) та рішення Господарського суду Вінницької області від 16.11.2017 (Матвійчук В.В., Банасько О.О., Нешик О.С.) у справі №902/196/16

за позовом Керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі 1) Державного агентства рибного господарства України, 2) Державного підприємства "Укрриба" до 1) Великокиріївської сільської ради Бершадського району Вінницької області, 2) Бершадської районної державної адміністрації в особі відділу з питань надання адміністративних послуг , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бершадський риборозплідник" про визнання незаконними та скасування рішень та зобов'язання Великокиріївської сільської ради повернути ДП "Укрриба" об'єкти нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бершадської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України (далі - Позивач-1), Державного підприємства "Укрриба" (далі - Позивач-2) з позовом до Великокиріївської сільської ради Бершадського району Вінницької області (далі - Відповідач-1), Бершадської районної державної адміністрації в особі відділу з питань надання адміністративних послуг (далі - Відповідач-2), третя особа Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бершадський риборозплідник" (далі - Третя особа), у якому просив: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Відповідача-1 від 07.05.2014 "Про затвердження звіту по експертній грошовій оцінці комплексу будівель та споруд, які знаходяться по вул. Шевченка, 38 "Д", с.Велика Киріївка"; 2) визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13940521 від 20.06.2014; 3) зобов'язати Відповідача-1 повернути Позивачу-2 об'єкти нерухомого майна залишковою вартістю 268 383,81 грн станом на 20.06.2014.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначив, що рішенням Відповідача-1 від 07.05.2014: 1) затверджено звіту по експертній грошовій оцінці комплексу будівель та споруд, які знаходяться по вул. Шевченка, 38 д, с.Велика Киріївка; 2) прийнято рішення про оприбуткування комплексу будівель та споруд на позабалансовому рахунку Відповідача-1; 3) доручено сільському голові розмістити оголошення про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна та провести його реєстрацію в Реєстраційній службі управління юстиції у Вінницькій області. Оскільки фактично зазначене майно має власника - державу, то відповідно Відповідачем-1 не могло прийматись рішення про його оприбуткування та доручення сільському голові розміщення оголошення в газеті та взяття на облік як безхазяйного. Отже, рішення є незаконним та порушує права державної власності в особі Позивача-1.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.11.2017 позов задоволено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що, незважаючи на недотримання установленої законом процедури визнання безхазяйного нерухомого майна, Відповідачем-1 20.06.2014 подано до Реєстраційної служби Бершадського району Вінницької області заяву про реєстрацію права приватної, замість комунальної власності на нерухоме майно за відповідачем-1. Зважаючи на те, що право власності, на комплекс будівель та споруд у с.Велика Киріївка по вул. Шевченка, 38 "Д" Відповідачу-1 перейшло внаслідок його незаконного рішення від 07.05.2014, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13940521 від 20.06.2014, воно підлягає відновленню до того стану, який існував до порушення, у спосіб їх скасування.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2018 рішення Господарського суду Вінницької області від 16.11.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Відповідач-1 подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволення позову відмовити в повному обсязі.

В касаційній скарзі Відповідач-1 не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваних судових рішеннях, посилаючись на те, що: 1) Позивачі не є органами державної влади, яким законом надано повноваження органів виконавчої влади здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо повернення майна у державну власність, а тому визначені Позивачі не можуть бути в статусі Позивачів у даній справі, як і не може Прокурор набути статусу Позивача, представляючи інтереси держави в особі визначених ним Позивачів; 2) належним позивачем у даній справі є виключно Фонд державного майна України, який є органом державної влади, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 3) судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено Відповідачу-1 в клопотанні про призначення повторної інженерно-технічної експертизи; 4) Позивачем-2 не надано належних та допустимих доказів наявності у нього права власності на спірне майно; 5) Позивачами обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки Позивачі мали б звернутись з позовом про визнання права власності на майно, що є предметом позову, і лише в разі визнання такого права ставити питання про позбавлення цього права іншої особи; 6) суди не врахували, що з єдиного реєстру об'єктів державної власності, наданого в матеріали справи, не вбачається розмір земельної ділянки, площа забудови, тип, найменування та вартість майна, що є предметом позову, а зазначено лише слово "дамби", адреса та вартість; 7) оскаржені судові рішення неможливо виконати, оскільки зобов'язано повернути Позивачу-2 майно без зазначення адреси, тоді як у комунальній власності перебувають будівлі і споруди за конкретною адресою.

Прокурор подав відзив на касаційну скаргу Відповідача-1, проте, оскільки відзив не містить підпису Прокурора, що також підтверджується актом №156 від 29.05.2018 Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, тому зазначений відзив залишається судом без розгляду.

Позивачем-2 25.05.2018 (штамп на поштовому конверті) подано відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 04.05.2018 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу суду Позивачу-2 вручено 11.05.2018, тому, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив суд залишає без розгляду.

Відзиви на касаційну скаргу Позивач-1,, Відповідач-2 та Третя особа не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2018 та рішення Господарського суду Вінницької області від 16.11.2017 у справі №902/196/16 у касаційному порядку.

Позивачі, Відповідач-2 та Третя особа в судове засідання представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце засідання належним чином. Зважаючи на зазначене, суд ухвалив здійснювати розгляд касаційної скарги у даній справі за відсутності представників зазначених осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення Прокурора та представників Відповідача-1, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України №205 від 29.07.2003, на виконання пункту 11 "Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 "Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності" та спільного наказу Фонду державного майна України, Міністерства аграрної політики України №126/752, затверджено акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду СВАТ "Вінницярибгосп", яким передано на баланс Позивача-2 на праві повного господарського відання гідротехнічні споруди, в тому числі й ті, що розташовані в с.Велика Киріївка Бершадського району Вінницької області. Зазначене майно передано Позивачем-2 Третій особі на відповідальне зберігання по договору №45/12 від 04.07.2012.

Відповідач-1 звертався до РВ ФДМУ по Вінницькій області з листами про надання інформації щодо знаходження на території с.Велика Киріївка на землях водного фонду державного майна і РВ ФДМУ по Вінницькій області повідомило Відповідача-1 про те, що на території с.Велика Киріївка знаходяться гідроспоруди державної власності, які за актом приймання-передачі від 29.07.2003 передано на баланс Позивачу-2.

Проте, Відповідачем-1 здійснювались дії стосовно гідроспоруд, такі, як присвоєння адрес, об'єднання цих адрес в єдину і спірним рішенням від 07.05.2014 вирішено затвердити звіт по експертній грошовій оцінці комплексу будівель та споруд, які знаходяться по вул. Шевченка, 38 д, с.Велика Киріївка; оприбуткувати комплекс будівель та споруд на позабалансовому рахунку Відповідача-1; розмістити оголошення про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна та провести його реєстрацію в Реєстраційній службі управління юстиції у Вінницькій області.

Звертаючись до суду з позовом, Прокурор послався на те, що майно по акту від 29.07.2003 є державною власністю і відповідно Відповідачем-1 безпідставно 07.05.2014 прийнято рішення про його оприбуткування та взяття на облік як безхазяйного, а тому таке рішення є незаконним, порушує права державної власності в особі Позивача-1, якому підпорядкований Позивач-2.

Відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що не всі водні об'єкти на території с.Велика Киріївка є власністю держави.

З метою встановлення ідентифікації, складу та наявності майна, його фактичної вартості, про повернення якого заявлено Прокурором, судом першої інстанції призначалась судова будівельно-технічна та оціночна експертиза, за результатами якої встановлено наявність гідроспоруд, розташованих по вул. Шевченка, 38 "Д" в с.Велика Киріївка Бершадського району Вінницької області, а саме: гідроспоруди, що формують водопостачальний став №1 площею 36,5 га в складі: контурної дамби, шлюз-регулятора, водовипуску; гідроспоруди, що формують вирощувальний став №2 площею 16,5 га у складі: контурної дамби, роздільної дамби, одного водонапуску, двох водовипусків; гідроспоруди, що формують зимувальні стави №1-6, кожний з яких має контурну та розподільні дамби, водовипуск та водонапуск; гідроспоруди, що формують вирощувальний став №3 площею 14,0 га в складі контурної дамби, розподільної дамби, одного водовипуску, одного водонапуску; гідроспоруди, що формують вирощувальний став №4 площею 16,5 га в складі контурної дамби, розподільної дамби, двох водовипусків, двох водонапусків.

Також, як зазначає суд першої інстанції та підтверджує апеляційний господарський суд, експертом встановлено, що об'єкти дослідження відносяться до споруд та інженерних споруд і відповідно є об'єктами нерухомого майна у відповідності до статті 181 ЦК України та статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та х обмежень".

На підставі проведеного дослідження експертом встановлено тотожність основних ідентифікаційних показників дослідження, визначених під час обстеження в с.Велика Киріївка, з даними переліку об'єктів, наведених у прохальній частині позовної заяви.

Положеннями статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 ЦК України).

Частиною 2 статті 134 ГК України визначено, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання.

Зважаючи на наведені норми законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що з моменту підписання акту приймання-передачі від 29.07.2003 право повного господарського відання на гідроспоруди перейшло до Позивача-2, проте Відповідачем-1 безпідставно 07.05.2014 прийнято спірне рішення про оприбуткування комплексу будівель та споруд на позабалансовому рахунку та визнання цього майна безхазяйним, про що, як встановлено судами попередніх інстанцій, відображено Відповідачем-1 у протоколі проведення громадських слухань від 24.04.2016.

Статтею 335 ЦК України визначено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені.

Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Господарські суди з'ясували, що незважаючи на недотримання установленої законом процедури визнання безхазяйного нерухомого майна (комплексу будівель та споруд, що знаходяться по вул. Шевченка, 38 "Д", с.Велика Киріївка) 20.06.2014 Відповідачем-1 подано до Відповідача-2 заяву про реєстрацію права приватної, замість комунальної власності на зазначене нерухоме майно за Відповідачем-1.

Як встановлено судами обох інстанцій, Відповідачем-2 за результатами поданої заяви, 20.06.2014 зареєстровано право власності на нерухоме майно (комплекс будівель та споруд - гідротехнічні споруди) за Відповідачем-1, видано свідоцтво про право власності №23301470 та проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Проте, зважаючи на норми статей 9, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку, що державним реєстратором не встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, оскільки заяву подано про реєстрацію приватної власності, а зареєстровано фактично право комунальної власності, що свідчить про те, що реєстратором зареєстровано права, які не було заявлено, а тому згідно статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено.

З огляду на встановлені попередніми інстанціями обставини справи та норми права, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що право власності на комплекс будівель та споруд у с.Велика Киріївка по вул. Шевченка, 38 "Д" підлягає відновленню до того стану, який існував до порушення, у спосіб скасування незаконного рішення Відповідача-1 від 07.05.2014 "Про затвердження звіту по експертній грошовій оцінці комплексу будівель та споруд, що знаходяться по вул.Шевченка, 38 "Д", с.Велика Киріївка".

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджено фактичні обставини справи, здійснено перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосовано законодавство під час розгляду справи.

Посилання Відповідача-1 в касаційній скарзі на те, що Позивачі не є органами державної влади, яким законом надано повноваження органів виконавчої влади здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо повернення майна у державну власність, вони не можуть бути в статусі Позивачів у даній справі, а також, що належним позивачем у даній справі є виключно Фонд державного майна України, колегією суддів відхиляється, оскільки судами попередніх інстанцій під час розгляду справи досліджено та встановлено особу, в господарському віданні за якою закріплене спірне майно, а тому відсутні підстави вважати зазначених у суб'єктному складі Позивачів неналежними позивачами у даній справі.

Доводи скаржника, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено Відповідачу-1 в клопотанні про призначення повторної інженерно-технічної експертизи, колегією суддів відхиляються, оскільки повторна судова експертиза призначається, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено неповноти висновку експерта, а також не встановлено, що досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання, або визнано висновок експерта неясним, викладеним нечітко чи він має непевний, неконкретний характер, тому колегія суддів не вбачає підстав вважати, що судами як першої, так і апеляційної інстанції було необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача-1 про призначення у справі повторної експертизи.

Твердження скаржника про те, що Позивачем-2 не надано належних та допустимих доказів наявності у нього права власності на спірне майно, а також про те, що суди не врахували, що з єдиного реєстру об'єктів державної власності наданого в матеріали справи не вбачається розмір земельної ділянки, площа забудови, тип, найменування та вартість майна, що є предметом позову, а зазначено лише слово "дамби", адреса та вартість, колегією суддів відхиляються, оскільки стосуються оцінки доказів у справі.

Посилання скаржника на невірно обраний Позивачами спосіб захисту їх порушеного права, оскільки Позивачі мали б звернутись з позовом про визнання права власності на майно, колегією суддів також відхиляється, оскільки відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у Позивачів за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Доводи Відповідача-1 про те, що оскаржені судові рішення неможливо виконати, оскільки зобов'язано повернути Позивачу-2 майно без зазначення адреси, тоді як у комунальній власності перебувають будівлі і споруди за конкретною адресою, колегією суддів відхиляється, оскільки такі доводи спростовуються наведеними у справі доказами, які були досліджені та встановлені під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої та постанови апеляційного господарських судів, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (в редакції після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Великокиріївської сільської ради Бершадського району Вінницької області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2018 та рішення Господарського суду Вінницької області від 16.11.2017 у справі №902/196/16 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 16.11.2017.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.