Постанова

від 09.07.2018 по справі 910/14217/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2018 р. Справа№ 910/14217/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Герасимчук С.С., ордер №000009 від 22.01.2018,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/14217/17 (суддя Привалов А.І., м. Київ, повний текст складено - 17.10.2017) за позовом державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" про стягнення 761 216, 24 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду міста Києва звернулось державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" про стягнення з відповідача 655 251,94 грн. основного боргу, 176 786,97 грн. - інфляційних втрат та 46 585,72 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/14217/17 позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" на користь державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" основний борг в розмірі 655 251 грн. 94 коп., 176 181 грн. 31 коп. - інфляційні втрати, 3% річних у сумі 46 585 грн. 72 коп. та 13 170 грн. 29 коп. - витрат по сплаті судового збору.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати наданих послуг.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/14217/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт заперечує обставини надання позивачем йому послуг за Договором №3409 від 03 березня 2014 року, а також вказує на пропуск позивачем строку позовної давності.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Позивач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; ухвала суду про поновлення провадження та призначення справи до розгляду була направлена за належною адресою.

При цьому, судом враховується заява позивача про подальший розгляд справи за відсутності його представника.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута по суті у даному судовому засіданні з прийняттям постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" (замовник) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (виконавець) 03 березня 2014 року було укладено Договір №3409 про надання послуг з установки металопластикових виробів на загальну суму 440 000,00 грн. у тому числі ПДВ 73333,33 грн. (п.1.1,3.1 договору).

Товар поставляється протягом 5-ти робочих днів з дати оплати (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.2 договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформляються актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами після фактичного надання послуг. Замовник зобовязаний перерахувати кошти на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 5-ти календарних днів від дати підписання сторонами акту виконаних робіт на підставі рахунку від виконавця.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору в частині своєчасного здійснення оплати за надані послуги, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 655 251,94 грн. основного боргу, 176 786,97 грн. - інфляційних втрат та 46 585,72 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Судом першої інстанції було встановлено, що на виконання умов вказаного Договору, позивач надав послуги загалом на суму 655 251,94 грн. з ПДВ, що підтверджується актом № с-0000059 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2015р., проте відповідач, взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг у сумі 655 251,94 грн. належним чином не виконав.

З огляду на встановлення вказаних обставин, позовні вимоги Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" були задоволені судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було зазначено, вимоги у даній справі були заявлені позивачем на підставі Договору про надання послуг з установки металопластикових виробів №3409 від 03.03.2014 року.

В свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" зверталося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про визнання недійсним, зокрема, вказаного Договору про надання послуг з установки металопластикових виробів №3409 від 03.03.2014 року.

Вказані позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідно до положень статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" у директора ОСОБА_3 були відсутні повноваження на укладання вказаного договору з Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2018 у справі №904/10389/17 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" задоволено в повному обсязі; визнано недійсним, зокрема, договір №3409 від 03.03.2014р.

Вказане рішення сторонами не оскаржувалося та відповідно набрало законної сили.

Так, у вказаному судовому рішенні зазначено про те, що жодних повноважень на укладання, зокрема, договору №3409 від 03.03.2014р. та складання будь-яких документів, спрямованих на укладення цього договору, щодо розпорядження коштами товариства на суму, що перевищує 150 000,00 учасниками товариства не надавалось та загальні збори учасників з цього приводу не проводились, тобто вищезазначений договір зі сторони директора ОСОБА_3, що діяв від товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" на підставі статуту, підписано ним з перевищенням повноважень, що дає підстави відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України вважати договір про надання послуг з установки металопластикових виробів №3409 від 03.03.2014 року недійсним.

Також, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 13.09.2017р. у справі №910/28081/14, суд вказав, що не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду без належних повноважень. Доказів вчинення органами управління позивача будь-яких дій, які б свідчили про схвалення ними спірного правочину, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, а також те, що наданий відповідачем , як доказ виконання договору за №3409 від 03.03.2014 року про надання послуг, Акт №с-00000059 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 655 251,94 від 30 квітня 2015 року, було складено після введення в експлуатацію Багатофункціонального комплексу у районі будинку №166 по вул. Робочій у м. Дніпропетровську, суд дійшов висновку про відсутність схвалення оскаржуваного правочину.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як роз'яснено п 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, рішення у справі №904/10389/17 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №910/14217/17, не можуть йому суперечити.

Отже, договір, на підставі якого заявлено позовні вимоги у даній справі, було визнано недійсним.

Правові наслідки недійсності правочину регулюються спеціальною правовою нормою - статтею 216 Цивільного кодексу України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, у тому числі пов`язаних з його виконанням, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При цьому, слід зазначити, що позивачем не доведено обставин виконання сторонами недійсного договору №3409 від 03.03.2014 року, на підставі якого пред'явлено позов у даній справі.

Стосовно наданого позивачем на підтвердження своїх доводів щодо надання відповідачу послуг за вказаним договором, Акту №с-00000059 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 655 251,94 від 30 квітня 2015 року, слід зазначити, що зазначеному документу вже надавалася оцінка в межах розгляду справи №904/10389/17 про визнання договору №3409 від 03.03.2014 року недійсним.

Так, суд вказав, що не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду без належних повноважень.

При цьому, слід зазначити, що договір та вказаний Акт підписані з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" однією і тією ж самою особою - ОСОБА_3

Крім цього, в апеляційній скарзі апелянт вказує, що зазначений Акт на адресу відповідача не надходив та уповноваженими особами не підписувався.

Окрім наведеного, скаржник вказує, що послуги за вказаним договором йому позивачем надані не були.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає недоведеними позивачем обставини надання послуг відповідачу за вказаним договором.

З огляду на визнання договору №3409 від 03.03.2014 року недійсним, колегія суддів дійшла висновку, що вимога про виконання зобов'язань за недійсним договором не ґрунтується на законі, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Стосовно доводів апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності, слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане зазначено у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Враховуючи те, що апеляційним судом відмовляється у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності судом не розглядається.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/14217/17 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/14217/17 про часткове задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі №910/14217/17, яким у задоволенні позову державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" про стягнення 761 216, 24 грн. відмовити повністю.

4. Стягнути з державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (м. Дніпро, вул. Криворізька, 1; код ЄДРПОУ 14308368) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" (м. Запоріжжя, вул. Дніпровська, 32; код ЄДРПОУ 21921276) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 14 487 грн. 40 коп.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 16.07.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

А.О. Мальченко