Ухвала

від 03.07.2018 по справі 368/556/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/556/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/486/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія 51 03.07.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03липня 2018року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6

з участю

прокурора ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Київської області ОСОБА_7 на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вікторівка Миронівського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнано не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та виправдано його.

Цим же вироком вирішено питання про заходи забезпечення кримінального провадження, речові докази та судові витрати.

Органом досудовогорозслідування ОСОБА_10 обвинувачується у тому, що відповідно до інформації Кагарлицького відділення Миронівської ОДПІ від 13.10.2015 року він із 24.10.1988 року являється начальником Державного підприємства «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро», що зареєстроване за адресою: м. Кагарлик, вул. Незалежності, 1.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції керівника підприємства, який зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Крім цього, відповідно до діючого статуту «Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурного-планувального бюро» при начальнику відділу містобудування, архітектури та жилого-комунального господарства Кагарлицького району Київської області бюро забезпечує замовників топографічною геодезичною зйомкою для проектування, виконує інші види робіт та надає послуги, що забезпечує управління містобудівним процесом та комплексність забудови і благоустрою населених пунктів з урахуванням сучасних архітектурних і містобудівних вимог, складає проекти відводу землі у власність і користування, розробляє технічну документацію по складанню державних актів на право користування землею.

Бюро виконує роботи та надає послуги по заявкам фізичних осіб та здійснює свою господарську діяльність на основі повного господарського розрахунку, є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові рахунки в закладах банків, повністю відповідає за результати своєї виробничої діяльності по виконанню зобов`язань перед замовником і засновником.

Начальник бюро самостійно вирішує питання поточної діяльності бюро за виключенням тих, що віднесені до виключної компетенції начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, чи потребують погодження трудового колективу бюро, без доручення на правах посади від імені бюро представляє його інтереси у взаємовідносинах з громадянами, має право розпоряджатись коштами.

Таким чином, відповідно до п.1 примітки до ст.364 КК України ОСОБА_10 є службовою особою, яка постійно обіймає на комунальному підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Разом з цим встановлено, що на початку серпня 2015 року, точна дата слідством не встановлена, в приміщенні Кагарлицької РДА, яка розташована за адресою: м. Кагарлик, вул. Незалежності, 1, до начальника Державного підприємства «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» ОСОБА_10 , який знаходився у своєму службовому кабінеті № 201, звернувся з усним зверненням приватний підприємець ОСОБА_11 з проханням про виготовлення планів на сім водних об`єктів (ставків), а саме: «Скочків», площею 3,3 га, «Безимене», площею 0,40 га, «Кокотів», площею 5,5 га, «Комплексний», площею 1,2 га, «Орлівський», площею 0,7 га, «Міліцейський», площею 3,0 га, «Михалюків», площею 2,7 га, які розташовані на території с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, для подальшого використання цих планів при виготовленні технічної документації з оренди зазначених водних об`єктів.

Розглядаючи зазначене вище звернення начальник Державного підприємства «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» ОСОБА_10 , діючи умисно та з корисливого мотиву, який передбачав особисте протиправне матеріальне збагачення за рахунок грошей належних ОСОБА_11 , діючи як вище вказана службова особа державного підприємства, при виконанні своїх прямих службових обов`язків висунув останньому протиправну і незаконну вимогу про передачу йому неправомірної вигоди у виді грошових коштів у загальній сумі 7000 грн. за підготовку планів на сім ставів, а саме: «Скочків», площею 3,3 га, «Безимене», площею 0,40 га, «Кокотів», площею 5,5 га, «Комплексний», площею 1,2 га, «Орлівський», площею 0,7 га, «Міліцейський», площею 3,0 га, «Михалюків», площею 2,7 га, які розташовані на території с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, з розрахунку 1000 грн. за план на один став.

Після цього, з метою запобіганню порушення своїх конституційних прав громадянина України ОСОБА_11 звернувся із заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди начальником Державного підприємства «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» ОСОБА_10 .

У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії направлені на отримання неправомірної вигоди, 02.09.2015 року, близько 15 год., ОСОБА_10 , діючи як службова особа начальник Державного підприємства «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро», при повторній зустрічі з приватним підприємцем ОСОБА_11 у своєму службовому кабінеті №201, який розташований в приміщенні Кагарлицької РДА за адресою: м. Кагарлик, вул. Незалежності, 1, повторно висунув протиправну і незаконну вимогу про передачу йому неправомірної вигоди у виді грошових коштів у загальній сумі 7000 грн., як єдину умову за підготовку планів на сім ставів, а саме: «Скочків», площею 3,3 га, «Безимене», площею 0,40 га, «Кокотів», площею 5,5 га, «Комплексний», площею 1,2 га, «Орлівський», площею 0,7 га, «Міліцейський», площею 3,0 га, «Михалюків», площею 2,7 га, які розташовані на території с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, з розрахунку 1000 грн. за план на один став.

Після цього, на виконання незаконної вимоги начальника Державного підприємства «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» ОСОБА_10 приватний підприємець ОСОБА_11 під час особистої зустрічі із зазначеною службовою особою 13.10.2015 року, близько 12 год., передав ОСОБА_10 неправомірну вигоду грошові кошти у сумі 7000 грн., в обмін на підготовку і виготовлення семи планів на водні об`єкти (ставки), а саме: «Скочків», площею 3,3 га, «Безимене», площею 0,40 га, «Кокотів», площею 5,5 га, «Комплексний», площею 1,2 га, «Орлівський», площею 0,7 га, «Міліцейський», площею 3,0 га, «Михалюків», площею 2,7 га, які знаходяться на території с. Черняхів, Кагарлицького району Київської області.

У подальшому після цих подій, 13.10.2015 року при проведенні обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_10 №201, який розташований в приміщенні Кагарлицької районної РДА за адресою: м. Кагарлик, вул. Незалежності, 1, вилучено предмет неправомірної вигоди у виді грошових коштів в загальній сумі 7000 грн.

Таким чином, ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що він, будучи службовою особою начальником Державного підприємства «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» Кагарлицької РДА Київської області, використовуючи своє службове становище начальника вказаного бюро, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення, з початку серпня 2015 року вимагав та отримав 13.10.2015 року біля 12 год. у своєму службовому кабінеті №201, який знаходиться в приміщенні Кагарлицької РДА за адресою: м. Кагарлик, вул. Незалежності, 1, від приватного підприємця ОСОБА_11 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 7000 грн. за підготовку та виготовлення семи планів на водні об`єкти (ставки) «Скочків», площею 3,3 га, «Безимене», площею 0,40 га, «Кокотів», площею 5,5 га, «Комплексний», площею 1,2 га, «Орлівський», площею 0,7 га, «Міліцейський», площею 3,0 га, «Михайлюків», площею 2,7 га, які знаходяться на території с. Черняхів Кагарлицького району Київської області.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч.3 ст.368 КК України одержання службовою особою, неправомірної вигоди для себе, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

Виправдовуючи ОСОБА_10 суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення під час розгляду кримінального провадження не наведено в повному обсязі належних, допустимих, прямих чи не прямих доказів, які б свідчили про ту обставину, що в діях ОСОБА_10 містяться ознаки, які б слугували підставою для кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Тобто, в даному випадку в діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв`язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на 7 років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та конфіскацією всього належного йому майна. Повторно дослідити докази, надані сторонами під час розгляду провадження судом першої інстанції.

Мотивуючи свої вимоги зазначає, що суд першої інстанції не обґрунтовано залишив поза увагою докази сторони обвинувачення. Висновок місцевого суду про недопустимість протоколу обшуку від 13.10.2015 року ґрунтується виключно на показах одного із понятих - ОСОБА_12 , який зазначив, що дійсно був запрошений працівниками правоохоронних органів для участі в проведені обшуку. При цьому після надання понятому для огляду протоколу обшуку він не зміг із впевненістю засвідчити достовірність свого підпису. Однак, на думку прокурора, відсутність чіткого підтвердження обставин підписання протоколу обшуку понятим ОСОБА_12 викликана значним проміжком часу між проведенням вказаної слідчої дії та його допитом. Разом з тим, судом в повному обсязі не досліджено питання відповідності нормам КПК України проведення обшуку 13.10.2015 року. Також, не зважаючи на неодноразові рішення суду про привід, не допитано в якості свідка іншого понятого ОСОБА_13 .

Так само необґрунтовано визнано недопустимими докази, які на думку суду, в подальшому були здобуті на підставі доказів отриманих в ході обшуку: протокол огляду предметів від 20.12.2016 року; протокол огляду предметів від 23.11.2015 року; протокол огляду предметів від 26.11.2015 року; висновок експерта №3-03/1626 від 28.12.2015 року за результатами проведеної судової технічної експертизи документів; висновок експерта №2-01/239 від 06.01.2016 року за результатами проведеної судової хімічної експертизи. При цьому, в протоколі огляду предметів від 23.11.2015 року слідчим зафіксовано огляд предметів, вилучених не під час обшуку за місцем роботи ОСОБА_10 , а у ході обшуку за місцем проживання останнього. Тому, підстави для визнання його недопустимим доказом з мотивів, викладених у вироку, відсутні.

Матеріали за результатами проведених у кримінальному провадженні НСРД, відносно яких, на думку суду, відсутні відомості про їх відкриття стороні захисту в порядку ст.290 КПК України, а саме: протокол за результатами проведення НСРД-контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки вчинення злочину №12/7258 від 19.10.2015 року; протокол про результати проведення НСРД №12/7258т від 19.10.2015 року; протокол про результати проведення НСРД-спостереження за особою № 12/7600т від 05.10.2015 року; протокол про результати НСРД №12/7362т від 27.10.2015 року; довідка за результатами НСРД №12/7362т від 27.10.2015 року; носії інформації DVD-R інв. №372т та №371т, micro SD інв. №373т та №475т; супровідний лист вх. №12501вх16 від 08.04.2016 року із описом долучених до нього документів; постанова прокурора про розсекречення матеріалів НСРД від 28.01.2016 року, мають істотне значення для повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення і прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення у справі. Зокрема, на носіях інформації, отриманих в результаті НСРД, зафіксовано телефонні розмови заявника ОСОБА_11 із обвинуваченим ОСОБА_10 , у ході яких вони домовляються про передачу останньому неправомірної вигоди. Вказані розсекречені матеріали за результатами проведених у кримінальному провадженні НСРД надійшли до прокуратури Київської області вже після завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів стороні захисту. Однак, районним судом вказані докази необґрунтовано не взято до уваги та визнано їх недопустимими доказами, адже із метою виконання вимог ч.11 ст.290 КПК України копії вказаних матеріалів надавались стороні захисту, яка відмовилась від їх отримання, що підтверджується звукозаписом судового провадження, та надсилались разом із відповідним повідомленням засобами поштового зв`язку. Таким чином, стороною обвинувачення фактично надано доступ до матеріалів кримінального та виконано вимоги ст.290 КПК України.

Разом із цим, факт неодноразового звернення ОСОБА_11 до правоохоронних органів у зв`язку із вимаганням в нього неправомірної вигоди свідчить не про наявність провокації з його боку в конкретному кримінальному провадженні, а вказує на свідому громадську позицію та його бажання сприяти правоохоронним органам у викритті осіб, які порушують норми закону, намагаючись отримати від нього неправомірну вигоду.

На думку апелянта, твердження місцевого суду щодо неправдивості показів свідка ОСОБА_11 з приводу того, що на даний час він не є свідком в будь-якому іншому кримінальному провадженні не відповідають дійсності. На час допиту судом свідка ОСОБА_11 18.11.2016 року він не брав участь у кримінальних провадженнях за фактами вимагання в нього неправомірної вигоди ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Згідно показів вказаних свідків події, які були предметом їх допиту відбувались у 2017 році та відомості про кримінальні правопорушення за вказаними фактами також внесено до ЄРДР у 2017 році. Тому ОСОБА_11 у 2016 році не міг бути свідком у зазначених кримінальних провадженнях.

Доводи суду першої інстанції про те, що саме ОСОБА_11 був ініціатором телефонних розмов, зустрічей та передачі грошових коштів ОСОБА_10 ґрунтуються виключно на показаннях обвинуваченого, який є зацікавленим у розгляді кримінального провадження на його користь. Жодних доказів, які б прямо вказували на будь-який вплив на поведінку ОСОБА_10 з боку правоохоронних органів з метою його спонукання до отримання неправомірної вигоди районним судом не наведено, а тому висновок із зазначеного питання є надуманим та ґрунтується на припущеннях.

Твердження про те, що ОСОБА_10 не є службовою особою та суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та спростовується матеріалами податкової справи ДП «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро». Так, згідно довідки про включення до Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України, заяви про взяття на облік платника податків, визначено форму власності ДП «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» - загальнодержавна власність. Згідно копії трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_10 , він згідно наказу №2 від 31.01.1994 року призначений начальником ДП «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро». Таким чином, на час вчинення інкримінованого ОСОБА_10 злочину, він перебував на посаді керівника ДП «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро», тобто являвся службовою особою та виконував обов`язки пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функції.

У запереченняхна апеляційнускаргу прокурора захисник ОСОБА_8 ,яка дієв інтересах ОСОБА_10 просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року без змін.

Мотивуючи свої вимоги зазначає, що апеляційна скарга прокурора не ґрунтується на вимогах закону, доводи, викладені в ній, не відповідають фактичним обставинам провадження та не підтверджуються доказами, а оскаржуваний вирок ухвалений судом згідно з нормами матеріального та процесуального права, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог КПК України.

Так, у апеляційній скарзі прокурор не зазначив, що свідка ОСОБА_17 було запрошено до кабінету ОСОБА_10 , коли обшук вже тривав, правоохоронці обшукували кабінет, шухляди столів, речі складали у поліетиленові пакети, зміст ухвали слідчого судді в його присутності ніхто не оголошував, із її змістом понятий ознайомлений не був. Чи читав і чи підписував він протокол обшуку, свідок підтвердити не зміг. У той же час, судом першої інстанції показання свідка ОСОБА_17 були оцінені у повній відповідності ст.94 КПК України.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції в повному обсязі не досліджено питання відповідності нормам КПК України проведення обшуку 13.10.2015 року через не проведення допиту як свідка іншого понятого ОСОБА_13 є необґрунтованими, адже останній був заявлений до допиту як свідок обвинувачення вже в судовому засіданні. Під час досудового розслідування ні слідчий, ні прокурор не вважали за необхідне допитати цього свідка. Також, прокурор не вжив жодних заходів для забезпечення явки вказаного свідка до суду, він лише заявляв клопотання про виклик свідка судом та про систематичні відкладення судових засідань.

Крім того, протягом 2 років прокурором не були виконані вимоги ст.290 КПК України в частині відкриття тих матеріалів, про які він зазначає в апеляційній скарзі. Так, згідно ч.2 ст.253 КПК України прокурор або слідчий за дорученням прокурора зобов`язані були повідомити ОСОБА_10 ще в статусі підозрюваного, та його захисника протягом 12 місяців з дня припинення проведення НСРД, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. Тож, спроби прокурора здійснити відкриття стороні захисту результатів НСРД після визначеного законом строку, суперечить вимогам КПК України щодо допустимості таких матеріалів як доказів у кримінальному провадженні.

При цьому, матеріали НСРД не мають жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_10 ніколи не заперечував факту комунікації із заявником ОСОБА_11 з питання виготовлення на замовлення останнього семи ситуаційних планів на 7 водних об`єктів на території Черняхівської сільської ради за оплату в 7000 грн. Так само, як ОСОБА_10 не заперечує факту отримання від ОСОБА_11 вказаної суми грошей 13.10.2015 року.

Також варто звернути увагу на недостовірність повідомлених прокурором тверджень про те, що стороною обвинувачення з метою виконання вимог ч.11 ст.290 КПК України копії матеріалів НСРД надавались стороні захисту, яка нібито відмовилась від їх отримання. Адже в дійсності прокурор в судовому засіданні повідомив суду про те, що він направив їх копії на адресу обвинуваченого засобами поштового зв`язку і на запитання суду про те, чи може прокурор надати суду докази отримання стороною захисту цих матеріалів прокурор відповів відмовою. Лише після цього прокурор сказав, що він може надати матеріали НСРД стороні захисту в судовому засіданні, проте жодних матеріалів стороні захисту він не надав.

Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги про те, що висновок суду щодо наявності провокації зі сторони правоохоронних органів та свідка ОСОБА_11 ґрунтується на показаннях самого обвинуваченого ОСОБА_10 , а також свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , свідок ОСОБА_19 станом на дату його допиту судом не був обвинуваченим у жодному кримінальному провадженні; свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_16 в судових засіданнях надали показання під присягою, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань; статус обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_16 це не статус засуджених, яких визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, вирок щодо яких набрав законної сили. Крім того, у даному кримінальному провадженні вони надали показання як свідки, а не як обвинувачені. Також, судом встановлено, що звернення ОСОБА_11 із заявами про вчинення злочинів, передбачених саме ч.3 ст.368 КК України, носить системний характер.

При цьому, прокурор умисно приховав наявність показань свідка ОСОБА_20 , заяви ОСОБА_11 до Черняхівської сільської ради про надання йому в оренду ставка, довіреності сільської ради на ім`я ОСОБА_11 , виправдувального вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 08.02.2005 року у справі ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які вказують на неправдивість показань ОСОБА_11 , наданих суду.

Попри доводи апеляційної скарги, в трудовій книжці ОСОБА_10 відсутній запис про його призначення на посаду начальника будь-якого підприємства з державною формою власності. В записі, про який вказує прокурор, насправді взагалі не вказана організаційно-правова форма бюро, яке очолив ОСОБА_10 з 31.01.1994 року. Даних ОДПІ для доведеності наявності суб`єкта злочину, передбаченого ч.З ст.368 КК України, не достатньо.

У примітці І до ст.364 КК України дано визначення поняттю державного підприємства, яке застосовується для цілей статей, зокрема, 368 КК України. За результатами досліджених в ході судового розгляду доказів того, що Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро за визначеними законодавцем ознаками та критеріями належить до державного чи комунального підприємства стороною обвинувачення не надано.

Таким чином, серед доказів, якими прокурор обґрунтовує винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину, відсутній будь-який документ, що наділяє його організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими посадовими обов`язками на державному чи комунальному підприємстві. Такі обов`язки не прописані в статуті, на який посилається прокурор в обвинувальному акті і який приєднаний до матеріалів кримінального провадження. Крім того, прокурором не надано суду окремо розроблених та затверджених уповноваженим органом посадових обов`язків директора саме державного чи комунального підприємства або ж контракту директора державного чи комунального підприємства з уповноваженим органом, у якому були б прописані ті посадові обов`язки, які відповідно до примітки І до ст.364 КК України визначають посадову особу саме як суб`єкта злочину, передбаченого ст.368 КК України.

У ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що станом на 13.10.2015 року ОСОБА_10 обіймав посаду директора приватного підприємства, здійснював підприємницьку діяльність на підставі 2-х кваліфікаційних сертифікатів архітектора. Кабінет на 2 поверсі приміщення РДА обвинувачений займав на умовах його оренди очолюваним ним приватним підприємством. У той час «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро», керівником якого формально на реєстраційних документах числиться прізвище ОСОБА_10 , жодної діяльності з 2012 року не здійснювало, до того ж державним за ознаками, визначеними приміткою І до ст.364 КК України, фактично ніколи не було.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 щодо необґрунтованості апеляційних вимог прокурора, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За встановлених фактичних обставин провадження, виходячи із закріпленого в ст.63 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог ст.ст.370, 373 КПК України, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про невинуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого йому.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

У мотивувальній частині вироку, як це передбачено ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, повинно бути зазначено: формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, судом першої інстанції були повністю дотримані наведені вище вимоги кримінального процесуального закону щодо судового рішення, передбачені главою 29 КПК України.

Зазначивши формулювання обвинувачення, яке було пред`явлене ОСОБА_10 , і визнання судом недоведеним, суд першої інстанції послався також на докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.

У суді першої та апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.386 КК України не визнав повністю та пояснив, що в даному випадку відносини між свідком ОСОБА_11 та ним мали суто цивільно-правову природу, як відносини приватного підприємця, який виконував роботи, та замовника.

Дійсно, він як приватний підприємець отримав усне замовлення від громадянина ОСОБА_11 на виготовлення 7 ситуаційних планів на 7 водних об`єктів. Вартість замовлених послуг була вирахувана ним з розрахунку 1000 грн. за 1 водний об`єкт. Обґрунтування фактичних витрат на виконання замовленого обсягу роботи наведена ним у розробленому кошторисі на вишукувальні роботи та виготовлення викопіровок на водні об`єкти на території Черняхівської сільської ради для розробки паспортів на ставки для замовника ОСОБА_11 . Вищевказаний кошторис складений відповідно до Книги «Базові показники вартості проектно-планувальних та інших робіт з надання платних послуг замовникам в УРСР», оскільки іншої нормативно-правової бази, яка б регулювала вартість виконаних робіт даної категорії, на даний час немає. Такий кошторис наданий його захисником до суду, приєднаний до матеріалів провадження та досліджений судом першої інстанції в судовому засіданні. Для виконання замовлених ОСОБА_11 робіт він склав 7 ситуаційних планів на ці об`єкти, причому, дану роботу виконав як підприємець на законних підставах і тому вважає дії ОСОБА_11 , який здійснив неправдиве повідомлення про вчинення злочину, провокацією одержання хабара.

Свідок ОСОБА_11 у районному суді пояснив, що він є уродженцем с. Черняхів Кагарлицького району Київської області. На даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та є головою фермерського господарства «Ніжне». Обвинуваченого ОСОБА_10 знає. У 2014 році він звернувся до Переселенської сільської ради, щоб взяти став в оренду. У 2014 році сесія Переселенської сільської ради прийняла рішення про передачу ставу йому в оренду, але в законодавстві відбулися зміни, і тому, для того, щоб взяти став в оренду, на нього повинен бути паспорт, чого на той час в Переселенської сільської ради не було. Із даним питанням він тоді звернувся в м. Обухів до регіонального відділення водного господарства, де запитав, як зробити водний паспорт. Там йому дали перелік документів, які необхідно виготовити для отримання паспорта. Окрім всіх інших необхідно було виготовити документацію по Кагарлицькому районі, зокрема, в архітектора, а саме: потрібно було виготовити ситуаційні плани необхідного масштабу, яких в сільській раді не було, бо це компетенція архітектора району. Голова Переселенської сільської ради зателефонував до ОСОБА_10 та попросив його виготовити такі плани, на що ОСОБА_10 погодився. Після цього він особисто поїхав до ОСОБА_10 , який пообіцяв, що зробить такий план за 200 грн. Через деякий час ОСОБА_10 виконав свою обіцянку та виготовив ситуаційний план, після чого він забрав їх у ОСОБА_10 та повіз їх в м. Обухів, здав, та через деякий час отримав перший на всю Україну водний паспорт.

У 2015 році він показав цей паспорт голові Черняхівської сільської ради, який попросив його допомогти виготовити такі паспорти на ставки в с. Черняхів, але сказав, що грошей на виготовлення паспортів немає. Вислухавши голову села, свідок сказав йому, що оскільки він родом із даного села, то спробує допомогти селу та виготовити такі паспорти. Він знову звернувся в м. Обухів, де взяв перелік документів, необхідних на подачу для отримання паспорту, після чого зателефонував ОСОБА_10 , запитав у нього чи можна зустрітися, на що ОСОБА_10 сказав, що можна приїздити. Під час розмови ОСОБА_10 сказав йому, що вартість виготовлення документів буде становити 1000 грн. за один ставок. Він обурився в душі на ОСОБА_10 , адже вважає, що він, перебуваючи на державній посаді, не повинен вимагати в нього за виконання роботи кошти, окрім того, він хотів ще допомогти зробити такі паспорти в с. Горохове, загалом 12 паспортів. Того ж дня він поїхав в УБОП, де пояснив ситуацію та написав письмову заяву.

При цьому зазначив, що ОСОБА_10 в категоричній формі не казав йому, що якщо він не надасть йому грошей, то він роботу не зробить. Йому відомо, що ОСОБА_10 архітектор, других архітекторів в будинку немає, його кабінет розташовано в державному приміщенні, висить вивіска «архітектор», а тому, на його думку, ОСОБА_10 є державним архітектором. Відтак документацію на стави ОСОБА_10 повинен був йому виготовити безкоштовно. ОСОБА_10 погроз йому не робив, не шантажував. Як би поряд був кабінет іншого архітектора, то пішов би до іншого архітектора. Паспорти на водні об`єкти в с. Черняхів він робив лише на прохання сільського голови, ставків на території Черняхівської сільської ради в оренду брати не мав наміру. Під час отримання ситуаційних планів просив ОСОБА_10 поставити печатку, адже без печатки такі плани не прийняли б до виконання в регіональному управлінні.

У ході передачі 9000 грн. він був проінструктований працівниками поліції про лінію своєї поведінки та під час передачі коштів був споряджений технікою. До правоохоронних органів з іншими заявами на інших громадян щодо вимагання ними хабарів ніколи не звертався та не проходить свідком в інших кримінальних провадженнях, які порушені у зв`язку з хабарами. В Обухівському районному суді проходить свідком у кримінальному провадженні щодо спасіння пенсіонерки та повернення їй житла.

У нього є доручення від Черняхівського сільського голови. Однак, ОСОБА_10 , в м. Обухові та в УБОЗ він його не показував. Заяв ОСОБА_10 про виготовлення ситуаційних планів на водні об`єкти в с. Черняхів не писав. Цього разу він приходив до ОСОБА_10 , як його знайомий. Обмінювалися з ОСОБА_10 номерами телефонів. Про ціну у розмірі 1000 грн. домовлялися в кабінеті у ОСОБА_10 , в той час прослуховування ще не було. Пропозиція щодо оплати праці надійшла від ОСОБА_10 , проте, часових рамок ОСОБА_10 не встановлювалося. Він погодився на суму в 1000 грн. за кожен став, проте, просив в ОСОБА_10 зробити за дешевше, торгувався з ним. Кошти, які він вручив ОСОБА_10 , належать йому особисто, це він їх дав працівникам міліції, щоб вони їх позначили. Відразу звернувся до УБОЗ, адже не довіряє поліції в м. Кагарлику та м. Обухові. До прокуратуру не звертався, бо це не в її компетенції. Раніше з аналогічними заявами в УБОЗ ніколи не звертався. Кошти в сумі 9000 грн. взяв вдома, вручав їх без конверту, якими купюрами не пам`ятає.

Із показань свідка ОСОБА_23 у місцевому суді вбачається, що вона проживає по АДРЕСА_1 . На даний час обіймає посаду головного бухгалтера КП «Успіх». Обвинуваченого ОСОБА_10 знає. Коли була госпрозрахункова фірма, то працювала головним бухгалтером у ОСОБА_10 , який очолював ту фірму. Архітектурно-планувальне бюро було госпрозрахунковим, тобто, скільки вони заробляли, скільки ж і отримували. Працювала вона в період з 1998 року по 2012 рік. Про події 13.10.2015 року їй нічого не відомо. Коли вони працювали, то знаходилися в кабінеті № 201 в приміщенні Кагарлицької РДА, на другому поверсі, тоді працювало 8 чоловік.

В 2012 році звільнилася, оскільки у підприємства закінчилася ліцензія, а тому воно не могло працювати. Коли вона звільнялася, то крім ОСОБА_24 на підприємстві нікого з працівників вже не було. Своє приватне підприємство ОСОБА_10 , на скільки вона знає, оформив в грудні 2012 року. Коли ОСОБА_10 створив приватне підприємство, попрацювала в ньому ще два місяці. Вартість виконуваних робіт вираховувалася з прейскурантів. Знає, що на даний час ОСОБА_10 працює, як приватний підприємець.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_25 наданих у суді першої інстанції, на даний час він проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та працює головним спеціалістом відділу містобудування та архітектури Кагарлицької РДА. ОСОБА_10 знає, він є приватним архітектором, розробляє документацію, яка потім іде на погодження до відділу містобудування та архітектури Кагарлицької РДА. Він особисто є державним службовцем.

Кабінет ОСОБА_10 розміщений на 2 поверсі адміністративної будівлі адміністрації, №201. У даній адміністративній будівлі ще багато установ: районна рада, податкова, та інші.

Про отримання ОСОБА_10 неправомірної вигоди йому нічого не відомо. Під час затримання ОСОБА_10 він знаходився в приміщенні поруч. 13.10.2015 року вони перебували на обідній перерві спільно з іншими, серед них був і ОСОБА_10 . У цей час прийшов невідомий чоловік. ОСОБА_10 вийшов до нього. Вони про щось розмовляли. Невідомий чоловік пішов в невідомому напрямку, а ОСОБА_10 повернувся до них. Відразу ж після цього з`явилися невідомі чоловіки, почали проводити обшук. На його думку, це були працівники СБУ, так як вони пред`явили посвідчення. Всього незнайомців було чоловік 5-6, в цивільному одязі. Невідомі чоловіки одразу ж почали брати в них пояснення, не випускали з кабінету.

ОСОБА_10 є директором ПП «Кагарлицьке архітектурно-планувальне бюро». Госпрозрахункове бюро було років 4 тому. ОСОБА_10 знає з 2010 року, відколи прийшов на роботу в адміністрацію.

У відповідності до показань свідка ОСОБА_26 у районному суді, вона на даний час проживає в м. Кагарлик, обіймає посаду заступника начальника Кагарлицького відділення Білоцерківської ОДПІ. ОСОБА_10 наглядно знає, оскільки вони працюють в одному приміщенні. По факту отримання ОСОБА_10 неправомірної вигоди їй нічого не відомо. Викликали її в м. Київ по Державному підприємству Госпрозрахункове бюро. Що ж стосується госпрозрахункового бюро, то по документам його директором є ОСОБА_10 , головним бухгалтером є ОСОБА_23 . Госпрозрахункове бюро за звітні періоди 2014-2105 роки подавали звітність з нульовими показниками. Якщо нульові показники, то діяльність підприємство не здійснює. Якщо з`являється інформація про недостовірність подання податкової звітності, то призначається перевірка.

У місцевому суді свідок ОСОБА_27 зазначив, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Обіймає посаду начальника відділу містобудування та архітектури Кагарлицької РДА та головного архітектора району. ОСОБА_10 знає, він надає послуги з виготовлення проектної документації. ОСОБА_10 орендує кабінет в приміщенні, яке належить Кагарлицькій районній раді. Коли ОСОБА_10 затримували, вони в цей час обідали. Знає, що ОСОБА_10 є директором ПП «Архітектурно-планувальне бюро», форма власності приватна. ОСОБА_11 ніколи не бачив.

Свідок ОСОБА_20 суду першої інстанції повідомив, що проживає в с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, де обіймає посаду голови села з 2006 року. ОСОБА_10 знає наглядно. ОСОБА_11 знає, бачив його 2 рази. У перше в 2013 році, коли жителі с. Черняхів написали колективну скаргу на дії ОСОБА_11 , який в домогосподарстві свого покійного батька вирощував та забивав свиней, внаслідок чого стояв сморід на вулиці. Тоді також приїздила комісія з м. Кагарлик. Вдруге ОСОБА_11 звернувся до нього з питання надання ставків на території Черняхівської сільської ради Кагарлицького району, на що він йому відповів, що всі ставки зайняті, окрім ставка «Скочківський», а також пояснив ОСОБА_11 порядок отримання ставка в оренду. ОСОБА_11 написав заяву на розгляд сесії сільської ради. Це було в липні 2015 року. На сесії сільської ради було прийнято рішення надати ОСОБА_11 дозвіл на виготовлення документів із землеустрою на ставок «Скочківський» площею 3,0 га. У той же день коли він прийшов по рішення по ставку, йому було надано доручення, але воно, на його думку, було видано лише суто щодо питання оформлення документів на один ставок. Після того, як ОСОБА_11 забрав рішення сесії по ставку та доручення, він ні разу не з`являвся в сільську раду, тому подальша доля документації на ставок йому не відома. Він не звертався до ОСОБА_11 про допомогу про виготовлення документації на всі ставки. Вважає факт видачі ОСОБА_11 доручення від імені сільської ради помилкою. ОСОБА_11 ніяким чином його не заохочував до видачі такого доручення. Термін дії доручення до серпня 2016 року. Подальшою долею довіреності не цікавився, на сьогоднішній день на ставок «Скочків» ніхто не претендує, особою ОСОБА_11 не цікавився, особисто по питанню щодо виділення ставка в оренду ОСОБА_11 не голосував.

Як видно із показань свідка ОСОБА_28 у місцевому суді, він проживає по АДРЕСА_5 , обіймає посаду начальника Обухівського міжрайонного управління водного господарства. Знає ОСОБА_10 з 30.11.2016 року. ОСОБА_11 знає дещо раніше, адже він приїздив в управління з`ясовував, які необхідні документи для отримання паспорту на водний об`єкт. ОСОБА_11 до управління з питань виготовлення паспортів на водні об`єкти, які розміщені на території Черняхівської сільської ради, ніколи не звертався. ОСОБА_10 вперше побачив 30.11.2016 року. Він приїхав до нього та показав заяву ОСОБА_11 , в якій ОСОБА_11 просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_10 за вимагання хабара. ОСОБА_10 просив приїхати на дане засідання, та пояснити ситуацію щодо ОСОБА_11 . Щодо водних об`єктів, то з фізичними особами спілкуватися немає сенсу, так як для того, щоб виготовити паспорт на водний об`єкт на території сільської чи селищної ради, потрібно, щоб зверталася сільська чи селищна рада, а якщо став розміщено поза межами населеного пункту, заявником повинна бути обласна адміністрація.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_29 у районному суд, вона на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_6 , обіймає посаду заступника начальника Обухівського міжрайонного управління водного господарства. ОСОБА_10 наглядно знає близько 10-15 років. ОСОБА_11 пам`ятає погано. У 2015 році він звернувся до неї з питання оформлення паспорту на ставки, а саме: запитував, які необхідно зробити документи. Однак, про конкретні об`єкти мова не йшла. Він пробув в неї в кабінеті 2-3 хв., та пішов в невідомому напрямку. У листопаді 2016 року до неї зателефонував ОСОБА_10 , повідомив, що проти нього порушено кримінальну справу за заявою ОСОБА_11 , та попросив приїхати на суд та пояснити ситуацію щодо ОСОБА_11 .

Суду першої інстанції свідок ОСОБА_12 пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_7 . Обвинуваченого ОСОБА_10 знає наглядно. Не пам`ятає дати, часу, коли він проходив повз адміністративну будівлю Кагарлицької районної державної адміністрації, в цей час до нього підішли двоє невідомих молодих людей, запропонували йому пройти з ними та взяти участь в якомусь розслідуванні, побути понятим, чи свідком, на що він погодився. Коли він зайшов в кабінет, невідомі люди в цивільному одязі щось дивилися по шухлядах, обшукували обвинуваченого ОСОБА_10 , виймали в нього з карманів кишенькові гроші, інші речі. Запросили його хлопці віком близько 30 років, представилися, показали посвідчення, які носять поліцейські та дільничий. Де був розміщений кабінет не пам`ятає. Всього людей було 5 чи 6. Ухвалу суду про обшук йому не зачитували. Потім невідомі особи світили якимось прибором на руки ОСОБА_10 , які у нього світилися зеленуватим світлом, також світилися гроші. Невідомі особи брали якісь речі, складали їх в пакети, які продають в магазинах. Потім вони обмотали пакети скотчем, приліпили бірки, підписали бірки. У інших діях він участі не приймав. Був іще один понятий. Чи роз`яснювали йому його права не пам`ятає. Купюри були по 100, 200, 500 грн. На протоколах не його підписи, проте, з впевненістю сказати не може.

У районному суді свідок ОСОБА_19 пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_8 . Обіймає посаду начальника Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Київській області. ОСОБА_10 знає наглядно. ОСОБА_11 взагалі не бачив, не спілкувався з ним. 07.03.2017 року працівниками поліції йому була надана заява ОСОБА_11 , в якій було зазначалось, що нібито він із своїм підлеглим ОСОБА_14 вимагали в ОСОБА_11 кошти в розмірі 10000 доларів США за вчинення певних виконавчих дій. Заяву пред`явили працівники обласного управління ДСБЕЗ. Також повідомили, що є ухвала суду про проведення обшуку в нього вдома, та в його службовому кабінеті, після чого здійснили такі обшуки. ОСОБА_11 бачив лише на фотографії. На його думку є не логічним, що ОСОБА_11 згідно виконавчого провадження був винен 64000 грн. та 6400 грн. виконавчого збору, а дав хабара у розмірі 10000 доларів США, що в перерахунку на національну валюту становить близько 270000 грн. Вищевказані дії ОСОБА_11 він розцінює як провокацію. На даний час він є свідком у кримінальному провадженні за ч.3 ст.368 КК України щодо державного виконавця ОСОБА_14 за заявою ОСОБА_11 .

Як вбачається із показань свідка ОСОБА_14 у місцевому суді, він проживає за адресою: АДРЕСА_9 . Обіймає посаду головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Київській області. ОСОБА_11 знає ще з 2010 року. Тоді ОСОБА_11 був стягувачем у виконавчому провадженні, він писав заяву на відкриття провадження по рішенню суду, писав заяву про стягнення коштів з пенсії боржника. На початку 2017 року ОСОБА_11 з`явився та пояснив, що він є боржником по виконавчому провадженню, оскільки винен кошти банку чи в кредитну спілку. Запитував чи можна щось зробити та зняти арешт з його майна. Він пояснив ОСОБА_11 , що необхідно сплатити борг та виконавчий збір, а потім буде знято арешт з його майна. У подальшому 07.03.2017 року, ОСОБА_11 підкинув йому кошти в автомобіль на території автозаправної станції «БРСМ», яка розміщена по вул. Київська в м. Обухів Київської області. Заяву ОСОБА_11 читав, розцінює його дії як провокацію. На даний час він має статус обвинуваченого у кримінальному провадженні ч.3 ст.368 КК України, яке знаходиться в провадженні Обухівського районного суду Київської області. Знає також, що ОСОБА_11 провокував на хабар начальника Ржищівського ВДВС ОСОБА_15 . На його думку, ОСОБА_11 є провокатором, який їздить по Київській області та займається провокацією хабарів.

Свідок ОСОБА_15 суду першої інстанції повідомив, що проживає за адресою: АДРЕСА_10 . На даний час він обіймає посаду заступника начальника Миронівського ВДВС ГТУЮ в Київській області. ОСОБА_10 знає, оскільки він попросив його виступити в суді у якості свідка, щоб дати характеристику особі ОСОБА_11 .

У 2016 році він обіймав посаду виконуючого обов`язки начальника Ржищівського ВДВС ГТУЮ в Київській області. У листопаді на початку грудня 2016 року до нього на роботу підійшов ОСОБА_11 , як представник боржників по виконавчому провадженню, та запитав чи можна зняти арешт з майна боржників. Він пояснив ОСОБА_11 , що боржники мають сплатили борг та виконавчий збір, а потім буде знято арешт із земельних ділянок. На це ОСОБА_11 заявив, що готовий заплатити гарну суму, щоб арешт було знято хоч на день. Він відповів ОСОБА_11 , що такого робити не можна, на що ОСОБА_11 сказав, що деякі виконавці таке роблять. Він відповів ОСОБА_11 , що нехай звертається до них. ОСОБА_11 взяв в нього номер телефону та зник.

У березні 2017 року ОСОБА_11 повторно з`явився з питанням щодо 2 боржників, один з яких має борг по сплаті аліментів, інший арешт на майно згідно ухвали суду в порядку забезпечення позову. Написав заяву про зняття арешту з майна та поїхав. Він підготував відповідь-відмову щодо зняття арешту з майна. Зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що дану відповідь йому відправить поштою. ОСОБА_11 категорично заперечував проти цього, повідомивши, що сам приїде та забере відповіді. Коли ОСОБА_11 приїхав до нього, він запросив в кабінет ще двох сторонніх осіб, щоб не мати розмови з ОСОБА_11 наодинці, адже йому не сподобалася поведінка ОСОБА_11 . Вручив йому відмови в здійсненні виконавчих дій. ОСОБА_11 , взявши відмови, запропонував вийти надвір для розмови. Коли вони вийшли, він знову почав пропонувати кошти за зняття арешту. На це свідок йому відповів, що арешт зняти не можливо. Окрім того, про кожен факт зняття арешту слід повідомляти старших державних виконавців в управлінні в м. Києві. На що ОСОБА_11 сказав, що він може передати кошти також для вручення їх виконавцям в м. Києві. Він сказав ОСОБА_11 , що це неможливо зробити та пішов на своє робоче місце. На наступний день ОСОБА_11 знову зателефонував та повідомив, що не може вирішити питання щодо ухвали суду про забезпечення позову, а земельна ділянка, на яку накладено арешт, втрачає свою цінність, та попросив назвати чітко суму, за яку він зможе зняти арешт з земельної ділянки. Він відповів ОСОБА_11 , що якщо він в подальшому буде робити подібні пропозиції, то він вимушений буде написати відповідну заяву до Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області щодо пропозиції незаконної вигоди. У цей же день він повідомив безпосереднє керівництво в м. Києві та почав готувати заяву до Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області. Однак, не встиг її подати, адже на наступний день до нього приїхали працівники ДСБЕЗ, Київського обласного управління, забрали його в управління, де повідомили, що відносно нього проводилися негласні слідчі дії. Після цього він відбув на своє робоче місце.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_16 він проживає за адресою: АДРЕСА_11 , до недавнього часу працював в смт. Десна ДП «Остецький військовий лісгосп» на посаді лісничого Карпилівського лісництва. ОСОБА_10 бачив лише один раз. Він попросив його приїхати в судове засідання та надати характеристику на особу ОСОБА_11

12.06.2017 року до нього зателефонував ОСОБА_11 і вони домовилися про зустріч, оскільки ОСОБА_11 хотів купувати продукцію їхнього підприємства. 15.06.2017 року ОСОБА_11 приїхав. Він розповів йому про процедуру закупівлі лісу, дав номер телефону економіста, так як угоди укладає саме він. ОСОБА_11 уклав угоди та поїхав. 17.06.2017 року ОСОБА_11 зателефонував йому та повідомив, що його водій на весіллі, та чи немає у нього можливості знайти автомобіль для транспортування лісу до м. Обухів. Він зателефонував своєму знайомому, той погодився за 5000 грн. Він сказав про це ОСОБА_11 , той погодився. ОСОБА_11 приїхав за продукцією 21.06.2017 року. Навантажили продукцію на автомобіль, виписали документи. Далі ОСОБА_11 передав йому сумку, в якій були 5000 грн. за перевозку. Окрім того, в ній був пакунок, як потім виявилося, в якому було 90000 грн. У цей час підійшли працівники поліції, почали знімати на відеокамеру, складати якісь документи. Також до нього підійшов працівник поліції та запропонував передати ці кошти начальству. Пообіцяв, що якщо він передасть ці кошти керівництву, його справу закриють, адже він їм непотрібен, бо він мілка сошка, а їм потрібне керівництво. Він відмовився. Далі від працівників поліції він дізнався, що ОСОБА_11 написав на нього заяву, в якій зазначено, що він вимагав в ОСОБА_11 кошти в сумі 90000 грн. На даний час по відношенню до нього є кримінальне провадження за ч.3 ст.368 КК України. Розцінює дії ОСОБА_11 як провокацію.

Окрім того, він знайшов чоловіка з Чернігівської області з с. Нова Басань Левченка Володимира (70 років), який також постраждав від дій ОСОБА_11 . У кінці 2016 року вищевказаний громадянин балотувався до місцевої сільської ради на посаду голови, за 2 дні до виборів ОСОБА_11 підкинув йому 60000 грн. Внаслідок чого по даній особі порушено кримінальне провадження за ч.3 ст.368 КК України.

Зазначені показання суд першої інстанції дослідив з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку з дотриманням вимог ст.ст.7, 23 КПК України та обґрунтовано прийшов до наступних висновків.

Так, показання свідка ОСОБА_11 , які він надав у районному суді, є не логічними, не послідовними та такими, що не відповідають обставинам кримінального провадження.

Місцевий суд критично віднісся до тієї обставини, що він на сьогоднішній день є головою ФГ «Ніжне», адже в матеріалах провадження відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують це. Однак, у обвинувальному акті, зокрема, в частині формулювання обвинувачення, сторона обвинувачення зазначає, що до обвинуваченого ОСОБА_10 звернувся головний свідок - ОСОБА_11 саме як приватний підприємець.

Також не знайшли підтвердження показання свідка ОСОБА_11 , що голова Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області ОСОБА_20 висловлював будь-яке прохання обвинуваченому ОСОБА_10 щодо допомоги у виготовленні документації на об`єкти водного господарства, які розміщені на території Черняхівської сільської ради Кагарлицького району. Таке твердження свідка ОСОБА_11 повністю спростовується показаннями свідка ОСОБА_20 .

Доводи ОСОБА_11 про те, що він допомагав виготовляти документацію на водні об`єкти, які знаходяться на території Черняхівської сільської ради Кагарлицького району з волонтерських спонукань, повністю спростовуються показаннями свідка ОСОБА_20 , згідно яких ОСОБА_11 мав намір отримати в оренду ставок «Скочківський», у зв`язку з чим звертався з письмовою заявою до Черняхівської сільської ради; письмовою заявою ОСОБА_11 ; рішенням сесії Черняхівської сільської ради про надання дозволу ОСОБА_11 на виготовлення проектної документації щодо водного об`єкту.

Не відповідають дійсності й показання ОСОБА_11 про те, що він ніколи не звертався до правоохоронних органів, зокрема, до УБОП, із аналогічними заявами про вимагання від нього хабара посадовими особами, адже це спростовується копією вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 08.02.2005 року за обвинуваченням ОСОБА_21 , ОСОБА_22 за вчинення ними злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (т.5, а.п.115-126), із мотивувальної частини якого вбачається, що приводом та підставою для порушення кримінальної справи була заява саме ОСОБА_11 до УБОЗ.

Показання ОСОБА_11 про те, що на даний час він не є свідком в будь-якому іншому кримінальному провадженні, повністю спростовуються показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_14 .

Доводи свідка ОСОБА_11 в тій частині, що він ніколи не звертався до правоохоронних органів щодо вимагання у нього правомірної вигоди посадовими особами, не відповідають дійсності, оскільки спростовуються показаннями свідка ОСОБА_15 .

Безпосередньо дослідивши показання свідка ОСОБА_11 суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо повної невідповідності їх об`єктивним обставинам правопорушення та неузгодженості з матеріалами кримінального провадження. Окрім того, в діях свідка ОСОБА_11 вбачаються ознаки провокації до вчинення злочину, який передбачено ч.3 ст.368 КК України. Відтак, їх не можна брати до уваги як доказ вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

При цьому, показання свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_23 , які вони надали у місцевому суд, є логічними, послідовними та правильно судом першої інстанції визнано правдивими, адже вони узгоджуючись із іншими належними доказами, підтверджують факт того, що станом на 13.10.2015 року ОСОБА_30 здійснював свою діяльність як приватний підприємець, а не службова особа. Починаючи з 2012 року ОСОБА_10 здійснює свою діяльність, як приватний підприємець, а ДП «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро», припинило здійснювати свою діяльність, зокрема, фінансово-господарську.

Також, належним чином оцінено показання свідка ОСОБА_26 , які вона надала в місцевому суді, та обґрунтовано визнано їх логічними, послідовними та правдивими, адже вони відповідають дійсним обставинам справи, та підтверджують що, в період 2014-2015 років ДП «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» не здійснювало фінансово-господарську діяльність взагалі.

Показання свідка ОСОБА_27 районний суд умотивовано визнав логічними, послідовними та правдивими, адже вони узгоджуючись із іншими належними доказами, підтверджують, що на час інкримінованих дій обвинуваченому ОСОБА_10 , останній здійснював свою діяльність лише як приватний підприємець, а не головний архітектор району, адже головним архітектором району є саме свідок ОСОБА_27 .

Разом із цим, показання свідка ОСОБА_20 у суді першої інстанції обґрунтовано визнано належним доказом невинуватості обвинуваченого ОСОБА_10 , адже вони повністю спростовують показання свідка ОСОБА_11 .

Показання свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_28 , які вони надали районному суду, обґрунтовано визнано логічними, послідовними, щирими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, оскільки вони підтверджують, що свідок ОСОБА_11 в 2015 році з`являвся до Обухівського міжрегіонального управління водного господарства з загальними питаннями щодо порядку оформлення водних об`єктів, окрім того, повністю спростовують факт групового вимагання неправомірної вигоди від свідка ОСОБА_11 громадянами ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_10 .

Показання свідка ОСОБА_12 оцінені районним судом належним чином та умотивовано визнані логічними, послідовними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, оскільки вони відображають істотне порушення працівниками поліції норм КПК України щодо порядку проведення обшуку, що, звісно ж потягнуло за собою визнання доказів, здобутих під час такої слідчої дії недопустимими, а тому показання цього свідка є одним із елементів підґрунтя для винесення виправдувального вироку по даному кримінальному провадженні.

Разом із цим, місцевий суд керуючись внутрішнім переконанням обґрунтовано визнав логічними, послідовними, щирими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , адже з їхніх показаннями підтверджується провокаційний характер дій свідка ОСОБА_11 .

Також, суд першої інстанції у повній мірі оцінив показання обвинуваченого ОСОБА_10 та прийшов до вірного висновку про їхню логічність, послідовність та правдивість, оскільки вони відповідають дійсним обставинам провадження та узгоджуються із іншими доказами, які підтверджують невинуватість останнього та повністю спростовують доказову базу сторони обвинувачення.

Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до переконання, що районний суд обґрунтовано визнав показання обвинуваченого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_20 , ОСОБА_29 , ОСОБА_28 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 належними доказами невинуватості обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, адже вони, узгоджуючись між собою та з іншими матеріалами кримінального провадження, спростовують пред`явлене ОСОБА_10 обвинувачення, не вказують на причину, наслідок або умову вчинення інкримінованого йому правопорушення, не встановлюють наявність суспільно небезпечного діяння, винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 , та інших обставин, що мають значення для вирішення кримінального провадження.

Також, місцевим судом було досліджено та оцінено з дотриманням вимог ст.ст.23, 94 КПК України письмові матеріали кримінального провадження.

Із витягу з кримінального провадження №12015110000000223 вбачається належне виконання службовими особами вимог ст.214 КПК України, а тому такий доказ не є належним доказом винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (т.1, а.п.1).

Рапорт заступника начальника відділу СУ ГУ МВС України в Київській області капітана міліції ОСОБА_31 містить інформацію про наявність порушення службовими особами вимог ст.214 КПК України: реєстратор чи користувач ЄРДР повинен негайно, не зволікаючи вносити відомості до ЄРДР про злочин, а не вносити такі відомості до ЖЄО, адже подібна процесуальна дія чинним КПК України не передбачена. Оскільки до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР забороняється вчиняти будь-які слідчі дії, передбачені чинним КПК України, за винятком огляду місця події, цей документ не може бути належним доказом вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. (т.2, а.п.6).

До заяви про вчинений злочин ОСОБА_11 місцевий суд обґрунтовано віднісся критично, з огляду на ту обставину, що дії свідка ОСОБА_11 мають ознаки провокації, а тому цей документ не може бути належним доказом винуватості ОСОБА_10 (т.2, а.п. 10-11).

Окрім того, дана заява виготовлена друкованим способом, не має дати складання, що викликає сумнів у відповідності дати подачі заяви та реєстрації її 06.08.2015 року.

Також підпис ОСОБА_11 на вказаній заяві (т.2, а.п.11) та підпис ОСОБА_11 на заяві до Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області (т.2, а.п.13) істотно відрізняються, що викликає сумнів в тому, що підписи здійснила одна особа. Вказане свідчить про неналежність заяви як доказу винуватості ОСОБА_10 за ч.3 ст.368 КК України.

На критичне ставлення заслуговує й план-схема, адже дійсний, автентичний почерк свідка ОСОБА_11 міститься саме в т.2 на а.п.13. Відтак, написи, здійснені кульковою ручкою, вручну, які містяться в. т.2 на а.п.12, здійснені не свідком ОСОБА_11 , а іншою, невідомою особою.

Письмовою заявою ОСОБА_11 на адресу Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 29.07.2015 року та рішеннями №76, 46 сесії 6 скликання Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області про надання дозволу на замовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в оренду по вул. Пролетарська на території Черняхівської сільської ради в межах населеного пункту спростовуються показання свідка ОСОБА_11 , які він надавав у суді першої інстанції, та стверджував, що не мав наміру брати в оренду став «Скочків» на території Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області (т.2, а.п.13,14).

Із листа сільського голови Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області ОСОБА_20 вих. №206 від 29.07.2015 року на ім`я Начальника Обухівського міжрайонного управління водного господарства ОСОБА_28 , вбачається здійснення Черняхівською сільською радою Кагарлицького району Київської області, в особі голови села, господарської діяльності Також, даний доказ спростовує показання свідка ОСОБА_11 у місцевому суді, згідно яких він не мав наміру брати в оренду став «Скочків» на території Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області (т.2, а.п.15).

Викопіювання з проекту формування території Черняхівської сільської ради Кагарлицького району земельної ділянки загальною площею до 3,3 га для користування водного фонду в межах населеного пункту: став «Скочків», викопіювання з проекту формування території Черняхівської сільської ради Кагарлицького району земельної ділянки загальною площею до 0,40 га для користування водного фонду в межах населеного пункту: став «Безіменне», викопіювання з проекту формування території Черняхівської сільської ради Кагарлицького району земельної ділянки загальною площею до 5,5 га для користування водного фонду в межах населеного пункту: став «Кокотіїв», не оформлене належним чином у відповідності до КПК України: не завірене посадовою особою, відсутня печатка, а тому такий документ не може бути належним доказом винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (т.2, а.п.16, 18, 20).

Із листів сільського голови Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області ОСОБА_20 вих. №205, №207 від 29 липня 2015 року, вих. № 426 від 18 листопада 2013 року на ім`я Начальника Обухівського міжрайонного управління водного господарства ОСОБА_28 , довіреності від 05 серпня 2015 року вбачається лише здійснення Черняхівською сільською радою Кагарлицького району Київської області, в особі голови села, господарської діяльності. Також цими документами спростовуються показання свідка ОСОБА_11 , які він надавав у суді першої інстанції та стверджував, що не мав наміру брати в оренду став «Скочків» на території Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області. Отже, ці документи не можна вважати належними доказами винуватості ОСОБА_10 за ч.3 ст.368 КК України (т.2, а.п.17, 19, 21, 22, 23, 24, 25).

Викопіювання невідомих об`єктів не оформлені належним чином у відповідності до КПК України: не завірені посадовою особою, відсутня печатка, а тому судом не можуть бути визнані доказами взагалі та доказами винуватості ОСОБА_10 зокрема (т.2, а.п.26-27).

План-схема водного об`єкта по вул. Шевченка с. Переселення Кагарлицького району Київської області, взагалі не має відношення до даного кримінального провадження, адже стосується Переселянської сільської ради Кагарлицького району Київської області, відтак не може бути належним доказом вчинення ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (т.2, а.п.28).

Викопіровки землекористування формування території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, викопіровки землекористування формування території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області водного об`єкту площею 3,0 га не оформлені належним чином у відповідності до КПК України, (не завірені посадовою особою, відсутня печатка), а тому не можуть бути визнані доказами взагалі та доказами винуватості ОСОБА_10 зокрема (т.2, а.п.29, 30).

Ксерокопії паспорту громадянина України ОСОБА_11 серії НОМЕР_1 , який видано 07 серпня 2013 року Обухівським РВ Управління ДМС України в Київській області підтверджують особу останнього та жодним чином не стосуються доведеності винуватості ОСОБА_10 за ч.3 ст 368 КК України (т.2, а.п.31-32).

До постанови заступника начальника відділу СУ ГУМВС України в Київській області капітана міліції ОСОБА_31 в рамках кримінального провадження №12015110000000223, внесеного до ЄРДР 07 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, письмової згоди на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій, поданої 10 серпня 2015 року ОСОБА_11 на ім`я заступника начальника відділу ГУМВС України в Київській області капітана міліції ОСОБА_31 , протоколу попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 10 серпня 2015 року, який складено в м. Київ заступником начальника відділу ГУМВС України в Київській області капітаном міліції ОСОБА_32 , протоколу огляду та вручення грошових коштів, який складено 13 жовтня 2015 року в м. Києві, постанови про проведення освідування від 13 жовтня 2015 року суд першої інстанції обґрунтовано відноситься критично, зважаючи на наявність в діях свідка ОСОБА_11 ознак провокації на вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Таким чином, ці документи не можуть бути належними доказами винуватості ОСОБА_10 (т.2, а.п.33-34, 35, 36-37, 39-54, 55).

Разом із цим, протоколом огляду та вручення грошових коштів від 13.10.2015 року спростовуються показання свідка ОСОБА_11 про ту обставину, що грошові кошти, які він вручив обвинуваченому ОСОБА_10 належать особисто йому, адже згідно вказаного документа грошові кошти були виділені з спеціального фонду ГУМВС України в Київській області Також, цим доказом підтверджується неузгодженість дій свідка ОСОБА_11 та працівників правоохоронних органів, неточність показань свідка ОСОБА_11 , який в суду першої інстанції пояснив, що він вручив обвинуваченому ОСОБА_10 9000 грн., в той же час, з даного документу вбачається сума 7000 грн. (т.2, а.п.39-54).

Ксерокопії купюр, які містяться в т.2 на а.п.42-54, належним чином не оформлені: відсутні підписи понятих, вони не пронумеровані та не містять печатки органу досудового розслідування. Із огляду на це вони не можуть визнаватися доказами взагалі та винуватості ОСОБА_10 за ч.3 ст.368 КК України зокрема.

Як вірно зазначає районний суд, доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку п.3 ч.2 ст.40 КПК України) від 07.08.20015 року підтверджує здійснення процесуальних дій працівниками правоохоронного органу, та не може бути належним доказом вчинення ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (т.2, а.п.38).

До протоколу освідування особи від 13.10.2015 року, протоколу обшуку від 13.10.2015 року місцевий суд обґрунтовано віднісся критично, адже згідно показань свідка ОСОБА_12 (одного із понятих під час проведення даної слідчої дії) він не підписував цей процесуальний документ або сумнівається в тому, що підпис належить йому. Також, даний свідок зазначив, що в інших слідчих діях, окрім огляду, участі не брав (т.2, а.п.56-57, 63-70).

Вказане свідчить про грубе порушення вимог КПК України працівниками правоохоронного органу, які проводили дану слідчу дію, що робить такий доказ недопустимим в процесі доказування згідно ч.ч.1, 2 ст.89 КПК України.

Клопотанням старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_33 до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2015 року, клопотанням старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області капітана міліції ОСОБА_33 про проведення обшуку від 29.09.2015 року, клопотанням старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області капітана міліції ОСОБА_33 про проведення обшуку від 29.09.2015 року підтверджується діяльність працівників правоохоронного органу, яка мала ознаки провокації, що виключає можливість визнати вказані докази належними. (т.2, а.п.58-61, 71-74, 80-83).

Ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2015 року підтверджують процесуальну діяльність слідчого судді, реалізовану на основі діяльності правоохоронних органів, та не можуть бути належним доказом винуватості ОСОБА_10 за ч.3 ст.368 КК України (т.2, а.п.62, 75, 84).

Як вірно зазначає суд першої інстанції, протоколи обшуку від 13.10.2015 року не містять будь-яких доказів, які мають значення для даного кримінального провадження, а тому не можуть бути належними доказами винуватості ОСОБА_10 за ч.3 ст.368 КК України (т.2, а.п.76-79, 85-88).

Із фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва та розрахунку частини чистого прибутку за перше півріччя 2015 року ДП «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» Кагарлицької РДА вбачається, що «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» Кагарлицької РДА протягом звітних періодів 2014-2015 років господарсько-фінансової діяльності не вело, що суперечить обставинам, викладеним в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_10 , та спростовує пред`явлене йому обвинувачення. Таким чином ці документи не можуть вважатися належними доказами його винуватості за ч.3 ст.368 КК України (т.2, а.п.89-95).

Податкова справа ДП «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» Кагарлицької районної державної адміністрації (код 25090908), не може бути належним доказом вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, оскільки у ній містяться відомості про діяльність ДП «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» Кагарлицької РДА, які не стосуються періоду, котрий має значення для даного кримінального провадження (т.2, а.п.96-118).

У трудовій книжці серії НОМЕР_2 та копії пенсійної справи ОСОБА_10 відображена лише трудова діяльність обвинуваченого ОСОБА_10 , а ці документи не можуть бути належними доказами винуватості ОСОБА_10 у пред`явленому обвинуваченні (т.2, а.п.160-161, 183-239).

Постанова про призначення судової технічної експертизи від 16 жовтня 2015 року, постанова про призначення судової хімічної експертизи від 16 жовтня 2015 року підтверджує лише процесуальну діяльність правоохоронних органів, яка заснована на провокації вчинення злочину. При цьому висхідні дані взяті з протоколу огляду, який судом першої інстанції обґрунтовано визнано як недопустимий доказ (т.2, а.п.162-164, 165-168). Вказане свідчить про неналежність даних доказів.

Протокол огляду предметів від 23 листопада 2015 року, протокол огляду предметів від 26 листопада 2015 року (т.3, а.п.10-11, 21-22) на підставі ч.ч.1, 2 ст.89 КПК України районним судом обґрунтовано визнано недопустимими доказами, оскільки вони засновані на протоколі обшуку від 13.10.2015 року (т.2, а.п.63-70), який раніше судом першої інстанції вже було визнано недопустимим доказом винуватості ОСОБА_10 за пред`явленим обвинуваченням.

Згідно наказу №1 від 16.10.2012 року по приватному підприємству «Кагарлицьке архітектурно-планувальне бюро», статуту Приватного підприємства «Кагарлицьке архітектурно-планувальне бюро», обвинувачений ОСОБА_10 з 2012 року розпочав діяльність, як приватний підприємець (т.3, а.п.107, 108-120).

Листом-відношенням Управління пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області №8432/02 від 26.11.2015 року підтверджується лише та обставина, що останній звіт державним підприємством «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» (код ЄДРПОУ 20590908) подано за березень 2013 року, що вказує на припинення діяльності вищевказаного підприємства, а тому цей документ не може бути належним доказом вчинення ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (т.3, а.п.124).

У відповідності до переліку платіжних доручень по державному підприємству «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» (код ЄДРПОУ 20590908) за період з січня 2011 року по березень 2013 року, державне підприємство «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» (код ЄДРПОУ 20590908) фактично припинило свою діяльність з 2013 року, а тому цей документ не може бути належним доказом винуватості ОСОБА_10 за пред`явленим обвинуваченням (т.3, а.п.125-174).

Із характеристик ОСОБА_10 , наявних у матеріалах кримінального провадження видно, що він характеризується виключно позитивно (т.3, а.п.192, т.5, а.п.43).

Згідно довідки №406 від 22.10.2015 року, довідки №543 від 22.10.2015 року, виданих Поліклінікою Кагарлицької центральної районної лікарні, ОСОБА_10 на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебував, не перебуває, що підтверджує його позитивну репутацію (т. 3, а.п.193, 194).

У відповідності до довідки-вимоги про судимість №160-22102015/32204, обвинувачений ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності ніколи не притягувався, відповідно, раніше не судимий, що підтверджує його позитивну репутацію (т.3, а.п.195).

Висновок експерта №3-03/1626 від 28.12.2015 року за результатами проведення судової технічної експертизи документів (т.3, а.п.198-208), висновок експерта №2-01/239 від 06.01.2016 року за результатами проведення судової хімічної експертизи (т.3, а.п.213-225) н

а підставі ч.1 ст.89 КПК України обґрунтовано визнано недопустимими, оскільки вони засновані на доказах, які раніше судом першої інстанції були визнані недопустимими, а саме на протоколі обшуку від 13.10.2015 року (т.2, а.п.63-70).

Протокол огляду предметів від 20 січня 2016 року на підставі ч.1 ст.89 КПК України обґрунтовано визнано недопустимим доказом, адже він заснований на доказах, місцевим судом раніше були визнані недопустимими (т.3, а.п.226).

Постанова прокурора у кримінальному провадженні-прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області ОСОБА_34 про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо організації та проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28.01.2016 року, постанова про проведення негласної слідчої (розшукової) дії-контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів (грошових коштів) від 07.10.2015 року не можуть бути належними доказами вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 3 ст. 368 КК України (т.4, а.п.11-12, 13-14).

Ухвали Апеляційного суду міста Києва від 21серпня 2015 року лише підтверджують процесуальну діяльність слідчого судді, яка реалізована на основі діяльності правоохоронних органів, та не можуть бути належним доказом вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. (т.4, а.п.17-19, 20-22, 23-25).

Лист-відношення Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області №397 від 05.12.2016 року, довіреність від 05.08.2015 року, видана в с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, рішення №76 Черняхівської сільської ради 46 сесії VI скликання від 30.07.2015 року, заяви ОСОБА_11 від 29.07.2015 року до сесії Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, лише спростовують показання свідка ОСОБА_11 , відтак не можуть бути належним доказом вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (т.4, а.п.73, 74, 75, 76).

Довідка про включення до Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України від 15.07.1996 року не може бути належним доказом винуватості ОСОБА_10 за ч.3 ст.368 КК України, оскільки спростовується іншими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження (т.4, а.п.225).

Відповідно до листа Національної спілки архітекторів України №222 від 16.11.2015 року, Національна спілка архітекторів України станом на сьогоднішній день не є органом управління Державних підприємств «Госпрозрахункове проектно-пошукове бюро» та «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро», юридична адреса: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 1, таким чином цей документ не може бути належним доказом вчинення ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (т.4, а.п.226).

Із листа Кагарлицької районної ради Київської області №001 від 19.11.2015 року вбачається, що в перелік об`єктів спільної власності територіальних громад Кагарлицького району, засновником яких являється Кагарлицька районна рада, «Госпрозрахункове проектно-пошукове бюро», яке знаходиться за адресо: м. Кагарлик, вул. Незалежності, 1, не входить. Кагарлицькою районною радою фінансування державних підприємств «Госпрозрахункове проектно-пошукове бюро» та «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» не здійснюється. ОСОБА_10 у трудових відносинах з Кагарлицькою районною радою не перебував. Із огляду на це, вказаний доказ спростовує пред`явлене ОСОБА_10 обвинувачення (т.4, а.п.230).

Згідно листа Головного управління статистики у Київській області №18-12/4446 від 16.12.2015 року, «Госпрозрахункове проектно-вишукувальне архітектурно-планувальне бюро» (код ЄДРПОУ 20590908) та «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» (код ЄДРПОУ 23243811) фінансову та статистичну звітність за 2015 рік Головному управлінню статистики у Київській області не подавали, що підтверджує той факт, що під час інкримінованих протиправних дій ОСОБА_10 , він діяв як приватний підприємець (т.4, а.п.233).

У листі Кагарлицької РДА Київської області № 01-21-224 від 13.11.2015 року міститься інформація, яка підтверджує, що під час дій, інкримінованих стороною обвинувачення ОСОБА_10 , він діяв як приватний підприємець (т.4, а.п.237).

Із договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна від 01.07.2014 року, акту приймання-передавання частини приміщення, договору №13 на послуги, які пов`язані із використанням зданого в оренду індивідуально-визначеного нерухомого майна від 01.07.2014 року вбачається, що обшук було проведено працівниками правоохоронного органу в приміщенні, яке знаходиться в оренді в приватного підприємця ОСОБА_10 (т.4, а.п.239-240, 241, 242).

Згідно статуту приватного підприємства «Кагарлицьке архітектурно-планувальне бюро» від 27.11.2012 року, реєстраційний №13381020000000920, засновником підприємства є ОСОБА_10 (т.5, а.п.23-35).

У відповідності до довідки АБ №581274 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), «Кагарлицьке архітектурно-планувальне бюро», ідентифікаційний код 38442348, правовий статус юридична особа, керівник ОСОБА_10 , місце знаходження: АДРЕСА_12 , організаційно-правова форма приватне підприємство, види діяльності: діяльність у сфері архітектури, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (т.5, а.п.36).

Професійні якості ОСОБА_10 підтверджені кваліфікаційними сертифікатами відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг) пов`язаних із створенням об`єкта архітектури (т.5, а.п.38-39).

Також, районним судом досліджено кошторис на вишукувальні роботи-виготовлення викопіровок на водні об`єкти на території Черняхівської сільської ради для розробки паспортів на ставки (т.5, а.п.40).

Подяками та грамотами, винесеними обвинуваченому ОСОБА_10 підтверджується позитивна характеристика останнього (т.5, а.п.44-51).

Разом із цим, ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 15.02.2018 року було визнано протокол за результатами проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки вчинення злочину №12/7258 від 19.10.2015 року, протокол про результати проведення НСРД №12/7258т від 19.10.2015 року, протокол про результати проведення НСРД - спостереження за особою №12/7600т від 05.10.2015 року, протокол про результати НСРД №12/7362т від 27.10.2015 року довідку за результатами НСРД №12/7362т від 27.10.2015 року, носії інформації DVD-R інв. №372т та №371т, micro SD інв. №373т та №475т, супровідну вх.№12501вх16 від 08.04.2016 року із описом долучених до неї документів, постанову прокурора про розсекречення вказаних матеріалів НСРД від 28.01.2016 року, недопустимими доказами, відтак на підставі ч.2 ст.89 КПК України їхнє дослідження було неможливим під час судового розгляду.

Відповідно до ч.ч.2, 11, 12 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Таким чином, невідкриття сторонами матеріалів кримінального провадження в порядку ст.290 КПК України є підставою для визнання доказів, які містяться в них недопустимими як докази.

При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

Як убачається з даного кримінального провадження, прокурор заявив у суді першої інстанції клопотання про дослідження вищезазначених матеріалів лише 05.01.2018 року, при цьому не відкривши їх стороні захисту, незважаючи на те, що вони були розсекречені ще 28.01.2016 року на підставі постанови прокурора про розсекречення вказаних матеріалів НСРД.

Всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, колегія суддів погоджується із висновками районного суду, що надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадії судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від нових доказів без надання достатньої можливості та часу для їх спростування.

Із тексту ч.1, п.3 ч.2 ст.87 КПК України вбачається, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.

Згідно з ч.2 ст.89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

У відповідності до ст.253 КПК України особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження. Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров`я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що органом досудового розслідування не було відкрито вказаних доказів стороні захисту протягом майже двох років з дня надходження обвинувального акту щодо ОСОБА_10 до суду, що є грубим порушенням норм процесуального права та тягне за собою наслідки у вигляді визнання таких доказів недопустимими та неможливості їх подальшого дослідження в судовому засіданні.

Згідно з п.п.1, 2 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Із огляду на диспозицію ч.3 ст.368 КК України, суб`єкт вчинення даного злочину є спеціальний.

Згідно з п.2 примітки до ст.368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Із п.1 примітки до ст.364 КК України вбачається, що службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Для цілей статей 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.

У суді апеляційної інстанції прокурор заявив клопотання про долучення доказів та просив дослідити їх. При цьому, посилаючись на довідку про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Київського обласного управління статистики від 15.07.1996 року, зазначив, що «Госпрозрахункове проектно-пошукове бюро», яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності 1, належить до об`єктів загальнодержавної власності, відтак, ОСОБА_10 , який вважається його керівником є службовою особою та у даному випадку суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Дослідивши додані документи колегія суддів прийшла до переконання, що доводи прокурора не є обґрунтованими, адже спростовуються матеріалами кримінального провадження та протоколом зборів №1 «Госпрозрахункового ПВАП бюро» від 28.01.2005 року, із тексту якого вбачається, що у відповідності до чинного законодавства, завідуючий відділом архітектури та будівництва, як державний службовець не може бути засновником архітектурно-планувального бюро та втручатися в господарську діяльність підприємства, тому виникає необхідність внести зміни та доповнення до статуту госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро при завідуючому відділом архітектури та будівництва та привести установчі документи у відповідність з діючим законодавством шляхом затвердження нової редакції статуту, де всі права та обов`язки завідуючого відділом архітектури як засновника госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро передати начальнику бюро ОСОБА_10 . Оскільки права та обов`язки, які не може виконувати державний службовець було покладено на обвинуваченого ОСОБА_10 , підстави вважати його службовою особою в контексті ст.368 КК України відсутні.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_10 не є службовою особою публічного права, та відповідно суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, на думку колегії суддів ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та є умотивованим.

Також апеляційний суд погоджується із думкою районного суду, що у даному випадку відсутня така кваліфікуюча ознака складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, як вимагання.

У відповідності до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» №5 від 26.04.2002 року, вимаганням хабара визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Висновки місцевого суду про відсутність вимагання в діях обвинуваченого ОСОБА_10 безпосередньо підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_11 у суді першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_10 не погрожував йому, не примушував його, не зазначав, що у разі несплати коштів, робота не буде виконана.

Разом із цим районний суд у оскаржуваному вироку належним чином умотивував, що в діях свідка ОСОБА_11 містяться ознаки провокації, що виключає винесення обвинувального вироку.

Згідно п.1 ч.1 ст.7, ч.2 ст.8 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до сформованої позиції ЄСПЛ наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства» (рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Худобін проти Російської Федерації» від 26.10.2006 року, «Ваньян проти Російської Федерації» від 15.12.2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року.)

ЄСПЛ вироблена концепція провокації, яка порушує п.1 ст.6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування.

Оскільки застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками («Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року).

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу («Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року). ЄСПЛ також зазначає, що негласні операції повинні проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, обіцянку фінансової вигоди або звернення до почуття жалю заявника.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що свідок ОСОБА_11 сам був ініціатором телефонних розмов, зустрічей, передачі коштів обвинуваченому ОСОБА_10 . За його заявами та діями, аналогічними тим, що були предметом розгляду в даному кримінальному провадженні, порушені інші кримінальні провадження стосовно інших осіб за ч.3 ст.368 КК України, де ОСОБА_11 фігурує у якості свідка. Вказане також підтверджується вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 08 лютого 2005 року.

Враховуючи зазначене, в діях свідка ОСОБА_11 наявна провокація, адже він за підтримки, зокрема фінансової, правоохоронних органів, впливав на обвинуваченого ОСОБА_10 шляхом призначення зустрічей (використовуючи ту обставину, що вже раніше знайомий та виготовляв документи у обвинуваченого), телефонних розмов. Тобто, в даному випадку працівники правоохоронних органів не обмежилися лише пасивним розслідуванням злочинної діяльності обвинуваченого ОСОБА_10 , що дає підстави вважати про відсутність злочинної діяльності в діях обвинуваченого ОСОБА_10 .

У даному випадку дії свідка ОСОБА_11 були спрямовані на підбурювання злочину, а тому апеляційний суд погоджується із висновками районного суду про те, що дане кримінальне провадження не існувало б без дій свідка ОСОБА_11 . Тому його дії є провокацією, яка порушує п.1 ст.6 Конвенції.

Враховуючи зазначене вище, особу обвинуваченого ОСОБА_10 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, колегія суддів приходить до переконання, що кримінально-каране діяння, у вчиненні котрого обвинувачується ОСОБА_10 , було спровоковане працівниками правоохоронного органу шляхом залучення перевіреного свідка ОСОБА_11 , завдяки діям якого порушені кримінальні провадження щодо свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , причому за тією ж статтею ч.3 ст.368 КК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність в діях свідка ОСОБА_11 та працівників органів досудового розслідування ознак провокації не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного перегляду та повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.

За таких обставин, суд першої інстанції, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність належних, допустимих, прямих чи не прямих доказів, які б свідчили про ту обставину, що в діях ОСОБА_10 містяться ознаки, які б слугували підставою для кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Тобто, стороною обвинувачення залишилось не доведеним, що в діях обвинуваченого наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Дослідженими судом апеляційної інстанції, за клопотанням прокурора, доказами також не було отримано будь-яких даних, які б дозволили надати їм іншу правову оцінку ніж та, яка була надана судом першої інстанції.

Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора щодо наявності підстав для скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_10 у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів знаходить їх безпідставними та такими, що не можуть служити підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, з ухваленням нового вироку, з огляду на таке.

Відповідно до положень, передбачених ч.1 ст.411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Разом з тим, в апеляційній скарзі прокурора не зазначено жодної, з передбачених наведеною вище статтею підстав, які б дозволили дійти висновку про те, що оскаржуване судове рішення, а саме виправдувальний вирок суду щодо ОСОБА_10 , не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

У зв`язку з цим колегія суддів не вбачає даних про те, що ухвалене судом першої інстанції рішення є необґрунтованим або невмотивованим, оскільки воно ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України та з наведенням у вироку належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав, передбачених ст.ст.409, 411, 420 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалення нового вироку через скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.

Із огляду на зазначене, вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, а доводи апеляційної скарги прокурора про наявність у діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та його винуватість за вказаною статтею є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Київської області ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року щодо ОСОБА_10 без змін.

Головуючий:

Судді: