Рішення

від 16.07.2018 по справі 910/13202/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2018Справа № 910/13202/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Капітал" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренатек" (04053, м. Київ, провулок Киянівський, буд 3-7, офіс П10)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео-Синтезгаз" (95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лізи Чайкіної, 1, к. 213)

про стягнення 91 000,00 грн.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Капітал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренатек" (далі - відповідач) про стягнення 91 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017, позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Капітал" задоволено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2017 скасовано постанову Київського апеляційного Господарського суду від 07.06.2017 та рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2016, а матеріали справи № 910/13202/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ від 22.11.2017 справу № 910/13202/16 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України справу № 910/13202/16 передано для повторного розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 суд прийняв справу № 910/13202/16 до свого провадження та призначив до розгляду на 20.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 суд вирішив розглядати справу № 910/13202/16 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі № 910/13202/16 призначено на 31.01.2018.

У підготовчому засіданні 31.01.2018 розглядалось клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/13202/16 до вирішення господарської справи № 910/14051/17.

Подане клопотання мотивоване тим, що відповідачем було подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/14051/17, яким розглядається спір про визнання договору факторингу, за яким у даній справі позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, а тому за переконанням відповідача провадження в даній справі підлягає зупиненню до моменту вирішення справи № 910/14051/17.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.01.2018 зупинено провадження у справі №910/13202/16 до набрання законної сили рішення Господарського суду м. Києва у справі 910/14051/17.

04.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Капітал" про поновлення провадження у справі № 910/13202/16 у зв'язку з винесенням постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.02.18р. по справі № 910/14051/17, якою рішення Господарського суду м. Києва від 06.12.2017 залишено в силі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.04.2018 поновлено провадження у справі №910/13202/16, підготовче засідання призначено на 23.05.2018.

16.05.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення Верховним Судом господарської справи № 910/14051/17, оскільки у разі задоволенні касаційної скарги у справі № 910/14051/17 та задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору факторингу № 1/11Ф від 18.03.2016, підстав для стягнення у справі № 910/13202/16 будуть відсутні.

У підготовчому судовому засіданні, яке призначене 23.05.2018, суд відклав розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та у зв'язку з неявкою представника позивача, відклав підготовче судове засідання на 13.06.2018.

У судовому засіданні 13.06.2018 з'явився представник відповідача, який підтримав подане клопотання про призначення експертизи по справі від 22.01.2018, відповідно до якого просив призначити судову почеркознавчу експертизу та доручити проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, оскільки необхідно встановити чи дійсно були підписані керівником ТОВ "ФК "Фактор Капітал" і ТОВ "Нео-Синтезгаз" спірний договір факторингу та додаткові угоди до нього.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи по справі.

Розглянувши клопотання відповідача та заслухавши представників сторін, суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі, оскільки відповідачем не надано належного обґрунтування обставин, які можуть вплинути на розгляд даної справи у разі призначення експертизи та які стосуються саме предмета спору у даній справі.

У судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача та залишити без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.06.2018 суд закрив підготовче провадження у справі № 910/13202/16 та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.07.2018.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.2017 сторін повідомлено про те, що розгляд справи, призначений на 04.07.2018 року не відбудеться, а тому справа буде розглядатись у судовому засіданні 16.07.2018.

12.07.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника відповідача у СУ ФР ДПІ у Оболонському р-ні ГУ ДФС м. Києві з питання проведення слідчої дії.

У судове засідання, призначене на 16.07.2018, представники сторін та третьої особи не з'явились, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Так, про розгляд справи 16.07.2018 позивач був повідомлений ухвалою суду від 23.06.2018, що отримана останнім 26.06.2018 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0103046948622.

Що стосується повідомлення третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео-Синтезгаз", яке знаходиться на адресою: 95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лізи Чайкіної, 1, к. 213, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

У відповідності до п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 р. N 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14).

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.09.2014 N 01-06/1290/14, за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу, інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 50-06/323/1 від 28.03.2014, пересилання поштових відправлень на територію АРК та м. Севастополь тимчасово призупинене.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міст Києва від 23.06.2018 про розгляд справи № 910/13202/16 на 16.07.2018 була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України - Єдиному державному реєстрі судових рішень, www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Крім того, на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі інтернет було опубліковано повідомлення про розгляд справи у судовому засіданні 16.07.2018.

Таким чином, судом вчинено всі дії, спрямовані на повідомлення третьої особи з розгляду справи № 910/13202/16, а отже остання вважається повідомленою про судове засідання, призначене на 16.07.2018, належним чином.

У судовому засіданні 16.07.2018, дослідивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд вирішив відмовити в його задоволенні, оскільки останній не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

При цьому, дослідивши подану до клопотання повістку про виклик, суд встановив, що останньою викликався до слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на 16.07.2018 о 10 год. 00 хв. гр-н. ОСОБА_2, який не є представником ТОВ "Гренатек" у справі № 910/13202/16, розгляд якої призначено на 16.07.2018 о 14 год. 20 хв.

Суд також зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, врахувавши строки розгляду справи по суті, що передбачені ст. 195 ГПК України, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті, а тому може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду за зазначене та з урахуванням того, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

У судовому засіданні 16.07.2018 було прийнято рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

11 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео-Синтезгаз" (надалі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гренатек" (надалі- покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів (зрідженого газу пропан-бутан) № 08-14.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата зрідженого газу здійснюється на підставі рахунка-фактури і додаткової угоди на умовах 100% оплати вартості кожної партії товару не пізніше 30 календарних днів з моменту прибуття товару на станцію призначення, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Згідно з п. 5.5 договору приймання-передача товару і перехід права власності здійснюється у пункті поставки товару з оформленням відповідного акта приймання-передачі чи видаткової накладної.

Строк дії договору щодо поставки встановлено до 31.12.2013, а щодо взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (п. 6.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що передача-прийняття зрідженого газу між постачальником та покупцем була оформлена видатковими накладними, які містять підписи представників сторін та скріплені їх печатками, а саме: № 116 від 12.02.2014 на суму 971670,70 грн., № 117 від 12.02.2014 на суму 666892,80 грн., № 125 від 15.02.2014 на суму 971670,70 грн., № 127 від 16.02.2014 на суму 1281324,00 грн., № 130 від 18.02.2014 на суму 977280,96 грн., на загальну суму 4868839,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

06 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Капітал" (надалі - позивач,) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео-Синтезгаз" (надалі- третя особа,) укладено договір факторингу №4/5Ф, за умовами якого третя особа передає позивачу, а позивач приймає усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, наведеними у п.1.2 договору, а саме: право вимагати виконання від боржника зобов'язань по сплаті заборгованості за поставлений товар, які виникли за договором поставки №08-14 від 11.02.2014р., укладеним між третьою особою та відповідачем, і які не оплачені боржником на момент укладення цього договору, за що позивач зобов'язався оплатити третій особі суму у розмірі та в порядку, зазначеному у розділі 4 цього договору (4844839,16 грн).

26 листопада 2015 року між позивачем та третьою особою було укладено додаткову угоду №1 до договору факторингу №4/5Ф від 06.03.2014р., відповідно до якої сторони вирішили розірвати договір факторингу №4/5Ф від 06.03.2015.

17 лютого 2016 року між цими ж сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №4/5Ф від 06.03.2014р., в якій останні дійшли згоди викласти додаткову угоду №1 в наступній редакції: "1. Сторони за спільною згодою вирішили розірвати договір факторингу №4/5Ф від 06.03.2014р. 2. Сторони з моменту вступу в дію цієї угоди не вважають себе пов'язаними будь-якими правами і зобов'язаннями, що виникли з договору. Зобов'язання сторін за договором, зазначеним у п. 1 цієї угоди припиняється з моменту набрання чинності цією угодою. 3. Угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами.".

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 18 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео-Синтезгаз" укладено договір факторингу № 1/11Ф (надалі- договір факторингу), за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в сумі 1220000,00 грн. у розпорядження клієнта, а клієнт зобов'язався відступити факторові своє право грошової вимоги за договором до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренатек" (боржник) в розмірі 4848839,16 грн. (вимога).

Відповідно до пункту 1.1.1 договору плата за користування клієнтом грошовими коштами встановлюється у розмірі 10000,00 грн. на місяць та сплачується до десятого числа кожного місяця, що слідує за оплатним.

Пункту 1.2 договору факторингу встановлено, що фактор передає клієнтові грошові кошти у строк до 30.04.2016 шляхом перерахування грошових коштів у сумі 1220000,00 грн. За актом приймання-передачі документів від 18.03.2016 ТОВ "Нео-Синтезгаз" передано фактору документи, які підтверджують наявні права вимоги до ТОВ "Гренатек" у розмірі 4848839,16 грн.

21 квітня 2016 року на виконання вищезазначеного договору позивач перерахував третій особі в особі його повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інноваційна фінансова компанія" (згідно умов укладеного договору доручення №1/18/04 від 18.04.2016р.), грошові кошти за договором факторингу №1/11Ф від 18.03.2016р., що підтверджується платіжним дорученням №204 від на суму 1220000,00 грн.

Повідомленням № 11/06 від 14.06.2016 третя особа повідомила відповідача про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео-Синтезгаз" договору факторингу та про необхідність виконання вимог фактора.

За твердженням позивача, відповідач всупереч направленому повідомленню про необхідність виконання вимог фактора за договором факторингу №1/11Ф від 18.03.2016 не виконав свого обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 91 000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу приписів чинного законодавства, заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Як встановлено судом, між позивачем та третьою особою було укладено договір факторингу № 1/11 від 18.03.2016, за умовами якого позивач зобов'язався передати грошові кошти в сумі 1220000,00 грн. у розпорядження третьої особи, а третя особа в свою чергу зобов'язалась відступити позивачеві своє право грошової вимоги за договором №08-14 поставки нафтопродуктів (зкрапленого газу пропан-бутан) від 11.02.2014 до відповідача у розмірі 4848839,16 грн.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, відповідно до вимог статей 1077, 1079 Цивільного кодексу України та статей 4, 5, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фактор, на момент укладення договору факторингу, повинен мати статус фінансової установи та отримати дозвіл на надання фінансової послуги факторингу.

З наявного у матеріалах справи статуту ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Капітал" (затверджений Протоколом № 1 від 26.04.2012 рішення Загальних зборів засновників ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Капітал") та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що позивач є фінансовою компанією, видом діяльності якого є надання фінансових послуг, що також відображено у його організаційно-правовій формі.

У відповідності до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В силу ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і у цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому у розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Частиною 1 ст. 1086 ЦК України передбачено, що у разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.

З аналізу цих положень закону випливає, що боржник зацікавлений лише у тому, щоб виконати своє зобов'язання і припинити його виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду справи, матеріали справи не містять та відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання ним зобов'язань ні за договором поставки №08-14 від 11.02.2014, ні за договором факторингу від 06.03.2014, який за згодою сторін був розірваний шляхом підписання додаткової угоди №2 від 17.02.2017 до договору факторингу №4/5Ф від 06.03.2014.

Факт розірвання вищевказаного договору факторингу №4/5Ф від 06.03.2014 був також встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 по справі №910/14051/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренатек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Капітал", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео-Синтезгаз", треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інноваційна фінансова компанія" та Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання недійсним договору факторингу №1/11 від 18.03.2016.

Крім того, господарський суд відмовляючи у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Гренатек" встановив, що право грошової вимоги у розмірі 4 848 839,00 грн. існувало у клієнта (ТОВ "Нео-Синтезгаз") за договором поставки № 08-14 від 11.02.2014 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренатек" (боржник) і на момент передачі його за договором факторингу №1/11 від 18.03.2016, вказане право клієнта було чинним і не припиненим у встановленому законом порядку, а відтак останній згідно з ст. 319, ст. 514 Цивільного кодексу України мав право вчиняти будь-які дії щодо наявного у нього права вимоги до боржника в обсязі 4 848 839,16 грн., зокрема і щодо його передачі іншій особі на підставі договору факторингу №1/11 від 18.03.2016.

Таким чином, Господарський суд міста Києва у справі №910/14051/17 дійшов висновку, що договір факторингу №1/11Ф від 18.03.2016, на момент його укладення, не суперечив ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18).

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для повторного доведення вищезазначених обставин, що були встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 по справі №910/14051/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та постановою Верховного Суду від 12.06.2018, та на які посилався відповідач у своїх запереченнях проти позову.

Таким чином, відповідач, як боржник, отримавши 14.06.2016 року повідомлення про необхідність виконання перед фактором грошового зобов'язання, яке містило визначену грошову вимогу, зобов'язаний був в силу ст. 1082 ЦК України здійснити відповідний платіж позивачеві.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В процесі розгляду справи № 910/13202/16 судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням, надано можливість учасникам справи в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції, надавати додаткові докази та заявляти відповідні клопотання.

Отже, враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач доказів сплатити позивачу грошових коштів за договором факторингу №1/11Ф від 18.03.2016 у розмірі 4 848 839,16 грн. (сума, вказана в п. 1.1 договору факторингу) за накладними № 116 від 12.02.14., № 117 від 12.02.14., № 125 від 15.02.14., № 127 від 16.02.14., № 130 від 18.02.14. не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання своїх зобов'язань не навів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Капітал", яким пред'явлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренатек" лише частину заборгованості у розмірі 91 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренатек" (04053, м. Київ, провулок Киянівський, буд 3-7, офіс П10, ідентифікаційний код 38467949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Капітал" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, ідентифікаційний код 38214484) заборгованість у розмірі 91 000 (дев'яносто одна тисяча) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.07.2018

Суддя Пукшин Л.Г.