Постанова

від 15.01.2019 по справі 910/13202/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р. Справа№ 910/13202/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Буравльова С.І.

Мартюк А.І.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Тарантаєв І.А. - представник за довіреністю від 09.01.2019

від відповідача: Гамрецький Є.О. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гренатек

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2018

у справі № 910/13202/16 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Капітал

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гренатек

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Нео-Синтезгаз

про стягнення 91 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 91 000 грн., яка становить частину вартості поставленого відповідачу третьою особою за договором поставки нафтопродуктів (скрапленого газу пропан-бутан) № 08-14 від 11.02.2014, але неоплаченого товару, право вимоги оплати якого позивач набув за укладеним з третьою особою договором факторингу № 1/11Ф від 18.03.2016.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017, у справі № 910/13202/16 позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі № 910/13202/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У вказаній постанові Вищій господарський суд України зазначив про те, що судами не з'ясовано, чи розірвано договір № 4/5Ф від 06.03.2014 додатковою угодою № 2 від 17.02.2016 до договору № 4/5Ф на момент укладання договору № 1/11Ф від 18.03.2016, а судом апеляційної інстанції не вирішено питання із заявою відповідача про визнання недійсним договору факторингу №1/11Ф від 18.03.2016 відповідно до вимог ГПК України.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив про те, що у матеріалах справи відсутні: статут, довідка про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій та/або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України Товариства з обмеженою відповідальністю Гренатек , статут Нео-Синтезгаз .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 у справі № 910/13202/16 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що:

- факт прийняття-передачи зрідженого газу між третьою особою та відповідачем на загальну суму 4 868 839,16 грн. оформлений видатковими накладними, які містять підписи представників сторін та скріплені їх печатками, а саме: № 116 від 12.02.2014 на суму 971 670,70 грн., № 117 від 12.02.2014 на суму 666 892,80 грн., № 125 від 15.02.2014 на суму 971 670,70 грн., № 127 від 16.02.2014 на суму 1 281 324,00 грн., № 130 від 18.02.2014 на суму 977 280,96 грн. за договором поставки нафтопродуктів (скрапленого газу пропан-бутан) № 08-14 від 11.02.2014;

- вимога щодо отримання оплати за вказаний товар передана третьою особою позивачу за укладеним між ними 18.03.2016 договором факторингу № 1/11Ф, на виконання якого позивач 21.04.2016 перерахував треті особій 1 220 000, грн. та про укладення якого відповідача було повідомлено повідомленням № 11/06 від 14.06.2016;

- водночас укладений між позивачем та третьою особою щодо спірної вимоги 17.02.2016 договір факторингу № 4/5Ф було за згодою сторін розірвано шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 26.11.2015 та додаткової угоди № 2 від 06.03.2014, факт розірвання якого також встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 по справі № 910/14051/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гренатек до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Капітал , Товариства з обмеженою відповідальністю Нео-Синтезгаз , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інноваційна фінансова компанія та Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк про визнання недійсним договору факторингу №1/11 від 18.03.2016;

- станом на момент розгляду справи, матеріали справи не містять та відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язань ні за договором поставки №08-14 від 11.02.2014, ні за договором факторингу від 06.03.2014, який за згодою сторін був розірваний шляхом підписання додаткової угоди №2 від 17.02.2016 до договору факторингу №4/5Ф від 06.03.2014.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Гренатек звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 по справі № 910/13202/16 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що:

- підписи в додаткових угодах № 1 від 26.11.2015 та додаткової угоди № 2 від 17.02.2016 до договору факторингу № 4/5Ф від 06.03.2014 виконані різним почерком, відсутня печатка, що свідчить про те, що вказаний договір розірваний не був, а є діючим, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають;

- для встановлення обставин, чи дійсно вищезазначені додаткові угоди були підписані керівниками позивача та третьої особи, необхідні спеціальні знання, якими відповідач не володіє, у зв'язку з чим має бути призначена судова експертиза, а суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Крім того, апелянт зазначив про те, що, на його думку, суду апеляційної інстанції доцільно ініціювати проведення судової експертизи відповідно до питань, які вказані у поданому відповідачем клопотанні про призначення експертизи по справі від 22.01.2018, а повторне клопотання не подається, адже відсутні додаткові аргументи щодо необхідності проведення судової експертизи.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.08.2018 справа № 910/13202/16 передана на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Чорна Л.В. (головуючий), судді: Гончаров С.А., Разіна Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Гренатек на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 у справі № 910/13202/16, роз'яснено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Гренатек на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 у справі № 910/13202/16 здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах , яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України № 185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 № 475, актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу № 910/13202/16 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2018 справа № 910/13202/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді: Буравльов С.І., Мартюк А.І.

Ухвалою від 15.11.2018 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді: Буравльов С.І., Мартюк А.І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гренатек на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 у справі № 910/13202/16 прийнято до свого провадження.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідач в апеляційній скарзі просить провести судовий розгляд за участю представника відповідача, посилаючись на те, що за договором факторингу № 1/11Ф від 18.03.2016 передається право вимоги на суму 4 848 839 грн., і обставини справи № 910/13202/16 можуть бути використані під час стягнення залишку заборгованості з відповідача.

За таких обставин, ухвалою від 11.12.2019 задоволено клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги у цій справі в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, справу призначено до розгляду на 15.01.2019 о 12:40.

Станом на 15.01.2019 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

11.02.2014 третя особа як постачальник та відповідач як покупець уклали договір поставки нафтопродуктів (скрапленого газу пропан-бутан) № 08-14 (далі Договір поставки) (а.с. 28-32 т. 1), в п. 1.1 якого погодили, що третя особа зобов'язується постачати та передавати у власність відповідача скраплений газ пропан-бутан, а відповідач - приймати товар і оплачувати його на умовах Договору поставки.

Зі змісту п.п. 1.2, 1.3, 3.1 Договору поставки слідує, що кількість та вартість товару погоджуються сторонами у відповідних Додаткових угодах до Договору поставки, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки оплата здійснюється на підставі рахунка-фактури і додаткової угоди на умовах 100% оплати вартості кожної партії товару не пізніше 30 календарних днів з моменту прибуття товару на станцію призначення, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Згідно з п. 5.5 Договору поставки приймання-передача товару і перехід права власності здійснюється у пункті поставки товару з оформленням відповідного акта приймання-передачі чи видаткової накладної.

З матеріалів справи слідує, що відповідних додаткових угод до Договору поставки сторонами підписано не було, проте на його виконання третя особа поставила, а відповідач прийняв товару на загальну суму 4 868 839,16 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 116 від 12.02.2014 на суму 971 670,70 грн., № 117 від 12.02.2014 на суму 666 892,80 грн., № 125 від 15.02.2014 на суму 971 670,70 грн., № 127 від 16.02.2014 на суму 1 281 324,00 грн., № 130 від 18.02.2014 на суму 977 280,96 грн. за Договором поставки (а.с. 32-36 т. 1).

Факт поставки нафтопродуктів на вказану суму за Договором поставки відповідачем не заперечується.

Водночас матеріали справи не містять доказів оплати (повністю або частково) вказаного товару відповідачем.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки, до яких відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт поставки відповідачу третьою особою за Договором поставки товару на загальну суму 4 868 839,16 грн. та факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті такого товару.

06.03.2014 позивач як фактор та третя особа як клієнт уклали договір факторингу № 4/5Ф (а.с. 122-124 т. 2), за умовами якого третя особа передає позивачу, а позивач приймає усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, наведеними у п.1.2 договору, а саме: право вимагати виконання від відповідача зобов'язань по сплаті заборгованості за поставлений товар, які виникли за Договором поставки, укладеним між третьою особою та відповідачем, і які не оплачені відповідачем на момент укладення цього договору, за що позивач зобов'язався оплатити третій особі суму у розмірі та в порядку, зазначеному у розділі 4 цього договору (4 844 839,16 грн. - примітка суду).

26.11.2015 позивач та третя особа уклали додаткову угоду № 1 до договору факторингу №4/5Ф від 06.03.2014 (а.с. 125 т. 2), в якій вирішили розірвати договір факторингу № 4/5Ф від 06.03.2015.

Однак 17.02.2016 між цими ж сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу №4/5Ф від 06.03.2014 (а.с. 126 т. 2), в якій останні дійшли згоди викласти додаткову угоду № 1 в наступній редакції:

1. Сторони за спільною згодою вирішили розірвати договір факторингу №4/5Ф від 06.03.2014 (далі Договір).

2. З моменту вступу в дію цієї угоди не вважають себе пов'язаними будь-якими правами і зобов'язаннями, що виникли з Договору. Зобов'язання сторін за Договором, зазначеним у п. 1 цієї угоди припиняється з моменту набрання чинності цією угодою.

3. Угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами. .

Водночас 18.03.2016 позивач як фактор та третя особа як клієнт уклали договір факторингу № 1/11Ф (далі Договір факторингу) (а.с. 39-41 т. 1), за умовами якого позивач зобов'язався передати грошові кошти в сумі 1 220 000,00 грн. у розпорядження третьої особи, а третя особа зобов'язалась відступити позивачу своє право грошової вимоги за Договором поставки до відповідача (боржник) в розмірі 4 848 839,16 грн. (вимога).

Відповідно до пункту 1.1.1 Договору факторингу плата за користування третьою особою грошовими коштами встановлюється у розмірі 10 000,00 грн. на місяць та сплачується до десятого числа кожного місяця, що слідує за оплатним.

Пункту 1.2 Договору факторингу встановлено, що позивач передає третій особі грошові кошти у строк до 30.04.2016 шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, вказаний у реквізитах сторін даного договору.

За актом приймання-передачі документів від 18.03.2016 (а.с. 47 т. 1) третя особа передала позивачу відповідний пакет документів, а саме Договір поставки та спірні видаткові накладні.

21.04.2016 на виконання Договору факторингу позивач перерахував третій особі в особі її повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інноваційна фінансова компанія (згідно умов укладеного договору доручення №1/18/04 від 18.04.2016 (а.с. 43-44 т. 1)), грошові кошти за Договором факторингу, що підтверджується платіжним дорученням № 204 від на суму 1 220 000,00 грн. (а.с. 45 т. 1)

Повідомленням № 11/06 від 14.06.2016 (а.с. 26 т. 1) третя особа повідомила відповідача про укладення Договору факторингу, про відступлення за цим договором права вимоги до відповідача на загальну суму 4 848 839,16 грн. та про необхідність сплатити вказану суму протягом п'яти календарних днів з моменту отримання вказаної вимоги на вказаній в ній рахунок позивача.

Зазначену вимогу відповідачем отримано 07.07.2016, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0103252429836 (а.с. 27 т. 1).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що відповідач свого обов'язку по оплаті поставленого за Договором поставки товару у переданій йому за Договором факторингу сумі не виконав, та просить стягнути частину вказаної заборгованості у загальній сумі 91 000 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт поставки відповідачу третьою особою за Договором поставки товару на загальну суму 4 868 839,16 грн. (видаткові накладні № 116 від 12.02.2014 на суму 971 670,70 грн., № 117 від 12.02.2014 на суму 666 892,80 грн., № 125 від 15.02.2014 на суму 971 670,70 грн., № 127 від 16.02.2014 на суму 1 281 324,00 грн., № 130 від 18.02.2014 на суму 977 280,96 грн.) та факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті такого товару.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що загальна сума вказаних накладних становить 4 868 839,16 грн., в той час як за Договором факторингу позивачу було передано право вимоги на суму 4 848 839,16 грн., що на 20 000 грн. менше за загальну суму всіх спірних накладних, проте це не впливає на вирішення спору сторін по суті, адже заявлена позивачем до стягнення сума, є меншою за суму вимоги, передану йому за Договором факторингу.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на недійсність Договору факторингу з тих підстав, що станом на дату його укладення діяв договір факторингу № 4/5Ф від 06.03.2014, адже додаткові угоди № 1 та № 2 до вказаного договору, якими було вирішено його розірвати, підписані неуповноваженими особами, оскільки підписи виконані різними почерком, відсутня печатка, що свідчить про те, що вказаний договір розірваний не був, а є діючим, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції вказані посилання до уваги не прийняв, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Позивач та третя особа, підписавши вищевказані додаткові угоду № 1 від 26.11.2015 та додаткову угоду № 2 від 17.02.2016, дійшли згоди щодо розірвання договору факторингу №4/5Ф від 06.03.2014, що є їх правом та не суперечить приписам чинного законодавства.

Щодо посилань відповідача на те, що вказані додаткові угоди підписані не уповноваженими особами, колегія суддів зазначає, що вказаний факт має бути встановлений в окремому судовому провадженні, в той час як за приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази того, що додаткові угоди № 1 та № 2 до договору факторингу № 4/5Ф визнавались недійсними в установленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Крім того, факт розірвання договору факторингу №4/5Ф від 06.03.2014 також встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/14051/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гренатек до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Капітал , Товариства з обмеженою відповідальністю Нео-Синтезгаз , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інноваційна фінансова компанія та Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк про визнання недійсним договору факторингу №1/11 від 18.03.2016, залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2018, якими також встановлено те, що право грошової вимоги у розмірі 4 848 839,00 грн. за договором поставки № 08-14 від 11.02.2014 існувало у клієнта (ТОВ Нео-Синтезгаз ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Гренатек (боржник) і на момент передачі його за договором факторингу №1/11 від 18.03.2016, вказане право клієнта було чинним і не припиненим у встановленому законом порядку, а відтак, останній згідно зі ст. 319 , ст. 514 ЦК України мав право вчиняти будь-які дії щодо наявного у нього права вимоги до боржника в обсязі 4 848 839,16 грн., зокрема і щодо його передачі іншій особі на підставі договору факторингу №1/11 від 18.03.2016, а договір факторингу №1/11Ф від 18.03.2016, на момент його укладення, не суперечив ч. 1 ст. 514 ЦК України .

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для повторного доведення вищезазначених обставин, що були встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 по справі №910/14051/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та постановою Верховного Суду від 12.06.2018, та на які посилався відповідач у своїх запереченнях проти позову.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

З наявної в матеріалах справи копії Статуту ТОВ Фінансова компанія Фактор Капітал (затверджений Протоколом № 1 від 26.04.2012 рішення Загальних зборів засновників ТОВ Фінансова компанія Фактор Капітал ) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 54-75 т. 1) слідує, що позивач є фінансовою компанією, видом діяльності якого є надання фінансових послуг, що також відображено у його організаційно-правовій формі.

Частиною 1 ст. 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як встановлено вище відповідне повідомлення № 11/06 від 14.06.2016 (а.с. 26 т. 1), яким третя особа повідомила відповідача про укладення Договору факторингу, про відступлення за цим договором права вимоги до відповідача на загальну суму 4 848 839,16 грн. та про необхідність сплатити вказану суму протягом п'яти календарних днів з моменту отримання вказаної вимоги на вказаній в ній рахунок позивача, відповідачем отримано 07.07.2016, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0103252429836 (а.с. 27 т. 1).

Таким чином, відповідач як боржник, отримавши вищевказане повідомлення про необхідність виконання перед фактором грошового зобов'язання, яке містило визначену грошову вимогу, зобов'язаний був в силу ст. 1082 ЦК України здійснити відповідний платіж позивачеві, однак матеріали справи не містять та відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання ним зобов'язань а ні за Договором поставки, а ні за Договором факторингу.

За таких обставин, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 91 000 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Гренатек задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 у справі № 910/13202/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гренатек на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 у справі № 910/13202/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 у справі № 910/13202/16 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13202/16.

Повний текст постанови складено: 21.01.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.І. Буравльов

А.І. Мартюк