Рішення

від 03.07.2018 по справі 914/893/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2018р. Справа №914/893/17

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Палюх Г.І., розглянув у судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі

позивача 1: Міністерства освіти і науки України, м. Київ,

позивача 2: Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів

до відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю " Старий замок", м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю " Мадагаскар-Сервіс", м. Житомир

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фізична особа підприємець Пиріг Зоряна Ярославівна, АДРЕСА_1

про визнання недійсною угоду від 12.08.2008 року про внесення змін до договору оренди від 02.07.2001 № 401, укладену між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ "Старий Замок", якою договір оренди викладено в новій редакції, зі змінами від 17.11.2008 та 17.01.2011, які є невід"ємною його частиною та застосувати наслідки недійсності правочину, зобов"язавши ТзОВ "Старий Замок" повернути Львівському національному університету імені Івана Франка орендоване майно загальною площею 350,6 кв.м. та вартістю 17 961 599,00 грн., як балансоутримувачу, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 3.

Представники сторін:

від прокуратури: Куцик В.Б. - прокурор

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: Цікало В.І. - представник (довіреність № 30/03 р-2 від 30.03.2018р.), Іваночко І.Б.-представник, довіреність №2358-Р від 22.05.2017 року

від відповідача 1: Жуган І.О.- представник, Стефанишин О.Б.-представник

від відповідача 2: Томашівський О.Г.- представник (довіреність № б/н від 22.05.17р.)

третя особа (ТзОВ Мадагаскар-Сервіс ) : Томашівський О.Г.- представник ( довіреність № б/н від 05.06.17р.)

третя особа : не з'явився

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Заступником прокурора Львівської області в інтересах держави в особі позивача 1: Міністерства освіти і науки України, м. Київ, позивача 2: Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів до відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Старий замок , м. Львів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Мадагаскар-Сервіс , м. Житомир, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фізична особа підприємець Пиріг Зоряна Ярославівна, АДРЕСА_1 про визнання недійсним договору оренди № 401 від 02.07.2001 зі змінами від 25.07.2007, 12.08.2008, 17.11.2008 та 17.01.2011, які є невід'ємною його частиною, зобов'язати ТзОВ Старий Замок звільнити та передати Львівському національному університету імені Івана Франка за актом приймання-передачі приміщення загальною площею 350,6 кв.м. та вартістю 554 792 грн., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 3.

Ухвалою суду від 12.05.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.05.2017 року. В судовому засіданні 23.05.17р. розгляд справи відкладався на 13.06.2017р. 13.06.17р. розгляд справи відкладався на 19.06.17 р. 19.06.17 р. розгляд справи відкладався на 26.06.17 р.

22.06.17р. за вх. № 2751/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області від прокуратури Львівської області надійшла заява про зміну предмета позову у справі, відповідно до якої просить визнати недійсною Угоду від 12.08.2008 року про внесення змін до Договору оренди від 02.07.2001 № 401, укладену між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ "Старий Замок", якою договір оренди викладено у новій редакції, зі змінами від 17.11.2008 та 17.01.2011, які є невід'ємною його частиною; застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язавши ТзОВ "Старий Замок" повернути Львівському національному університету імені орендоване майно загальною площею 350, 6 кв. м. та вартістю 554 792 грн., як балансоутримувачу, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника,3.

Позивач 1 в судове засідання не з'явився; ним подано в канцелярію Господарського суду Львівської області пояснення, відповідно до яких позовні вимоги заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ та Львівського національного університету імені, м. Львів, Міністерство освіти і науки України підтримує та просить задоволити повністю.

Ухвалою від 04.07.2017 року провадження у справі зупинено та призначено судову товарознавчу експертизу.

01.03.2018 року за вх. № 162 із Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №3911.

01.03.2018 року із супровідним листом експерта до суду повернулися матеріали справи №914/893/17 із висновком № 3911.

Ухвалою суду від 06.03.18р. поновлено провадження у справі та призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами нової редакції Господарського процесуального кодексу України на 02.04.18р., 02.04.18р. на 25.04.18р., 25.04.18р. на 14.05.18р.

Ухвалою суду від 14.05.18р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.06.18 р. 05.06.18р. розгляд справи відкладено на 03.07.18 р.

Прокурор в судове засідання 03.07.2018р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов.

Позивач 1 явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Представники Позивача 2 в судове засідання з'явилися, позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача 1 в судове засідання з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач 2 у судове засідання з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Мадагаскар-Сервіс явку повноважного представника забезпечила, проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа - Фізична особа - підприємець Пиріг Зоряна Ярославівна не з'явилася, 19.06.2017 року подано відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ СТОРІН:

Аргументи прокурора та позивачів .

Прокурор стверджує, що підписання між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Старий Замок 12.08.2008 року Угоди про внесення змін до договору оренди від 02.07.2001 року №401 (із урахуванням змін від 25.07.2007), у зв'язку із внесенням 27.06.2004 року змін до Закону України Про оренду державного та комунального майна , за своєю правовою сутністю не має властивостей (ознак) зміни договору, а є викладенням договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, у новій редакції. З позиції прокурора приналежність Угоди від 12.08.2008 року до нового договору підтверджується, зокрема, актом приймання-передачі нерухомого державного майна, загальною площею 350,6 кв.м. за адресою: м. Львів, вул.Коперника, 3 від 12.08.2008 року №б/н/2008, яким вказане нерухоме майно передано від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Старий Замок , що чинним законодавством України передбачено лише при укладенні нового договору або переукладенні діючого, однак не при внесенні змін до існуючого, коли сторона таким майном фактично користується і потреба у його новому переданні відсутня. Ще одним підтвердженням того, що Угода від 12.08.2008 є новим зобов'язанням є також те, що при внесенні наступних змін від 17.11.2008 та від 17.01.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Старий Замок відповідні акти вже не складалися. Відтак акт приймання-передачі від 12.08.2008 року №б/н/2008 є юридичним фактом, який підтверджує переукладення договору, а не внесення змін до існуючого.

Прокурор також наголошує, що Угода від 12.08.2008 у момент її укладення не відповідала встановленим на той період правилам чинного законодавства України та містить грубі його порушення.

Згідно ст. 15-1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , у редакції від 04.06.2008, встановлена заборона на продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних і закладів охорони здоров'я, однак сторони, всупереч вказаній нормі, у п. 1.2 Угоди від 12.08.2008 передбачили, що майно передається в оренду з метою розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Також в порушення ст. 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції від 20.06.2007) сторонами укладено Угоду від 12.08.2008 без проведення оцінки об'єкта оренди, яка повинна здійснюватися в обов'язковому порядку за методикою затвердженою Кабінетом Міністрів України напередодні укладення такого договору.

Крім того, згідно із висновком експерта № 3911 від 27.02.2018 року, ринкова вартість приміщення загальною площею 350,6 м.кв., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника,3, станом на час проведення дослідження становить 17 961 599 грн.

Допущені сторонами порушення законодавства України при укладенні Угоди від 12.08.2008 відповідно до ст. 215 ЦК України є прямою підставою для визнання його недійсним через недодержання сторонами в момент вчинення правочину встановлених вимог, зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України де вказано, що зміст правочину не може суперечити нормам цього кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Позивач-2, підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, в повному обсязі та додає, що відповідно до договору оренди від 12.08.2008 року (абз. 4 п. 1.1) вартість орендованого майна визначена відповідно до звіту про оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності станом на 31.01.2001 р. і становить 554792,00.грн., тобто оцінка вказаного майна станом на дату укладення Угоди від 12.08.2008 не проводилась близько семи років. Водночас відповідно до експертного висновку від 12.04.2018 року про вартість займаних Товариством з обмеженою відповідальністю Старий Замок нежитлових приміщень визначено, що їх реальна вартість станом на 12.08.2008 року становила 10 406 000 грн. Це свідчить про недоотримання Львівським національним університетом імені Івана Франка, як балансоутримувачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області, як орендодавцем, реальної орендної плати за користуванням нерухомим майном, а відтак призводить до порушення законних прав та інтересів Університету через недотримання сторонами на момент укладення Угоди від 12.08.2008 вимог ст. 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції від 20.06.2007).

Позивач-2 також вказав, що згідно рішення Львівського облвиконкому №3993 від 22.11.1988 будівля за адресою: м.Львів, вул. Коперника, 3 віднесена до пам'яток архітектури місцевого значення, у зв'язку із чим сторони перед укладенням Угоди від 12.08.2008 року відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини зобов'язані були отримати погодження від органів охорони культурної спадщини. Однак, як вбачається із листа Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 23.06.2017 року, наданого на запит Львівського національного університету імені Івана Франка від 14.04.2017 року, вимога Закону України Про охорону культурної спадщини недотримана, оскільки інформація щодо одержання сторонами погодження на передачу в оренду приміщення за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 3 перед укладенням Угоди від 12.08.2008 відсутня.

Аргументи відповідача - 1 .

Відповідачем подано відзив на позов, в якому він заперечує позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне. 12.08.2008 року, враховуючи звернення орендаря, було внесено зміни до договору оренди в частині терміну дії договору оренди, а саме: договір діє до 12.08.2012 року включно. 17.11.2008 року, враховуючи звернення орендаря, було внесено зміни до договору оренди в частині терміну дії договору оренди, а саме: договір оренди діє до 12.08.2015 року.

17.01.2011 року, враховуючи звернення орендаря, були внесені останні зміни до договору оренди в частині зміни терміну дії договору оренди (термін дії по 11.08.2025 року) та зміни мети використання, а саме розміщення кафе-бару, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

На момент підписання останніх змін до договору оренди (17.01.2011 року) була чинною редакція статті 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна , а саме: оцінка об єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об єкта оренди передує укладенню договору оренди.

21.04.2011 року були внесенні зміни, які набрали чинності 24.05.2011 року до Закону України Про оренду державного та комунального майна в тому числі і до ст..11, а саме: оцінка об єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об єкта проводилася більше як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об єкта оренди.

Відповідач - 1 стверджує, що, передача в оренду частини приміщення навчального закладу не веде до перепрофілювання або використання об єкта освіти не за призначенням. В законі немає обмежень щодо мети використання зданих в оренду приміщень. Крім того, при укладенні договору оренди приміщення загальною площею 350,6 кв.м. передавалося в оренду з метою використання під їдальню, а станом на даний час використовується з метою розміщення кафе-бару, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи. Отже, договір оренди, як на момент укладення так і станом на сьогодні не суперечить вимогам ч.5 ст.63 Закону України Про освіту і ст..15-2 Закону України про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

Щодо проведення перевірок стану використання орендованого майна та виконання істотних умов договору оренди від 02.07.2001 року №401, укладеного з ТзОВ Старий замок , то було виявлено деякі порушення, що зазначені в Акті №12 від 25.07.2007 року, які в місячний термін були усунуті. В результаті проведеного позапланового контролю на виконання наказу регіонального відділення ФДМ по Львівській області від 11.10.2016 року №01534, встановлено, що орендарем в цілому виконувалися істотні умови даного договору оренди.

Аргументи відповідача - 2

Відповідач-2 проти позову заперечив, зазначаючи, що відповідно до положень ст. 121 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 2 ГПК України та ч. 1 ст. 1 Закону України Про Фонд державного майна України стверджує, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, відповідно до закону, реалізовує державну політику на місцевому рівні щодо приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна та управління об'єктами державної власності. Відтак вбачається, що заступник прокурора Львівської області неправильно визначив орган, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади на реалізацію державної політики у сфері оренди державного майна, адже Міністерство освіти та науки України та Львівський національний університет імені Івана Франка не є сторонами оспорюваної угоди.

Крім цього, на переконання відповідача-2 прокурором не обґрунтовано порушень інтересів держави в позовній заяві як це вимагається ч. 2, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , адже нагальна необхідність використання приміщень за призначенням у навчальному процесі може порушувати лише інтереси господарюючого суб'єкта - Львівського національного університету імені Івана Франка, але ніяк не держави. На переконання відповідача-2 і інтереси позивача-2 також не порушуються, оскільки в оспорюваних приміщеннях завжди була їдальня і відповідно по сьогоднішній день не існує нецільового використання приміщення.

Відповідач-2, посилаючись на зміст п.1.1 Договору від 02.07.2001року за №401, п. 1. 1. Угоди про внесення змін від 25.07.2007 року та п. 1.1. Угоди про внесення змін від 12.08.2008 року, стверджує, що заміни зобов'язання між тими ж сторонами (новація) Угода про внесення змін від 12.08.2008 не містить, оскільки не змінився предмет, а відповідно до ст. 604 ЦК України зобов'язання є новим, якщо воно виникає між тими самими сторонами, але з іншим предметом та умовами, тобто домовленість пов'язана зі зміною виду договору. За змістом договори від 02.07.2001 року №401, 25.07.2007 року №12 та 12.08.2008 №б/н містять одне і те ж зобов'язання направлене на передачу в строкове платне користування майна - вбудовані нежитлові приміщення площею 350,6 м.кв. відповідно оскаржувана Угода про внесення змін від 12.08.2008р. жодним чином не містить факту припинення первісного зобов'язання шляхом заміни новим зобов'язанням і є лише проміжною угодою про внесення змін до договору оренди від 02.07.2001 року №401 (зі змінами від 25.07.2007). Отже, Угода від 12.8.2008 №б/н не передбачала укладення між тими ж сторонами нового зобов'язання і первинне зобов'язання за договором оренди від 02.07.2001 року №401 залишилося в силі без зміни та заміни.

Відповідач-2 заперечив щодо посилання позивача, що акт приймання-передачі нерухомого майна від 12.08.2008 року №б/н підтверджує переукладення договору. На думку відповідача-2 акт приймання-передачі підтверджує внесення змін до договору від 02.07.2001 №401, а не створення нового зобов'язання та є свідченням огляду сторонами майна на предмет можливого пошкодження, суттєвого зношення, що могло б стати причиною спору між ними. Відтак сторони, послуговуючись принципом свободи договору, що передбачений ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України, вирішили, окрім Договору від 12.08.2008 №б/н, скласти акт приймання-передання, в якому зафіксували важливі для себе деталі щодо майна.

У акті приймання-передавання чітко вказано, що передача вищезгаданого майна проводиться на підставі Договору оренди від 02.07.2001 року №401 (із змінами від 25.07.2007 №12 та від 12.08.2008). Отже сторонами визначено, що саме за Договором від 02.07.2001 №401, відбулась фактична передача майна з власності Орендодавця у власність Орендаря, а інші договори лише вносять зміни до цього первинного договору.

На переконання відповідача-2 посилання позивачів на ту обставину, що договір від 12.08.2008 №б/н підлягає визнанню недійсним через невідповідність вимогам ст. 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна не можна брати до уваги, адже при його укладенні така не мала проводитися. При укладенні договору оренди №401 від 02.07.2001 оцінка майна здійснювалась відповідно до вимог чинного законодавства і на момент вказаних змін стаття 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна діяла у такій редакції Оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди вказане засвідчує той факт, що на дату внесення останніх змін (17.01.2011) до оспорюваного договору правових підстав для оцінки майна не було. Норма про необхідність проведення оцінки майна при пролонгації договору внесена згідно із Законом №3269-VI від 21.04.2011р. і набрала чинності 24.05.2011р. після внесення останніх змін в оскаржуваний Договір №401.

Відповідач-2 зазначає, що ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів заборонено продаж алкогольних напоїв у приміщеннях та на території навчальних закладів, а оспорюваний об'єкт не вважається приміщенням та/або територією навчального закладу, оскільки має окремий вхід з вул. Коперника, 3, що підтверджено довідкою Львівського Державного фінансово-економічного інституту №340 від 27.12.2001 р. Також відповідач-2 зазначив, що в приміщенні їдальні за адресою: м.Львів, вул.Коперника, 3 не здійснюється продаж алкогольних напоїв доказом чого є заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю Мадагаскар Сервіс з доданими документами про анулювання з вересня 2016 року ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Необґрунтованою та незаконною, на думку відповідача-2, є вимога позивача про повернення майна Львівському національному університету імені Івана Франка з застосуванням наслідків недійсності правочину від 12.08.2008 №б/н, адже за оспорюваною угодою балансоутримувач не передавав майно Орендарю і не є стороною договору тому не може заявляти такої вимоги.

Як вказує відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю Старий Замок на законних підставах володіє оспорюваним майном, не порушує інтересів держави, тому вимога про передання майна університету суперечить ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу до Конвенції та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції , яка спирається на справедливу рівновагу між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право власності й інтересами особи.

На думку відповідача-2, твердження позивача-2 про непогодження відповідачем-2 питання про передачу майна в оренду з Управлінням охорони історичного середовища є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. У відповідності з чинним законодавством Товариство з обмеженою відповідальністю Старий Замок з Управлінням охорони історичного середовища було укладено Охоронний договір №34/08 від 15.02.2008р. для укладення якого виготовлялася необхідна документація. Зокрема, Управління охорони історичного середовища п. 5.1 Охоронного договору погодило використання нежитлових приміщень першого поверху площею 350 кв.м. в адміністративному будинку ХХ ст. на вул. Коперника, 3 у м. Львові для кафе-бару.

Відповідач-2 також стверджує, про пропуск позивачем терміну позовної давності зазначаючи, що її перебіг відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, відтак сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Враховуючи, що спірний договір було укладено 12.08.2008 року відтак трирічний строк позовної давності почав свій перебіг з вказаної дати і сплив 12.08.2011 року.

Відповідач-2 також зазначає, що прокурором порушено вимоги ч. 4 ст. 22 ГПК України через одночасну заміну предмета і підстав позову. Так, як вказується відповідачем-2, прокурором подано заяву про зміну предмета позову у справі №914/893/17, яка містить і зміну предмета позову (Угода про внесення змін від 12.08.2008 р.) і зміну підстав (новація договору), що засвідчує факт одночасності у зміні як предмету, так і підстав. Відтак, на думку відповідача-2 підстава у вигляді посилання на новацію не є доповненням підстав, а слугує основою, ключовою підставою для визнання Угоди про внесення змін новим договором та відповідно оспорювати як новий договір.

Аргументи третьої особи - Фізичної особи - підприємця Пиріг Зоряни Ярославівни.

На адресу суду надійшов відзив від ФОП Пиріг З.Я, де зазначено, що умови договору суборенди виконуються належним чином, порушення відсутні. За період здійснення діяльності жодних зауважень щодо господарської діяльності ФОП Пиріг З.Я. не виикало ні у ТОВ Старий замок , ні у РВ ФДМУ по Львівській області, ні у балансоутримувача. В орендованих приміщеннях торгівля товарами підакцизної групи не ведеться, умови договорів сторонами виконуються належним чином. Підстав для визнання їх недійсними - немає. ФОП Пиріг З.Я. є добросовісним користувачем об єкта оренди та використовує орендоване майно за призначенням, визначеним договором оренди та суборенди в якості їдальні (кафе-бару).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

02.07.2001 року між Львівським державним фінансово-економічним інститутом та ТзОВ Старий Замок укладено договір оренди № 401 окремого індивідуально визначеного нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Коперника,3, загальною площею 350,6 м.кв., який 27.09.2001 року погоджений Регіональним відділенням фонду державного майна України у Львівській області (надалі - договір оренди № 401 від 02.07.2001 року).

Майно відповідно до п. 1.1 договору оренди № 401 від 02.07.2001 року передається в оренду з метою використання під їдальню, та відповідно до п. 10.1 строком на 3 роки 6 місяців, а саме з 02.07.2001 р по 01.01.2005 р. Відповідно до Акту приймання-передачі приміщення в оренду майно передано 02.07.2001 року. Згідно акту оцінки станом на 31.03.2001 вартість майна за адресою: м. Львів, вул. Коперника,3 становить 554 792 грн.

Вказаний договір оренди № 401 від 02.07.2001 року на підставі ст. 764 ЦК України пролонговано на той самий строк, а саме на 3 роки 6 місяців (постанова Вищого господарського суду України від 15.11.2005 року у справі № 1/135-20/51).

25.07.2007 р. Регіональне відділення фонду державного майна України у Львівській області та ТзОВ Старий Замок уклали угоду №12 про внесення змін до договору оренди від 2 липня 2001 року № 401. Відповідно до п. 1 Орендодавець передає Орендарю окреме індивідуально визначене нерухоме державне майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 350,6 м.кв. за адресою: м. Львів, вул. Коперника,3 вартістю 554 792 грн. (відповідно до акту оцінки станом на 31.03.2001) з метою розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи, терміном на 2 роки та 364 дні з 25.07.2007 до 23.07.2010.

12.08.2008 року Регіональне відділення фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ Старий Замок уклали угоду про внесення змін до договору оренди від 02.07.2001 року № 401 та виклали договір оренди від 02.07.2001 року № 401 у новій редакції (надалі - договір оренди від 12.08.2018 року), враховуючи внесені зміни від 29 червня 2004 року до Закону України Про оренду державного та комунального майна , згідно яких державні підприємства, установи та організації можуть виступати орендодавцями нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство, установу, організацію.

Відповідно до п.1.1. договору, що викладений у новій редакції від 12.08.2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна по Львівській області передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю Старий Замок приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 350,6 м.кв., які розміщені на 1 поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. Коперника,3, що перебуває на балансі Львівської державної фінансової академії. Вартість зазначеного орендованого майна визначена відповідно до звіту про оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2001 р., становить 554 792 грн.

Пунктом 1.2. договору, що викладений у новій редакції від 12.08.2018 року передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Згідно із пунктом 10.1 договору, що викладений у новій редакції від 12.08.2018 року договір діє з моменту його нотаріального укладення протягом чотирьох років з 12.08.2008 року по 12 серпня 2012 року включно.

Відповідно до пункту 2.1. договору, що викладений у новій редакції від 12.08.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Старий Замок вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.

Крім цього, пунктом 7.1 договору, що викладений у новій редакції від 12.08.2018 року, встановлений обов'язок Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області, як орендодавця, передати майно в оренду за актом приймання-передавання Товариству з обмеженою відповідальністю Старий Замок (орендарю).

Як встановлено судом та не заперечується жодною із сторін, акт приймання-передавання нерухомого державного майна, загальною площею 350,6 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Коперника,3, від 12.08.2008 р. складено та підписано Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Старий Замок . Відповідно до цього акту приймання-передавання Регіональне відділення Фонду державного майна по Львівській області передає майно Товариству з обмеженою відповідальністю Старий Замок .

Цей договір посвідчений Холявкою В. Я., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 12.08.2008 року за реєстровим № 3731.

Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів міститься наступна інформація щодо договору, що викладений у новій редакції від 12.08.2018 року:

номер правочину: 3074716; найменування правочину: договір оренди; тип документа: основний документ правочину; дата нотаріального посвідчення: 12.08.2008; предмет правочину: реєстраційний № об'єкту у РПВН:23478689, нежитлові приміщення загальною пл. - 4728,3 кв.м., адреса: Львівська обл., м. Львів, вулиця Коперника М., будинок 3, опис майна: вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 350,6 кв.м., які розміщені на І поверсі; орендодавець: Регіональне відділення Фонду державного майна по Львівській області, ЄДРПОУ: 20823070, адреса: Львівська обл., м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3; орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю Старий Замок , ЄДРПОУ: 2078018, адреса: Львівська обл., м. Львів, вулиця Коперніка, 3 та ін.

17.01.2011 р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ Старий Замок був укладений договір про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.07.2001 року №401 (із змінами). Відповідно до внесених змін п. 1.2. договору оренди від 02.07.2001 року №401 викладено у новій редакції: Майно передається в оренду з метою розміщення кафе-бару, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи . Пунктом 10.1 визначено, що договір діє з моменту його нотаріального посвідчення протягом 17 років з 12.08.2008 до 11.08.2025 року .

Цей договір посвідчений Холявкою В. Я., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 17.01.2011 р. за реєстровим № 42.

Як вбачається з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю Старий Замок (орендарем) за погодженням з Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області (орендодавцем) (лист від 25.01.2014 3 11/03-00600) укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю Мадагаскар-Сервіс договір суборенди б/н від 25.01.2014 р. індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності. Вказаним договором відповідно до пункту 1.1. в суборенду передається майно, а саме: вбудовані нежитлові приміщення, позначені в технічній документації числами від 10 по 11 та від 26 по 29 загальною площею 116,7 кв.м., які розміщені на першому поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. Коперника,3. Вартість зазначеного суборендованого майна визначена відповідно до звіту про оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2001 р. становить 184 666,91 грн. Пунктом 1.3. договору суборенди визначено, що майно передається в суборенду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи. Відповідно до пункту 10.1 договору суборенди Цей договір укладено строком на два роки і одинадцять місяців, що діє з 25 січня 2014 року до 24 грудня 2016 року .

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю Старий Замок (орендарем) за погодженням з Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області (орендодавцем) (лист від 17.02.2014 3 11/03-00982) укладено із Фізичною особою підприємцем Пиріг Зоряна Ярославівна договір суборенди № б/н від 10.02.2014 р. індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності. Відповідно до пункту 1.1. в суборенду передається майно, а саме: вбудовані нежитлові приміщення, позначені в технічній документації числами від 7 по 9 та від 12 по 25 загальною площею 233,9 кв.м., які розміщені на першому поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. Коперника,3. Вартість зазначеного суборендованого майна визначена відповідно до звіту про оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2001 р. становить 370 725, 07 грн. Пунктом 1.3. договору суборенди визначено, що майно передається в суборенду з метою розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи. Відповідно до пункту 10.1 договору суборенди Цей договір укладено строком на два роки і одинадцять місяців, що діє з 10 лютого 2014 року до 09 січня 2017 року .

З матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. за № 412-р Про реорганізацію Львівської державної фінансової академії прийнято рішення реорганізувати Львівську державну фінансову академію через її приєднання до Львівського національного університету імені Івана Франка, про що державним реєстратором Львівського міського управління юстиції внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (№ запису 14151120013001229). 09.07.2015 р. Міністерством освіти і науки України видано наказ за №725 Про реорганізацію Львівської державної фінансової академії . Львівський національний університет імені Івана Франка набув статус правонаступника припиненої Львівської державної фінансової академії.

Згідно із Передавальним актом, що затверджений заступником Міністра освіти і науки України - керівником апарату Дерев'янко О. В., Львівський національний університет імені Івана Франка отримав на баланс нерухоме майно від Львівської державної фінансової академії. Частина нерухомого майна Львівської державної фінансової академії передана в оренду Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області, який виступає Орендодавцем відповідно до укладених договорів оренди.

Як встановлено судом відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові приміщення за адресою м. Львів, вул. Коперника, 3 знаходиться у господарському віданні Львівського національного університету імені Івана Франка та належать до державної форми власності (інформаційна довідка сформована 13.04.2016 року приватним нотаріусом Голубенко Н. І.).

Згідно із пунктами 2.1, 2.3, 12.1 Статуту Львівського національного університету імені Івана Франка, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 15.09.2015 року № 935, засновником університету є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки та є суб'єктом управління об'єктами державної власності, що належать університету, а майно університету належить йому на праві господарського відання. Тобто, Міністерство освіти і науки України є уповноваженим органом управління об'єктами державної власності, Львівський національний університет імені Івана Франка виступає як уповноважена особа власника державного майна на праві господарського відання - балансоутримувач.

Львівський національний університет імені Івана Франка, після прийняття майна Львівської державної фінансової академії на баланс, провів перевірку стану використання нежитлових приміщень колишньої Львівської державної фінансової академії орендарями на підставі попередньо укладених договорів оренди. Як вбачається з матеріалів справи, наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка від 27.10.2015 р. № 0-155, була створена комісія для перевірки стану, напрямів та ефективності використання майна відповідно до умов укладених договорів оренди, а також здійснення контролю за станом використання майна шляхом візуального обстеження, відповідно до умов укладених договорів оренди та Закону України Про оренду державного та комунального майна . В тому числі перевірці, яка була проведена 21.01.2016 року, підлягав об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 3, який переданий у оренду ТзОВ Старий Замок на підставі договору оренди.

Про результати роботи комісії Львівський національний університет імені Івана Франка листом від 06.07.2016 року проінформував Міністерство освіти і науки України, як уповноважений орган управління нерухомим майном, яке передане Університету на праві господарського відання, про виявлені порушення істотних умов договору оренди від 02.07.2001 року № 401 із наступними змінами та чинного законодавства України, зокрема орендовані приміщення використовуються не за цільовим призначенням, здійснюється продаж товарів підакцизної групи, оцінка орендованого майна проведена лише у 2001 році.

04.08.2016 року Міністерство освіти і науки України листом №1/11-10667 звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області та до ТзОВ Старий Замок із вимогою про розірвання договору оренди від 02.07.2001 року № 401 із наступними змінами . 30.09.2016 року Міністерство освіти і науки України листом №14-107-16 повторно зверталося до Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області та до ТОВ Старий Замок із вимогою про розірвання договору оренди від 02.07.2001 року № 401 із наступними змінами.

Регіональне відділення фонду державного майна України по Львівській області, як орендодавець, створило комісію для перевірки виконання умов договору та обстеження орендованого майна, за адресою: м. Львів, вул. Коперника,3. За результатами перевірки Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області складено звіт від 12.10.2016 року, про відсутність порушень. На вказаний звіт Львівський національний університет імені Івана Франка подав письмові зауваження до звіту від 12.10.2016 року.

Заступник прокурора Львівської області звернувся до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Львівського національного університету імені Івана Франка про визнання договору оренди від 12.08.2008 року недійсним з підстав невідповідності його чинному законодавству України.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Пред'явлення заступником прокурора Львівської області даної позовної заяви в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, як органу, уповноваженого управляти об'єктами державної власності у сфері освіти і науки майна та Львівський національний університет імені Івана Франка, суб'єкта, що входить до сфери управління органу, який здійснює управління державним майном, викликано винятково захистом порушених інтересів держави та здійснюється відповідно до ст. 131-1 Конституції України, оскільки, відповідно до вказаних положень Конституції та ст.ст. 23, 24 Закону України Про прокуратуру , однією із функцій, що покладаються на прокуратуру України, є представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 визначено, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

Згідно до ч.1 ст. 4 Закону України Про управління об'єктами державної власності одним із суб'єктів управління об'єктами державної власності є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи. Міністерство освіти і науки України здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (підпункт 89 п.4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 630).

Згідно із п.п.11, 31, 32 ч.1 ст. 6 Закону України Про управління об'єктами державної власності до повноважень міністерств як уповноважених органів управління, серед іншого, належать: ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; контролюють виконання орендарями інвестиційних і технічних програм розвитку орендованих об'єктів державної власності, якщо такі передбачені договором оренди; організовують контроль за використанням орендованого державного майна тощо. З врахуванням зазначено в інтересах Міністерства освіти і науки України як органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах звернувся заступник прокурора у Львівській області.

Крім зазначеного, згідно із ст. 70 Закону України Про вищу освіту майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання.

Львівський національний університет імені Івана Франка є суб'єктом, що входить до сфери управління органу, який здійснює управління державним майном і відповідно до ст. 70 Закону України Про вищу освіту володіє майном на праві господарського відання.

Згідно до п.1.1. Статуту Львівського національного університету імені Івана Франка, затвердженого Міністерством освіти і науки України від 15.09.2015 року, Львівський національний університет імені Івана Франка підпорядкований центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки України. Засновником Університету є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки (п.2.1. Статуту). Згідно із п.п.2.2. та 2.3. Статуту Університету Засновник є суб'єктом управління Університетом та суб'єктом управління об'єктами права державної власності, що належать Університету.

Встановлено, що Міністерством освіти і науки України та Львівським національним університетом імені Івана Франка позовні заяви про визнання недійсним договір оренди від 12.08.2008 року не подавались, що свідчить про нездійснення зазначеним органом захисту інтересів держави.

Пред'являючи позов в інтересах вказаного органу, заступником прокурора Львівської області основною метою є захист інтересів держави для забезпечення належного використання нерухомого майна закладу освіти в освітніх цілях .

Враховуючи те, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно до п.2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором).

Крім того, вимога про визнання недійсним договору оренди може бути пред'явлена не лише в інтересах сторін цього договору, але й ? інших заінтересованих осіб.

Згідно ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний судом недійсним якщо одна із його сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.08.2008 року встановлено виконання орендарем на користь Балансоутримувача цілого ряду обов'язків (п.п. 3.6., 4.1., 5.2., 5.5., 5.9., 5.10. Договору), а також окремо передбачено права Балансоутримувача за договором (Розділ 8 Договору). Львівський національний університет імені Івана Франка, як Балансоутримувач, належить до іншої заінтересованої особи, яка заперечує дійсність правочину.

Тому, в даному випадку на виконання вищевказаних вимог законодавства України заступник прокурора Львівської області діє згідно п. 2 ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , а саме: звертається до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, як органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах та Львівський національний університет імені Івана Франка.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що до даних правовідносин слід застосувати позовну давність.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право через суд.

Початок перебігу позовної давності за вимогою про визнання недійсним Договору оренди, укладеного 12.08.2008 року, не пов'язаний із моментом вчинення цього правочину, як стверджує відповідач-2.

Згідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Це загальне правило застосовується зокрема до вимог про визнання правочинів недійсними з підстав, передбачених ст. 203 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих доказів порушення з боку ТзОВ Старий Замок істотних умов договору оренди від 02.07.2001 року № 401 із наступними змінами виявлено у процесі проведення перевірки комісією Львівського національного університету імені Івана Франка, після прийняття майна Львівської державної фінансової академії на баланс Львівського національного університету імені Івана Франка. Комісією встановлено і зафіксовано письмово та за допомогою фотофіксації, що орендар всупереч чинному законодавству та умовам договору використовує орендоване приміщення не за цільовим призначенням, оскільки здійснюється продаж алкогольних напоїв (товарів підакцизної групи) у навчальному закладі, а це, відповідно до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 08.02.2012 року № 136 Про заборону продажу та вживання алкогольних напоїв, тютюнових виробів у навчальних закладах , категорично заборонено у приміщеннях та на території навчального закладу. Крім цього, комісією встановлено що станом на укладення Договору оренди, укладеного 12.08.2008 року не було проведено оцінки нерухомого майна, що є порушенням чинного законодавства України.

Відтак, з урахуванням наведеного вище, позивачу-2 стало відомо про порушення його прав балансоутримувача 21 січня 2016 року, коли представники Університету проводили огляд нерухомого майна за використанням орендованого майна та виконанням істотних умов договору оренди. Водночас, Міністерству освіти і науки України, позивачу-1, про вказані порушення стало відомо 06.07.2016 року, що повідомлено листом Львівського національного університету імені Івана Франка від 06.07.2016 № 3191-А.

За змістом ст.11 ЦК України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статей 626 - 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, у відповідності до положень ч.1, ч.2 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору являється визнання недійсним договору оренди, укладеного 12.08.2008 року з тих підстав, що вказаний договір порушує права та інтереси позивачів та суперечить положенням чинного законодавства України.

Як уже встановлено судом, 12 серпня 2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області з однієї сторони (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Старий замок з іншої сторони (Орендар) було укладено Угоду про внесення змін до договору оренди від 02.07.2001 року № 401, якою Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності викладено в новій редакції.

Угода про внесення змін до договору оренди від 12 серпня 2008 року за своїм змістом (правовою природою) є укладенням нового договору. Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою його сторін; згідно із ч.1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Відтак, особа, яка не є стороною договору не може вносити до нього змін, такі зміни допускаються лише між сторонами договору і лише щодо його умов, а не складу сторін.

Встановлено, що сторонами договору оренди № 401 від 2 липня 2001 року, були Львівський державний фінансово-економічний інститут з однієї сторони (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю Старий замок з іншої сторони (орендар). 12 серпня 2008 року договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна був викладений у новій редакції іншим орендодавцем (іншою стороною договору) ? Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області.

Відповідно до п.10.3. договору оренди № 401 від 2 липня 2001 року зміни і доповнення до цього Договору допускаються за взаємною згодою сторін. Однак, 12 серпня 2008 року замість Львівського державного фінансово-економічного інституту як орендодавця договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна був укладений іншим орендодавцем (іншою стороною договору) ? Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, що не допускає можливість внесення змін до договору № 401 від 2 липня 2001 року.

Як встановлено судом, 12 серпня 2008 року відповідно до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна відбулося передання державного окремого індивідуально визначеного майна - вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 350,6 м. кв., які розміщені на першому поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 3, від нового орендодавця ? Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю Старий Замок на підставі акту № б/н/2008 від 12 серпня 2008 року приймання-передавання нерухомого державного майна, загальною площею 350,6 м. кв. за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 3, що є невід'ємною частиною (додатком) договору оренди від 12 серпня 2008 року.

Судом встановлено з наведеної інформації у Витязі з Державного реєстру правочинів № 6750094 від 17.11.2008 року, в якому зазначено що 12.08.2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Старий замок укладено договір оренди , а не договір про внесення до нього змін.

Згідно п.10.1 договору оренди від 12 серпня 2008 року (в редакції від 17 січня 2011 року) цей договір діє з моменту його нотаріального посвідчення протягом сімнадцяти років з 12 серпня 2008 року по 11 серпня 2025 року включно. Вказаним положення договору сторони договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна підтвердили, що 12 серпня 2008 року відбулося укладення нового договору, а не внесення змін до попереднього.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України (18 вересня 2013 року справа № 6-63 цс13), досліджуючи договори, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки . Відтак, незалежно від назви договору, суди повинні встановлювати його справжню правову природу. Отже, договір оренди укладений 12 серпня 2008 року за своєю правовою природою є не внесенням змін до попереднього договору, а укладенням нового (іншого) договору.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, принцип свободи договору, серед іншого, передбачає свободу у визначенні його умов.

Акт приймання-передавання об'єкта оренди не належить до умов договору оренди, що визначаються на етапі його укладення, а є документом, який підтверджує належне виконання уже діючого договору.

Натомість, згідно ч.1 ст. 795 ЦК України передавання наймачеві окремої частини будівлі оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Це означає, що закон пов'язує початок дії укладеного договору оренди з моментом підписання акта приймання-передавання.

Положення ч.1 ст. 795 ЦК України містять норму щодо обов'язковості оформлення передавання приміщення актом приймання-передавання при укладенні договору найму.

У статті 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна у редакції від 20.06.2007 року вказано, що укладенню договору оренди передує оцінка об'єкта оренди, яка здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України; однак, сторонами укладено договір оренди від 12 серпня 2008 року без проведення такої оцінки, що є порушенням діючого на той час законодавства України; згідно із п.8 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 4 жовтня 1995 року (в редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди від 12 серпня 2008 року) у разі оренди нерухомого майна розмір річної орендної плати визначається із урахуванням вартості орендованого приміщення, яке є частиною будівлі та вартості будівлі (споруди) в цілому шляхом проведення незалежної оцінки.

Відповідно до п.1.1. Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.08.2008 року вартість орендованого майна визначена відповідно до звіту про оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2001 року, і становить 554792, 00 (п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто дві) грн.

Згідно п.3.6. Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.08.2008 року орендна плата за цим договором перераховується у розмірі 50 % на рахунок Балансоутримувача.

Згідно з висновком експерта про вартість майна від 12.04.2018 року ринкова вартість нежитлових приміщень загальною площею 350,6 кв.м. за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Коперника, 3 станом на 12.08.2008 року (день укладення договору оренди нежитлових приміщень) складає 10 406 000 (десять мільйонів чотириста шість тисяч) грн.

Таким чином, недотримання вимог закону про обов'язкову оцінку вартості об'єкта оренди на момент укладення нового договору оренди 12.08.2008 року, порушило право позивача-2 на отримання законного розміру орендних платежів, які підлягають перерахуванню на рахунок Балансоутримувача.

Щодо аргументації відносно порушення умов продажу алкогольних напоїв встановлених законом у приміщеннях та на території навчального закладу.

Наведене відповідачем 2 рішення (постанова) Вищого господарського суду України не стосується спірних правовідносин і не може бути взята до уваги судом.

Оскільки, із змісту постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2005 року у справі № 26/234а, судами встановлено, що територія кафе ТОВ Дімекс не є територією навчального закладу, оскільки земельна ділянка, на якій воно розташоване, була передана за договором оренди орендарю. Крім того, судом було встановлено відсутність доказів сумісного володіння та використання земельної ділянки орендарем та навчальним закладом.

У спірних правовідносинах, що виникли між ТзОВ Старий замок та Міністерством освіти і науки України (Львівським національним університетом імені Івана Франка), договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване приміщення, передане в оренду ТзОВ Старий замок не укладався, оскільки воно є частиною будівлі Львівського національного університету імені Івана Франка.

Також cуд звертає увагу на те, що відповідний висновок Вищого господарського суду України був зроблений в інших правовідносинах, а саме: для вирішення питання про підставність застосування до суб'єкта господарювання фінансової санкції у вигляді штрафу.

У цій справі № 914/893/17, яка розглядається Господарським судом Львівської області, встановлюються обставини використання орендарем не території, а приміщень вищого закладу освіти, з метою вирішення питання про наявність підстав для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Довідка Львівського Державного фінансово-економічного інституту № 430 від 27.12.2001 року не може бути взята до уваги, оскільки її видача не пов'язана із укладенням договору оренди. Умова про продаж підакцизних товарів була включена до договору 12.08.2008 року, тобто через вісім років після видачі згаданої довідки.

Згідно ст. 70 Закону України Про вищу освіту матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності.

Згідно із підпункт 9 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1187 Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності місце провадження освітньої діяльності - об'єкт (приміщення, будівля, земельна ділянка та/або територія, та/або їх сукупність), що розташований за певною адресою, у межах якого (якої) провадиться освітня діяльність за відповідною спеціальністю (професією) чи групою споріднених професій, віднесених до одного класу (підкласу, групи) класифікаційного угруповання Національного класифікатора професій ДК 003:2010 на певному рівні (рівнях) вищої, фахової передвищої або професійної (професійно-технічної) освіти (крім місць проведення практичної підготовки, у тому числі при дуальному навчанні) та у сфері післядипломної освіти, повний цикл освітнього процесу на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти, діяльність на рівні дошкільної освіти.

Відтак, будівля, земельна ділянка, територія та їх сукупність є місцем провадження освітньої діяльності.

Згідно ч.1 ст. 769 Цивільного кодексу України передання речі у найм не припиняє та не змінює прав третіх осіб.

До третіх осіб, серед інших, слід віднести балансоутримувача та власника, який не є стороною договору оренди.

За змістом ст.ст. 317, 346, 761, 770 Цивільного кодексу України передання майна у найм не припиняє права власності в цілому, та окремих елементів його змісту (права володіння, користування та розпоряджання) зокрема. Так, відповідно до ч.2 ст. 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. У ст. 346 ЦК України не передбачено такої підстави припинення права власності на річ як передання її у найм.

Крім цього, у ч.1 ст. 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна прямо вказано, що передання майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Торгівля алкогольними напоями у приміщенні кафе за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 3 провадилася відповідно до п. 1.2. договору оренди від 12.08.2008 року з метою розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи , а також підтверджено документами балансоутримувача, що є у матеріалах справи, а саме, запереченням на Звіт про результати проведення позапланового комплексного контролю, з оглядом об'єкта оренди, за використанням орендованого майна та виконанням істотних умов договору № 5576-Р від 13.12.2016 року та Актом перевірки стану, напрямів та ефективності використання майна відповідно до умов укладеного договору оренди з оглядом об'єкта оренди від 21.01.2016 року.

Крім того, як встановлено судом, 25.01.2014 року між ТзОВ Старий замок та ТзОВ Мадагаскар-Сервіс було укладено договір суборенди частини приміщення, яке складається з приміщень, позначених у технічній документації числами від 10 по 11 та від 26 по 29 загальною площею 116,7 м. кв., які розміщені на першому поверсі будівлі за адресою: м.Львів, вул. Коперніка, 3. Відповідно до п.1.3. цього договору майно передається в суборенду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Згідно ч.3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Таке положення міститься і у ч.4 ст. 22 Закону України Про оренду державного та комунального майна . Оскільки, наймач за договором найму, ТзОВ Старий замок , не мав права продажу товарів підакцизної групи, то він не міг передати таке право за договором піднайму іншій особі, ТзОВ Мадагаскар-Сервіс .

Укладення договору суборенди із делегуванням права на продаж товарів підакцизної групи є підтвердженням того факту, що торгівля алкогольними напоями у приміщеннях Університету, які орендуються ТзОВ Старий замок , здійснювалася, що є порушенням умов договору оренди.

Також Актом про результати проведення перевірки виконання орендарем ТзОВ Старий замок істотних умов угоди № 12 від 25.07.2007 про внесення змін до договору оренди від 02.07.2001 № 401, затвердженим начальником регіонального відділення ФДМУ по Львівській області М. Копачем та підписаним директором ТзОВ Старий замок Карватюком В.П., встановлено порушення п.п. 1.2., 5.1. договору суборенди від 01.08.2011 року № СЗ-03/11, укладеного з ФОП Павлів О.О. щодо цільового використання суборендованого майна, яке проявилося у тому, що фактично у суборендованому приміщенні здійснюється торгівля пивом, що згідно з п.215.1. ст. 215 Податкового кодексу України належить до товарів підакцизної групи.

Правочин підлягає визнанню недійсним за умови, якщо підстави, які вказують на його недійсність, існували на момент вчинення правочину. Внесення у 2011 році змін до умов договору оренди, укладеного у 2008 році, не свідчить про відсутність дій, які можуть вказувати на порушення вимог чинного законодавства зі сторони договору (орендаря) на момент його укладення. Доводи відповідача 2 щодо відсутності спору не відповідають дійсності, оскільки для визнання правочину недійсним вказані також інші порушення закону.

Відповідно до ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ч.1 ст. ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу, саме у момент вчинення правочину.

Договір про внесення змін до договору оренди, укладений 17.01.2011 року і на який покликається відповідач як такий, що привів у відповідність із законом Договір оренди від 12.08.2008 року, не набув ознак зворотної дії в часі у частині предмета договору.

У п.1.2. Договору оренди від 12.08.2008 року встановлене цільове призначення майна (приміщень), що передається в оренду: майно передається в оренду з метою розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи . У цей пункт були внесені зміни щодо цільового призначення майна ( без права продажу товарів підакцизної групи ) 17.01.2011 року, тобто через два з половиною роки. Протягом періоду часу у проміжку між 12.08.2008 року та 17.01.2011 року умова договору оренди про продаж товарів підакцизної групи діяла і виконувалася сторонами. Таким чином, у частині цільового призначення майна договір про внесення змін до договору оренди, укладений 17.01.2011 року, зворотної дії не набув.

На момент вчинення правочину (укладення договору оренди від 12.08.2008 року) були допущені порушення вимог законодавства України.

Згідно ст. 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна у редакції від 20.06.2007 року вказано, що укладенню договору оренди передує оцінка об'єкта оренди, яка здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Однак, як вбачається із матеріалів справи сторонами укладено договір оренди від 12 серпня 2008 року без проведення такої оцінки. Згідно із п.8 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 4 жовтня 1995 року (в редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди від 12 серпня 2008 року) у разі оренди нерухомого майна розмір річної орендної плати визначається із урахуванням вартості орендованого приміщення, яке є частиною будівлі та вартості будівлі (споруди) в цілому шляхом проведення незалежної оцінки).

Згідно з вимогами статті 15-1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у редакції від 04.06.2008 року зоборонено продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів охорони здоров'я. Однак, як встановлено судом, всупереч вказаним нормам закону, сторони передбачили у п. 1.2. договору оренди від 12 серпня 2008 року, що майно передається в оренду з метою розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини у редакції від 20.06.2007 року для укладення договору оренди нерухомого державного майна їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління, яке належить до пам'яток архітектури місцевого значення обов'язковим є одержання погодження від органів охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Вказана вимога існує з моменту прийняття ЗУ Про охорону культурної спадщини до сьогодні. Враховуючи ту обставину, що згідно рішення Львівського облвиконкому №393 від 22.11.1988 року будівля за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 3 віднесена до пам'яток архітектури місцевого значення (охоронний №928), передумовою для укладення договору оренди є відповідне погодження органів охорони культурної спадщини. Однак, в матеріалах відсутні погодження на укладення договору оренди від 12.08.2008 року від відповідних органів культурної спадщини.

Наведена відповідачем 2 практика Європейського Суду з прав людини не стосується предмета судового розгляду. Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків. Це означає, що на підставі недійсного правочину не виникають цивільні права.

Перший Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлює заборону на незаконне та свавільне втручання у право, яке належить особі. Однак, у разі визнання недійсним правочину, цивільні права не виникають.

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсною може бути визнана окрема частини правочину лише якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Позивач обґрунтовує вимогу про визнання правочину оренди недійсним порушенням різних вимог актів цивільного законодавства України, у тому числі, і вимог щодо визначення розміру орендної плати. Відсутність умови про торгівлю підакцизними товарами, як стверджує відповідач-2, сама по собі не могла вплинути на недійсність договору оренди окремого індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) від 12.08.2008 року, оскільки мала місце невідповідність умов договору оренди також іншим положенням актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна необхідність орендованого майна для потреб власника може бути підставою для відмови у реалізації його переважного права на укладення договору на новий строк.

У своїй позовній заяві позивач не використовує цю обставину як підставу для визнання правочину недійсним, а вказує на мотиви подання такої заяви.

У частині вимоги про повернення спірного майна балансоутримувачу, суд вважає її обґрунтованою.

Відповідно до ч.3 ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки недійсності правочину, передбачені у ч.1 цієї статті, застосовуються якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. У Законі України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року не встановлено правових наслідків визнання недійсним договору оренди. Натомість, у ч.ч. 1 та 3 ст. 27 цього закону передбачено правові наслідки припинення або розірвання договору оренди. Зокрема, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству.

У випадку визнання недійсним договору оренди окремого індивідуально визначеного майна, яке перебуває на балансі відповідного підприємства (установи, організації), виникає необхідність у застосуванні аналогії закону. Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки після розірвання договору оренди державного майна, закінчення строку його дії та відмови від його продовження, окреме індивідуально визначене майно підлягає поверненню не орендодавцю (стороні договору оренди), а відповідній юридичній особі (балансоутримувачу), суд вважає, що наслідком визнання недійсним договору оренди такого майна є його повернення балансоутримувачу.

Також, необхідність повернення майна Львівському національному університету імені Івана Франка (балансоутримувачу) передбачена п. 10.9, 10.10 договором оренди, укладеного 12.08.2008 року. Так, відповідно до п.10.9. Договору у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання (п. 10.10. Договору 12.08.2008 року).

Щодо твердження відповідача-2 про зміни предмету і підстав позову, то суд вважає їх недоцільними, оскільки змінено лише предмет позову, що свідчить аналіз завершальних частин позовної заяви прокурора від 26.04.2017 № 08-309 вих-17 та заяви про зміну предмета позову по справі № 914/893/17 від 16.06.2017 № 08-403 вих-17. Зокрема, після слів …на підставі вищенаведеного та керуючись… прокурор дає тотожні переліки законодавчих актів та їх статей, у тому числі, покликання на ст. 651 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок внесення змін до договору.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.03.2018 року у справі № 916/1764/17 висловлено правову позицію Верховного Суду щодо зміни предмету та підстав позову. Зокрема, Верховний Суд зазначає: 21. При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. 22. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

З огляду на вказане, суд критично оцінює твердження відповідача-1 та відповідача-2 про відсутність порушень чинного законодавства України.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що позивачем належними та допустимими доказами було доведено невідповідність умов оскаржуваного Договору від 12.08.2008 року чинному законодавству України, і матеріалами справи спростовуються твердження відповідачів щодо відсутності підстав для визнання такого правочину недійсним, суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як доказ сплати судового збору, прокуратурою долучено до справи платіжне доручення №642 від 21.04.2017 року на суму 9 921,88 грн.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення №1870 від 15.09.2017 року про оплату прокуратурою проведення експертизи в розмірі 3 961,60 грн.

Враховуючи, що висновком експертизи встановлена оцінка майна, яке є предметом розгляду у даній справі і є майновою вимогою, то відповідно до Закону України Про судовий збір , прокуратурою доплачено судовий збір в розмірі 261 102,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №631 від 06.04.2018 року.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 46, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1 . Позов задоволити.

2 . Визнати недійсною угоду від 12.08.2008 року про внесення змін до договору оренди від 02.07.2001 року № 401, укладену між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ "Старий Замок", якою договір оренди викладено в новій редакції, зі змінами від 17.11.2008 року та 17.01.2011 року, які є невід"ємною його частиною та застосувати наслідки недійсності правочину, зобов"язавши Товариство з обмеженою відповідальністю "Старий Замок" (79000, м.Львів, вулиця Коперника,3; код ЄДРПОУ 20789018) повернути Львівському національному університету імені Івана Франка (79000, м.Львів, вул.Університетська,1, код ЄДРПОУ 02070987) орендоване майно загальною площею 350,6 кв.м. та вартістю 17 961599,00 грн., як балансоутримувачу, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 3.

3 . Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79007, м.Львів, вулиця Січових Стрільців,3; код ЄДРПОУ 20823070) на користь Прокуратури Львівської області (79005, м.Львів, проспект Шевченка,17-19; код ЄДРПОУ 02910031) - судовий збір в розмірі 135 511,99 грн., а також 1 980,80 грн. витрат за проведення експертизи.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Старий замок (79000, м.Львів, вулиця Коперника,3; код ЄДРПОУ 20789018) на користь Прокуратури Львівської області (79005, м.Львів, проспект Шевченка,17-19; код ЄДРПОУ 02910031) - судовий збір в розмірі 135 511,99 грн., а також 1 980,80 грн. витрат за проведення експертизи.

5. Накази видати в порядку ст.327 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 16 липня 2018 р.

Суддя Горецька З. В.