Постанова

від 22.06.2007 по справі 6/12-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/12-НМ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" червня 2007 р.                                                     Справа № 6/12-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

при секретарі Маринченко І.А.

за участю представників сторін

від позивача Орловська Н.А.- головний лікар

Корольчук С.О. - довіреність від 27.02.07р.

від відповідача Ковальчук О.П. - доручення №17/175 від 08.02.2007р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Попільнянської районної санітарно - епідеміологічної станції (смт. Попільня)  

до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області (м. Житомир)

про визнання недійсним рішення №303 від 08.12.06р.

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області № 303 від 08.12.06 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у вигляді вилучення у позивача в дохід державного бюджету 4121,46грн. необгрунтовано одержаної виручки та стягнення штрафу в сумі 8242,92грн. Вимоги мотивовані тим, що відповідач необгрунтовано та протиправно визначив як отриману позивачем виручку від надання платних послуг, не передбачених переліком робіт і послуг, які можуть надаватись за плату, встановлених постановою КМУ від 15.10.02р. № 1544. Позивач вважає, що даний перелік не є вичерпним, а відповідно до Цивільного кодексу України санстанція як самостійна юридична особа, не позбавлена права укладати незаборонені законодавством угоди про надання окремих послуг за плату. Вказує також, що відповідно до свого Статуту він вправі здійснювати інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством.

В частині одержання необгрунтованої виручку внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 662 від 11.05.06р., якою внесені зміни до тарифів, встановлених постановою КМУ № 1351 від 27.08.03р., позивач зазначив, що ним надавались послуги до 01.06.06р. за тарифами згідно постанови № 1351, оскільки постанова № 662 була оприлюднена в газеті "Урядовий кур'єр" тільки 31.05.06р.  Висновок відповідача щодо набрання чинності постановою № 662 з моменту її прийняття, тобто з 11.05.06р., є таким, що суперечить Указу Президента України від 10.06.97р. № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності".

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з викладених в ньому підстав.  

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечує. Вважає оскаржуване рішення законним, оскільки позивач протиправно надавав платні послуги, не передбачені переліком робіт і послуг, які можуть надаватись за плату, встановлених постановою КМУ від 15.10.02р. № 1544. Даний перелік для санепідемстанцій є вичерпним. Стосовно набрання чинності постановою КМУ № 662 від 11.05.06р. відповідач також посилається на п.5 вказаного Указу Президента України від 10.06.97р. № 503/97, який визначає, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем - Державною інспекцією з контролю за цінами в Житомирській області була проведена перевірка на предмет дотримання законодавства при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються позивачем - Попільнянською районною санітарно-епідеміологічною станцією за період з 01.01.05р. по 01.10.06р., за наслідками якої складено акт від 20.11.06р. (а.с.10-20).

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийняте рішення № 303 від 08.12.06р. про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у вигляді вилучення в дохід державного бюджету 4121,46грн. необгрунтовано отриманої виручки та стягнення штрафу в сумі 8242,92грн. (а.с.9).

Позивач просить визнати дане рішення нечинним, оскільки вважає його незаконним.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.   

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.1990р. № 507-ХІІ, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст.14 цього ж Закону вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки  в  результаті  порушення  державної  дисципліни  цін   підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.

На виконання Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N 1819 та інших законодавчих актів,  які визначають порядок  формування, установлення та   застосування   цін  (тарифів)  і  встановлюють відповідальність за його порушення розроблено Інструкцію "Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних санкцій) органами державного контролю за цінами", яка затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України № 298/519 від 03.12.01 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.12.01р. за № 1047/6238.

Підпунктом 1.3 Інструкції передбачено, що відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення" необгрунтовано  одержана підприємством,  організацією сума виручки  в результаті  порушення  державної  дисципліни  цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки за належністю.

Підставою  для  застосування  економічних   санкцій   за порушення   державної дисципліни   цін  є  одержання  суб'єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку  встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пп.1.4 Інструкції порушеннями порядку встановлення і застосування цін,  за  які накладаються економічні санкції, є, крім інших:

нарахування непередбачених законодавством націнок  до  цін  і тарифів, що регулюються;

застосування вільних цін  (тарифів)  на  продукцію  (послуги, роботи)   за   умови   запровадження  для  них  режиму  державного регулювання;

застосування цін  (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими  актами,  що  встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення  суб'єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено регулювання цін (тарифів), зокрема формування, установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних (пп.1.5 Інструкції).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.03р. № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" затверджені тарифи на послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санепідемслужби.

Частиною третьою ст.35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.94р. № 4004-ХІІ визначено перелік робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та  епідемічного  благополуччя,  що  не  відносяться  до  медичної допомоги населенню, кошти за виконання яких установи  та заклади  державної  санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я відраховують до спеціального фонду державного  бюджету.

Цією ж статтею 35 Закону визначено, що заклади санепідемслужби можуть виконувати і інші види робіт і послуг, але за переліком,  визначеним  Кабінетом Міністрів України. Також вказано, що оплата зазначених послуг здійснюється за   тарифами  та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.90р. № 507-ХІІ,    Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення  в  республіці  державної політики цін;  визначає  перелік  продукції,  товарів  і  послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами   державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в  галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю  за цінами (тарифами).

Відповідно до ст.6 вказаного Закону в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно до ст.7 цього ж Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на  всі  види  продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких  здійснюється  державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ст.8 цього ж Закону державне  регулювання  цін  і  тарифів  здійснюється шляхом встановлення:  державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або  граничних  відхилень  від  державних фіксованих цін і тарифів. В разі  надмірного  зростання  цін,  раніше  виведених  з-під контролю  за  рішенням  Кабінету  Міністрів  України,   виконавчих комітетів    обласних,     міських     (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення   до державного регулювання цін і тарифів. Урядом  України  можуть  вводитись  інші  методи   державного регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ст.9 цього ж Закону державні  фіксовані  та регульовані ціни і    тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари  і послуги,  виробництво  яких  зосереджено  на  підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними  органами  України.  

Враховуючи, що санепідемстанції при наданні своїх специфічних послуг займають монопольне (домінуюче) становище в економіці України, Кабінетом Міністрів України для них вищезгаданими постановами № 1544 від 15.10.02р., № 1351 від 27.08.03р. та № 662 від 11.05.06р. запроваджено державне регулювання цін та тарифів та визначено перелік робіт і послуг, які можливо надавати за плату.

В цьому й полягає державне регулювання щодо надання платних послуг закладами державної санепідемслужби, як певними монополістами, що займають домінуюче становище на ринку.   

Тому суд вважає позицію позивача щодо наявності у нього прав, як юридичної особи, надавати будь-які роботи та послуги, що не входять до визначеного Урядом переліку на підставі цивільно-правових угод відповідно до Цивільного кодексу України такою, що суперечить вищенаведеному чинному законодавству.

Встановлений Урядом перелік робіт і послуг, що можуть надаватись за плату, для установ та закладів державної санепідемслужби є вичерпним.

Що стосується посилань позивача на його статут, яким йому дозволяється здійснювати інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством, то суд вважає, що такою діяльністю може бути будь-яка не заборонена законодавством діяльність, але яка не підпадає під сферу державного регулювання.  

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення, інспекція з контролю за цінами визначила період отримання позивачем необґрунтованої виручки в період з 01.11.05р. по 11.05.06р.

Зазначений період визначений відповідачем всупереч ст.250 Господарського кодексу України, яка встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з оскаржуваного рішення від 08.12.06р., акта перевірки від 20.11.06р. та додатку №8 до акту (а.с.58), в суму санкцій відповідачем включені послуги за листопад 2005 - травень 2006 року в загальній сумі 3385,69грн., тобто, в межах шестимісячного строку від дня виявлення порушення, але більше одного року від дня порушення позивачем відповідних правил.

Враховуючи приписи ст.250 ГК України, незаконним є включення відповідачем до суми застосованих санкцій суми наданих послуг за листопад 2005 року в розмірі 365,27грн. як необґрунтовано одержаної виручки, та відповідно штраф у двократному розмірі цієї суми - 730,54грн.    

Стосовно набуття чинності постановою КМУ від 11.05.06р. № 662 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15.10.02р. № 1544 і від 27.08.03р. № 1351" слід зазначити наступне.

Відповідно до п.5 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.97р. № 503/97, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах.  Акти  Кабінету Міністрів України,  які  визначають  права  і  обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Позивач вважає, що оскільки за тарифами, затвердженими постановою КМУ № 662, послуги надаються як підприємствам, так і громадянам, тому ця постанова визначає як право так і обов'язок громадянина сплатити за отриману послугу саме ту суму, яка зазначена в затвердженому тарифі (прейскуранті), а отже, постанова набирає чинності з моменту її опублікування. Зазначена постанова КМУ № 662 від 11.05.06р. опублікована (вперше офіційно оприлюднена) в газеті "Урядовий кур'єр" № 100 від 31.05.06р.

Позиція позивача спростовується вищезазначеним Указом Президента України.

З дня опублікування акти Кабінету Міністрів України набирають чинності у разі, коли вони визначають права і обов'язки громадян. Постанова КМУ від 27 серпня 2003 р. № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" прийнята відповідно до ст.35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 року  № 4004-XII, яка передбачає, що фінансування органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі спеціального фонду, а також інших джерел, передбачених законом. Кошти до спеціального фонду державного бюджету  установи  та заклади  державної  санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я відраховують за виконання  робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя,  що  не  відносяться  до медичної допомоги населенню. Оплата зазначених послуг здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 15 жовтня 2002 р. №1544 також затверджений переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. А постановою КМУ від 11 травня 2006 р. № 662 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України  від 15 жовтня 2002 р. № 1544 і від 27 серпня 2003 р. № 1351.

Отже, з огляду на викладене можна зробити висновок, що постанова КМУ від 11 травня 2006 р. № 662 визначає права та обов'язки установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а не громадян. Тому набуває чинності з моменту прийняття, тобто з 11.05.06.

Рішення відповідача в частині вилучення в доход державного бюджету одержаної відповідачем необгрунтованої виручку в сумі 735,77грн. внаслідок застосування тарифів, затверджених постановою КМУ № 1351 від 27.08.03р. без врахування змін, внесених постановою КМУ № 662, є законним.

Керуючись ст.ст. 94, 153-168, 186, 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд    

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області № 303 від 08 грудня 2006 року (10014, м.Житомир, майдан Рад 2, ідентифікаційний код 13578077) про застосування економічних санкцій до Попільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції за порушення державної дисципліни цін в частині вилучення в дохід державного бюджету 365,27грн. виручки, отриманої в листопаді 2005 року внаслідок надання послуг, не передбачених переліком робіт і послуг, що можуть надаватися за плату, та стягнення штрафу в сумі 730,54грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Попільнянської районної санітарно-епідеміологічної станції (13501, смт.Попільня, вул.Радянська, 12-а, код 05396344) - 1,70грн. судового збору.

Постанова господарського суду Житомирської області набирає законної сили в строки, встановлені ст.254 КАСУ.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня викладення постанови в повному обсязі та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                         

Дата викладення постанови у повному обсязі: 25 червня 2007 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу;