Постанова

від 11.07.2018 по справі 920/1173/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2018 р. Справа № 920/1173/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Медуниця О.Є.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

прокурор: Ногіна О.М.

позивача: не з'явився

1-го відповідача: не з'явився

2-го відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області (вх. № 981 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2018 (повний текст рішення від 27.04.2018) у справі № 920/1173/17

за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

до 1. Сумської міської ради, м. Суми

2. Приватного виробничо-сервісного підприємства “Проспект”, м. Суми

про скасування рішення, звільнення земельної ділянки на підставі статей 79, 99, 116, 123, 134 Земельного кодексу України, 215, 235, 401, 626, 1212 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України “Про оренду землі”

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради № 4101-МР від 03.03.2015 “Про передачу у користування земельних ділянок на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності” в частині передачі Приватному виробного-сервісному підприємству “Проспект” у користування земельної ділянки в м. Суми, проспект Т. Шевченка, біля буд. 1 площею 0,0050 га; зобов?язати другого відповідача повернути територіальній громаді м. Суми в особі Сумської міської ради земельну ділянку площею 0,0050 вартістю 54958,00 грн., що знаходиться в м. Суми проспект Т. Шевченка, біля буд. 1. переданої відповідно до договору особистого строкового сервітуту від 01.07.2015 № 011/15; стягнути з відповідачів судові витрати, пов'язані з розглядом справі розмірі 3200,00 грн. на користь Прокуратури Сумської області.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.04.2018 у справі № 920/1173/17 (суддя Спиридонова Н.О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Заступника прокурора Сумської області (далі, прокурор) звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2018 у справі № 920/1173/17, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Сумської області судовий збір за подання позовної заяви у цій справі в сумі 3200,00 грн. та апеляційної скарги в сумі 4800,00 грн.

При цьому прокурор зазначає, що вимога про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради в частині надання земельної ділянки ПВСП «Проспект», на підставі якого в подальшому з порушенням законодавства передано в користування 2-му відповідачу земельну ділянку, у сукупності з позовною вимогою стосовно зобов'язання повернення земельної ділянки, з урахуванням положень ст. 21 ЦК України, ст. 155 ЗК України та ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є належним способом захисту інтересів держави.

Прокурор посилається на те, що передача земельної ділянки 2-му відповідачу повинна була б проводитися на умовах оренди, в порядку визначеному ст.ст. 124, 134 ЗК України та згідно положень Закону України «Про оренду землі».

Як зазначає прокурор, оскільки фактично наслідком прийняття зазначеного рішення стало надання 2-му відповідачу у справі земельної ділянки у строкове платне користування без дотримання встановленої процедури та підстав, тому вважає, що укладений між Сумською міською радою та ПВСП «Проспект» договір від 01.07.2015 № 011/15 також суперечить вимогам земельного і цивільного законодавства та через відсутність в ньому істотної умови (кадастровий номер) такий договір є неукладеним.

Крім того, підставою для повернення земельної ділянки прокурор вказує норми ч. 1 ст. 1212 ЦК України, посилаючись на те, що ПВСП «Проспект» отримало земельну ділянку на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування та договору від 01.07.2015, який вважає по суті удаваним та неукладеним договором.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 у справі № 920/1173/17 (головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Сумської області на рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2018 у справі № 920/1173/17 та призначено справу до розгляду на 13.06.2018.

Сумська міська рада (1-й відповідач) надала відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними скаржником доводами не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2018 у справі № 920/1173/17 – без змін. Крім того, 1-й відповідач просить розгляд апеляційної скарги проводити за відсутністю представника Сумської міської ради за наявними матеріалами.

Сумська міська рада вважає помилковими посилання апелянта щодо належності способу захисту інтересів держави шляхом поєднання позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Сумської міської ради та про повернення земельної ділянки, оскільки позовної вимоги щодо визнання недійсним договору особистого строкового сервітуту, укладеного на підставі рішення Сумської міської ради від 03.03.2015 № 4101-МР, заявлено не було. Сумська міська рада в спростовання доводів прокурора про те, що договір строкового сервітуту є удаваним договором оренди земельної ділянку та неукладеним договором, вказує на те, що даний договір є вчиненим Сумською міською радою та ПВСП «Проспект» згідно з Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 27.02.2013 № 2155-МР, та визнання такого договору недійсним повинно відбуватись шляхом оскарження в судовому порядку.

Приватне виробничо-сервісне підприємство “Проспект” (2-й відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просить залишити апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2018 у справі № 920/1173/17 – без змін.

2-й відповідач посилається на те, що ані прокурор, ані позивач не надали до суду першої інстанції доказів сформованості спірної земельної ділянки (наявності у неї кадастрового номеру), а тому вважає помилковою позицію прокурора стосовно оформлення відносин між відповідачами шляхом укладання договору оренди земельної ділянки замість договору особистого строкового сервітуту.

В призначене судове засідання 11.07.2018 представники позивача та відповідачів не з'явились, про час та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників позивача та відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Сумської міської ради від 03.03.2015 року № 4101-МР “Про передачу у користування земельних ділянок на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності” на підставі заяви другого відповідача, надано у користування земельну ділянку за адресою: проспект Т.Г. Шевченка, біля будинку 1, в м. Суми, загальною площею 0,0050 га., на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасової пересувної споруди (літнього майданчика) для провадження підприємницької діяльності.

01.07.2015 між першим та другим відповідачами укладено договір № 011/15 про встановлення особистого строковою сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди (літній майданчик, площею 50,0 кв. м.) в м. Суми за адресою: м. Суми, проспект Т. Шевченка, біля будинку 1 (далі - договір).

Договір набуває чинності з моменту його реєстрації в Журналі реєстрації договорів особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради та укладається терміном на 5 (п'ять) років.

Прокурор у поданому ним позові просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 03.03.2015 року № 4101-МР “Про передачу у користування земельних ділянок на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності” в частині передачі Приватному виробничо-серісному підприємству “Проспект” у користування земельної ділянки в м. Суми, проспект Т.Г. Шевченка, біля будинку 1, площею 0,0050 га., а також зобов?язати другого відповідача повернути територіальній громаді м. Суми в особі Сумської міської ради земельну ділянку площею 0,0050 вартістю 54958,00 грн., що знаходиться в м. Суми проспект Т. Шевченка, біля буд. 1. переданої відповідно до договору особистого строкового сервітуту від 01.07.2015 № 011/15.

Позов обґрунтований положеннями ст. 21, ст. 155 ЗК України та ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та посиланням на те, що прийняте Сумською міською радою рішення від 03.03.2015 № 4101-Мр про передачу земельної ділянки ПВСП «Проспект» суперечить вимогам Земельного кодексу України, оскільки його прийняттю не передувало проведення земельних торгів. Крім того, підставою для повернення земельної ділянки прокурор вказує норми ч. 1 ст. 1212 ЦК України, посилаючись на те, що ПВСП «Проспект» отримало земельну ділянку на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування та договору від 01.07.2015, який вважає по суті удаваним, однак неукладеним договором оренди землі (не містить істотної умови – кадастрового номеру земельної ділянки).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 03.03.2015 року № 4101-МР “Про передачу у користування земельних ділянок на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності” в частині передачі Приватному виробничо-серісному підприємству “Проспект” у користування земельної ділянки в м. Суми, проспект Т.Г. Шевченка, біля будинку 1, площею 0,0050 га., суд першої інстанції виходив з того, що позов, предметом якого є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яким передбачено укладення договору особистого строкового сервітуту, не може бути задоволено, з огляду на те, що таке рішення є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того, вказане рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок визнання недійсним та скасування вищезгаданого рішення не є засобом поновлення інтересів держави.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що другий відповідач як власник нежитлового приміщення, яке розташоване в багатоквартирному будинку, що розташований поряд з оспорюванню прокурором земельною ділянкою має право на укладення договору від 02.02.2015 № 001/15 про встановлення особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасової споруди в м. Суми, і він відповідно не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом, оскільки на суміжній земельній ділянці розмішено багатоквартирний будинок по проспекту Т.Г. Шевченка, 1 в м. Суми, в якому розташовано нежитлове приміщення, що належать відповідачеві на праві приватної власності, яке використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності, а на земельній ділянці площею 0,0050 га, на яку встановлено особистий строковий сервітут, розміщено літній майданчик на якому другий відповідач не здійснює підприємницьку діяльність, оскільки вона зазначена земельна ділянка потрібна другому відповідачу для обслуговування вищезазначеного нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, проспект Т.Г. Шевченка, буд 1.

Виходячи з аналізу норм Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України № 244 від 21.10.2011 року, а також норм Земельного та Цивільного кодексів України, враховуючи те, що відсутність документа на землекористування не є підставою для відмови у видачі паспорта прив'язки і, відповідно до пункту 2.20 Порядку, встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки, беручи до уваги заборону вимагати інші, крім визначених Порядком, документи і погодження, суд дійшов висновку, що під встановленою тимчасовою спорудою іншого способу врегулювання земельних відносин крім встановлення сервітуту, визначеного пунктом “в” статті 99 Земельного кодексу України в редакції Закону України № 191-VІІІ від 12.02.2015 року, чинним законодавством України не передбачено.

З урахуванням статті 25 Закону України “Про землеустрій”, суд першої інстанції вважав, що першим відповідачем прийнято оскаржуване рішення в межах повноважень визначених статтею 12 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”.

З огляду на вищевикладене, в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 03.03.2015 року № 4101-МР “Про передачу у користування земельних ділянок на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності” в частині передачі Приватному виробничо-серісному підприємству “Проспект” у користування земельної ділянки в м. Суми, проспект Т.Г. Шевченка, біля будинку 1, площею 0,0050 га, суд першої інстанції відмовив із зазначених вище підстав.

У зв?язку з необґрунтованістю позовних вимог прокурора щодо визнання незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 03.03.2015 року № 4101-МР “Про передачу у користування земельних ділянок на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності” в частині передачі Приватному виробничо-серісному підприємству “Проспект” у користування земельної ділянки в м. Суми, проспект Т.Г. Шевченка, біля будинку 1, площею 0,0050 га, позовна вимога прокурора щодо зобов'язання другого відповідача повернути територіальній громаді міста Суми в особі Сумської міської ради земельну ділянку площею 0,0050 га вартістю 5495 8,00 грн., що знаходиться в м. Суми, проспект Т.Г. Шевченка, біля будинку 1, переданої відповідно до договору особистого строкового сервітуту від 01.07.2015 № 011/15, визнана судом першої інстанції необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає висновку суду першої інстанції правомірними, обґрунтованими та такими, що здійснені із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що вимога про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради в частині надання земельної ділянки ПВСП «Проспект», на підставі якого в подальшому з порушенням законодавства передано в користування 2-му відповідачу земельну ділянку, у сукупності з позовною вимогою стосовно зобов'язання повернення земельної ділянки, з урахуванням положень ст. 21 ЦК України, ст. 155 ЗК України та ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є належним способом захисту інтересів держави.

Колегія суддів вважає помилковими наведені прокурором доводи та вважає необхідним зазначити, що в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Колегія суддів звертає також увагу на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 3-553гс15, постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14, відповідно до яких самостійний позов про визнання незаконним та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функцій захисту права особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин ( у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

В даному випадку, позовної вимоги щодо визнання недійним договору особистого строкового сервітуту, укладеного на підставі рішення Сумської міської ради від 03.03.2015 № 4101-МР, заявлено не було.

Тож, виходячи із правової позиції, Верховного Суду України, помилковою є позиція прокурора щодо належності способу захисту інтересів держави шляхом поєднання позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Сумської міської ради та про повернення земельної ділянки.

Прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що договір особистого строкового сервітуту є удаваним договором оренди земельної ділянки за ст. 235 ЦК України, та через відсутність істотної умови (кадастровий номер земельної ділянки) є неукладеним.

Колегія суддів з приводу наведених прокурором доводів зазначає, що згідно зі ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Вказаною нормою фактично встановлено правила, якими сторони повинні керуватись, уклавши удаваний правочин.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

В той же час, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, яким не укладено).

Виходячи з зазначеного, враховуючи, що Сумська міська рада та ПВСП «Проспект» мали намір та уклали саме договір особистого строкового сервітуту згідно з Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 27.02.2013 № 2155-МР, такий договір є вчиненим, а тому визнання вказаного договору недійсним повинно відбуватись шляхом оскарження в судовому порядку.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Обставини справи свідчать про те, що договір від 01.07.2015 № 011/15 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми, укладений між відповідачами, в судовому порядку позивач не оскаржував, а отже даний договір у відповідності до ст. 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Враховуючи викладене, позов, предметом якого є визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 03.03.2015 року № 4101-МР “Про передачу у користування земельних ділянок на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності” в частині передачі Приватному виробничо-серісному підприємству “Проспект” у користування земельної ділянки в м. Суми, проспект Т.Г. Шевченка, біля будинку 1, площею 0,0050 га, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для користувача земельної ділянки – ПВСП “Проспект”, оскільки у останнього виникло право користування земельною ділянкою на підставі договору від 01.07.2015 № 011/15 про встановлення особистого строкового сервітуту, який є дійсним та не оскаржений в судовому порядку. В свою чергу, наявність діючого та неоскарженого договору не дає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки.

Відтак, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог внаслідок обрання прокурором невірного способу захисту.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи апеляційної скарги позбавленими фактичного та правового обґрунтування. Наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Підстав для скасовування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2018 у справі № 920/1173/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 16.07.2018.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.